У Кременець ми приїхали вже пообіді. Поселитися вирішили в готелі Віка, що,судячи з адреси і карти, був на півдорозі між автовокзалом і центром міста. В самому центрі готелів немає зовсім. Готель новий, чистий, зручний де-не-де ще ведуться оздоблювальні роботи. Він справив дуже гарне враження. Вартість номера 140-190 грн, але десь у більшому місті  такий номер коштував би під 500 . До речі, це єдиний готель де не потрібен був паспорт при поселенні. Була тут лише одна незручність - при готелі не було кафе, але ми знайшли поруч чудовий ресторанчик в національному стилі "Козацький курінь", де зі смаком і пообідали.

Як і в Дубно, вирішили починати знайомство з "дальніх бастіонів". Тобто, пішли на Замкову гору підкорювати руїни замку, які тут видно практично звідусіль. Замок знаходився на горі Бона (названа на честь італійської княжни, що була дружиною польського короля та великого князя Литовського Сізігмунда І, і протягом 20 років (1536-1556) володіла містом), або Замкова гора. Висота гори 397 метрів над рівнем моря, або 105 метрів від підошви гори до вершини.

 По дорозі зустрічалися храми, монастирі і церкви, але фотографувати більшість з них було назручно, бо знаходилися вони на захід від дороги, а час вже був післяполудневий.

Якщо поглянути на карту Кременця, то головні дороги у плані мають Y-подібну форму, де на перетині знаходиться автовокзал, а центр і історична частина міста знаходяться нижче. Але при детальному розгляданні плану він має вигляд лабіринту, при чому жодна з вулиць на карті не йде на замкову гору.

Розпитавши місцеве населення ми знайшли таки дорогу вгору. Дорога дуже мальовнича.  Ще не доходячи до руїн ми почали фотографуватися на каміннях та пагорбах. Бачили кілька компаній, що вибралися сюди на пікнік. Біля самих руїн нас зустріли зародки (чи рештки) туристичної інфраструктури: чоловік на машині, що торгував сувенірною продукцією, а один навіть стояв біля таблички з цінами і  брав плату за відвідини руїн замку. Дитячий квиток коштував 1 грн, дорослий 3 грн. Мені, чогось, згадався Остап Бендер біля провалля... Зате тут ми купили магнітики з Кременецьким і Дубенським замками, бо у Дубно сувенірної продукції ми не знайшли...

Від замку добре збереглися в"їздна брама з баштою і трохи стін, які з перервами оточують площу у 0,75 га, де раніше був замок, що складався з церкви св. Михайла, великого будинку і господарських споруд. Перше укріплення з дерева та землі тут було споруджено ще у 12-сторіччі, яке, завдяки своєму вигідному положенню вистояло проти навали Батия у 1241-му та наступу хана Куремси 1254 року, але восени 1259-го на вимогу хана Бурондая, що погрожував розоренням краю воїни волинського князя Василька Романовича розібрали укріплення. Камяну фортецю ймовірно почав будувати польський король Казимир ІІІ з литовськими князями Гедиміновичами у 1366-му рочі, продовжував угорський король Людовік Анжуйський, що володів містом з 1370-го, а завершили Гедимировичі, які повернулися сюди 1382-го. Остаточної форми замок набув у середині 16-го сторіччя. З розвитком вогнепальної зброї, довелося перебудовувати в"їздну вежу, яка раніше виходила на перешийок гори, але, із-за загрози прякого влучання артилерії, ворота заложили, і поряд побудували нові, що виходили на глибоку долину. Взагалі, 16-те та початок 17-го століття відзначаються високим рівнем розвитку міста. Під час визвольної війни восени 1648 року до замку пійшов 7-ми тисячний загін армії Богдана Хмельницького під командуванням Філона Джалалія. Вони, з допомогою місцевого населення, взяли замок у облогу, згодом захопили та зруйнували. Після цього замок не відбудовували...

