хочу сюда!
 

Наталия

44 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-55 лет

Заметки с меткой «велосипед»

Доро...ГИ

Досить негативу! stop   podmig

На чудових януковичо-азірійських дорогах можна на ровері іномарку обігнати! sila













А пан Азіров радить народу переходити на більш доречний транспортsmeh
І капусту на ньому возити uhmylka

0%, 0 голосов

69%, 9 голосов

31%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

На работу – на велосипеде!

И для здоровья хорошо, и деньги на проезд экономятся – сто двадцать гривен в месяц, между прочим!

Только если ты приезжаешь на работу на велосипеде, зачем же ты его тащишь на пятый этаж в офис, ещё и ставишь напротив моего рабочего места?

Домой теперь будешь ехать на троллейбусе. :)





PiCycle - необычный электровелосипед

PiCycle - необычный электровелосипед

Велосипед со странным названием PiCycle, использует мускульную силу человека не
только для движения, но и для зарядки аккумулятора, способного питать
его электродвигатель. Таким образом, Велосипед некоторое время способен
работать мопедом. Создатели PiCycle, традиционно, акцентируют внимание
на экологической составляющей такого решения. Тем не менее, проект
интересный и стоит того, чтобы запустить PiCycle в серийное
производство.

PiCycle - необычный электровелосипед

PiCycle - необычный электровелосипед

PiCycle - необычный электровелосипед

PiCycle - необычный электровелосипед

PiCycle - необычный электровелосипед

PiCycle - необычный электровелосипед

PiCycle - необычный электровелосипед

лисапед

Когда я был маленьким, я молился о велосипеде.Потом я понял, что бог работает по–другому: я украл велосипед и стал молиться о прощении.
/из Интернета/

А ты представь..EE.. в чужих руках…

А ты представь..EE.. в чужих руках… 


Такую нежную... свою...родную. 
Как он, в своих объятиях сжав, 
Ее в ночи, так сладостно целует. 
А ты представь, она ему....

А ты представь... она ему готовит ужин, 
Волнуется, сто раз на дню звонит. 
Что 0н, не ты, ей так безумно нужен 
И лишь за это, все ему простит.

А ты представь, чтo больше не с тобою, 
Что милая твоя на век теперь с другим. 
Представил? Нет страшнее горя, 
И если страшно, значит береги!!!


Карпати. Трьохгодинний маршрут

Передоз роботою то страшна штука. Втрачаєш інтерес до справи, починаєш какати грішми, або йдеш голосувати за Вейдера.

В таких випадках потрібне перезавантаження системи: піти в запой на день-два, дати комусь по морді, чи вибратись подалі від компа.

Цього разу останній варіант видався найбільш оптимальним.


Для покатульок вибрали лайтовий маршрут кількома карпатськими місцинами: Сколе -- Коростів -- Гребенів -- Тухля. 


Загалом: 20км+. Лайтовий маршрут і смішний кілометраж як для велодрочерів. Ідеально підходить, щоб вибратись зранку і повернутись, поки дружина ще толком не прокинулась :)


Електричка о 7.10, за дві години ти вже в горах. Електричка назад о 12-й годині. До цього часу потрібно визначитись, чи ти їдеш допилювати проекти, чи береш бонусний час до 19.00, щоб закріпити ефект.


Я вибрав варіант з поверненням. Зараз відпочинок був не самоціллю, а засобом розвантажити мізки. Тому на весь маршрут, балачку з місцевими, фотки та канапки пішло 3 години.

Сергій, автор фотографій, відмовився від улюбленої камери і юзав сьогодні GoPro. Оптимальний варіант, щоб не затримуватись по півгодини над кожним пейзажиком :)


Переважну більшість транспорту в горах становлять позашляховики, потім йдуть совдепівські вантажівки. Прожерливі, але дешеві в обслуговуванні вони ідеально прижились в цих умовах. Проте деякі з них всерівно відходять в історію.

Це ми натрапили вдруге на джерело. Перший раз зранку навіть не зупинялись: крутили педалі, щоб розігрітись. Зимно стає.

Ваш покірний слуга в процесі обговорення маршруту. Спочатку ми розраховували на те, що вийдемо ще перед Сколе та подивитись на прибережні до нього села. Проте електричка там просто не зупиилась... 

