Чего только не сделаешь ради привлечения изберателей...

 

Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман спростовує інформацію про участь її сина Миколи в ДТП у Хмельницькій області.

Про це вона заявила в коментарі ЛІГАБізнесІнформ, реагуючи на інформацію про те, що 4 січня 2011 Микола Герман на «Лексусі» нібито потрапив у ДТП, в результаті чого загинули троє людей.

«Чудово, що ви про це запитали. Я так чекала, коли мене про це запитають», — підкреслила Герман.

«По-перше, у мого сина немає „Лексуса“. По-друге, він у цей час був в Ізраїлі. Це можна дуже легко перевірити за його паспортом. По-третє, це абсолютна технологія з того ланцюжка, як писали на якихось брудних сайтах про те, що я його хочу „влаштувати“ на УТ-1», — зазначила вона.

За словами Герман, зараз «підготовлена і оплачена ціла серія таких брудних речей».

«Мені польські друзі дзвонили, що їм надсилають такі речі. Намагаються підсунути журналістам фальшивки, нібито я працювала в підпіллі „Солідарності“ агентом КДБ», — зазначила вона.

«Але ці оплачені матеріали дуже неретельно готують. Там немає професіоналів. Тому що якщо б вони були професіоналами, то вони б порахували, коли була „Солідарність“, а коли в Польщі була я», — додала чиновниця.

«Я працювала у Польщі з 1998 по осінь 2003 року. Тоді від підпілля „Солідарності“ вже навіть сліду не було, вже Кваснєвський був президентом», — сказала Герман.

На її думку, замовні матеріали проти неї «дуже низької якості». «Якщо б вони захотіли, я б могла їх проконсультувати, як робити матеріали якісно. Тому що маленька брехня породжує велику недовіру», — зазначила чиновниця.

«Але ці теми будуть з'являтися ще і ще. У мене це викликає посмішку, бо я, чесно кажучи, думала, що у них є люди сильніше», — сказала Герман.

На її думку, «напевно, у цих людей часу не було, або кваліфікації недостатньо».

«Може, просто мало платять. Я люблю професіоналів у всьому. Навіть у провокаціях. Професіоналів треба цінувати. Але ось вчора вони, приміром, пишуть, що „музику на УТ-1 замовляє Герман“. Ну, це просто класно», — зазначила Герман.

«Це при тому, що вони знають, як я ставлюся до Поплавського, який постійно на УТ-1», — сказала чиновниця.

«Але я з розумінням і великою іронією ставлюся до цих провокацій. Останнім часом ці люди почали робити мене популярною і в польській пресі. Спасибі їм, що роблять мені рейтинг. У мене, на жаль, грошей на піар немає», — заявила вона.

Інформація про ДТП сина Ганни Герман з'явилась 19 січня на сайті VVNews, який належить Блокові Юлії Тимошенко, у вигляді досить вірогідної, як на перший погляд, новини, яка цілком лягає в загальний потік інформації про обмеження свободи слова: «Провідним телевізійним каналам Україні заборонили оприлюднювати інформацію про ДТП по трасі „Київ-Чернівці“. Не повинні репортери проводити і власні журналістські розслідування за цією темою. Про це VVnews на умовах анонімності повідомили співробітники студії „1+1“ та СТБ». Із теперішнього матеріалу згадки про Миколу Германа «підчистили», тепер там ідеться просто про ДТП, але в початковій версії було прямо зазначено, що водієм був він. Ось копія тексту в початковому вигляді.

Перевіривши цю інформацію у декількох журналістів зазначених каналів, ми пересвідчились, що, принаймні, твердження про заборону є неправдивим.

Редакція Спротиву приносить свої вибачення Ганні Герман за передрук неправдивих публікацій з бютівського сайту VVNews з байкою про ДТП за участю її сина.

 

Вадим Гладчук, sprotiv.org

 

Читайте також:

Син Ганни Герман на «Лексусі» убив трьох людей?

Телеканалам заборонили говорити про мажора Миколу Германа, який збив трьох?

ПРОДОЛЖЕНИЕ. НАЧАЛО: Александр Абдуллин: что скрывает «кошелек Тимошенко» ЧАСТЬ 1

От Кучмы до Тимошенко

Приказ о прекращении расследования по делу о массовых аферах в «Интергазе» и «Укргазбанке» исходил с самого верха, где Александр Волков усердно формировал для Кучмы новые политические проекты. В них, вместе с Волковым и Медведчуком, вошел Александр Абдуллин.

Партия «Демократический союз» была создана по инициативе Волкова в мае 1999 года, и её сразу возглавил Олег Рафальский. В конце того же года в неё официально вступили Абдуллин, Волков, Акопян и Бакай, после чего Рафальский уступил место председателя Волкову. В 2000-м к ним присоединился Владимир Сацюк — будущий замглавы СБУ, проходивший затем по дело об отравлении Ющенко. Однако когда в борьбе за главное место у трона Медведчук стал теснить Волкова, то Абдуллин сразу перескочил в его команду и стал членом СДПУ (о), под флагом которой вновь избрался в парламент в 2002 году. Там Абдуллин стал членом Комитета по вопросам экологической политики и ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы (вот и снова пригодилось удостоверение).

В 2002-м году Абдуллин засветился в скандальной истории, которая невольно раскрыла размер истинного состояния этого «скромного» нардепа, а также напомнила о его страсти к заграничной недвижимости. А случилось вот что: киевская «светская львица» Оксана Мороз (бывшая валютная проститутка и любовница бандитских «авторитетов», ставшая Оксаной Хант и открывшая супермодный бутик «Санахант» на ул. Грушевского в Киеве, где одеваются многие чиновники и депутаты) решила хорошенько «обсосать» своего очередного мужа, американского бизнесмена Алекса Ханта. И выпросила у него виллу во Франции, причем не где-нибудь, а в Каннах — знаменитом курорте, где к тому же проходят знаменитые кинофестивали. Правда, купить виллу на самом берегу не получилось, и Хант подарил своей жене особняк в Ле-Канне, небольшом городке в двух километрах севернее Канн. Подарил, не подозревая, что Оксана Мороз уже запустила в действие свой план, и через несколько месяцев она выставит Ханта за двери ни с чем. А вся эта операция осуществлялась Оксаной Мороз с помощью её давнего покровителя Владимира Бедриковского.