---

Одна річ тільки дуже мене розстроїла: якийсь закоханий телепень намальвав на всю стіну пошлі сердечки і написав величезними буквами "АЛІНА", а поряд, ще один меншими буквами написав "Оля". Чогось є таке бажання, щоб ці Аліна з Олею погикали з пару років, а їхнім горе-коханцям щоб ручки поскрючувало...  Не те щоб я дуже злий, але на мою думку, якщо вже кортить щось споганити, то ти спочатку це побудуй...

---

Походили навколо, пофотаграфували руїни, помилувалися чудовою панорамою міста і навколишніх гір. Краєвиди просто зачаровували...   Але це краще дивитися в натурі, а поки пропоную кілька фото (Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Костел св. Станіслава, Миколаївський собор, Жіночий Богоявленський монастир, Езуїтський колегіум з Замкової гори). Зверху видно майже все місто з його церквами, монастирями і костелами. Екскурсію по цим архітектурним об"єктам старовини ми планували іншим разом. Потім підійшли ще до однієї представниці туристично-розважального бізнесу на горі. Жіночка пропонувала скористатися послугами телескопу за 1 грн, при чому, якби не черга, що майже одразу утворилася за нами, то думаю в телескоп можна булоб довго розллядати околиці. Як бонус, у гарну погоду жіночка одразу наводить об"єктив на купола Почаївської лаври, яку звідти не погано видно, а потім вже крутиш телескоп куди душа забажає... А ще у неї ж за символічну плату у 15 грн дівчатам можна вдягтися у середньовічне вбрання і сфотографуватися у ньому. Чим ми успішно і скористувалися... Цим знову ж таки привернули увагу інших відвідувачів до такого виду послуги. Дівчина сказала, що є членом Луцького рицарського клубу і збирає кошти на нові костюми на рицарський фестиваль що цього року має відбутися тут, на горі, 4-5 вересня.  (В інтернеті підтвердження інформації не знайшов  )

Потім, вийшовши з території замку, відмітили його "взяття" пляшечкою пива з кальмарами і пішли додому, але вже іншою дорогою, яка стрімко спускалася на інший бік гори... Певний час йшли лісом, потім зайшли в населену частину міста, але ще довго йшли по розбитій вулиці до центру. Коли вийшли на центральну "осьову" вулицю, то міста майже не впізнали, було таке відчуття, що ніби поки ми були наверху місто підкосила невідома епідемія. Вулиці були практично пусті, всі магазини зачинені... Добре, що "Козацький курінь" ще працював, де ми смачно повечеряли. Взагалі, день був чудовий!

-Привіт тобі з Рівного!

Привіт! А чого ви там?

-Бо на Тернопіль не було квитків!

Теж варіант...

(з телефонної розмови)

У Рівне ми потрапили цілком випадково. Просто дійсно не було квитків на Тернопіль, а маршруткою туди їхати майже 7 годин, а до Рівного лише 4. Хоча спочатку ми думали тією ж маршруткою їхати до Дубно, але там був фестиваль і вільних місць в готелі не було.

То ж Рівне: Перша письмова згадка про місто у 1282 році. Спочатку це було село луцького землевласника, яке потім продали князеві Семенові Несвіцькому, а після його смерті його дружина Марія (Рівненська, як її називають зараз) зажадала зробити з селища місто. В 1479 році вона будує тут замок і заселяє нове місто ремісниками. В кінці 15 століття місто отримує Магдебурське право. З 1518 по 1621 роки містом володіли українські магнати Острозькі. З 1569-го року за Люблінськоб унією місто перейшло до Польщі. Протягом 17-18 століття місто захоплювали Російські війська, Поляки, Литовці і навіть Шведи у 1706-му році. З 1793 року місто увійшло до складу Російської імперії, а з 1939 до складу Української РСР.

Внаслідок великої кількості воєн, у місті збереглося дуже мала кількість пам"яток архітектури. На карті їх позначено лише 2. Це дерев"яна Успенська церква із Дзвінницею та "ланцюгом моральних устоїв" побудовані у 1756 році і Рівненська гімназія, побудована у 1839 році, де кілька років викладав Костомаров і навчався Короленко, зараз тут краєзнавчий музей, а за данними довідника під музеєм знаходиться бункер голови рейхскомісаріату України Еріка Коха. Але в музей ми не ходили. У довіднику до пам"яток архітектури також відносять Воскресенський собор, плобудований у 1895-му році.

