хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «росія»

Павел Казарин: Война и калькулятор

Cпециально для Крым.Реалии

В 1991 году профессор Иерусалимского университета Мартин Ван Кревельд написал книгу «Трансформация войны».

Он писал о том, как меняются цели и методы войны. О том, почему сильной армии невыгодно воевать со слабой. О том, какое будущее ждет традиционные армии – и кто именно станет им противостоять в XXI веке.

А еще он писал о том, что войны делятся на те, что идут ради выживания и те, что ведутся как инструмент политики.

Ван Кревельд говорил о том, что любое государство, вынужденное считаться с общественным мнением и издержками, всегда оказывается уязвимым в столкновении с противником, убежденным, что он воюет во имя сохранения самого себя. Что «войска, которые не верят в правоту своего дела, в конце концов, откажутся воевать». Что «политика организованного сообщества далеко не всегда совпадает с целями составляющих его индивидов» – даже порой в тех случаях, когда речь идет о войне за выживание.

И все эти вещи имеют прямое отношение к войне на Донбассе. Потому что вопрос упирается в то, как эту войну видят по обе стороны границы.

Для России этой войны не существует. Обыватель о ней предпочитает не знать, оставаясь в убеждении, что на Донбассе воюют «Киев» и «ЛДНР». О погибших российских солдатах и наемниках не пишут СМИ, их семьи не дают интервью, а все участие Москвы в этих событиях воспринимается через призму «гуманитарных конвоев». Кремль не несет никаких имиджевых издержек внутри страны, потому что в представлении российского обывателя не является стороной конфликта. А потому Москве нет никакой нужды оглядываться на общественное мнение.

При этом, для российского руководства эта война ведется «на выживание». Вполне вероятно, что для Владимира Путина и его ближайшего окружения речь идет о возрождении империи, сохранении ее исторического ареала и борьбе со сценарием распада. Кремль неоднократно давал понять, что воспринимает все происходящее как попытку переиграть поражение в «холодной войне». И для него любая попытка бегства бывших колоний в Европу – это «удар по империи» и «вторжение на исконные территории».

Для Украины все с точностью до наоборот. Украинский обыватель ставит тему войны в список главных проблем, которые стоят перед страной. Но при этом год назад вину на Россию за вторжение возлагали лишь 52% опрошенных. Еще 15% считали, что во всем виноват Киев, а треть не определилась с ответом.

В этом году трое из четырех опрошенных уверены, что ради мира на Донбассе нужно идти на прямые переговоры с агрессором. Каждый второй готов предоставить оккупированным территориям автономию в составе страны. 40% респондентов хорошо относятся к стране, оккупировавшей несколько украинских регионов.

Такие цифры ожидаешь увидеть в тех странах, чьи солдаты сражаются в составе экспедиционных корпусов за пределами национальных границ. Но мы видим эту социологию именно в Украине – стране, которая стала жертвой чужой агрессии. Вдобавок, мир на Донбассе вовсе не закрывает вопрос территориальной целостности Украины, потому что о судьбе аннексированного Крыма Россия и вовсе отказывается вести переговоры.

Если для России эта война является «битвой за выживание» (в том виде, в котором мыслит его руководство страны), то для Украины это противостояние все больше вползает в категорию «войны с калькулятором». Когда война воспринимается как источник издержек и тягот. А ее окончание – как наступление мира и благоденствия.

Мне могут возразить. Сказать, что проигрыш в войне не чреват физическим истреблением граждан страны. Что компромиссы неизбежны, а военные бюджеты – непомерное бремя для страны. Но в этой логике есть одна брешь.

Да, Украина и правда отличается от Израиля. Да, применительно к нашей стране фраза Голды Меир должна быть переиначена: «Мы хотим видеть себя украинцами, они хотят видеть нас малоросами». В отличие от оригинала, в этом утверждении уже есть масса пространства для компромисса. И многие в Украине, наверняка, готовы пожертвовать идентичностью ради персонального благополучия – особенно, если вопросы идентичности для них не являются базовой ценностью. Но в том и штука, что эта война – она не только за идентичность.

Давайте начистоту.

Нынешняя война идет не только за идентичность, историю и язык. Это, в том числе, битва за переход к другим правилам игры. Рынок и конкуренция. Системы сдержек и противовесов. Государство для граждан, а не наоборот. Это битва еще и за то, где проходит граница между цивилизованным миром и Россией – по украино-польской границе или по украино-российской.

Капитуляция перед Россией не будет означать размен идентичности на процветание. Проигрыш будет означать лишь уничтожение шанса на становление эффективной экономики. Потому что российские протектораты не живут богаче метрополий. А современная РФ остается страной, вся внутренняя дискуссия которой сводится к вопросу «на ком экономить в первую очередь».

