Аромат квітів – ніжний, пряний, що вабить, свіжий, солодкий, медовий і хвилюючий. Комусь подобається запах троянди, хтось любить аромат запашної фіалки, а деякі з нас вважають за краще тонке амбре жасмину. І, напевно, немає такої людини, якій би не подобалися квіти, адже вони прекрасні.

І що найцікавіше, це переконання розділяють і наші брати менші. Виявляється, що вони так само люблять нюхати квіти, як і ми. Не вірите? Дивіться нашу добірку, яку зробили самі терплячі і талановиті фотографи, довго вичікують, щоб зробити ось такі милі знімки.

Подивіться, з якою насолодою кошенята або лисенята нюхають польові квіти. М-м-м-м … ви, напевно, теж відчуваєте цей аромат – запах літа.

Та побачили їх вороги і оточили з усіх сторін. І звернулася тоді найвродливіша дівчина, донька воєводи, із проханням до матінки-землі:

— Матінко-земле, врятуй нас від неволі, від життя страшного у печенігів-нечестивців. Допоможи нам знищити їх!

І зглянулася земля-матінка на сльози дівчат-полонянок. Тільки доторкнеться до дівчини печеніг, як вона стає квіткою-маком, червоною, як жар і красивою, як самі дівчата.

Так і не змогли вороги захопити в полон жодної дівчини. Потомилися печеніги і вирішили спочити. Та тільки розсідлали коней і лягли на землю, як поснули непробудним сном. Це дівчата наслали на них сон-дрімоту, відплатили за себе.

Рано-вранці поверталися із походу руські воїни. І побачили вони червону, як жар, долину маків, а біля них сплячих ворогів-печенігів. Кинулися вони на печенігів і повбивали всіх. І коли пролилася остання крапля крові печенігів, кожна квітка маку ожила і стала дівчиною. У руках дівчата тримали червоні квіти маку і подарували їх воїнам-визволителям.

І земля-матінка залишила на згадку про цей бій квіти маку. Вони щороку виростали на цій долині і радували око людям своєю красою.