Через 4 з чимось години ми прибули у це місто. Поселитися вирішили у готелі Турист, так як він знаходиться поряд з вокзалом і дешевший ніж аналогічні готелі в центрі. До т ого ж до центру дуже легко дістатися тролейбусом, які, хоч і старенькі,але справно і часто курсують. Проїзд лише 80 копійок, і в кожному  є кондуктор. (Просто якийсь парадокс у порівнянні з Київським транспортом).

Спершу вирішили поїсти та подивитися всі пам"ятки архітектури. Тож, озброївшись мапою міста, (яку купив перед від"їздом у Києві) знайшли ресторан, а після обіду трохи поблукали у пошуках Успенської церкви, бо знаходиться вона у дворах. Там саме було вінчання. Далі прогулялися по парку вздовж річки Устя, знайшли кав"ярню "Сальвадор Далі", яку Света почуяла метрів за 50, і як виявилося пізніше, її рекомендують автори довідника по Західній Україні. 

Чи то перші враження людини, що вирвалася у довгоочікувану відпустку, чи так є і насправді, але місто нам сподобалося! Невелике, хоча і не можна сказати, що охайне. Часті стихійні ринки, неприбраний парк понад річкою... Але там якось затишно... І ніби все є: і недорогий та пустуючийу неділю ресторан "Два гуся", і магазини побутової техніки по прийнятним цінам, і театр, і кіно, і дорогі бутіки у підземному торговому центрі "Центральний" та своє справжне пиво.

З прогулянки містом, яка поступово перейшла в прогулянку парком ім. Шевченка нас прогнав дощик, тож ми побігли пити місцеве справжне непастеризоване пиво "Рівень"   у шинок. Цікавий інтер"єр цього закладу: 3 зали з різною тематикою та літня площадка. Смак пива нас вразив! Після нього решта популярного в СНГ пива здаються просто пійлом з гидким смаком... Скуштувавши по келиху і взявши з собою по пляшечці на завтра, ми побігли в кінотеатр на комедію "Освідчення" з Сандрою Баллок. Кінотеатр добре відремонтований ззовні, має великий зал, здоровенний екран та непоганий звук, але крісла ще старі оббиті дермантином. Але фільм дуже класний! Нам сподобалося. Вечері повернулися в готель,а у понеділок зранку, щоб встигнути до 12 виселитися з номеру, ще пройшлися центром, практично ненароком надибали пам"ятник засновниці і берегині міста Марії Рівненській, купили по магніту на холодильник і поїхали збирати речі.

Наступним пунктом було Дубно. Маршрутки, як виявилося, відправляються туди кожні 10-20 хвилин. Але, це вже інша історія!

Фото отчет с фестиваля Шешори или Арт Поле 2009  12- 18 липня           с. Воробївка Немирівський район Віницька область  

Метод передвижения автостоп первого и второго рода. посещение фестиваля через кусты то есть бесплатно))))
 
 Присутствие на этом фесте много чего значило для меня, на это есть свои причины, близкие люди это поймут а недоброжелатели будут теряться в догадках ))))) Дорога туда не была очень сложной только долгой, электрички метод одной остановки, ну и конечно с Виници на автобусе за 15 грн. На фест приехал где то в 22, нашол обходной путь и пролез на территорию, подошол к маленькой сцене послушал немного и начал искать место для палатки, это все происходило ночю, поставил палатку и проспал в ней часов до 4 дня! Выполз стрельнул сигарету, познакомился с соседями, с ними же бухали вечером, круто )) Нет желание описывать эти семь дней феста, сделаю маленький фото отчет с комментариями и опишу самые интересные моменты. На фест позже приехали Шепот и Галя, тоже привезли эди и горючки! Как сказать все понравилось, все пошло на ура, интересные люди, крутили фильмы, неплохая музыка, песня которая в заметке, играла каждое утро я под ее просыпался, я даже не могу передать все словами, там просто нужно было быть. Что не будет здесь описано останется в моей памяти, и если вам это интересно то когда то на Тортуге за кружкой пива я поведаю эту интересную историю. Минусы пятидневное ожидание это сложно но игра стоит свечей, жара иногда накаляла (спасала только речка), ну и всякие мелочи. Море позитива АРТУР Артур АРТУР кто был тот поймет ))))) новые знакомства и такие ожидаемые встречи с старыми друзьями, пиво, вино, сигарет всего было в меру и этого хватало, а какая там вода в источнику ммммм очень вкусная и холодная, правда очереди за ней большие!