Победа России будет означать лишь то, что украинское будущее окажется перечеркнутым. Любые окна социально-экономических реформ закроются. Любая попытка сделать государство для гражданина – потерпит поражение. У РФ нет денег, чтобы строить из покоренных стран витрины – а потому альтернативы движению на запад попросту нет.

Но если Кремль, который ведет эту войну «ради выживания», продаст ее Украине как «войну с калькулятором в руках», то новому поколению украинцев просто придется начинать все с нуля. Потому что наше поколение эту войну проиграет.

3 Травня. Одна з причин. Війна та пачпорт.

"....Знакомый автора статьи держал как-то сельский магазинчик в Подмосковье. Как-то он поинтересовался у местных бабушек - какие пожелания по ассортименту? Поблагодарив хозяина магазина за низкие по сравнению с местным сельпо цены, бабульки чуть ли не хором озвучили заискивающими голосами одно пожелание - "водочки побольше привозить, а то быстро она у вас кончается, а в сельпо втридорога дерут!"

Что значит Украина для России?

Зачем вообще она нужна русским? И не только для политического класса, но и для широкого слоя россиян?

Когда Вы спросите, нужен ли Крым России? — Я отвечу: «России нужна Украина». (Такие вопросы мне действительно задавали крымчане в прошлом году во время предвыборных исследований.) А крымский вопрос стыдливо оставлю «на потом».
-----------------------------------------------------------

"России не нужно только лишь пространство. России нужны люди, так как традиционно они - наибольшая ценность. На мой взгляд, он может быть только один - украинцы как этнический, демографический и культурный ресурс большой русской нации. Другого такого ресурса нет, и уже не будет.
Это самая большая и реальная ставка в борьбе за Украину. Русская нация испытывает острый дефицит людей, которые могли хотя бы использовать и удерживать имеющееся пространство и размещённые на нем ресурсы"

 "....Россия нуждается в пополнении. Ей нужны люди. У нас демографическая убыль. Иммиграция больше не восполняет.
А.Нарышкин
А вот из Средней Азии приезжают?

В.Соловей
Уже не восполняет.

А.Нарышкин
То есть они уезжают уже обратно?

В.Соловей
Да, да. Баланс, в общем, отрицательный. И вот вам, пожалуйста, потенциальный источник — источник населения. То есть, как ни странно, это очень цинично будет, то можно получить решение проблемы Донбасса таким образом: Россия получает нужных ей людей, а Украина получает нужную ей территорию без людей...."

Підсумки

5 років "розкрадання армії" перетворюють 5000 голих і босих бійців, що їх годують, одягають та лікують волонтери, на 10-ту за силою армію Європи, із сучасним озброєнням, спорядженням, гуртожитками та ін.

5 років "мародерства" в "Оборонпромі" дають "Вільху", "Нептун", "Квітник", "Берест" та іншу високотехнологічну зброю.

5 років "страшної корупції" забезпечують повний перехід державних закупівель у прозору систему електронних аукціонів, що, в свою чергу, забезпечує економію мільярдів бюджетних гривень; приносить в бюджет дівіденди від компаній на кшталт "Укрнафти", котрі їх ніколи не сплачували.

5 років "знущання з простого народу" призводить до підвищення мінімальних зарплат (як наслідок - переходу зарплат з тіньових у білі), підвищення пенсій, відпрацювання системи субсидій, зростання майже вчетверо місцевих бюджетів.

5 років "офшорів" Президента знаменуються сплатою лише у 2018 році 2 млрд. грн до бюджету від "Рошен" та 1,2 млрд. грн на потреби АТО.

5 років "розвалу банківської системи Гонтаревою" відгукуються доларом, що підскочив у 2015-му, впав, трохи посмикався і 2 роки сидить собі здебільшого у коридорі 26-28, і що характерно - не падає разом із російським рублем. (І до речі - хто коли останній раз чув про "обнальників"?).

5 років "домовленостей з Путіним" та "небажання завершити війну" призводять до багатомільярдних втрат Росії від санкцій, іще багатомільярдних втрат Газпрому за рішенням арбітражу, позовів по Криму, МН-17 та ін...

Парадокс? Парадокс!
Дисонанс (когнітивний)? Для багатьох - ні!

Тому що 5 років некритичного споживання ворожої пропаганди, нерозпізнавання пропаганди, що її замасковано під "боротьбу з корупцією", "свободу слова", "продовження справи Майдана" - роблять з громадянина овоч.

Олег Шимко

Про підсвідому антиукраїнську пропаганду на телеекранах.

Про підсвідому антиукраїнську пропаганду на телеекранах.

