Псіханув
- 13.07.25, 12:14

Я шукала в записах інше. Про плинність часу.
А натрапила на ось це.... Й серце на мить зупинилося....
* * *
2022
18 червня 2022 р.
Про сенс життя….
Що спонукало? До написання…..
Думки лізли в голову на протязі вчорашнього дня… Та й декілька минулих днів не давали спокою…споминами.
Точка відліку 28 травня. Спалах.
Думки розлітаються і важко зібрати їх до купи…. Виринають з комірок спогадів вперемішку, не за часом, як блискавичні уривки минулого.
Згадуються приємні моменти, з вдячністю…
Ось довгі прогулянки…. Відверті розмови, відповіді на питання.
Ось підтримка. Ось порада….
Була людина. Зближалися поступово. Тепер можу сказати – були друзями.
Інша людина – цілий Всесвіт. Заглиблюєшся в нього поступово і відкриваєш все нові і нові грані. Іноді дивуєшся, іноді не розумієш…
Іноді, присутність рятує від відчаю і допомагає зрозуміти як жити далі і що робити.
Була Людина. Інша. Не схожа. Зі своїм світом, своїм світоглядом, мріями, уподобаннями…
Чогось прагнула. Щось намагалася.
Згадалося – Синдром відкладеного життя…
Можливо, це саме я не розумію, навіщо цей біг по колу, прагнення … чого? Стати заможніше? Для чого?
Добре. Стала. Далі?
Одна мрія відкладена, бо час втрачено. Інша втілилася у життя… Одна, друга, третя…. І знову біг по колу.
А навкруги – Сонце, Вітер, Пташки, Дощик, Осіннє листя і білі сніжинки. Стрімкі течії річок …. Море Музики і Книжок…
А хіба є для всього цього час?
……
Зараз…. Складний час. Тим безглуздішою виглядає смерть. Не на полі бою. У повсякденному житті. Під час звичайної прогулянки.
Одна мить - і людини нема. Нема друга. Дружина – вдова.
…молодої людини. Хіба 50 це вік для чоловіка? Життя в самому розпалі….
Сашуню…. Я збентежена… вражена…..
Ніколи не могла б уявити, що таке може трапитися.
З тобою.
Світла пам’ять.
… а про Сенс життя. Його сенс у самому житті.
У дощових хмарах, веселці, калюжах під ногами, морозиві, яке тане. Посмішці перехожого. Кішці, яка перебігла дорогу.
Сенс в тому, щоб жити. Просто жити.
(пам’яті AlexKvt/ 25.01.1971-28.05.2022)