• 

Так вот, по данным SKELET-info, эту виллу в Ле-Канне продал Ханту никто иной, как Александр Абдуллин! Он запросил за неё два миллиона долларов, и получил сразу же половину суммы от Ханта (из них 850 тысяч наличными), а остальные уже от Оксаны Мороз, укравшей деньги со счетов мужа. И судя по тому, что Абдуллин не слишком сокрушался по продаже виллы в таком хорошем месте (море, солнце, кинофестиваль), у него в запасе было ещё что-то подобное!

В 2004-м Абдуллин в очередной раз стал участником коррупционного скандала. Произошло следующее: 530 гектаров заповедного леса в районе Пуща-Водицы были незаконно выведены из статуса природоохраняемых земель и переданы в распоряжение некого санатория при Администрации президента Украины. То есть в данной схеме участвовали и Медведчук, возглавлявший Администрацию, и Абдуллин, как член парламентского комитета по экологии и природопользованию. Затем в дело вступил Киевсовет, который своим решением вывел эти земли из статуса санаторных и разрешил разделить их для «садоводства и строительства». 220 гектаров были частично распроданы, а частично отданы в аренду на 40 лет (практически навсегда). Список «садоводов» возглавил сам Абдуллин, отхвативший себе два с половиной гектара, там же можно было найти и его соратника Сацюка, «хапнушего» целых пять гектаров! В списке также присутствовали еще живой министр транспорта Георгий Кирпа, и Михаил Добкин, который тогда был еще просто народным депутатом, но зато членом фракции СДПУ (о) – то есть еще одним соратником Абдуллина.

Данная история закончилась тем, что в 2005 году, по иску лидера «Партии зеленых» Кононова, Шевченковский суд признал передачу этих земель под застройку «садоводами» незаконным. Впрочем, это не остановило массовую застройку земель возле Пуще-Водицы, продолжавшуюся и при Ющенко, и при Януковиче, и при Порошенко.

Первый Майдан разбросал старых друзей-компаньонов. Игорь Шаров ушел в «Блок Литвина», а потом перебрался в Партию Регионов. Игорь Бакай, в 2003-2004 возглавлявший Государственное управление делами (печально знаменитая «ДУСя»), сразу после Майдана сбежал в Россию, где буквально сразу же получил гражданство. Лучше всех пристроился Алексей Ивченко, потому что он как глава КУНа (Конгресса украинских националистов) вошел в окружение Ющенко – и получил себе в кормление «Нафтогаз». А вот Александр Абдуллин умудрился мгновенно переобуться: еще во время Майдана он оставался социал-демократом и держался за Медведчука, а уже 4 марта 2005 года появился рядом с Юлией Тимошенко в качестве её нового соратника и спонсора. 

Это привело к скандалу: против принятия Абдуллина в «Батькивщину» категорически выступил известный украинский диссидент и правый политик Степан Хмара, примкнувший к БЮТ еще в 2001 году. Хмара не мог простить Абдуллину выборы 1998 года, где они вместе столкнулись на 97-м округе: тогда «газовый король», используя подкупы и всякие грязные методы, просто задавил своего оппонента, рассчитывавшего выиграть «по старинке» честной агитацией. С тех пор Хмара видел в Абдуллине «кучмиста», подельника Медведчука и коррупционера — и он был вне себя от гнева, когда Абдуллин с разгона вошел в ближайшее окружение Тимошенко. Хмара был принципиален, так что Тимошенко пришлось выбирать. И хотя Хмара был политическим авторитетом, «Вона» выбрала Абдуллина — точнее его деньги, очень большие деньги. И действительно, с тех пор Абдуллин, помимо регулярных покупок проходного места в списке «Батькивщины», не желал и прочих средств на финансирование партии, за что и получил своё прозвище «кошелька Тимошенко». И с 2006 года регулярно, вот уже четыре раза, избирается депутатом по партийному списку, поднявшись в нем с 74 на 49-е, затем на 28-е, и теперь на 17-место.

К слову, в 2014 году Абдуллин был один из немногих старых соратников Тимошенко, кто не сбежал от неё в «Народный Фронт». По информации источников SKELET-info, именно деньги Абдуллина помогли тогда только-только «откинувшейся с кичи» Тимошенко прийти в себя и вновь встать на ноги, буквально спасли саму партию. Поэтому теперь он не только «кошелек», но и очень доверенное лицо Юлии Владимировны. СМИ сообщали, что тогда Абдуллин даже выкупил у Александра Турчинова ООО «Экотехпром», на которое с 2005 года оформлена аренда здания, где расположен главный киевский офис «Батькивщины (ул. Туровская 13).

Абдуллин традиционно возглавляет «информационный отдел» партии – на том основании, что когда-то он всё-таки был журналистом, пусть и недолго. К тому же, будучи партийным «кошельком», он также оплачивает работу пресс-службы «Батькивщины» и заказные материалы в СМИ. А это позволяет ему формировать мнения в двух направлениях: не только доносить до избирателей облик и позицию Тимошенко (которые он же сам, во многом, и формирует), но и составлять для лидера партии обзор настроений в обществе. Фактически, Абдуллин является ещё и главным политтехнологом Тимошенко. Всё это, сами понимаете, открывает для него много разных возможностей. Вот только как теперь Абдуллин объяснит Тимошенко её поражение на выборах, в котором он тоже непосредственно виноват? В 2014-м это еще можно было списать на всякие форс-мажоры, на предательство сбежавших соратников, а сейчас? Но Абдуллин умеет изображать из себя преданного соратника, даже если при этом он откровенно лажает.

«Артур, ты придурок, ты просто придурок!» — такими словами Абдуллин попытался остановить недавнее выступление Артура Герасимова (главу фракции БПП), который озвучил с трибуны Рады записанные переговоры Тимошенко с Коломойским. Что ж, он попытался – но у него не получилось, и в этом весь Абдуллин. Который наверняка знал о намерениях Герасимова и мог бы «порешать» с ним этот вопрос еще в кулуарах.