палаточный городок был действительно большой )))))

палатки были даже на другом берегу реки!

моя палатка справа в кадре ))))

неплохая река, правда скептики говорили что это речка вонючка ((((

я с ними не согласен! там много камушков на которых можно загорать ))))

много народу неплохие мастер классы, море позитива !!!!!

лось просто лось )))))))))

мы сидели возле этих чуваков пили прикольный чай...

наша маленькая стая -

уходит в небо )))))



каханя не існуе - говорит она мне постояно??????

но я не согласен ))))

кто ищет тот всегда найдет ;)

шоу программа на уровне ))))

ну и как же без купания в грязи: без комментариев -









о да дурдом на колесиках, я так и не понял что это было ))))))
хе хе ))))

мои веселые соседи )))))

ночью возле костра с друзьями - можно просто валяться и разглядывать звезд))))

или пойти к фаершикам и потусить там

или посмотреть концерт



вобщем было чем заняться )))))))

ЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫ ))))))

люблю как играют на волынке

или просто подолбить дров

а это наверное Артур - его все искали ))))))))))))))))))

Не жалею что поехал и пообещал что поеду в следующем году!!!!

Если есть в кармане пачка сигарет (которые ты купила мне) то не все так плохо, конечно моменты расставание для меня это тяжело!!! 
Возвращался домой через Умань, сначала застопил автобус и проехал бесплатно до трассы потом прямая машина с продвинутым драйвером (он бывший стопер) до Умани а дальше на Киев по Е95 тоже прямая машина(удалось поговорить с отличным парнем коллегой, приглашали в Одессу, предлагали вписку ),ну и очутился я на м. Житомырська, дальше на собаках домой (учтите тоже бесплатно) и один позитивный момент — ты выехала на час раньше на автобусе а я автостопом и мы встретились на ЖД вокзале секунда в секунду, я помню это удивления когда увидел тебя, случайности не случайны...

Вирушив на Коломию з дому: 03.07.09 о 19:15, потрапив в Коломию 05.07.09 о 12:15. Часу проведено в дорозі: ~ 41 година. Подолана відстань - близько 1200 кілометрів (з них пішки ~25 км, автобусами ~500км, електричками ~150км). Дві ночі в дорозі, три години відпочинку. Повна себевартість по грошах - близько 140 гривень (проїзд + харчування)

Перебування в Коломиї: без 1 години 6 повних діб. витрачено за цей час грошей: Близько 60 гривень за весь час перебування.

Досягненя та навички:

професійний покос газонів справжньою (правда, туповатою) косою (на 4 по 5-бальній шкалі)

спостерегення та моральна підтримка бригади ремонтників пошкодженого даху (на 5)

катання на ровері (на 5+)

пошук лісів, пошук грібів в знайдених лісах (на 4)

плодово-ягідна дієта (на 4 - бо не кожного дня вдавалось)

перевірка дипломатичних вмінь в польових умовах на бесідах з головами сільських рад (на 4+ , якби ще й землю дали, то можна було б 5 ставити)

ночування в наметі (на 5+ )

саморозвиток, самопізнання, радість від подорожі (на 5+++)

Вирушив додому з Коломиї: 11.07.09 о 11:15. Потрапив додому 12.07.09 о 21:15. Часу проведено в дорозі: ~ 34 години. Подолана відстань ~ 1400 кілометрів (збився з курсу на початку подорожі, з них пішки ~45 км, автобусами ~260км). 1 ніч в дорозі, 4 години відпочинку. Повна вартість поїхздки 32,5 грн

---

В деталях та з емоціями напишу пізніше... коли трішки прийду в себе... 

