хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «щоденник»

Псіханув

Псіханув — так псіханув. Нажаль, у мене є компульсивно-обсесивний розлад, який батьки лише посилюють. Ну, я не витримав — грюкнув дверима. Раніше помаленьку вони розхитувались. І, схоже, розхитались до такого ступеню, що тріснуло скло. Сподіваюсь, уламки нікуди не попали. Бо був без окулярів. Але начебто, все норм.

А дверям — п*зда. Добре, що було поклеєно плівкою. Інакше б розлетілось на друзки.


...чомусь пригадалося..... в чому Сенс життя?

Я шукала в записах інше. Про плинність часу. 

А натрапила на ось це.... Й серце на мить зупинилося....

 

*   *  *

2022

18 червня 2022 р.

 

Про сенс життя….

Що спонукало? До написання…..

Думки лізли в голову на протязі вчорашнього дня… Та й декілька минулих днів не давали спокою…споминами.

 

Точка відліку 28 травня. Спалах.

Думки розлітаються і важко зібрати їх до купи…. Виринають з комірок спогадів вперемішку, не за часом, як блискавичні уривки минулого.

Згадуються приємні моменти, з вдячністю…

Ось довгі прогулянки…. Відверті розмови, відповіді на питання.

Ось підтримка. Ось порада….

 

Була людина. Зближалися поступово. Тепер можу сказати – були друзями.

Інша людина – цілий Всесвіт. Заглиблюєшся в нього поступово і відкриваєш все нові і нові грані. Іноді дивуєшся, іноді не розумієш…

Іноді, присутність рятує від відчаю і допомагає зрозуміти як жити далі і що робити.

 

Була Людина. Інша. Не схожа. Зі своїм світом, своїм світоглядом, мріями, уподобаннями…

Чогось прагнула. Щось намагалася.

Згадалося – Синдром відкладеного життя…

Можливо, це саме я не розумію, навіщо цей біг по колу, прагнення … чого? Стати заможніше? Для чого?

Добре. Стала. Далі?

Одна мрія відкладена, бо час втрачено. Інша втілилася у життя… Одна, друга, третя…. І знову біг по колу.

 

А навкруги – Сонце, Вітер, Пташки, Дощик, Осіннє листя і білі сніжинки. Стрімкі течії річок …. Море Музики і Книжок…

А хіба є для всього цього час?

 

……

Зараз…. Складний час. Тим безглуздішою виглядає смерть. Не на полі бою. У повсякденному житті. Під час звичайної прогулянки.

Одна мить -  і людини нема. Нема друга. Дружина – вдова.

 

…молодої людини. Хіба 50 це вік для чоловіка? Життя в самому розпалі….

Сашуню…. Я збентежена… вражена…..

Ніколи не могла б уявити, що таке може трапитися.

З тобою.

Світла пам’ять.

 

… а про Сенс життя. Його сенс у самому житті.

У дощових хмарах, веселці, калюжах під ногами, морозиві, яке тане. Посмішці перехожого. Кішці, яка перебігла дорогу.

Сенс в тому, щоб жити. Просто жити.

 

(пам’яті AlexKvt/ 25.01.1971-28.05.2022)


Канонада

Після чергового рекордного масованого нальоту безпілотників наступної ночі (цієї) теж було багато дринольотів. Причому чимало летіло на столицю і Васильків. Тож декілька годин було чутно канонаду. Аж сусіди попрокидались. Ну а батько, звичайно, дрихне навіть від гучні вибухи. Міцний сон! 

Найбільше лякає, що масові атаки стануть звичним явищем. При цьому збивати шахеди стає все важче і важче.

Ну і ось відео для пояснення ситуації з ворожими безпілотниками.