Откуда деньги?

«Я работал в +40 в Туркменистане и в -40 в России», — с раздражением отвечал Александр Абдуллин на вопросы журналистов о происхождении его капиталов, когда в начале 2017 года Генпрокуратура начала проверку его депутатской декларации. К сожалению, журналисты были плохо осведомлены с прошлым нардепа, а потому не стали уточнять, кем именно и где именно «работал» там заместитель Бакая. Ну да теперь догадаться об этом не сложно: от туркменской жары он прятался в прохладных дворцах Ашхабада, а российские морозы пережидал в московских отелях.

А за что же его проверяла Генпрокуратура? Конкретные претензии опубликованы не были, но ряд задекларированных им сумм действительно вызывали вопросы. Во-первых, Абдуллин утверждает, что с 1998 года, ставши депутатом, он не занимается никаким бизнесом. Во-вторых, за период с 1998 по 2015 год он задекларировал всего 2,34 миллиона гривен доходов — только депутатская зарплата плюс социальные выплаты и материальная помощь. Что ж, в обоих случаях Абдуллин соврал, хотя ему это сошло с рук, и Генпрокуратура оставила его в покое. Во-первых, СМИ давно сообщали, что Абдулин является совладельцем ЗАО «Славянская спадщина» (его компаньонами в ней были еще Бакай и Акопян) и ЗАО «Гермес инвест холдинг», Фонда «Резер» и ЗАО «Основа». Это только то, что удалось разыскать журналистам в Украине, однако у Абдуллина есть «заначки» и за границей, еще со времен газовых схем. Помимо этого, в его декларации отражены ООО «МЦ Файнанс» и вышеупомянутое ООО «Экотехпром», только почему-то не указана получаемая с них прибыль. Во-вторых, в своих доходах Абдуллин почему-то не отразил доход, полученный от продажи виллы в Ле-Канне, а это два миллиона долларов или 10 миллионов гривен по тогдашнему курсу! Не говоря уже о том, что, по информации источников SKELET-info, Абдулин в 90-х приобрел за границей несколько объектов недвижимости, которые он выгодно сдавал в аренду.

А ведь Абдуллину еще приходилось столько лет финансировать «Батькивщину»! За какие же шиши? Впрочем, его спонсорство в декларациях не отражено, хотя известно, что принадлежащее ему ООО «МЦ Файнанс» только официально перечисляет в кассу БЮТ до 25 тысяч гривен в год.

В декларации за 2011 год Абдуллин указал, что на его счету в банке находятся 10,6 миллиона гривен и еще 16 миллионов на счетах супруги. В 2013 году их совокупный капитал уменьшился до 25,8 миллионов гривен, а в 2014-м они якобы потратили 23,6 миллионов на приобретение ООО «Экотехпром», после чего в течение следующих лет на их счетах остаются 2 миллиона гривен и около 450 тысяч долларов наличными (откуда?). Несколько странно выглядит в этой декларации квартира в Киеве площадью 136 кв. метров, купленная в 2012 году и оцененная в… 259 249 гривен (менее 33 тысяч долларов по курсу того года).

А вот еще «небольшой скандалец»: помимо регулярного получения материальной помощи как народному депутату (это около 40 тысяч в год), Александр Абдуллин не погнушался выбить себе еще 4162 гривны социальной компенсации, положенной «чернобыльцам». Что искренне возмутило узнавших об этом журналистов.

А ведь помимо наличия на счетах сотен тысяч задекларированных гривен и долларов, помимо фирм, автомобилей и просторной недвижимости в Киеве и области, Александр Абдуллин еще является владельцем коллекции дорогих часов. Так, в 2015 году его сфотографировали в Раде с часами «Zenith Defy Xtreme» на руке: тогда их рыночная стоимость достигала 300 тысяч гривен, сейчас они стоят еще дороже.

Александр Абдуллин и его часы «Zenith Defy Xtreme»

Неужели этот человек готовит для Тимошенко тексты речей, в которых она надрывным голосом сочувствует малоимущим украинцам и обещает покарать грабящих их олигархов? Да, это он. А заодно этот бывший «газовый король» устами бывшей «газовой принцессы» обещает украинцам снизить коммунальные тарифы. Хотя, при слове «выборы» на ум Абдуллину приходит совсем другое.

ПРОДОЛЖЕНИЕ

БЮТ официально поддерживает Бориса Филатова. Остальные политические силы, считающие себя демократами, заявят о себе официально? Или духу не хватит прямо сказать властям, что вы против сдачи Днепра реваншистам и шакалам?

озінський Віктор Олександрович 1963року народження, безпартійний, освіта вища, генеральний директорсільськогосподарського ТОВ "Манжурка", проживає в місті Києві. Дата тапричина вибуття: 03.07.2009, за власною заявою. "Блок Юлії Тимошенко",№ 96 у виборчому списку

(З офіційного сайту ЦВК  http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001)

Отже, як тільки пересічний читач,громадянин України, побачив цю інформацію під таким заголовком, то унього в голові, зразу ж, має виникнути цілком логічне запитання: «Якого дідька БЕЗПАРТІЙНА!!! особа робить в ПАРТІЙНОМУ!!! виборчому списку кандидатів в депутати до ВЕРХОВНОЇ!!! Ради????!!!»

І як тільки громадянин, виборець,задав собі це питання, то, зразу ж, до нього приходить розуміння:розуміння того, як , насправді, сьогодні функціонує, та сама,«партійна», пропорційна система виборів...

Відповідь виявляється дуже простою:«партійна» система виборів – це результат особистих домовленостейкандидата в депутати з партійними босами, які формують списки передвиборами. Іншого поясненя я не бачу! Людина, яка жодного дня не була в партії, по партійному списку, потрапляє зразу до Верховної Ради України! Це абсурд!

Власне, саме тому я не сприймаю слівЮлі Володимирівни, про те, що, мовляв, «партія помилилася»! Пробачте,пані, а до чого тут партія? До чого тут партія, якщо рішення провключення безпартійного Лозінського до списку БЮТ приймали, особисто,Ви! Та ще й вихвалялись цим перед виборами!

