хочу сюда!
 

Taя

46 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 45-55 лет

Заметки с меткой «сша»

Сергей Глазьев: мы вступаем в новую фазу войны

Изображение Сергей Глазьев и Владимир Путин

Вопрос: Санкции 2014 года стали потрясением для нашей экономики – если новый комплекс мер будет масштабнее и прибавится к прошлым ограничениям, то к чему это может привести?

Сергей Глазьев: Потрясением для нашей экономики стал переход Банка России к свободно плавающему курсу рубля, это повлекло его моментальное обрушение и всплеск инфляции, с которым Центробанк потом стал бороться путем резкого повышения ставки рефинансирования. Тем самым он одним махом загнал экономику в стагфляционную ловушку, из которой мы мучительно выбираемся три года. Результатом странной политики, подброшенной нам вашингтонскими финансовыми организациями, стало недопроизводство ВВП на 15 трлн руб., недофинансирование инвестиций на 5 трлн, а также сверхобогащение спекулянтов, манипулирующих курсом рубля.

Собственно, санкции были включены лишь после того, как Банком России были подготовлены наиболее благоприятные для максимизации их разрушительного воздействия условия: приватизирована Московская биржа, устранен контроль над курсом рубля и объявлен переход к так называемому «таргетированию» инфляции, под которым подразумевается повышение процентных ставок как единственный инструмент борьбы с ней в условиях свободного трансграничного движения капитала. Американцы были уверены, что в ответ на их санкции Банк России отпустит курс рубля в свободное плавание и поднимет процентные ставки, что убьет развитие российской экономики. Это равноценно тому, как если бы в годы войны силы ПВО, вместо того, чтобы сбивать вражеские бомбардировщики на нашей земле, подсвечивали бы им и наводили на стратегические объекты, чтобы максимизировать их разрушительную силу.

Если бы Банк России вместо того, чтобы следовать рекомендациям МВФ, реализовал элементарные и общепринятые во всех странах меры по отражению спекулятивной атаки против рубля, наша экономика продолжала бы расти с темпом не менее 4% в год. А если бы он ответил на финансовое эмбарго со стороны США выводом российских резервов из доллара, запретом на использование доллара во внешней торговле, замораживанием обязательств перед американскими кредиторами, а также прекращением доступа американского спекулятивного капитала на российский финансовый рынок и замещением внешних кредитов внутренними, то мы бы получили расширение рублевого пространства, а не его скукоживание в Евразийском экономическом союзе.

Вопрос: То есть санкции не так и страшны – все дело в наших собственных финансистах?

Сергей Глазьев: Вся сила американских санкций заключалась в политике Банка России, который не только создал максимально благоприятные для них условия, но и, по сути, выступил их главной ударной силой. Продолжая аналогию с военными действиями, которые, по сути, ведут против нас США и НАТО, это можно сравнить с подсветкой силами ПВО складов боеприпасов, взрыв которых в миллионы раз превзошел ударную силу обрушенных на них вражеской авиацией бомб.

Но это уже в прошлом. Законопроект с новыми санкциями, почти единодушно проголосованный американским парламентом, означает переход к новой фазе войны – удержанию оккупированных территорий, которым запрещается сотрудничать с Россией. Это не только страны НАТО и территория Украины, фактическим главой которой является посол США, но, прежде всего, российский финансовый сектор. Американские санкционеры изолировали его от западных долгосрочных и среднесрочных кредитов, оставив открытым для своих сил быстрого реагирования – валютных спекулянтов. Санкции не распространяются на краткосрочные кредиты сроком до двух недель, которые используются для раскачки курса рубля и дестабилизации макроэкономической ситуации в России. Этот режим предполагается сохранить на неопределенно длительный срок. Их теперь не может отменить и даже смягчить ни президент, ни парламентское меньшинство. Для этого потребуется консенсус американской властвующей элиты. Кроме того, тотальной изоляции в западном мире подвергнется российская властвующая элита во главе с президентом России. Тем самым американские политтехнологи рассчитывают отгородить ее от российского народа.

Далее

Побачити на власні очі наше АТО приїхав Курт Волкер

Спецпредставник США щодо України приїхав на Донбас

Неділя, 23 липня 2017, 15:28

Спеціальний представник США щодо України Курт Волкер і делегація американських високопоставлених чиновників прибула в зону проведення антитерористичної операції на Донбасі, де ознайомилися зі специфікою управління військовими формуваннями при веденні бойових дій.

Про це повідомив прес-центру штабу АТО.

"З відвідування штабу оперативно-тактичного угруповання "Донецьк" розпочався візит в район проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей офіційної делегації Державного департаменту США, яку очолив спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер", - відзначили в штабі.

Делегацію від Збройних сил України супроводжували керівник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей генерал-лейтенант Олександр Локота та директор Департаменту військової політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва Міністерства оборони України генерал-майор Анатолій Петренко.

"Гості ознайомилися зі специфікою управління військовими формуваннями під час ведення бойових дій, структурою і організацією військовим управлінням тощо. Українські військові отримали високу оцінку від американських колег", - відзначили в штабі АТО.

Разом з Волкером у зону АТО прибула посол США в Україні Марі Йованович, співробітник Держдепартаменту США Лейн Бал, військовий аташе при Посольстві США в Україні полковник Пол Шмітт та інші посадові особи

Нагадуємо наступне;

Спецпредставник США в Україні зробив гучну заяву по Мінських угодах і війні з РФ
Четвер, 13 липня 2017

Спеціальний представник США в Україні Курт Волкер, відомий своїм вкрай недружнім ставленням до Росії, зробив чергову гучну заяву.

Про це повідомляє Die Presse.

Так, Волкер, якого називають "яструбом щодо Путіна", вважає, що Росії більше не можна нічого прощати і потрібно вести себе з нею жорстко.

"Я переконаний, що Росія злякається прямої конфронтації, оскільки вона знає, що не переживе її", - заявив спецпредставник США в Україні.

На його думку, всеосяжна підтримка України відповідає американським національним інтересам і є "питанням безпеки США". Волкер також категорично проти Мінських домовленостей, він вважає їх "півзаходом".