ось таке...

Как всегда еду автостопом, старт в 4.00  03.07.09 до города Прылуки, дальше стандартно на Гребенку на собаке и дальше на Золотоноша, ничего интересного на прохождении этого маршрута не произошло, но вот при попытке выйти на трассу возникла интересная ситуация, все месные говорили что пешком ити очень долго, бери такси, такси стоит 20 грн, нафиг нада, иду пешком минут 30 не доходу до трассы стоплю за переездом машину прям до Софіївка! оказываетс я не дошол какихто мертов 400 ))) вот так вот и верь теперь местным! ну выхожу на поворот на Канев и тут писец стопиться сама машина и накуся тебе драйвер сцука пидар (((( кароче 30 км он уговаривал меня что бы я дал ему отсосать, хе хе ето было экстремально ))))) но доехал без проблем, только перенервничал немного и подпортил себе настроение! В Каневе позвонил однокурснице но она оказалась на море, жаль хотелось б увидеться ((((


а дальше рукой подать до Ржишева, встретил меня этот городишка песней Король и Шут - Мертвый Анархист, ну и начал я свое продвижение к территории феста, по пути встретил интересную женщину, поболтали о том сем, хотела познакомить меня со своей дочкой, круто! и вот ползу я на гору очень длинную и стопиться сама машина, сигналит оборачиваюсь сидит чео с ерокезом и говорить - поехали я вижу ти на фест, ну и с ветерком заехали прям к сцене, позитивчег короче)))))

Потом я дождался своего однокурсника, он был с девушкой и одной парой женатых и исчо была девчонка с которой меня питались свести, но я что то не чуствовал рвения и ночь провел в гордом одиночестве в палатке а она в машине ((((
утром проснулись умылись, и началось самое веселья, потихоньку по приезжали мои друзья, и скучать времени не было:

кстати я прошел полностью на халяву ))))

медовуха одно из любимых мною вин ))))

мои бешеные позитивные френды ))))

а этой собаке отдельное спасибо, за все )))) респект мужик!!!!

хе хе отдыхаем душой и телом )))

мега хатко ))))



главная сцена ))))



море чистого позитива, девчонки говорили что это был рай и я с ними согласен )))))

а меня угостили морковкой ))) и не только, хе хе )))

иногда люди хотят от меня больше чем я могу дать ((((
Шепот )))) или лесная мавка ))))

мир радости любви



какой голос, это нужно слишать!!!!!!!

убей меня нежно, соломенным пистолетом!!!!

немного креатива )))))

что я могу сказать было весело, позитивно, этих 4 дня!!
нельзя все передать словами нужно было просто та присуствовать, сколько всего нового и интересного, легкое удивление, и романтические посиделки возле костра )))))
радостные моменты встречи и грустные и долгие моменты роставания.

домой доехал все навсего за 1.70 грн на жетончик в метро,  сначала прямая машина  до Киева, потом прямая машина от Броваров, в пути ничего интересного не произошло!

огромное спасибо всем водителям которые меня везли, моим родителям за понимание и поддержку, друзьям и новым знакомым и особено отдной девушке которая все таки приехала и эти выходные запомнятся на всю жизнь! 

кого интересует информация по Трыпильской культуре, могу сбросить как официальную так и альтернативную! всем спасибо за внимание!        
                 

Перший день (п'ятниця, 24 липня)
Ойра (Харків)
Очеретяний кіт (Вінниця)
Кораллі
Тінь сонця (Київ)
Кому вниз

Другий день (субота, 25 липня)
Етно XL
Полікарп
Русичі
Mad Heads XL
ТІК

Третій день (неділя, 26 липня)
Гурт "Дзвони"
Чорнобривці
Made in Ukraina
Опіум
Атмасфера

http://pidkamin.ridne.net

Приєднатися до події

Гурт "Русичі" представлятиме Україну на одному з найбільших фестивалів світу "Przystanek Woodstock" (Вудсток-2009).