Коли українському народові«впарювали» пропорційну систему виборів, то говорили, цитую покійногоЄ. Кушнарьова, «політичні партії виступають головними політичнимисуб’єктами – РЕПРЕЗЕНТАНТАМИ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН (виділено мною) і головними інструментами впливу на державну владу для їх реалізації і головним ПОЛІТИЧНО-ВІДПОВІДАЛЬНИМ у випадку завоювання, а потім і неефективного використання державної влади».

Чи відповідально поставився БЮТ доцього вбивства? Відповідь – ні! Якби БЮТівскі функціонери ставились доцього відповідально, то, мабуть, на кожному стовбі Голованівськогорайону, вже давно мали б бути вивішені телефони довіри юристів з БЮТ,щоб, відтепер, жодна волосинка не впала з голови мешканців району. Болюди до сих пір не називають своїх прізвищ журналістам, через те щоЛозинський колись може повернутись...

Чи відповість БЮТ за вбивствоВалерія Олійника? Так, відповість, ба навіть більше, БЮТ і ЮляВолодимирівна особисто, вже відповідають за це – відповідаютьрейтингами!

Я вже не кажу, що БЮТівці могли б,як компенсацію, від себе постановити матері загиблого пенсію, тавсіляко сприяти й допомогати їй. Але БЮТівськім юристам нема справи достаренької, вони вирішили «допомогти» іншій людині - вбивці ГеоргіяГонгадзе - генералу Пукачу, вина якого, між іншим, вже доведена в суді!

Судячи з усього, Юлі Володимирівні іїї «раднику» була потрібна оперативна інформація про хід справи, саметому, адвокатом, «на громадських засадах», до Пукача було відрядженоБЮТівця Сергія Осику.

Невже в БЮТвже не дбають про свою репутацію? Невже втрата політичного іміджу тадовіри виборців на багато років вперед (якщо не назавжди) – це ніщо впорівнянні з тими втратами, що може зазнати «сірий кардинал» ЮліВолодимирівни у зв’язку з розслідуванням справи Гонгадзе? Я не розумію,куди дивляться рядові члени партії «Батьківщина»;інших партій, що входять до блоку? Невже вони не бачать, кудискочується їхня політична сила? А може вони, взагалі, не для того вРаді, щоб мати свою точку зору?

Судячи по тому завзяттю, з яким Юля Володимирівна намагалась проштовхнути «Закон про імперативний мандат», ось як вона уявляє партійну систему виборів.

Є «вождь»! Целюдина, яка стоїть першим номером у списку. Вона формує списки , воназбирає гроші за місця в прохідній частині, вирішує, як голосувати потому чи іншому питанню. Вона звітує перед  спонсорами, та отримує відних гроші та вказівки. Зрозуміло ж, «вождь» має декількох наближенихосіб, яким він (вона) може довірити керування фракцією за своєївідсутності.

Далі йдуть «кнопкодави».Це люди, які, судячи з їх назви, тиснуть на кнопки так, як їм сказали іне «вякають». «Кнопкодавами» можуть стати партійні функціонери, упідлабузництві яких, «вождь» переконався особисто. Зрозуміло ж, своїхпідлабузників тулить до списку й найближче оточення «вождя», а ті своїхі так далі.

І на сам кінець – «безпартійні».З назви зрозуміло, що це люди, які жодного дня не були в партії, алеяким дуже хочеться (або дуже потрібно) потрапити до Верховної Ради.Тому вони йдуть, напряму, до «вождя» й домовляються особисто з ним провключення до списку, кожен на своїх умовах.

У випадку з тим же Лозинським,можна собі уявити, що він обіцяв «зробити» для БЮТ результати поокругу, та возити на полювання, до Голованівського лісу,високопосадовців і вирішувати там з ними «всі питання». Натомість,партійні боси БЮТ, віддали йому «на прокорм» цілий районКіровоградської області, з правом вимагання грошей з родичів затриманихмисливців та заміни української символіки на радянську (доречі, ми такі недочекались офіційної заяви БЮТ з цього приводу), та пообіцяли, «увипадку чого», нагородити відзнакою «за затримання особливонебезпечного злочинця», ну і, мабуть, «збили» трошки, «якихось парулімонів» , грошенят...

Питається, невже донецький митник,член партії «Батьківщина», якого незаконно звільнили з роботи запідтримку, в 2004 р., Віктора Ющенка (і якому юристи БЮТ, на відмінувід Пукача,  не допомогли), менше заслуговує на місце в партійномусписку ніж Лозінський? Але ж, до Верховної Ради потрапив самеЛозінський!!!

Ну а зібравшись всі разом, до купи, у фракції, депутати забезпечують політичне прикриття бізнесу, кожен - свого.

Так розуміє партійну систему ЮляВолодимирівна. Саме так розуміє її й Рінат Ахметов, коли пропонує, вобмін на гроші, поставити Раїсу Богатирьову першим номером у списку щененародженої партії  Арсєнія_тм. Так само розуміє її й Дмитро Фірташ,коли вимагає, знову ж таки, в обмін на гроші, половину місць для своїх«кнопкодавів» у списку, все того ж, Арсєнія_тм. Так розуміє її йголовний "рыгионал",Віктор Януквич, коли обіцяє Василю Цушку, за «гарний» результат виборівпо одеській області, місце в прохідній частині списку його партії. Такрозуміють її й Сергій Тігіпко з Олександром Морозом, коли торгуються замісця у списку. Так розуміє її й Володимир Литвин, коли заводить до парламенту референтів від олігархічної групи Іванова–Хмельницького...

Так само розуміють партійну систему виборів і «вожді»  НУНС,бо у них «аж кишить» цими «безпартійними». Тому не потрібно дивуватисьчерез те, що це «політичне одоробло» скоріше мертве, ніж живе – боідеології там «кот наплакав»: з самого початку все було побудовано нагрошах та особистих домовленностях. І яскравим прикладом цихдомовленностей, на почесному другому місці у списку, є, один знайбільших прогульників Верховної Ради, наш старий друг –«безпартійний» Арсєній_тм. Судячи з усього, пункт про відвідуванняпленарних засідань, не було включено до угоди з ним – Арсєнія_тм бралидля виконання дещо інших завдань.  Показово, що третім в списку НУНСйде інший кандидат в Президенти  - «безпартійний» Анатолій Гриценко.