"Мінські угоди - це не той мирний договір, який може служити меті відновлення суверенітету України", - стверджує Уолкер.

Він упевнений, що в українського конфлікту має бути військове рішення. Волкер не приймає позицію європейських політиків про те, що Україну озброювати не можна.

"Це безумство. Це військовий конфлікт. І там буде військове рішення. Питання полягає лише в тому, яким воно буде", - заявив Волкер в Вашингтоні, наголосивши на важливості надання офіційному Києву військової допомоги.

Рефія очима американців

У Путіна є великий страх, через який він напав на Україну - політолог зі США Пол Гобл назвав найбільший жах Володимира Путіна
 
Владислав Кудрик Неділя, 23 липня 2017, 16:19

Пол Гобл назвав найбільший страх Володимира Путіна Пол Гобл Фото: Voice of America, VOA

ПОЛ ГОБЛ – американський політолог, який спеціалізується на Росії, етнічних і національних питаннях в країнах пострадянського простору. У минулому він був спеціальним радником Держдепартаменту США з національних проблем Радянського Союзу і країн Балтії, займав високі посади в Radio Free Europe/Radio Liberty та Voice of America.

У першій частині інтерв'ю "Апострофу" американський фахівець розповів про роль мовного чинника в російській агресії щодо України, путінську політику відродження СРСР, найбільший страх президента РФ і американську зброю для України.

- Колись ви визнали важливим спостереження Андрія Ілларіонова, який примітив, що ще в 2004 році Володимир Путін, на той час вже чотири роки як президент Росії, практично перестав говорити "в Україні", натомість використовуючи прийменник "на", у тому числі в офіційних документах. Наскільки важливу роль у кремлівській стратегії щодо України мав і має лінгвістичний фактор?

- Я думаю, Росія завжди буде турбуватися з приводу фактору мови. Російська мова – це не одна мова, а багато. Українська досить схожа на російську і тому має потенціал розділити ці різні російські мови. Володимир Путін, як і більшість росіян, не може повірити, що російський народ не єдиний і що російська мова – не єдина річ. Російська, якою говорять у Москві, – це не та російська, якою говорять в Новосибірську. І тому українська, будучи спорідненою мовою, має потенціал роз'єднати їх.

Я завжди думав, що підхід пана Путіна стосовно України відображає його глибинне відчуття незахищеності природи російського народу і російської мови. Тому очевидно, що він (фактор мови, – "Апостроф") має і завжди буде мати для нього виняткову важливість. Найбільший страх пана Путіна – це поява ще однієї країни, де основною мовою буде російська. Він не може примиритися з думкою, що десь може бути країна, де розмовляють російською, але це не частина Росії. Він не розуміє, що в сучасному світі є багато країн, які говорять тими самими мовами, що й інші країни, але це не робить їх такими ж. Путін живе з дуже старомодним баченням світу. Я вважаю, воно весь час показує свою хибність.

Ще одна пов'язана з цим думка: багато людей в сусідніх з Росією країнах боялися, що, якщо їх мови програють, поступляться в деяких сферах використання російській мові, це неминуче означатиме, що вони програли свою національну ідентичність. Для деяких це може бути правдою. Але в багатьох випадках вивчення мови імперії робить людей більш націоналістично налаштованими, більш готовими відокремитися від неї, ніж в протилежному випадку. Випадки з ірландцями та індійцями – типові.

- На вашу думку, Росія зважилася б напасти на Україну, якби б не мовне питання в Україні?

- Думаю, Україні слід було би популяризувати українську, але не турбуватися так, як деякі це роблять, наявністю і використанням російської. Не через нервозність Росії, а скоріше тому, що українці, я думаю, з часом будуть, як і багато хто в світі, говорити декількома мовами, а не однією. І це посилить їхню національну ідентичність, а не послабить.

Я переконаний, що українська мова виживе і буде процвітати. І в той же час я переконаний, що вона – не єдине, на чому ґрунтується українська нація. Важливо розуміти: навіть якби і було можливо – а я цього не можу собі уявити – що всі українці перестануть розмовляти українською і заговорять російською, це не зробить їх неукраїнцями, це не зробить їх росіянами. Це зробить їх українцями, що розмовляють російською. Певною мірою це, звичайно, буде викликом для українців у тому, як вони бачать себе. Але ще більш серйозним викликом це буде для росіян на кшталт пана Путіна.

- Націоналізм для України зараз – правильний або помилковий шлях боротьби з Росією?

- Думаю, здоровий націоналізм корисний для всіх народів. Вважаю, що кожен народ повинен пишатися своїм національним шляхом, національними ідеями. Думаю, помилка використовувати слово "націоналізм" як негативний термін, а не нормальний стан людини. Мені здається, що шлях до співпраці полягає в гордості за свій народ і визнанні права інших поважати свій.

Український націоналізм спотворений тим фактом, що він протягом більш ніж 300 років був проти російського націоналізму, який хотів його [український націоналізм] знищити. Якщо б росіяни пишалися своєю нацією і визнавали, що всі народи можуть пишатися своїми, не було би проблем. Впевнений, що відродження української ідентичності та відданість національним цінностям абсолютно необхідні для майбутнього України.

Пол Гобл впевнений, що відродження української ідентичності абсолютно необхідно для майбутнього України Фото: УНІАН

- Як ви думаєте, коли у Путіна зародилася ідея агресії в Україні – анексії Криму і війни на Донбасі? Чи була друга спонтанним рішенням?

- Думаю, Володимир Путін хотів відродити Радянський Союз, починаючи з 1991 року. Припускаю, що він так ніколи і не прийняв те, що залишилося після розпаду СРСР. Те, що ми бачимо в Криму і на Донбасі, є прямим наслідком цього. Озираючись на заморожені конфлікти і потім на військову діяльність росіян щодо забезпечення незалежності Південної Осетії і Абхазії від Грузії, хоча вона ніким серйозно і не визнана, – я думаю, пан Путін продовжить працювати в цьому напрямку. Мені здається, він прирікає себе на поразку. Але думаю, що він не бачить ніякого іншого шляху вперед.