Легендарний фестиваль відбудеться з 31 липня по 2 серпня на кордоні Польщі з Німеччиною. На фестивалі також гратимуть Guano Apes, Voo Voo, Don Carlos (wl. Euvin Spencer), Juliette L. Lewis та інші світові та європейські зірки. Свого часу фестивальну сцену Вудстока порвали наші "Гайдамаки", цього року черга за "Русичами"!

Джерела інформації:
Офіційний сайт гурту "Русичі" - http://www.rusychi.org
Русичі на "МайСпейсі" -  http://myspace.com/rusychi
Фестиваль “Przystanek Woodstock”: http://www.wosp.org.pl/przystanek/2009

Приєднатися до події

На траневі свята (з 8 по 11) мали подорож до сонячної Ялти... Хоча, як то кажуть, "Чоботяр без чобіт". Так і я, працюючи синоптиком, вибрався туди у самі дощові дні травня! Але настрій нам це псувало не завжди, а тільки коли промокали до нитки   Тобто всього 2 рази за три з половиною дні!   Хоча і на цей випадок у нас з"явився "План Б" - Массандрівські винні погреби, але не судилося, так як зранку погода була чудова, а мокли ми вже вдалині від готелю.

Повністю подорож описувати не буду, за нею краще прослідкувати по фотографіям. Відмічу тільки моменти, які особливо вразили і запам"яталися.

По-перше, це уважність та гостинність адміністрації готелю... Хоч номери були і не суперові, але відношення до гостей таке ж тепле, як і Карпатах... Цього я, чесно, не очікував!

Я вперше катався на канатній дорозі на Ай-Петрі, і вперше був на її вершині! Просто захоплює подих... Так само вперше потрапили під грозу з градом на самій вершині... Цікаве відчуття, коли тебе окутує хмара... Але важко і з матами спускалися з гори під час граду по мокрому камінню... Хоча зараз згадувати це весело.

Вразив водоспад Учан-Су... Тут без слів... Просто вразив... "Летяча вода" з 93 метрів! Це треба бачити...

Спробував справжні чебуреки в кафе, і я від них у захваті!!! Практично шедевр кулінарії! Це зовсім не те,що пропонують бабці біля метро!

А ще проктично у центрі міста-курорта є пару столовок з демократичними цінами, наприклад суп по 6 грн, чи солянка по 10, з пристойними порціями...

Пройшовся по тих місцях, де був 15 років тому... Щось змінилося, щось не дуже... Щось стало краще, щось занепадає... Санаторій імені Боброва, де я пробув кілька місяців зараз практично не функціонує...

А ще неприємно вразила зустріч з іноземцями між Алупкою та Сміїзом. Люди проїхади кілька сот чи тисяч кілометрів, але не могли знайти доступу до моря за 50 метрів від нього... Всюди 3-метрові паркани... Якось неприємно стало за тих злодюг,що вкрали шматок землі і огородилися... І соромно за свою англійську... Вчив же! А пояснював окремими словами і жестами...

А взагалі чудово розвіялися, поплескалися у морі, отримали масу приємних вражень, побачили багато цікавого, зарядилися позитивом, привезли кілька літрів смачного вина... От тільки відіспатися ще після такого відпочинку... Бо під"йом був о 8-й, а додому поверталися після 22-втомлені та мокрі!

 

Якось за останні роки склалася традиція на 1-2 травня садити картоплю   та їсти шашлики , а на 9-10 відкривати нові горизонти, тобто відвідувати різні природні та архітектурні дива на території України...

Минулі 2 роки це був крайній дикий захід:

 у 2007-му Долина нарцисів у Хусті

 у 2008 - Ужгород

та Невіцький замок (тут звіт про подорож)

Цього року плануємо перевірити гостинність крайнього півдня: Ялта, Алупка, Місхор, Симеїз, Лівадія, Нікітський сад.