Ще однією характерною рисою партійних списків, є широке представлення в них людей, які «тичасово не працюють».Одним з таких, «тимчасово не працюючих», наприклад, є Сергій Осика - як виявилось, насправді, висококласний юрист, який  захищає (заплутує слідство?) генерала Пукача (я так розумію, завдання робити це, вінотримав, знову ж, особисто від Юлі Володимирівни). Отже, Сергій Осика,свого часу, свідомо, приховав від громадськості інформацію про своюпрофесійну діяльність. Цілком логічним буде припущення, що всі ці«тимчасово не працюючі» зі списків, так само, свідомо, щось приховуютьпро себе від виборців!

....

Після того, як ми встановили партійній системі «діагноз», треба потурбуватись про «ліки». Отже, потрібно ...

1. ВІДКРИТИ ПАРТІЙНІ КАСИ!

«Безпартійний» Арсєній_тм, наприклад, надрукував за «чорний нал» вже декілька мільйонів примірників своєї «циркової програмки», жоден з яких не має зворотньої інформації, а тепер вішає народу локшину про якусь нову індустріалізацію...

На законодавчому рівні потрібнозакріпити норму про те, що інформація про стан партійного рахунку євідкритою і будь хто , в будь який момент, може його перевірити. Щекраще, коли  партії викладатимуть цю інформацію, на своїх офіційнихсайтах.

Доречі, відповіднодо частини першої статті 17 Закону України "Про політичні партії",політична партія зобов'язана щорічно опубліковувати взагальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходиі видатки, а також звіт про майно політичної партії. Хтось, колисьбачив, в газеті, хоч один партійний звіт?

2. ВІДСТОРОНИТИ «ВОЖДІВ» ВІД ФОРМУВАННЯ ПАРТІЙНИХ СПИСКІВ!

Саме так! На законодавчому рівні закріпити норму про те, що партійні списки мають формуватись «з низу» і ніяк інакше.

3. ВІДКРИТИ СПИСКИ!

Залишити «вождю» і його найближчим лизунам першу п’ятірку! Всі інші місця мають посісти представникирегіонів. Ні в якому разі неможна прописувати в законі системупотрапляння до списків, бо на прикладі закона про вибори депутатів, мибачимо, що «вожді» пишуть закон під себе, а потім легко його обходять.На законодавчому рівні має бути закріплено норму про те, що партії,перед виборами, мають оголосити списки та оприлюднити систему, по якійкандидати потрапили до них. Тільки та партія, що запропонує ефективну івідкриту систему потрапляння кандидата до Верховної Ради та відкликанняйого звідти, має набирати найбільшу кількість голосів. Від партійнихфункціонерів вимагається тільки скласти справедливу систему, по якійвсі регіони мають бути рівномірно представлені в Парламенті.

4. ЗАБОРОНИТИ БЕЗПАРТІЙНИХ В СПИСКАХ ПАРТІЙ!

Центральній виборчій комісіїзаборонити приймати списки партій в яких є безпартійні особи. Вінформації про кожного кандидата має бути вказано, з якого року вінперебуває в партії та його партійна кар’єра. Якщо кандидат «тимчаово непрацює», потрібно вказувати його останнє місце роботи.

Після потрапляння до Верховної Ради,кожен депутат має надати про себе вичерпні відомості, що будутьрозміщені на сайті центральної виборчої комісії: де працював,засновником яких фірм він є, акції яких підприємств він має і т.д. Якщодепутат вкаже неповні або неправдиві відомості, це потрібно розцінюватияк привід для припинення депутатськіх повноважень цієї особи.

5. ЗМІНИТИ ПРОЦЕДУРУ ЗНЯТТЯ ДЕПУТАТСЬКОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ТА ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ!

Юля Володимирівна приймала рішення,про включення Лозінського до списку, особисто! А відповідальність задії свого «героя» розподілила рівномірно між 450 народними депутами.Юля Володимирівно, як на мене, це несправедливо!...

Отже, рішення про зняттядепутатської недоторканості та припинення повноважень депутата, маєприймати, і нести за нього відповідальність, саме фракція, а не весьсклад Парламента! Так само, і зникнення «героїв», теж має бути наполітичній совісті партії і вона має відповісти за це, на найближчихвиборах!

6. ПЕРЕД КОЖНИМИ ВИБОРАМИ ПАРТІЯ МАЄ СКЛАДАТИ СВІЙ УРЯД!

Партії, перед кожними виборами,замість передвиборчих програм, мають запропонувати суспільству свійваріант уряду, з яким вони йдуть на вибори, і це теж має бутизакріплено законодавчо. Експерти ж і суспільство, нехай порівнюютьваріанти урядів від різних політичних партій і оберають «найкращій».Ось, наприклад, передвибоча програма БЮТ - особливо розчулюють, після справи Лозінського та педофільського скандалу, гасла:

«Ми позбудемося насилля влади надлюдиною», «Покарання стане адекватним мірі правопорушення»,  «Мироз’єднаємо корупційне об’єднання влади та капіталу»

Тому, пропоную партіям залишити передвиборчі програми в штабних клозетах, для використання їх, штабістами, за прямим призначенням...

7. ВІДКРИТИ ФОРУМИ НА ОФІЦІЙНИХ САЙТАХ ПАРТІЙ!

Давайте порівняємо сайти трьох найбільших політичних сил, представлених в Верховній Раді.

ПР -                  http://www.partyofregions.org.ua/

БЮТ -               http://www.byut.com.ua/ua/

Наша Україна -  http://www.razom.org.ua/

Спільною рисою всіх цих сайтів євідсутність на них форумів. Як ми бачимо, щоденне відкрите спілкуванняз власним народом не входить до програми жодної з політичних партій.  Вкращому випадку,  Вас згодні прийняти «особисто», так, щоб жодна іншадуша не дізналась, про що Ви розмовляли з партією. «Вожді» вважають, щокрасивих гасел та яскравої картинки, за кілька сотень доларів, народуцілком вистачить...