Одна з великих проблем пана Путіна – не тільки для нього самого, але і для всіх – це те, що у нього немає ніякого бачення майбутнього: він має лише бачення минулого. І він не може з успіхом затягнути свою країну і решту світу в це минуле. Він ризикує закінчити тим, що знищить себе і свою країну під час цього процесу.

- Москва може бути задоволена нинішньою ситуацією на Донбасі?

- Думаю, що російське керівництво буде задоволене цією ситуацією лише до тих пір, поки вона не покращиться. Мені здається, що становище на Донбасі для Росії значно менш стійке, ніж багато хто думає. Вважаю, що рішення пана Путіна знищити заводи [на Донбасі], в швидкому порядку надавати російське громадянство будь-яким етнічним українцям на Донбасі, які про нього попросять, відображає той факт, що пан Путін не може дозволити південноосетинське рішення для Донбасу, хоча, я припускаю, він думав, що може. Думаю, він вважає, що для нього набагато ефективніше мати заморожений конфлікт або такий, за якого в Україні буде група людей, яких українському уряду буде дуже-дуже складно інтегрувати.

- Які шанси, що Київ не зможе протистояти російському сценарію?

- Українські кордони, міжнародно визнані в 1991 році, повинні бути відновлені. Те, що російський уряд зробив, незаконно анексувавши Крим і незаконно вторгнувшись на Донбас, потрібно повернути назад. На жаль, з часом зробити це буде все важче. Тому що чим довше російський уряд там, тим більше можливостей він буде мати на те, щоб шкодити соціальному розвитку, і тим важче буде Україні й українцям повернути те, що належить їм за правом.

Але вкрай важливо розуміти: те, що ми бачимо, – це акт російської агресії. Що це не внутрішня проблема, не те, що існувало раніше, у що Росія просто втрутилася, щоб допомогти. Це акт агресії, перекидання військ через кордон, створення в обох місцях бутафорського режиму і потім поставленого світу та Києву питання: "А що ви можете з цим зробити?" Що світ може зробити і чим Україна має бути задоволена, так це міжнародна підтримка, спрямована на те, щоб виправити те, що пан Путін намагається зробити.

- Напевно, в Києві зараз сподіваються на більш активну роль Вашингтона у мирному врегулюванні на Донбасі. Після призначення Курта Волкера спеціальним представником Державного департаменту щодо конфлікту в Україні США готові брати на себе таку роль?

- Будемо сподіватися, що посол Волкер буде здатний відігравати більш значущу роль у досягненні спільних цілей Вашингтона і Києва, які полягають у тому, щоб переламати російську агресію, що почалася в 2014 році.

- Подейкують, що США незабаром можуть надати Україні летальну зброю оборонного типу. Як ви оцінюєте шанси?

- Потенційно, якщо цей конфлікт буде тривати і далі, буде більше бажання надати летальну зброю Україні. Очевидно, ніхто не хоче провокувати конфлікт. Але дві речі безперечні. По-перше, ніхто не буде сидіти мовчки і спостерігати за цією російською агресією вічно. І, по-друге, Володимир Путін не буде правити вічно. У якийсь момент з'явиться новий російський уряд. І я вважаю, що посилення України, щоб вона змогла повернути свої території, буде обов'язком Заходу.

Американське військове командування готове передати Україні летальну зброю Фото: U.S. Army

- Зараз, після втручання Москви в американські вибори, для більшості конгресменів США принципово ввести нові санкції проти Росії. Законопроект застряг в Палаті представників. Чи буде він ухвалений? І наскільки болючий він для Росії?

- Пан Путін втрутився в американські вибори з тієї ж причини, що і в британське голосування за Brexit, ситуацію в Німеччині, Франції та в Україні. Як лідер слабкої держави, що меркне. Його найбільша надія досягти успіху і досягти своїх цілей полягає в тому, щоб сіяти хаос у такій кількості місць, у якій тільки можливо. Багато хто не зрозумів, що він намагався зробити у випадку з американськими виборами. Це була не стільки спроба привести до влади ту чи іншу людину... Думаю, в Москві достатньо тих, хто розуміє і хто б сказав Путіну, навіть якщо сам він не розуміє, що контроль над однією людиною, навіть якщо це президент, не гарантує напрямок американської політики.

Але при цьому нам необхідно пам'ятати, що пан Путін хотів зробити становище хаотичним. Тому що в метушливій ситуації люди готові йти на високі ризики, як, безсумнівно, готовий і пан Путін. У таких умовах легше просувати свої інтереси, ніж у стабільному і керованому правилами світі.

Другу частину інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом

Привет, разбитое корыто: USAID уходит из Беларуси


О намерении Трампа забрать деньги USAID из Беларуси в 2018 году стало известно еще весной. Это следовало из опубликованных журналом Foreign Policy документов, содержащих предложения американского президента по сокращению расходов бюджета на будущий год.  Глупо было бы отрицать, что львиная доля демократических инициатив в Беларуси реализовалась до недавнего времени исключительно при непосредственной поддержке США.  Еще в апреле, например, было трудно представить себе, чем обернется уход USAID для Беларуси: кто, если не американцы, продолжит поддержку частного предпринимательства, и за чей счет будет продолжена работа по продвижению и защите прав населения. Сейчас ответы на все эти вопросы кажутся очевидными – это конец, альтернативы не будет, и денег больше не будет тоже. Как и очевидным теперь является то, что ждать 2018 года тоже никто не собирается – миссию сворачивают уже сейчас, проект за проектом, и даже перспектива безвозвратной утраты нынешних позиций в белорусском обществе, на достижение которых с 1991 года было затрачено столько сил, времени и средств, уже мало кого волнует. Обо всем этом черным по белому написано в служебном письме главы миссии USAID в Беларуси.