Квитки на потяг вже купили. Номер в готелі зарезервували. У програмі подорожі проживання в готелі в Ялті, пізнавальні екскурсії у Нікітський сад, Воронцовський, Лівадійський, Масандровські палаци, катання на канатній дорозі та дегустація Массандрівських вин, а також подихати морським повітрям, змінити обстановку і розвіятися!

Рахую дні до початку відпустки!

---                 ------- --                 -- ------------- --           -- --------                 ---

Тихо-тихо лине звідкись сумна мелодія,

Журно кличе чайка долю понад хвилями,

Бризками вітер шпурляє мов стрілами,

Небо синє темніє вгорі над вітрилами...

----------------------

-------

-

Отак, ми нарешті пливем... Після того як корабель запізнився трохи з відправкою, мусив же листа написати, трохи притримавши швартового троса, все ж вже в дорозі.

Капітан виявився чесною і лагідною людино. Хоч трохи і поверещав, коли я піднімався на борт, але заспокоївся побачивши знак королівської печатки. А в обід і взагалі подобрішав, і запросив до себе в каюту скуштувати винця. Розмова велася, винце лилося, а що робити? плисти майже до ночі. Навіть поспівали пісень, типу "Раскинулось море широко...", я аж сльозу проронив.

Та під час розмови стався момент, що змусив мене отверезіти, правда ненадовго. Та все по порядку...

- Ти хороша людина, е-е-е, як тебе?..

- Портос! - Кивнув я головою.

- Ага... хороша людина ти Портос... Отак бач і живем, все пливем і пливем... туди-сюди. А може хоч моряком? До нас? Є місце...- Підморгнув, і його морщинисте лице враз змінилось з виразу задуми на цікаво веселе.

- Е-е, ні! Дяк звичайно, але в юнги вже пізнувато... та і королева не пустить.

- То ти королеву бачив? і короля?

- Аякже говорю з ними як ото з тобою, кланятись тільки тре деколи. - Я посміхнувся.- Короля правда рідше бачу, затятий мисливець, але ще жодного трофею королеві з тих полювань не привіз, невезуха йому там видно...

- Краще вже хай рибалкою займеться. Я в юності перші рази під вітрилами... невод, риби - ВО! - капітан широко розмахнув руками.

- О-о, Портосе, а ти керував кораблем коли? - З запитальним бісиком глянув на мене.

- Ні-ні, більш сухопутними засобами... 

- То ходи... - Капітан рвонувся, але звівшись почав заточуватись, довелось його притримати, мене більш з незвички шатало, на морі все таки.

- Дякую, месьє Портос, х-м, певно треба трохи поспати, а ти йди кермуй якщо...

"Дивний якийсь капітан став..." - Майнуло в моїй голові. А він коливаючись вже дістався лежанки в кутку і присів.

- Д-а-а, мушкетери. Частенько вас посилають у той Лондон...

- Лондон? Звідки ви знаєте? - Я подивись на нього ошелешений.

- Та перевозимо частенько. Плів тут один нещодавно... - капітан смачно позіхнув, і приліг.

- Хто? - в мене очі стали ще більші.

- Хто... Мушкетер.

- Як звати? Ім`я?

- М-м-м, - капітан перевернувся на бік, збираючись засинати

- Ім`я капітане! Як його звати? Який з себе?

Але капітан захропців і, як я його не мотав, не подавав тверезих ознак життя.

- Підозріло це все... Чого це здоровило, старий мороський вовк - капітан, від кількох випитих келихів відключився? Мені теж наче ставало зле, очі поважчали, спати хотілось все більше.

- Йо-ма-йо! в вино щось було підсипано... Аж мурашки по шкірі побігли. Хто? Де? Коли?

І я ото з цими думками вилітаю на полубу й... бачу повсюди поснулих матросів...!!!

Обід же був, всі по келиху скуштували!

Зрозумів, що зі мною буде те саме (ще й вночі не спав), глянув на море... на горизонті вітрило корабля, який ішов повним ходом у нашому напрямку (мені він геть не сподобався).

Та ще й шторм наближається... Взагалі торба...