Третій місяць переїзду фоток

Звітую про ще один місяць, витрачений на пересення фоток. Бо, припускаю, таких упертих як я, в плані підтримки життєздатності блогу, небагато. Та й більш нічого такого примітного не відбувається. Хіба що, знову лопнули судині в оці (це некрасиво і дуже неприємно). Однак це трапилось коли працював, а не займався перенесенням фоток. Хоч таке траплялось і під час попереднього переїзду фоток — з io.ua на imgBB.

Як не дивно, темпи перенесення фоток уповільнились. І це при тому, що на відміну від перших двох місяців перенесення, фотки пішли в стиснутому вигляді — тобто, їх не потрібно додатково редагувати. Відповідно, перенесення повинно було би пришвидшитись. Однак, трапилось навпаки. Але для цього є причини. По-перше, вирішив виділити час для роботи. Тож декілька днів просто випали з графіку переїзду. По-друге, збільшилась інтенсивність нічних атак, тож знову не вдається виспатись. А поки прокинусь, поки подрімаю, поки налаштуюсь на робочий лад — то пів дня і нема. По-третє, як мінімум, 3 або 4 дні витратив на зйомки дегустації пива. По-четверте, дається взнаки втома. Бо переносити фотки декілька місяців підряд — це важко. Тому повідомляю, що переїзд розтягнеться ще на якийсь і час і, нажаль, не вдасться впоратись за липень. Це означає, що переїзд фоток займе на 4, а 4,5, якщо не всі 5 місяців. Це погано. Але шо вже поробиш?

Пиво — то не моє?

Знімав сьогодні дегустацію пива. Довго збирався, бо планував приступити до зйомок ще вчора, але чогось обламався. І мабуть недарма відтягував це дійство, оскільки ледве відзняв більшу половину (5 банок). Вичитав, що добова норма для чоловіків становить 0,7 - 1 л. Я десь стільки ж і випив (бо не допивав всю пляшку). Але вже на третій пляшці відчув, що ввімкнувся автопілот і почало хилити на сон. Мабуть далось взнаки те, що алкоголь вживаю рідко. Та й я навіть з пузом навряд чи важу більше 60 кг. То може доза менша за середньостатистично чоловічу? 

Тож, очікування одні, реальність зовсім інша. Проте тепер буду знати, що дегустація алкоголю — то не моє.

Тепер ще залишилось спробувати меншу половину.

P.S.: Виявив, що від пива теж буває печія. А найгірше, що в день зйомок ні переносом фоток, ні роботою не займався.

Новиноньки: рекордніша атака / потягнув спину / втома

Звична рубрика "Новиноньки". Про те, що відбувається у житті та навколо.

Ескалація війни не знає меж. Пару днів тому писав про наліт 407 беспілотників, а цієї ночі було вже 479. Правда, взамін стали пускати менше ракет. Але ж ніхто не гарантує, що лапті не зможуть атакувати сотнею ракет та 400-500 шахедами. І впоратися з такою кількістю буде нереально. Особливо, якщо величезна кількість летить на один об'єкт. І справа не лише у кількості мобільних вогневих груп та зеніток, а й у гарматах до них. Виправити це може превентивний удар по складам з шахедами і підприємствам, що їх складають. Однак про це в новинах не повідомляють. Втім, звістки про "павутину" і "павутину 2.0" тішать. Як мінімум, бойових ТУшок поменшало.

----

Вчора рознервувався. Крутнувся і... потягнув спину. Відчув сильний біль. Настільки, що не міг прилягти і робити різких поворотів спиною і шиєю. Очевидно, це все від сидіння за компом та сколіозу. Звертатись кудись до лікарів? Не факт, що допоможуть. Та й коли звертатись, якщо й так купа справ. Проте, якщо з усього шукати позитив, то це непогана відмазка, щоб відмовитись від носіння бронежитлета або, навпаки, щоб ускладнити стан під час військової служби, звільнитись або перевестись за станом здоров'я та подати позов на державу. Тож поки треба сподіватись, що пройде. За ніч трохи попустило і вже не болить у стані спокою, а ниє. В порівнянні з тим, що було вчора, сьогодні набагато легше.