Перевод текста письма:

С определенной долей сожаления настоящим письмом уведомляю Вас о том, что в виду нестабильного финансового положения регионального отделения USAID в Республике Беларусь, сохраняющегося на протяжении последних 6 месяцев, мною принято решение о временной приостановке работы по нескольким ключевым направлениям. Так с 1 августа 2017 года в Беларуси будет частично приостановлена реализация программ по развитию частного предпринимательства, программ социальной и правовой защиты населения. Также в целях экономии считаю необходимым отказаться от проведения бизнес-тренингов и дискуссионных встреч, запланированных на вторую половину 2017 года в Минске, Гродно и Пинске.

Помимо финансовых трудностей, серьезную обеспокоенность вызывает информационная поддержка отделения. Отсутствие оперативных данных и своевременных инструкций значительно осложняет процесс координации сотрудничества между общественными организациями в Беларуси и может грозить потерей контроля над некоторыми из них.

В сложившихся условиях деятельность USAID в Беларуси затруднена и не может считаться эффективной. Дальнейшее игнорирование сложившихся проблем ведет не только к полному отсутствию прогресса в вопросе продвижения демократии в Беларуси, но и создает риск потери тех позиций, которых  нам уже удалось добиться в белорусском обществе. 
  

Бурная имитация активной деятельности на протяжении последних 20 лет ни к чему толком так и не привела, страна вновь осталась у разбитого корыта. В рядах оппозиции как не было, так и нет ни единства, ни  хоть сколько-нибудь четкой программы, ни поддержки и доверия со стороны населения. Протестное движение в Беларуси на сегодняшний день это: одиночный пикет в Барановичах, добровольные пожертвования белорусской диаспоры в Калифорнии в размере рекордных 3000 долларов и сорок человек в Нью-Йорке с красно-белыми флагами на "неделе порабощенных народов" для галочки. Назвать это борьбой с режимом не сможет даже самый благожелательный наблюдатель. Становление демократического государства в Беларуси в очередной раз откладывается на неопределенный срок.   

Копипаста. Оригинал взят здесь.

Для справки, офис USAID/Беларусь находится в Киеве, в одном здании с USAID/Украина. Теперь вопрос: как обстоят дела с финансированием украинского отделения, и не ждет ли его та же участь?

Шаповал і Возний - жертви нещасного випадку?

Минуло два тижні після загибелі полковників Максима Шаповала і Юрія Возного. Досі слідство не ділиться подробицями розслідування і крім істерики перших днів з боку Антона Геращенка і церемоніального пафосу Порошенка ми нічого нового не почули. При цьому загинули не мобілізовані дилетанти, не самовіддані добровольці, а дуже важливі гвинтики в керівництві АТО. Так чому влада не поспішає розбиратися в ситуації? Якби були вагомі докази диверсій, то їх би давно продемонстрували всьому світу! Але безмовність чиновників свідчить про їхній страх втратити репутацію СБУ і контррозвідки. Не менше дратує, що ні ФБР, ні ЦРУ, з якими у нас повний контакт у відомчій взаємодії, не запропонували свої версії резонансної загибелі високопоставлених силовиків. Може, наші союзники теж не хочуть визнавати своєї провини?

Що Шаповал, що Возний активно обмінювалися досвідом з американськими радниками. За своїм високим статусом вони не раз проходили збори на військових базах США і брали участь у всіх спільних навчаннях в Україні. І що ми отримали після такої підготовки? З начальника відділу Департаменту контррозвідки СБУ Возного роблять штурмовика-диверсанта, який виявився на підступах до Донецька. Ще більше шокує інформація, що він особисто демонстрував підлеглим новий вибуховий пристрій, який по нещастю вибухнув. За фатальним збігом обставин і схожим жахливим сценарієм пішов з життя Максим Шаповал, який міг сам перевозити вибуховий пристрій в автомобілі в Києві. Секретне співробітництво з американськими силовиками призвело до того, що наших полковників наділяють невластивими їм повноваженнями, і вони часто стали ризикувати своїм життям, хоча повинні сидіти в кабінеті, максимум в штабі АТО, і на папері планувати операції. Але для таких відомих кон'юнктурників, як Порошенко, Полторак, Грицак, авторитет найкращої в світі американської армії важливіший за життя елітних представників ГУР і СБУ. Хіба нікому не образливо, що співпраця з Пентагоном раптово засунула на задвірки власну військову школу, з якої вийшли і Шаповал, і Возний, і сотні інших героїв України, які успішно захищали країну?

Якби олігархічна влада була зацікавлена в тому, щоб її сприймали серйозно, вона б давно визнала свої помилки. Згорнула б непотрібні міжнародні навчання, на яких місяцями пропадають полковники СБУ, Міноборони, а потім привозять з собою "сирі" американські розробки. Сліпо вірити інструкторам ЦРУ, АНБ, прагнути все копіювати – це, отже, втрачати об'єктивність, підривати безпеку країни і складати некрологи найкращим військовослужбовцям, яких було не під силу обчислити ні кацапам, ні новососам. Скільки вже має бути звільнених генералів за двох загиблих полковників? На думку Порошенка і його кращих вашингтонських друзів - жодного. Нескладно здогадатися, що точно таке зневажливо-споживацьке ставлення у Порошенка до суверенітету, захисту територіальної цілісності і майбутнього України...

Незалежно від думки наших зовнішніх союзників у справжніх патріотів України достатньо сил і досвіду, щоб самостійно захищати країну. Не треба нас нічому вчити! Те ж саме стосується неминучою зачистки влади від зрадників і некомпетентного керівництва. Це внутрішня справа і будь-яке втручання ззовні тут неприпустиме. Ми згодні, наприклад, отримувати фінансову допомогу від США, але в усьому іншому ми розберемося самі, і не треба нам заважати боротися з ворогом і будувати сильну Україну!

Яресько и госдолг США.

Мы все знаем, что в основе любой государственной политики лежит борьба за ресурсы. Так что же за ресурсом обладает П. Порошенко, чтобы представлять интерес и для старой администрации США и для новой? Оставим за скобками банальные и понятные «плодородные земли», «леса» и даже «сланцевый газ в Донбассе».

