Поставити правильний діагноз хворому - одна з найважливіших речей не тільки для лікаря, а насамперед для самого хворого. Адже, поставивши неправильний діагноз, це значить не тільки згаяти час на лікування, але й внаслідок хибного лікування - лише зашкодити хворому.

Наприклад, коли у хворого температура, це не обов'язково значить грип, це може бути також малярія, і гарячий чай з лимоном хворому точно не допоможуть, але й зашкодять.

Це було замість вступу. Ідея я думаю зрозуміла. Повертаємося до суті. Не скажу, що результати президентських виборів 2019 мене дуже здивували, Україна відносно молода країна і населення, що населяє цю територію має ще навчитися достатньо базових і фундаментальних речей, які наші східні і західні сусіди знають як 2+2=4.

Мене дивує лише нерозуміння феномена Зеленського нашою українською елітою і проукраїнськими громадянами. Я ще можу зрозуміти реакцію західних ЗМІ, які намагаються пояснити це світовим трендом і неухильним зростанням популізму в політиці. Наводять приклад Трампа, Італії, Греції, Брексіт і т.д. Ці західні ЗМІ відкрили для себе Україну лише в 2014 році, тому вимагати від них чогось було б дуже оптимістично.

Але як можуть порівнювати Зеленського і Трампа самі українці? Порівнювати голос за Зеленського і голос за італійських популістів це явне нерозуміння самої суті проблеми нашого соціуму.

Популісти будь-якої країни завжди намагаються показати своїм виборцям, що вони є найкращими. Створюється такий собі культ виборця, культ простої людини, але в той же час сильної і важливої. Гітлер в 1930-х роках казав німцям, що вони є великою арійською нацією, надлюдьми, що мають керувати іншими націями. Ленін казав що все тримається на простому пролетарському трудязі, який є фундаментом всього світу. Італійські попілусти говорили про великий італійський народ, який є достойний набагато кращого фінансового статусу. Трамп обіцяв зробити великою батьківщину кожного виборця, а значить і возвеличити самого виборця (Make America Great Again) і т.д. Цей поклик до почуття гідності і самоповаги, намагання возвеличити кожного виборця, дати відчуття потрібності і цінності свому виборцю є основою будь-якої популістичної кампанії.

Чи можна було б уявити, щоб який-небудь італійський політик-популіст з Партії 5 Зірок, висміював жертв Мусоліні чи померлих італійських солдат, а потім отримав 73% на виборах як "нове обличчя в політиці"? Чи можна собі уявити, щоб кандидат на президента Ізраїлю сміявся над Голокостом і представляв ізраїльську армію як баранів, а потім його підтримали 73% євреїв як антикорупціонера і рятівника країни? А скільки б отримав відсотків на виборах Трамп якби назвав США країною-проституткою, що приймає зі всіх сторін?

Очевидно, що політична кар"єра цих "популістів" була б закінчена. Це є дуже важливий факт. Але чому там де західний політик закінчує свою кар"єру, в Україні політик має 73% підтримку? Очевидно, що справа не в популізмі.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про велику націю - насправді погоджується зі своїм правом бути частиною великої нації.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про великі зарплати - насправді погоджується зі своїм правом мати велику зарплату.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про зниженням тарифів - насправді погоджується мати низькі тарифи.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про Батьківщину-проститутку - насправді погоджується з тим, що його Батьківщина - проститутка.

Кожна людина, що голосує за політика який називає своїх виборців хохлами - свідомо чи підсвідомо з цим погоджується.

Так само цей виборець свідомо чи підсвідомо погоджується, що його Батьківщина - проститутка, армія - барани, національне гасло - підходить для вживання в туалетах, а над жертвами Голодомору можна сміятися.

Але чому ж ці 73% голосували за людину, що ображала їх Батьківщину і їх самих. Насправді, 73% голосували за обіцянки боротьби з корупцією, за обіцянку "кінця епохи бідності", за обіцянку зниження тарифів, за обіцянку проведення реформ і закінчення війни. Тобто, ці 73% погоджувалися бути хохлами, аби б їм тільки знизили тарифи. Вони погодилися б в жити в країні-проститутці, аби без корупції. Вони б дозволяли називати свою релігію "термосом" і висміювати їх національні символи, аби тільки підвищили зарплати і пенсії.