...

Приблизно так, на думку автора, малаб виглядати партійна реформа. Дуже багато, насправді, в цій справізалежить від позапарламентських партій, що мають шанси потрапити доВерховної Ради. Жоден закон не забороняє відкривати списки таоприлюднювати систему потрапляння до них! Саме ці партії маютьрозпочати цей рух та йти на наступні парламентські вибори з гасламиочищення і впроваджувати в життя принципи задекларовані в цій статті!

А якщо нічого не зміниться і всезалишиться так як є сьогодні? Ну що ж, тоді можна говорити про те, щоукраїнське суспільство не зробило жодних висновків з голованівськоїтрагедії і Валерій Оліник був далеко не останньою жертвою «слуг народу»- смерть ні в чому невинної людини тоді, справді, була марною...

 

ЗИ  Після того, як країною шириться черговий - педофільский - скандал, фігурантами якого є, знову, члени БЮТ, стало ще більш очевидним, що партійна система України вимагає негайного реформування!

Если есть власть в демократичном обществе, то, естественно, должна быть и оппозиция. В нынешней украинской действительности сей постулат вполне мог бы звучать и так: если существует непоправимый вред, то должна быть и непоправимая польза. Однако непоправимого вреда пока не случилось. А то, что случилось, вполне при общем желании власти и «конструктивной» оппозиции можно ещё поправить и подправить. Но в том-то и дело, что пользы как таковой от задекларированной и биполярной оппозиции пока – кот наплакал. Вот и получается, что польза обществу от неё - таки-да – непоправимая… Продолжение

Як вже повідомлялося  раніше, Дмитро Крючков і його громадянська дружина Світлана Кузьмінська шукають політичного притулку у Верховній раді України, яка вже давно стала храмом для шахраїв і грабіжників, де всі вони можуть нарешті розслабитися, посміхаючись над законниками, громадянами України і міжнародними правоохоронними структурами. Вхідний квіток до Верховної ради коштує не мало. За нашою інсайдерською інформацією від 500 000 долларів США і вище. Звісно, для тих, хто потребує негайного «притулку», до цієї цифри додається декілька нулів.

Тепер про нулі. Головним слідчим управлінням НП України проводилось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015220000000808 від 25.09.2015 стосовно колишньої в.о. голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» Кузьмінської Світлани Олександрівни за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 КК України, щодо незаконної розтрати коштів АК «Харківобленерго» в сумі 51 млн. грн. 07.03.2017 року Кузьмінській С.О. повідомлено про підозру в учиненні вказаних злочинів. 18.10.2017 матеріали кримінального провадження скеровано до Комінтернівського районного суду м. Харкова, справі присвоєно  № 641/7007/17. Наразі, справа розглядається колегією суддів у складі: головуючого – судді Фатєєвої Н.І., суддів – Маньковської О.О., Музиченко В.О. До речі – високоповажні правоохоронці гроші державі не повернули, тож зараховуємо до партійної каси БЮТ?

Крім того, починаючи ще з  2016 року Національним антикорупційним бюро України розслідується кримінальне провадження № 52016000000000235 за підозрою Крючкова Д.В. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року розслідуванням встановлено, що службові особи ПАТ «Черкасиобленерго» (читай Кузьмінська Світлана), ПрАТ «ХК «Енергомережа», ПАТ «Азот», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, у порушення положень ч. 2 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, п. 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 № 1136 та п. 2.7 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної діяльності за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.06.1996 № 51/1 упродовж 2015 року уклали 8 договорів про переведення боргу, згідно з умовами яких змінювався порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії та ПАТ «Азот» передавало, а ПрАТ «ХК «Енергомережа» приймало на себе борг перед ПАТ «Черкасиобленерго» за поставлену електричну енергію на загальну суму 315 365 497,02 грн. Органом досудового розслідування дії службових осіб ПрАТ «ХК «Енергомережа», ПАТ «Черкасиобленерго», ПАТ «Азот» та інших осіб кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України як заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб. (вказана ухвала є чинною, загальнодоступною та міститься в ЄДРСР за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/67294308). Тож родина Крючкових – Кузьмінської, приблизно половину цієї суми напевно зарахували до власних доходів. Тож додаємо до партійної каси БЮТ ще мільйонів  100 000 000 грн?

Звісно, Дмитро та Світлана потребують негайної і швидкої евакуації до Верховної ради, де ховаючись під парасолькою депутатської недоторканності, можна сміливо використовувати свій кримінальний талант на інші привабливі сфери народного господарства України.

Отож, опозиційна і принципова борчиня за все хороше і проти зубожіння Юлія Тимошенко поповнила список своїх партійців надійними і заможними партнерами. Щасти їм!

А ми з вами, громадяни України, можемо отримати від нашої  Йулі по 1000 гривень за голос (увага, це кримінальний злочин!) і ще кілька років спостерігати, як вкладені в свою передвиборчу компанію брудні гроші працюють на перетворення нашої країни в зону відчуження  Європи.

Колаж Марина Алібасенко

Джерело

ПРОДОЛЖЕНИЕ. НАЧАЛО: Константин Бондарев. «Человек Тимошенко» выходит из тени. ЧАСТЬ 1

Вышеописанная схема незамысловата и опробована в то время многими нуворишами. Действовали по накатанной: фирма продавала товар фиктивному предприятию, которое завышало его стоимость и вновь перепродавало. И так несколько раз. Затем товар оказывался где-то в фиктивной фирме Прибалтики, откуда его возвращали. Конечно, по завышенной цене.

Схему Бондарева с незаконным возмещением НДС рассекретил Госфинмониторинг в 2004 году с легкой подачи Николая Азарова. На предпринимателя посыпались проверки за проверками. В их ходе выяснилось, что сумма фиктивного экспорта уже почти перевалила за 1 млдр гривен! Против Бондарева возбудили ряд уголовных дел, и тюрьма маячила не за горами. Однако в этот момент Константин Анатольевич становится заместителем Киевской областной организации СПУ, которую возглавлял Александр Мороз. Уход в политику напрямую был связан с желанием получить политическую «крышу». Так и произошло. Уголовные дела закрываются по протекции Мороза, и Бондарев выходит сухим из воды с головокружительным капиталом.