Ресурс простой — юридическое лицо «Украина». https://ru.wikipedia.org/wiki/Украина

Казалось бы, кому может понадобиться юридическое лицо, которое, как известно, в долгах, как в шелках? Ответ простой — тому, кто знает, что с ним делать. Разумеется, на Украине на столь ответственную должность мог быть назначен только профессионал самого высокго класса, и такой нашелся, - американская гражданка Н. Джересько, в украинской версии фамилии — Яресько. Проследим наиболее важные факты биографии американского чиновника, у которого, что называется, удалась карьера.

Вот только биографы забыли уточнить одну немаловажную деталь: с должности министра финансов Н. Джересько уволили, а доверенность на управление суверенным долгом Украины отозвать «забыли». То есть, новый министр Данилюк — зиц председатель на потеху публике.

И еще биографы от Википедии поскромничали: госпоже Н. Джересько доверили управлять госдолгом еще одного юридического лица — корпорации США, зарегистрированной в Пуэрто-Рико, и перерегистрированной позднее в в Лондонском Сити согласно «UCC 1933 г.», а в результате перерегистриации получившей от Великобритании в свое доверительное управление территорию США.

В рамках доверительного управления долгом юридического лица, в нашем случае, госдолгом, но большой разницы нет, доверительный управляющий имеет право этот долг увеличить или уменьшить с какой-то легитимной целью. Например, некая третья структура возмется обслуживать этот долг, или примет на себя обязательство его на определенных условиях погасить. Оформляется это договором цессии — одна из сторон договора принимает на себя долг другой стороны договора, если некая третья сторона обязуется выполнить в отношении первой стороны некие условия. Трехсторонний договор уступки права требования. Если же после подписания договора третья сторона внезапно откажется от исполнения своих обязательств в отношении Украины, например, форсмажорные обстоятельства, такие, как война, то долг остается Украине, на память от бывшего министра финансов. На Украину она теперь вряд ли приедет даже в гости.

В общем, как-то так произошло под чутким управлением Н. Джересько двумя этими государствами-банкротами, что долг США оказался ею переписан на Украину, а полугодовой баланс ФРС США успешно закрыли, избежав банкротства. Весь Госдолг США теперь тоже как бы списан на "великих укров" и как бы погашен за счет доли Украины (УССР) в премии от USS Trast 1943 г. бывшего СССР, который закончен 24.12.2016г. Его премия ушла за баланс в 272 банках(в "Дойчебанк" - 79 трлн.долл!) и там числится.

ФРС - банкрот, США - банкрот! Весь мир - банкроты! Только короли и принцы остались с необремененным золотом. (Отсюда маневры вокруг Катара, где 20000 т личного золота монархов Востока) Все живые свободные деньги только за СССР и Британией.

Теперь владельцы ФРС и США будут думать, как обрушить всю мировую финансовую систему и учредить новую. Ну и, разумеется, им важен трехлетний срок исковой давности, чтоб УССР не опротестовала эту неправомочную операцию, а следовательно, так важен П. Порошенко на свое месте в ближайшие три года, или его надежный приемник, чтобы некому было подавать в суд и отменять эту незаконную сделку. Именно за молчание об этой сделке П. Порошенко получил отступных 5 млрд. $ и обещание отпустить его на собственный остров.

Какой выход для народа Украины? Только восстанавливать УССР и сбрасывать всю эту нечисть со своей шеи.


Сайт ПРАВОСУДИЯ.НЕТ: http://pravosudija.net/article/manevry-vokrug-pridnestrovya-i-fokus-po-ischeznoveniyu-gosdolga-ssha

Сайт ПРАВОСУДИЯ.НЕТ: http://pravosudija.net/article/manevry-vokrug-pridnestrovya-i-fokus-po-ischeznoveniyu-gosdolga-ssha


Сайт ПРАВОСУДИЯ.НЕТ: http://pravosudija.net/article/manevry-vokrug-pridnestrovya-i-fokus-po-ischeznoveniyu-gosdolga-ssha

В США частка зеленої енергетики стала більшою, ніж атомної

           Атомні електростанції США стали виробляти менше енергії, ніж станції з виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, повідомляє енергетичне агентство EIA.

Відновлювані джерела енергії вперше випередили атомну енергетику в США

             Після стрімкого розвитку в 2016 та 2017 роках відновлювані джерела енергії потіснили атомний сектор як одне з найважливіших джерел енергії в Сполучених Штатах. Це відбулося незважаючи на законодавчу підтримку «мирного атома» за допомогою податкових пільг і преференцій – в рамках розвитку «безвуглецевої енергетики» та скорочення викидів вуглекислого газу. Дані на початок травня 2017 року зі звіту EIA року свідчать, що поки що домінуюче становище в енергетичній структурі США займає природний газ, потім – вугілля, а на третє місце несподівано вийшли альтернативні джерела енергії (сонця, вітру, води, землі і біомас). Вперше в історії США відновлювані джерела відтіснили атомну – так відбувалося два місяці поспіль: у березні 2017 року їх частка становила 21,6%, атомної енергетики – 20,34%, квітні 2017 року – 22,98% відновлюваної, 19,19% атомної.

             Обсяги вироблення атомної енергії скоротилися в цьому році майже на 3% в порівнянні з тим же періодом в 2016 році, в той час як вироблення гідроелектроенергії зросло на 9,5%, і майже на 14% – зросло використання інших відновлюваних джерел енергії, оскільки все більше штатів використовують дешеві технології.

Тип мышления: давно богатый

«Кто-то сказал, почему вы назначаете богатого человека во главу экономики? Это правда, я действительно сделал именно такой выбор. И Уилбур (министр торговли США Росс Уилбур – прим.ред.) очень богатый человек, он возглавляет торговлю. Я ответил: потому что это тот тип мышления, который нам нужен»


— заявил в среду Президент США Дональд Трамп, пишет The Guardian.


«Я люблю всех людей, бедные они или богатые, но что касается этого конкретного вопроса, мне просто не нужен бедный человек. Это имеет смысл?»






Что имел в виду Дональд Трамп под другим типом мышления, говоря о сверхбогатых людях Америки? Стратегическое планирование и приоритет безопасности капиталов.


