Україна - це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим ґартом. В умовах сучасного світу їй нема ціни.Лиш одна є втіха в тому,що під небом голубимаж тепер вже видно, хто ми,до самісіньких глибин.Хто на що заповідався,хто що зміг і що не зміг,хто уліг яким спокусам,хто ніяким не уліг.Все вже чітко, без облуди.Час ішов і проминав.То були усе прелюди,а тепер от-от фінал.© Ліна Костенко

[Приєднана картинка]"Я виросла у Київській Венеції..."Я виросла у Київській Венеції.Цвіли у нас під вікнами акації.А повінь прибувала по інерціїі заливала всі комунікації.Гойдалися причали і привози.Світилися кіоски, мов кістики.А повінь заливала верболозипо саме небо і по самі котики.О, як ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань. Де вечір пахне м'ятою, аж холодно джмелю. [Приєднана картинка] А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю! Ловлю твоє проміння крізь музику беріз. Люблю до оніміння, до стогону, до сліз. Без коньяку й шампана, і вже без вороття, - я п'яна, п'яна, п'яна на все своє життя! [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я хочу знати, любиш ти мене, чи це вже сон, який уже не сниться? Моєї долі пекло потайне, моя сама від себе таємниця! Чи ти за мене душу віддаси, чи розміняєш суєтно і дрібно? Краса – і тільки, трішечки краси, душі нічого більше не потрібно. Чи, може, в цім калейдоскопі літ, де все нещадно звичне і щоденне, ти просто мені дивишся услід і трохи любиш сни свої про...

Читати далі...

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був лиш сон,що ледь торкнувся пам'яті вустами. Ліна Костенко

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] Ті журавлі, і їх прощальні сурми… Тих відлітань сюїта голуба… Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба. Сумна арфістко – рученьки вербові! – по самі плечі вкутана в туман. Зіграй мені мелодію любові, ту, без котрої холодно словам. Зіграй мені осінній плач калини. Зіграй усе, що я тебе прошу. Я не скрипковий ключ, а журавлиний тобі над полем в небі напишу. [Приєднана картинка][Приєднана...

Читати далі...

Я вам цей борг ніколи не залишу. Ви й так уже, як прокляті, в боргах.Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу. Віддайте мені ліс і річечку в лугах.Віддайте мені сад і зірку вечорову. І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив. Віддайте мені все. Віддайте мені мову, Якою мій народ мене благословив. © Ліна Костенко

Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава. Вона кричить: - Людино, підожди! О, підожди, людино, будь ласкава. [ Читать дальше ]