Продолжение история получила в 2009 году, когда Бондарев решил до конца «отжать» доведенный до банкротства государственный Изюмский завод офтальмологической линзы (ИЗОЛ). Инициатором банкротства выступило уже известное ООО ««Международный торговый дом «Изюмский оптико-механический завод» (ИОМЗ), который требовал возвращения кредита на сумму около 1,5 млн гривен.

Изначально эти деньги ИЗОЛ задолжал харьковскому ООО «Научно-технический центр «Энергетические технологии», поставлявшему электроэнергию. Однако ИОМЗ выкупило право требовать кредитную задолженность и целенаправленно разоряло госпредприятие. Безусловно, процедура была полностью управляемой не кем иным, как Константином Бондаревым.

Отмывание денег банком «Велес»

Одной из самых ярких страниц трудовой биографии Константина Бондарева, по мнению SKELET-info, является его «детище» — банк «Велес». «Велес» всегда отличался неприметностью. Суть его работы сводилась к расчетному обслуживанию клиентов. Многие считали его «тихой гаванью», однако за дверью осуществлялись крупные мошеннические схемы.

Константин Анатольевич занял кресло председателя наблюдательного совета ЗАО «Банк «Велес» в 2004 году (по состоянию на декабрь 2015 года имел долю 32,6%).

За считанные месяцы в финучреждении он сосредоточил все налоговые схемы по отмыванию средств, а также схемы так называемого финансового транзита и перевода безналичных денег в наличные.

Его правой рукой и партнером в финансовом бизнесе стал Александр Кандыба, получивший в этом бизнесе должность заместителя. Через месяц после назначения Кандыба открыл в том же помещении, где находился банк, конвертационный центр для отмывания денег.

Наибольший доход своим владельцам банк принес в 2010-2013 годах, когда в нем организовали схему кредитования подконтрольных предприятий с последующим выводом средств на счета оффшорных компаний по фиктивным контрактам. Средства возвращались в качестве кредитов от нерезидентов на счета иностранных граждан (Российской Федерации и Турецкой Республики), открытых в «Велесе». Таким образом, на счета банка поступило 66,4 млн долларов.

В 2015 году «Велес» был признан неплатежеспособным. Почему? Из-за «рисковой деятельности и систематических нарушений законодательства в сфере финмониторинга». По сути, риск и нарушения – это 90% всех финансовых операций банка Бондарева. Однако и тут была перегнута палка — через «Велес» попытались вывести за рубеж 460 млн долларов по поддельным документам. Валерия Гонтарева засекла странную операцию и не стерпела такого произвола прямо под носом, назначив инспекционную проверку.

«Ищейки» выявили те самые риски и нарушения, а также подтвердили, что 90% всех операций банка имели характер вывода капитала. Оказалось, за неполный 2015 год их объем превысил 100 млн долларов.

Самое интересное произошло дальше — представители Фонда гарантирования вкладов приехали к банку «Велес», чтобы в срочном порядке отозвать лицензию и начать процедуру ликвидации, но не нашли его! К уполномоченным вышел Сергей Рабчук, глава правления банка, и рассказал, что буквально вчера (!) финучреждение расторгло договор аренды помещения и съехало со всем оборудованием и серверами в неизвестном направлении. Кстати, исходя из документов, в 2015 году в «Велесе» работало всего 3 человека. Они исчезли вместе с банком.

После этой истории Константин Бондарев решил оспорить ликвидацию своего банка. Киевский окружной административный суд встал на его сторону, отменив решения НБУ, но вот Киевский апелляционный административный суд проиграл, и ликвидация банка продолжилась.

История банка «Велес» пока не закончилась: фонд гарантирования продлил процедуру ликвидации банка «Велес» до 10 декабря 2018 года. Подождем кто же победит.

Деньги для Тимошенко

Политическая деятельность Константина Бондаренко началась в 2002 году. Его избрали депутатом Киевского облсовета по Иванковском мажоритарному округу, где он работал в бюджетной комиссии.

В 2004 году, как мы уже говорили, он вступил в ряды Социалистической партии Украины (СПУ), чтобы «крыша» закрыла уголовные дела.

А дальше политическая карьера развивалась со скоростью света – в 2006 году Константин Анатольевич дослужился до руководителя избирательного штаба СПУ на Киевщине. Вскоре его избирают депутатом Киевского облсовета от социалистов. Бондарев уже тогда метил в БЮТ, ведь именно он приложил немало усилий, чтобы сформировано коалицию с Блоком Тимошенко. Когда Александр Мороз заявил о создании новой коалиции в составе Партии регионов, СПУ и КПУ, «верный социалист» откровенно раскритиковал шефа и покинул ряды СПУ.

В 2007 году Бондарев вступает в ряды Всеукраинского объединения «Батькивщина». Он активно принимал участие в избирательной компании 2007 года, курировал агитационно-пропагандистскую работу БЮТ. После выборов его избирают на должность заместителя председателя Киевской областной организации ВО «Батькивщина».

Когда к власти пришел Виктор Янукович, члены «Батькивщины» начали активно переходить под бело-голубые флаги. Бондарев остался верен ячейке. При этом, у него никогда не было политических амбиций. Например, в 2012 году он снял с выборов свою кандидатуру всего за 200 тыс. долларов.

Юлия Тимошенко высоко оценила нового члена партии. Ему она доверила свои «кровные». Вся касса партии проходила через банк «Велес».

О финансировании «Батькивщины» начали говорить сравнительно недавно.

В 2016 году партия получила от физических лиц – 630 тыс. гривен, а от юридических – 1,7 млн. Деньги на счет приходили почти равными суммами – около 2 тыс. гривен от жителей Киевщины. Странно, но украинцы из других областей помогали партии не так рьяно.