Майже ідеально підібраний маршрут дозволяв пройти 44км за дві з половиною години. Проте через той форсмажорчик ми витягли удвічі меншу відстань.

Тухля, або Гребенів. 
Моя давня мрія спонукала мене приглядатись до цін на нерухомість. Щоб вибрати пристойний варіант оголошень в неті не достатньо -- потрібно кататись по місцях, діставати людей і безпардонно торгуватись.


Тухля.
Якщо приглядати хатку, то починати варто звідси: некурортна поки місцевість, певна віддаленість від центрів і пристойна комунікація. Ну, і гори навколо. на вигляд Масиви пристойніші, ніж в Сколе.

В неділю всі порядні галичани/гуцули/бойки мандрують до церкви.

Світлина з початку мандрівки.
Це ми вже розігрілись і в хлопаки руки потягнулись до камери.

Направо поворот на Коростів, наліво -- дорога на Гребенів та Тухлю. 
До цього перехрестя ми ще вертались.

Ось так виглядав наш маршрут

Сьогодні я зацінив, що перевагою Львова є можливість вибратись в гори на кілька годин.

Велосипедная дорожка

    А ещё в далёких германских землях велосипедное движение развито настолько серьёзно, что местами под него выделяют половину тротуара, о чём вообще то свидетельствуют дорожная разметка и специальные указатели



но пока вы не развили в себе навыки по их обнаружению
вам со всех сторон сигналят обнаглевшие велосипедисты едущие по тротуару lol

Велопохід по Тарханкуту

Ну що ж, панове, розпочнем
Не з того, як ото живем,
А з того, що вже цікавіш,
Що в літі роблять всі скоріш.
Авжеж, мандрують всі кудись,
Отак і я десь опинивсь.
Вам як, з початку, чи кінця?
Бо вся історія ж оця
Одразу пишеться, з нуля,
Тому і вільний у ній я.
Ага, забув сказати геть,
Куди ж ми їхали отут.
А сіли на велосипед
І дременули в Тарханкут!
Ну, правда, не увесь той шлях
Ми проробили на ногах,
Бо добрий шмат нас поїзд віз
І вже не два, а більш коліс.
Там файна тітка провідник
Ураз на нас якось так зирк,
Та й за футляри каже мати,
А ми - гаразд, лише зібрати,
Всі вело акуратно склали
І на полички пов'язали.


Пригод дорогою не було,
Аж ні, води до рук тягнули,
Та був один у флязі лід -
То мати ще терпіння слід.
На ранок були у Криму,
Та висадку не омину.
Це було щось! І нема слів,
Аж дивувались, хто зумів
Все бачити на свої очі,
Ну ладно, все ж уточню:
Стояли лише дві хвилини,
На тамбур аж були купини -
Чотири вело і сумки,
Підстилки, спальники, тюки.
А ще народ хотів зійти,
То мали ж вчасно відійти.
І далі був лиш цирк один -
Це перекидка всіх купин.
Найперше вело акуратно,
А потім хто і як вже здатен.
Всі спальники собі літали,
Аж потім рухом позбирали.
І що ж, у темпі, темпі все,
Ми за хвилину знесли це.


На тому речі пов'язали,
Ще двох з собою разом взяли
І врешті повним складом ми
На автостанцію, в дими
Поїхали шукать маршрут,
Та все невдало там ідуть
Автобуси всіх рейсів тих,
І щоб вже не чекать на них
Узяли бусік невеличкий,
А може навіть і пошвидший
І ним усі домандрували,
На Тарханкуту край попали.


Усе, відтоді ми усі
Зняли із себе пута всі
І дуже скоро усі з шістки
Відчули: вело ми туристи!
Та казка швидко мовиться,
Аж довше діло робиться.
Ще лишок нульового дня
Був від цивілу відхідняк.
Купання, пляж, кіоски ті,
Що всюди поруч у житті.
О, саме там знайшовся квас,
Квас, що смачніший за Тарас,
Із Сімферополя його везло
І "Русич" йменнячко було.
Усюди далі по шляху
Один такий лише шукали,
Та не було, свою нудьгу
Від того іншим запивали.
Надвечір вибралися з міст,
Зробили невеликий з'їзд,
Де ще раз ручкою махали,
Вітали із початком вдалим.