Це є дуже важливий факт, який і відрізняє українців (чи правильно б було сказати хохлів?), від вже сформованних націй. Ні поляки, ні італійці, ні греки, ні американці ніколи б в житті не погодилися з тим, що їх Батьківщина - проститутка, а вони самі "хахли" в обмін на зниження комуналки. Вони б ніколи не наплювали на свою культуру і пам"ять про своїх предків в обмін на дешевшу цибулю чи помідори.

Кожному з цих 73% насправді немає різниці чи його Батьківщина називається Україна, чи "Малоросія", чи "Російська Імперія", да хоч "Квартал95", "какая вобще разніца?" аби були низькі ціни на газ.

Мова? Віра? "Какая разніца на каком язіке". "Томас на хлеб не намажеш" - аби цибуля в магазині була дешевша.

Основні цінності нації і держави для 73% не мають жодного значення. Навіть не так. Якесь значення вони мають звичайно, але явно не є в приорітеті. В приорітеті – власний шлунок. Але не слід плутати це з простим обивателем, людиною, що живе лише своїми інтересами. Будь-який обиватель-американець, чи обиватель-італієць любить свою Батьківщину і ніколи б не проголосував за когось, хто його Батьківщину ображав чи висміював.

Кожний з голосувавших за Зеленського страждає на важку хворобу недержавності. Для цих 73% цінності держави - це такий собі баласт, який можна викинути під час шторму за борт. Це така собі диковинна річ, привезена з-за океану, а що робити з нею невідомо – на хліб же не намастиш і не з”їси. Навіщо нам ця держава, якщо в ній малі пенсії? Кому потрібна українська культура і мова, якщо в нас корупція велика? Для чого ця незалежність, якщо її на хліб не намастиш? Може краще продати цю незалежність? Погодитися з тим, що ця держава – проститутка, посміятися над мільйонами заморених голодом, назвати себе хохлом в обмін на боротьбу з корупцією, гарні дороги і низькі тарифи? І там де вже сформована нація з самоповагою і почуттям гідності з відразою віднеслася б до цієї «пропозиції», наш простак опустив очі і погодився, що він хохол і його Батьківщина – проститутка, в обмін на обіцянку боротьби з корупцією. Можете сміятися з Голодоморів, з майданів, показувати мене як рагуля-хохла, але знизьте тарифи і ціни в магазинах!

Замість висновків:

Кожна людина, що проголосувала за Зеленського свідомо чи підсвідомо погодилася бути хохлом і жити в країні-проститутці в обмін на зниження комуналки і цін в магазинах. Кожна людина з цих 73% перетнула дуже важливу психологічну границю і свідомо чи підсвідомо відмовилася від державних цінностей.

Як показує історія, нації що роблять такий вибір ніхто не поважає і з їх правами ніхто не рахується. Такі «держави» з часом втрачають свою державність і незалежність, а потім і сам хліб, на який цю незалежність так і не змогли намазати.

Коли Зеленський не зможе понизити тарифи і ціни в магазинах, тобто не зможе дати того, що люди хотіли отримати в обмін на державні цінності, кожний виборець Зеленського стане перед новим вибором – або піти ще далі і відмовитися від доцільності існування вже самої держави Україна в обмін на нові обіцянки (Кримський і Донбаський сценарій в 2014), або повернутися на крок назад – до тимчасового визнання державних цінностей.

Рано чи пізно, але в Україні виникне новий конфлікт про доцільність існування вже самої держави в якій є високі тарифи і ціни в магазинах. Частина людей, розчарувавшись в українській політиці і в самій Україні буде намагатися знайти нову державу на заміну тієї, яку не змогли намазати на хліб.

За даними електронних протоколів, відправлених у ЦВК на цей момент, маємо такі результати:

за партійними списками (100% оброблених протоколів):

"Голос" — 23,09%

"Слуга народу" — 22,03%

"Європейська солідарність" — 19,87%

"Батьківщина" — 9,44%

"Свобода" — 5,46%

"Радикальна партія Олега Ляшка" — 4,13%

"Сила і честь" — 3,31%

"Самопоміч" — 2,84%

"Громадянська позиція" — 2,67%

"Українська стратегія Гройсмана" — 2,6%

"Опозиційна платформа – За життя" — 1,71%

на мажоритарних округах Львівської області

№115 (Львів) — 100% протоколів:

— Наталя Піпа ("Голос"): 30,0%

— Юрій Михальчишин (самовисування): 21,7%

— Володимир Квурт: 15,9%

№116 (Львів) — 100% протоколів:

— Микола Княжицький (ЄС): 23,1%

— Марта Романяк ("Голос"): 20,1%

— Ростислав Мельник ("Слуга народу"): 13,1%

— Валерій Веремчук ("Громадянська позиція"): 11,4%

— Ірина Фаріон ("Свобода"): 10,4%

— Ігор Зінкевич (самовисування): 7,7%

— Ірина Подоляк ("Самопоміч"): 5,1%

№117 (Львів) — 100% протоколів:

— Ярослав Рущишин ("Голос"): 25,1%

— Оксана Юринець (самовисування): 23,8%

— Роман Фединяк ("Слуга народу"): 19,4%

— Тарас Стецьків ("Громадянська позиція"): 7,4%

№118 (Львів, Пустомитівський) — 100% протоколів:

— Галина Васильченко ("Голос"): 31,6% (28 543 голоси)

— Богдан Дубневич (самовисування): 29,8% (26 924 голоси)

— Артем Федецький ("Слуга народу"): 12,4%

За даними парелельного підрахунку голосів (100% протоколів, при цьому дані оприлюдених на сайті ЦВК результатів за дільницями не відрізняються від даних паралельного підрахунку):

— Галина Васильченко ("Голос"): 31,6% 

— Богдан Дубневич (самовисування): 29,9% 

За даними єдиного в області мажоритарного екзит-полу (спільно фінансованого двома фаворитами), розподіл голосів був таким:

– Г. Васильченко: 36,0%

– Б. Дубневич: 23,6%

№119 (Бродівський, Буський, Радехівський, частина Кам’янка-Бузького) — 100% протоколів:

— Михайло Бондар (ЄС): 15,6% (12 790 голосів)

— Орест Кавецький ("Слуга народу"): 15,4% (12 650 голосів)

— Олег Шиба ("Голос"): 15,0% (12 321 голос)

№120 (Городоцький, Мостиський, частина Самбірського) — 100% протоколів:

— Ярослав Дубневич (самовисування): 43,5%

— Тарас Елейко ("Голос"): 18,6%

— Володимир Гірняк ("Громадянська позиція"): 17,9%

№121 (Борислав, Дрогобич, Трускавець, Дрогобицький) — 100% протоколів:

— Орест Саламаха ("Слуга народу"): 19,8%

— Михайло Задорожний (ЄС): 16,0%

№122 (Жовківський, Яворівський) — 100% протоколів:

— Павло Бакунець ("Самопоміч"): 14,8% (13 438 голосів)

— Віталій Андрейко ("Голос"): 13,7% (12 360 голосів)

— Роман Демчина (самовисування): 10,8%

— Андрій Дума ("Громадянська позиція"): 10,6%

№123 (Новий Розділ, Золочівський, Миколаївський, Перемишлянський) — 100% протоколів:

— Тарас Батенко (самовисування): 45,1%

— Тарас Чолій ("Голос"): 15,1%

— Олег Дуда (ЄС): 13,5%

№124 (Червоноград, Сокальський, частина Кам’янка-Бузького) — 100% протоколів:

— Юрій Камельчук ("Слуга народу"): 16,1%

— Оксана Береза ("Свобода"): 13,8%

— Юлія Мороз ("Батьківщина"): 11,1%

— Сергій Касян (самовисування): 10,9%

— Валентина Ведровська ("Голос"): 10,5%

— Олег Мусій ("Громадянська позиція"): 9,6%

— Остап Семерак (самовисування): 8,8%

. . . . . 

— Олег Махніцький (самовисування): 1,8%

№125 (Самбір, Сколівський, Старосамбірський, Турківський, частина Самбірського) — 100% протоколів:

— Андрій Лопушанський (самовисування): 23,38%

— Юрій Доскіч (самовисування): 18,73%

— Микола Яворський ("Слуга народу"): 15,88%

— Ігор Піхоцький ("Народний Рух України"): 10,96%

№126 (Моршин, Стрий, Жидачівський, Стрийський) — 100% протоколів:

— Андрій Кіт (самовисування): 23,9%

— Андрій Гергерт ("Свобода"): 19,3%

— Володимир Наконечний ("Слуга народу"): 14,3%

— Олег Канівець ("Громадянська позиція"): 12,1%

— Євгеній Гірник (самовисування): 8,4%

— Володимир Гаврон ("Голос"): 8,2%