Интересен факт: SKELET-info  выяснил, что из года в год «Батькивщину» финансируют одни и те же люда. Наибольшие взносы делали юридические лица. ООО «Агроконтакт» – 446 тыс. гривен, ООО «Квик-Принт» – 398 тыс. гривен. Директором обеих фирм является Тараненко Светлана Валерьевна – бывший помощник экс-нардепа от БЮТ Константина Бондарева, руководителя Киевского областного отделения партии. Эта женщина является директором еще четырех других обществ.

147 тыс. грн на счета партии внесло ООО «Іліор». Директор этой фирмы – Капшук Николай Николаевич, он руководит и несколькими другими фирмами. Он, является бывшим сотрудником ООО «Торговый дом «Бондарев».

О том, что Юлия Тимошенко и Константин Бондарев тесно связаны говорит еще один факт. Муж Юлии Владимировны Александр Тимошенко через кипрский офшор Diafox Consulting Limited владеет ломбардной сетью «Дешева готівка», у которой 50 отделений в Киеве. Центральный офис сети находится в здании областной партийной организации, а само здание принадлежит Бондареву.

Общественная и личная жизнь

Рейдерский захват земли. Многие Константина Бондарева знают, как заправского рейдера. Он участвовал в «отжиме 10 гектаров вышгородской земли возле Днепра. При этом, «отжим» был у одной из самых уязвимых категорий населения – детей. Так, рейдеры Бондарева выселили детскую спортивную школу олимпийского резерва по гребле и парусному спорту «Осещина» в пользу фирмы «Медиком». Теперь там построены новые коттеджи и плавающие сауны, которые сдаются в аренду. А у Константина Анатольевича там еще и собственный дом. При этом тренера и дети обивают пороги госорганов стараясь возвратить свою тренировочную базу.

ПРОДОЛЖЕНИЕ

Рейдерский захват Торгово-промышленной палаты Украины захлебнулся. Члены Президиума Палаты презрительно отвергли кандидатуру Александра Дубового – экс-бандита и экс-депутата, которого проталкивал топ-чиновник из Администрации Президентавместе с настоящими и бывшими функционерами из Блока Юлии Тимошенко.

Последним шансом Дубового был «подгон», который он намеревался сделать членам Президиума Торгово-промышленной палаты. Забронировав номера в столичном отеле «Хитон», одесский жиган заказал для членов Президиума банкет и «развлекуху». Каждый человек, уполномоченный голосовать на выборах президента ТПП, должен был проесть-попить 200 евро и бросить сытое тело на постельку в номере стоимостью 500 евро. Для лучшего сна к приглашенным должны были прийти «шахерезады», чтобы рассказать сказочку на ночь…

Журналисты «Нашей версии», на всякий случай, пришли глянуть на эту разрекламированную бандитскую оргию. Но, как и предполагалось, ни один (!) руководитель территориальной ТПП на «хилтонский подгон» не клюнул. В самом деле, зачем образованным и самодостаточным людям посещать бандитскую «малину»?!

Эпопея с попыткой захватить власть в Торгово-промышленной палате длится уже около двух лет. «Нашу версию» заинтересовал размер бюджета рейдерской атаки Дубового. Методом экстраполяции такой бюджет был рассчитан. Оказалось, что он не намного меньше бюджета Одесской области, где Дубовой при помощи бит и братков сколотил первоначальный капитал.

 

Статьи расходов по проекту «ТПП», у.е.

1. Вхождение в кабинеты высших эшелонов власти – 340 000 000, 000
2. Мотивация органов прокуратуры – 38 000 000, 000
3. Суды первой инстанции – 5 000 000, 000
4. Суды высших инстанций – 110 000 000, 000
5. Мотивация полиции и фискалов – 22 000 000, 000
6. Гражданские акции (депутаты и «титушки») – 50 000 000, 000
7. Подкуп ключевых лиц – 30 000 000, 000
8. Реклама в СМИ – 10 000 000, 000
9. Черный PR (в т.ч., DDoS- атаки) – 15 000 000, 000

Итого: $ 620 000 000, 000

 

Политики, которые двинули Дубового на повышение, наверняка были довольны такой расточительностью своего «клиента». Но, в конечном итоге, были разочарованы: потратив на рейдерский захват 620 миллионов долларов, Дубовой умудрился засветить своих покровителей и опозорить Украину на весь мир.

Таким образом, Дубовой получил самые высокие шансы стать «сбитым рейдером».

А дальнейшее развитие событий вокруг кресла президента ТПП во многом будет зависеть от ситуации в стране. И хотя политическая сила, которой прикрывается Дубовой, громогласно объявила  о своем переходе в оппозицию, это совсем не означает, что вопрос захвата ТПП снят с повестки дня. Украинцы знают: если правоохранительный маховик запущен, то остановить его трудно – гораздо труднее, чем поменять генерального прокурора.

Не получив команду «Фу!», прокурорские продолжают глумиться над Торгово-промышленной палатой. Находят какие-то нарушения методических рекомендаций  по бухгалтерскому учету и «шьют» руководству крымский сепаратизм. Письма, в которых они ищут оправдания своей юридической свистопляске, прокуроры подписывают втроем. Получаются весьма забавные рожицы. Но не будем их строго судить: сообща ставить подписи, как и умирать, не так страшно.

Источник: http://n-v.com.ua/

в стране запахло выборами ...... http://www.youtube.com/watch?v=YmrKb8WRriw&feature=fvwp&NR=1    "В партии зреет бунт. Есть информация о подготовке открытого съезда, на котором будет принято обращение к Ю.Тимошенко. Кроме того, есть те, кто готов выйти к прессе с информацией о перевороте в партии", – сообщил собеседник издания.

Как известно, 30 июля объединенная оппозиция на съезде утвердила избирательные списки на парламентские выборы. При этом ряд нынешних депутатов Верховной Рады от блока "БЮТ – Батькивщина" оказались в заведомо непроходной части партийного списка.

Затем депутаты Сергей Мищенко и Вадим Коротюк вышли из фракции БЮТБ, о чем было объявлено на заседании внеочередной сессии ВР, которая прошла также 30 июля. После этого фракция БЮТБ сократилась до 99 человек.                    КТО ЗАВОЮЕТ УКРАИНСКУЮ РАДУ??? КОГО НА ГЕТЬМАНСТВО?