Запасів їжі та води
Усі ми взяли хто куди,
А як вже темно, то спинились,
Почали табір розгортати,
Морським повітрям ще умились
І натягали наніч шати.
Поблизу гавчик бігав щось
І ми йому не підійшли,
То гавкав так, неначе хтось
Не до вподоби там були.
Та ми його завербували
І далі сторожем вважали.
Отак пішла найперша ніч.



На ранок встали хто коли -
Ще добрі враження були.
Сніданок на усіх зварили
І чай смачний поволі пили.
Аж ні, не дали миру нам,
Ми не сподобались вітрам,
Нагнало купи темних хмар,
Немов прорвав там десь димар.
І що робити? Треба йти
Та й пакувати всі тюки.
Із моря дує вітрюган,
Не гірше, аніж ураган,
А купка люду все збирає,
Все спакувати встигнуть має.
Сяк-так набили рюкзаки
І пов'язали на задки,
А дути стало не на жарт,
Тут треба мати уже гарт,
Щоб їдучи на вело прямо
Із немалими рюкзаками
Так щоб не здуло до землі,
Не опинитись на стерні.



Ще ми не дуже вітер злили,
Він хоч свистів ото щосили,
Та те було не в лоб, а вбік,
То хай вже так, це із усіх
Був кращий напрямок таки.
Гаразд, вже то як було,
Хай зверху трохи й дуло,
Та от біда, і знизу теж -
Хороший шлях не був без меж.
Грунтовка - то уже чудово,
Однак було частіш од всього,
Що попадалося каміння
І поміж ним то тре уміння
Проїхать, коли набік гне.
То ще не все, ще далі гори
Нам рівні різали простори,
Воно то наче й не круті,
Та виїхать - не в цім житті.


І то не все ще, що було,
Нам хмар добряче нанесло,
Чекати сонця було сміх,
Сміявся й вітер з нас усіх.
Прорвало небо й полило,
Усе, що тільки там було.
Нам було два шляхи тоді -
Спинитись, сохнути сидіть
Або буль-буль вперед повзти,
Ми другий вибрали, а ви?
Вода одразу не зникає,
Вона помалу лиш стікає
І дарма де - по нам текло,
Чи на дорогу все лило,
Як там, так там мокріло все
А по дорозі ще й несе,
По тому і багно пішло,
Налипло всюди, де могло.


І як то все було змінити?
А просто - лиш обід зробити.
По тому стало вже приємно,
Та й зверху наче і не темно,
Хмарки розбіглися кудись
І промінь сонечка з'явивсь.



Я так поглянув ото збоку:
Навіщо вам така морока -
Цю купу буковок читати?
Лиш можна фото споглядати.
Та я коротше буду далі,
Бо щось занадто вже деталі.

Усюди берег - то краса!
Під ті високі небеса,
Під вільну моря широчінь
Так хочеться пірнути в синь!


Стежина краєм моря в'ється,
Народ під гору тихо рветься


А ось і крайній маячок
На заході усього Криму.
Той корабельний світлячок
Несе повагу в собі й силу


А далі з решти інших днів
Я фото купою втулив


















Ну що ж, панове, це усе,
На що натхнення стало.
Ще тре сказати на десерт,
Що тим, кому тут мало,
Пишіть, питайте в мене,
Бо вражень купа й більш
І описав лиш трошки теми.
Як вам сподобалось те все
І маєте таке бажання,
То десь підтримайте оце -
Я буду вдячний за визнання!
;)

Без велика...

... это не жизнь!  

  Совершенно магическим образом это двухколесное чудо
является слагаемым счастья:

 грусть и печаль его обладателям неведома,

причем в поездках можно не расставаться с любимым,

не говоря уж о том, что с ним можно уединиться в душистых травах,

а слухи, что он одноместный наглая ложь,


на нем еще можно перевозить хозяйственную мелочь,

 
а как, скажите на милость, без него поехать к морю,

и на нем ныне модно ездить голышом,
экономя на трусиках и маячках.