----

До цього всього додається втома від безсонних ночей, які періодично трапляються; від перенесення фоток, яке загальмувалось через втому (виходить замкнуте коло); від завалу на роботі (величезний обсяг нового завдання, а я або перевтомився, або розлінувався, або і те, і друге). Можливо, треба більше відпочивати? Але тоді й робота, й перенесення фоток затягнуться на ще довший строк. А я не знаю, скільки у мене залишилось вільного часу. Хочеться зробити справи пошвидше. Хоча б для того, щоб відпочити і "віддати борг державі" (може навіть "авансом").

Понад 400 шахедів + грім

Інтенсивність атак беспілотниками швидко зростає. Так, якщо минулого року, якщо не помиляюсь, вони рідко виходилим за межі сотні штук, то з цього року їхня кількість зростала від 167 до 355. А минулої ночі їх запустили аж 407. З такими темпами не здивуюсь, якщо до кінця 2025-го зайвохромосомні будуть запускати по 500, і навіть по 600-700 шахедів.

Правда, зі збільшенням кількості шахедів зменшується кількість ракет. Але їх перекриває балістика, якої побільшало. Тому, по факту, все одно — збільшення інтенсивності атак.

Очевидно, якщо шахедів дофігіща і якщо вони спрямовані на північні райони, то літають усюди. І над моїм містом теж частенько кружляють. В усякому разі, чув постріли. Тому довелося не спати. 

А під ранок був потужний грім. Хоча на нього не звертав уваги, просто переконався, що гучний гуркіт не пов'язаний з повітряними тривогами.

Звісно, прокинувся пізно. Тож очевидно, що знову зроблю мало роботи і перенесу мало фоток.

Вийшов у люди

Потрібно було владнати деякі справи. Накручував себе. Думав, що будуть задавати зайві питання. Але все відбулось нормально, навіть з користю. Тепер знову зможу купувати в інтернеті.

Йшов чигирями. По деяким вулицям пройшовся вперше у житті. Природа квітує: цвітуть і пахнуть жасмин, шипшина, акація. Кайф! Правда, на телефон то не сфоткати нормально. Ну і нехай. Головне, що почувався більш-менш нормально, хоч і дивився по сторонам.

Однак навіть такий невеличкий вихід із зони комфорту вибиває, бо останнім часом знизилась працездатність. Вважаю, що це якось пов'язано з психічним станом.

Вподобайка не зарахована:(

Щось цікаве коїться з Ютубом. Часто вподобайки не зараховуються. При цьому що лайк позначається проставленим.
Причому таке трапляється на різних акаунтах.


5-й тиждень переїзду фоток

"Тобі що, нема про що більше писати?" Ну, по-перше, так. По-друге, переїзд фоток на інший хостинг вже більше місяця, як основна справа і одночасно головний біль (бо вимагає багато часу і зусиль). Тож мені просто цікаво записувати думки по ходу цього процесу.

За квітень таки вдалося перенести заплановані 6 тисяч фоток. І навіть трохи більше. Але декілька крайніх днів переїзд фоток знову уповільнився. Чому? Зазвичай, або не висипаюсь і сплю до опівдня, або прокидаюсь у обідній час. Вчора до цього додалось раптове вимкнення електрики і гроза (довелось вимкнути комп раніше). Тому подужав перенести лише 30 фоток.

Цікаво, що 6 тисяч картинок заважили рівно на 1ГБ. І це за економії. Якби не редагував фотки, перенесений архів займав би 2-2,5 ГБ. Хоча питання додаткового стиснення фоток не дає спокою. З цього приводу так і не дійшов до остаточної думки. З одного боку, добре зекономити місце, бо Гугл диск не гумовий, — а з іншого, від стискання страждає якість (і це помітно). Щодо місця, то вважаю, що без редагування можна втиснути (сподіваюсь). Тож хотілося б почути вашу думку.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
61
попередня
наступна