Стратегия на сто лет вперёд — так мыслят миллиардеры Америки, страны, где любая успешная корпорация живёт минимум три поколения. Именно таким должно быть мышление человека, владеющего акциями, облигациями, несметными сокровищами. Тем более, если он при власти. Куда бы ни «входили деньгами» американцы, в какую бы территорию не инвестировали, они думают о выгоде и обеспечивают себе безопасность на десятилетия. Именно таких людей Дональд Трамп набрал в свою администрацию, которую уже назвали самой богатой в истории Америки.


При этом сравнивать мышление сверхбогатых людей, занимающих государственные должности в США с украинскими чиновниками нельзя. Ни президенты, ни премьер-министры Украины, ни лидеры партий или фракций, ни депутаты Верховной Рады, многие из которых являются сверхбогатыми людьми, не мыслят стратегически. Они попросту не способны на это, потому что это люди другого типа мышления, «скоробогатые» люди, «временщики».


Янукович был неспособен мыслить стратегически, из-за этого он потерял страну. Даже Порошенко, будучи состоятельным человеком ещё с детства, вряд ли думает о будущих поколениях, иначе бы его реформы выглядели совершенно по-другому. Стратегически менять законодательство ради будущего способен только обеспеченный, «сытый» человек.


Кроме того, «скоробогатые» чиновники Украины нажили свои состояния нечестным путём. Это не важно, как именно были украдены деньги — при возврате НДС, из бюджета, при помощи дотационного механизма, на приватизации гособъектов или в коррупционной схеме. Это детали. Главное, что сделать крупный капитал в Украине иначе, чем украв, нельзя. Сама система экономических взаимоотношений между государством и гражданами не позволяет людям поднять доходы выше «стеклянного потолка».


Трамп расценивает Америку как огромную корпорацию, и его как президента этой сверхкорпорации волнует прибыльность. Успех США Трамп оценивает с точки зрения денег, и это самый правильный, честный и прозрачный подход, который должны использовать украинские политики, если хотят сделать Украину богатой страной.


 

Balashov.com.ua


Порошенко і Трамп підбили підсумки переговорів у Білому домі

Американський президент назвав переговори плідними.

Президенти України і США висловили задоволення переговорами © Петро Порошенко / Twitter

Президент США Дональд Трамп назвав зустріч із президентом України Петром Порошенком плідною, а також повідомив про досягнутий під час переговорів прогрес.

"У нас була дуже хороша дискусія, і ми її продовжимо протягом дня. Я думаю, що вдалося досягти значного прогресу", - сказав Трамп журналістам після прийому українського президента у Вашингтоні.

Порошенко також позитивно оцінив результати зустрічі й подякував американськии партнерам за підтримку України.

"Вдячний нашим партнерам за підтримку України. Наша зустріч у Білому домі мала дуже розлогий порядок денний. Я дуже задоволений результатами переговорів з Дональдом Трампом і віце-президентом Пенсом", - підкреслив президент України.

У Білому домі повідомили, що глави держав торкнулися процесу політико-дипломатичного врегулювання конфлікту в Донбасі, а також боротьби з корупцією в Україні.

У прес-службі українського президента, в свою чергу уточнили, що у Вашингтоні також обговорювалося двостороннє співробітництво у військово-технічній галузі, нафтогазовій сфері та сфері ядерної енергетики. Крім того, Порошенко підняв у Білому домі питання сприяння США звільнення українських заручників у РФ і на окупованих територіях.

Як повідомлялося, 20 червня президент України Петро Порошенко зустрівся у Вашингтоні з президентом США Дональдом Трампом, віце-президентом Майком Пенсом і радником президента з питань національної безпеки Гербертом Макмастером. На зустрічі також були присутні міністр закордонних справ України Павло Клімкін, посол України у Вашингтоні Валерій Чалий і посол США в Києві Марі Йованович.

Переговори в Білому домі проходили в закритому режимі, без участі преси.

https://dt.ua/POLITICS/poroshenko-i-tramp-pidveli-pidsumki-peregovoriv-u-bilomu-domi-246180_.html


75%, 6 голосов

25%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Військова допомога США: новий підхід Трампа?

Сьогодні у Вашингтоні нова адміністрація президента Трампа намагається сформулювати, якою буде політика США щодо російсько-української війни.

© Flickr/Петро Порошенко

Сьогодні у Вашингтоні нова адміністрація президента Трампа намагається сформулювати, якою буде політика США щодо російсько-української війни. Цьому найближчим часом буде присвячена зустріч Трампа і Порошенка. 

Трамп намагається більш прагматично переосмислити роль США у світовій політиці, проводить аудит можливостей і ризиків. Ситуація в Україні — один з важливих вузлів. Необхідність військової допомоги Вашингтон у принципі не заперечує, і це незаперечна заслуга друзів України в США, у тому числі в самій Республіканській партії. 

Однак експертів у Вашингтоні цікавлять відповіді на три запитання. 

1. Чи є критично необхідною для стримування російської армії постачання Україні летальних видів озброєння?

2. Чи не спричинить розширення програми американської військової допомоги ескалацію бойових дій і наступальні дії РФ у відповідь?

3. Якими саме мають бути стратегія і структура військової допомоги Україні?

Щоб відповісти на ці три запитання, слід мати об'єктивне уявлення про те, що насправді відбувається на війні.

Отже, на російсько-українському фронті в Донбасі завдовжки 426 кілометрів точаться локальні бойові дії за контроль над тонким ланцюжком опорних пунктів і панівних висот. Суцільної лінії оборони обидві сторони не вибудували, оборона має осередковий характер, проміжки між позиціями забезпечуються вогневим контролем і мінними загородженнями. Зважаючи на великі проміжки між позиціями, дуже малі сили на передовій, інших засобів забезпечення безпеки своїх військ, окрім регулярних обстрілів, не існує. Цивільні патрулі ОБСЄ діють тільки у світлий час доби, у зону інтенсивних боїв вони не заїжджають — це небезпечно.

Війна ведеться силами піхоти, з регулярним застосуванням важкої артилерії, танків, сучасних засобів розвідки і вказання цілей, найсучасніших систем радіоелектронної боротьби. Важке озброєння застосовується обмежено, витрата боєприпасів невисока, однак точність застосування зброї постійно зростає. Основне бойове навантаження — на піхотне озброєння. Обидві сторони не вдаються до глибоких наступальних операцій, війна ведеться обмеженими силами відділення-взводу, включення в повному складі рот і батальйонів відбувається нечасто. Разом із тим війна в такому локальному обмеженому форматі не припиняється. 

Однак немає жодних передумов для припинення бойових дій. Росія продовжує воювати, Донбас перетворився на полігон для бойової підготовки російської регулярної армії. Сюди на ротаційній основі перекидають її підрозділи. Система управління, розвідки, артилерія, РЕБ, логістика — усім цим займаються російські військові. 1-й і 2-й армійські корпуси окупаційних військ на рівні від штабу батальйону до командування корпусів укомплектовані російськими офіцерами в статусі "радників", що мають насправді повноваження реальних командирів. Також у Донбас регулярно направляють мотострілкові й танкові підрозділи для виконання навчально-бойових завдань, включаючи пряму участь у бойових діях. Номінально призначені на командні пости місцеві сепари виконують, у найкращому разі, функції учнів у "радників", або є просто "головами, які розмовляють" для пропаганди. У всіх бойових підрозділах стрижнем бойових груп є російські найманці. Загальна чисельність російських військовослужбовців у Донбасі постійно становить приблизно 5—6 тисяч осіб.

1-й і 2-й армійські корпуси російських найманців організаційно входять до структури новоствореної 2016-го року 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу ЗС РФ, розгорнутої на кордоні з Україною і в Донбасі. Найближчим оперативним резервом російських окупаційних корпусів є новостворена 2017 року 150-та мотострілкова дивізія, розгорнута за годину їзди від кордону з Донбасом. Завдяки постійній присутності російських бронетанкових підрозділів окупаційні корпуси не остерігаються українських наступальних операцій і можуть зосереджувати всі свої сили в першій лінії, не турбуючись про резерви.

За рахунок масштабного застосування новітніх видів озброєнь у Донбасі Росія забезпечила певну перевагу в окремих видах бойового застосування важкої артилерії, у засобах розвідки і вказання цілей, застосуванні безпілотної авіації для завдавання ударів по військових об'єктах України далеко від лінії фронту. Це дозволяє російському командуванню утримувати паритет у бойових діях, незважаючи на великі проблеми російських окупаційних військ.

Основною проблемою Путіна у війні є брак людських ресурсів і відчутний чисельний некомплект, який не вдається заповнити, попри чималі кошти, що їх виділяє Москва на утримання окупаційної армії. Українські війська на даний момент мають певну чисельну перевагу на фронті й значну перевагу в мотивації та якості бійців. Слід відзначити непопулярність війни в Росії, різке зниження кількості найманців з РФ, що складають основу бойових підрозділів противника. Однак російська армія володіє досконалішими технічними засобами. Важливий фактор — брак мотивації особового складу, оскільки цілі війни незрозумілі, ідея приєднання Донбасу до РФ публічно заперечена російським керівництвом, а багато популярних польових командирів російських найманців ліквідовані під час міжусобних конфліктів за сфери впливу за участі самих російських спецслужб. Усе це знаходить підтвердження в тому, що у 2015—2017 роках українська армія міцно втримує за собою ініціативу й зуміла взяти під контроль десятки квадратних кілометрів "сірої зони" — неконтрольованої території між опорними пунктами противників, залишеної в результаті російського наступу 2014—2015 років і закріпленої за Україною Мінськими угодами. Російське командування, попри низку нападів і атак на українські позиції, зазнало невдачі у спробах зупинити взяття "сірих зон" українцями. Здобуття українськими військами тактично вигідних позицій значно підвищило стійкість оборони й упевненість у своїх силах. Але зроблено це, в умовах технічної переваги російської армії, насамперед завдяки мотивації і відвазі піхотинців.

Однак посилення української оборони не може повністю виключити атак малих груп російської піхоти і вогневих нальотів важкої артилерії й танків. Втрати сторін у 2017-му стабілізувалися. Бойові втрати України — від 15 до 25 воїнів щомісяця. Небойові — 10—15 людей щомісяця. Це дуже важкі й помітні для країни втрати. Однак вони не знижують бойового духу армії. 

Таким чином, ми бачимо, що Росія готова обмежити масштаби війни, мінімізувати кількість жертв, однак війну Путін припиняти не збирається. Силовий важіль РФ використовує як постійну готовність підірвати ситуацію й натиснути на становище в Україні шляхом військового вторгнення або обмежених бойових операцій.

Росія вкладає великі ресурси, щоб із допомогою тисяч російських "добровольців" та "відпускників" із регулярної армії підвищити боєздатність окупаційних корпусів. Це робиться для зниження участі у прямих бойових діях регулярних військ та для готовності в будь-який момент відбити можливі атаки українських військ самотужки.

Усе це показує неефективність суто дипломатичних інструментів для припинення війни. Росія не має наміру припиняти війну виключно під впливом санкцій та переговорів.

Суто військове вирішення проблеми, аналогічне операції "Буря" в Хорватії 1995 р., було б єдиним швидким варіантом вирішення цієї проблеми. Однак організаційно Україна до швидкої й рішучої операції, яка мінімізувала б кількість жертв, поки що не готова. 

Водночас очевидно, що, коли тиск на дипломатичному фронті не буде пов'язаний із посиленням тиску на фронті війни, Москва зможе продовжувати локальні бойові дії тривалий час, багато років. 

Є єдина очевидна проблема Путіна — гостра нестача особового складу для окупаційних військ внаслідок різкого падіння популярності війни проти України в російському суспільстві. 

У зв'язку з викладеним вище на поставлені американськими експертами запитання можна відповісти так.

1. Поставки будь-якої зброї мають бути частиною стратегії участі США в забезпеченні безпеки України і спрямовуватися на усунення дисбалансу в системах озброєнь, які застосовує російська армія в Донбасі. Треба розуміти цілі. Летальна зброя необхідна Україні передусім не як політичний сигнал. Вона необхідна , щоб позбавити Росію технічної переваги, завдяки якій Путін нині завдає втрат українським військам, населеним пунктам та об'єктам інфраструктури. Адміністрація Обами поставляла певні дуже важливі види озброєнь, які трохи знизили критичне відставання в технологіях української армії, однак досі і близько не забезпечили паритету з російськими окупаційними військами. Це не дає змоги врівноважити сили сторін, показує слабкість військової допомоги Заходу Україні й дозволяє російській армії завдавати значних втрат українським силам. 

Україні необхідна летальна зброя, яка б змогла швидко уражати мобільну російську важку артилерію, що розміщується на віддалі 10—20 кілометрів від переднього краю і часто безкарно обстрілює українські позиції, а також високоточні системи ураження станцій радіоелектронної розвідки та цілевказівки. В умовах мінських обмежень і великої переваги російської армії в боєприпасах точність набуває ключового значення. Відставання української армії в інших видах важкого озброєння не є таким критичним, як у цій сфері. Для вирішення цих завдань потрібні керовані ракети повітряного або наземного базування, або ж далекобійні артилерійські системи з корегованими чи керованими боєприпасами в комплексі з системами виявлення, зв'язку та керування вогнем. Така допомога дозволить у стислі терміни змінити характер бойових дій, і небезпека швидкого удару у відповідь значно знизить ефективність застосування російської важкої артилерії для обстрілу українських позицій та населених пунктів. 

2. Пряма участь російської армії в масштабних боях із прориву оборони українських військ наразі малоймовірна. Російське командування розуміє, що лобове зіткнення й маневрені бойові дії завдадуть великих втрат, а це небезпечно для Путіна, оскільки загрожує переляком російського суспільства та повторенням "афганського" й "чеченського" синдромів, коли непопулярні війни дискредитували правлячі режими. Влітку 2014 р. в російській армії були масові відмови від участі у війні проти України. Крім того, падіння російської економіки внаслідок західних санкцій може тривати у разі вторгнення. Санкції завдають втрат Росії, і загроза їх посилення також робить сценарій масштабного вторгнення малоймовірним.

Дії Росії у відповідь за рамками Мінських угод можуть бути викликані тільки за сценарієм війни в Грузії 2008 р. Тобто якщо українська армія почне глибоку наступальну операцію, яка проходитиме в повільному темпі, що дасть російському командуванню час для аналізу обстановки, підготовки вторгнення та інформаційної кампанії на підтримку війни. За інших умов Путін не ризикуватиме своєю армією. Чи може відбутися гонка озброєнь у Донбасі? Ні, оскільки Росія бере участь у цій гонці з самого початку і вже давно застосовує на фронті всі найсучасніші види своїх конвенційних озброєнь. До речі, з'ясувалося, що можливості російської армії досить обмежені, а сучасна бойова техніка поставляється у війська в обмежених масштабах. Технічна перевага в окремих видах озброєнь російської армії відчутна тільки на окремих ділянках фронту. 

3. Стратегія військової допомоги Україні в умовах Мінських угод і обмеження застосування озброєнь калібром вище 100 мм має будуватися не на поставках окремих видів зброї, а на комплексному підвищенні боєздатності ЗСУ та НГУ, щоб Україна могла самостійно вирішувати проблеми безпеки на фронті в Донбасі. Україна має якісну і кількісну перевагу в піхоті, і нав'язування противникові сучасної піхотної війни стало б ключовим чинником посилення боєздатності України. Для цього потрібні комплексні поставки насамперед нелетальних видів озброєння піхоти. Пріоритети такі: 1) тактичний і оперативно-тактичний зв'язок для оснащення цілих з'єднань та об'єднань; 2) системи керування військами і засобами ураження; 3) засоби розвідки та цілевказівки, засоби артилерійської розвідки, засоби пасивної радіоелектронної розвідки, засоби РЕБ; 4) масові поставки засобів для забезпечення нічних дій частин і підрозділів піхоти, системи нічного бачення й тепловізійні приціли, лазерні далекоміри й оптоелектронні засоби спостереження. 

Навіть регулярна російська армія не здатна оснастити й підготувати піхоту для операцій уночі у складі цілих батальйонів. Такі поставки дозволили б Україні зосередити кошти на закупівлю озброєнь на оснащення армії протитанковими ракетними комплексами та високоточною зброєю вітчизняного виробництва. На фронті протяжністю 426 кілометрів найбільш уразливе і слабке місце противника — якість і кількість піхоти. Перемога у війні для України може полягати не в глибокій наступальній операції, а в радикальному ослабленні боєздатності та зменшенні бойової чисельності окупаційних військ. Окупаційна армія не витримає втрат на рівні 200—300 найманців на місяць. Зникне бажання заробити легкі гроші, стане неможливо вербувати нове поповнення. Як тільки Кремль зрозуміє, що його військові інструменти в нинішніх умовах не працюють, Росія муситиме йти на поступки на переговорах. Якщо США допоможуть Україні довести росіянам, що військової переваги в цьому конфлікті в них немає, а проблем і втрат більше, ніж політичних можливостей, — Росія знову спробує повернутися до політичного формату переговорів, і війну вдасться спрямувати в русло мирного врегулювання. Ситуація в Сирії тривалий час перебувала в глухому куті, доки зовсім недавно, згідно з рішенням Трампа, американська армія не почала бити по позиціях російського союзника Асада, і доки не було оголошено зону безпеки, закриту для дій армії Асада та російських військ, де порушники одразу отримують бомбові удари НАТО. Росія розуміє тільки мову сили. Тільки ефективна й системна військова допомога Заходу дозволить створити умови для реального мирного врегулювання та виведення окупаційних військ. За нашою інформацією, і в Конгресі США, і в Радбезі, і в Міноборони багато хто це розуміє. Проекти рішень готові. Але остаточне рішення приймає президент, для якого Росія внутрішньополітично токсична, а ось для душі — близька. Слово за Дональдом Трампом.