.Щойно завершив переглядати телефільм РФ "Крик сови" про доблесні органи МВС та КДБ. Передивися за неділю всі 10 серій. Скажу я вам, що росіяни навчилися знімати достойні стрічки з точки зору професіоналізму. Дія відбувається у невеличкому місті на півночі Росії у 1957 році. Дуже напружений і цікавий фільм за сюжетом і майстерною грою акторів. Але головне, автори фільму підсвідомо,а може й непідсвідомо створили черговий пропагандистський фільм. І головною ізюминкою є те, що викритий німецький шпигун і жорстокий каратель концтабоа Саласпілс родом звичайно ж з України. Народився наприкінці 19 сторіччя в Києві. Свою першу жертву задушив у Києві, потім душив за царату, потім при радянські владі, під час ВВВ у таборі при німцях. По ходу фільму він застрелив, отруїв, зарізав понад 10 персонажів. От і виходить , що для росіян Україна- це держава. яка породжує маніяків, садистів, фашистів. Це не перший фільм, де негативні персонаж-дегенератиі всі родом з України. В інших фільмах, якщо і позитивний герой, але якийсь недолугий, наївний або недорозвинений,і він також з України. Взяти хоча б фільм про морськиїх котиків Росії. Один з позитивних персонажів родом з України. Він розмовляє недолугим суржиком, трошки придуркуватий і весь час щось "жере" або говорить про сало. В іншому фільмі про СМЕРШ , затриманому шпигуну закидають: -За сало німцям продався?. Як росіянці (росіяни,татари, мордвинці,меря,веся,угри, шахтарі-такісти з бурятії, чесні горлорізи з чечні) різних національностей будуть ставитись до України та українців, коли самі українці знімають кіно не про звитяги борців за свободу України, а пасквілі за типом "Сватів" про недолугих, дурнуватих, брехливих, малописьменних хАхлів.Порівнювати зі счени та на телеекранах Україну з повією з німецького порнофільму.
І наостанок. Фільм знімася у наші часи на натурі Росії. Без декорацій. І натура ця жахлива. Все обдерте, облуплене, перекошене. І це сучасна Росія. І у таких умовах вона піднімається з колін. Нема жодної серії де б персонажі не "жрали" водяру "стАканами" і без закусі.

В дурку усе керівництво сусіда.

Для початку

"Концертний хор Санкт-Петербурга" на концерті в Ісаакіївському соборі (виділив я)  до "Дня захисника Вітчизни" 23 лютого виконав пісню про атомне бомбардування США.

Як пише "Новая газета", в основній програмі хор виконав пісні Володимира Висоцького, Олександри Пахмутової та інших авторів.

А після 60-ї хвилини пролунала пісня "На підводному човні, або про зарплату військовослужбовців" Андрія Козловського.

У грайливій формі російські хористи співали такі слова:

"На подводной лодочке с атомным моторчиком

Да с десятком бомбочек под сотню мегатонн

Пересек Атлантику и зову наводчика:

"Наводи, говорю,- Петров, на город Вашингтон!"

            Тру-ля-ля, тру-ля-ля, все могу за три рубля!

            Здравствуй, новая земля неприятеля!

И на самолетике сверху друг мой Вовочка

Не с пустыми люками в гости прилетел,

На подводной лодочке да с атомным моторчиком

Экипаж веселую песенку запел.

            Тру-ля-ля, тру-ля-ля, можем все за три рубля!

            Ты гори, гори земля неприятеля!

Сладко дремлют в Норфолке огоньки по берегу,

Спят усталые игрушки, негры тихо спят,

Ты прости, Америка, хорошая Америка,

Но пять сотен лет назад тебя открыли зря.

            Тру-ля-ля, тру-ля-ля, все могу за три рубля!

            Пополам гори земля неприятеля!"

Як зазначають російські ЗМІ, хор виклав відео концерту у Вконтакте.

Мало для дурдому? Ок, продовжимо.


Найцікавіше після 3:00, але можна й усе подивитись.

На російському телебаченні показали сюжет, який візуалізує можливий ракетний удар Росії по цілям у США - раніше про нього заявив Володимир Путін

24 лютого в ефірі російського державного телеканалу Россия 24 вийшов сюжет під назвою Цілі намічено. У ньому пропагандист Дмитро Кисельов, ведучий Вестей недели, продемонстрував, які стратегічні цілі в Сполучених Штатах здатні вразити російські ракети Циркон.

Такий гіпотетичний удар Кисельов назвав "принципово новим поворотом у бік справедливості - мовляв, "досі Америка могла дозволити собі відсиджуватися за океаном, підставляючи під удар лише своїх союзників". 

Сюжет Кисельова посилається на нещодавню промову Путіна, у якій прозвучали подібні загрози.

Кисельов намітив п'ять таких точок, показавши росіянам відповідну графіку. На східному узбережжі Сполучених Штатів - це Пентагон, штаб-квартира Міноборони США; Кемп-Девід, заміська резиденція президента США в штаті Меріленд; і Форт-Рітчі, один зі штабів американської армії, позначений у сюжеті як "командний центр комітету начальників штабів".

Ще два об'єкти названі на західному узбережжі США. Перший - радіостанція американських Військово-морських сил Джим-Крік (штат Вашингтон), яку Кисельов називає "пунктом управління ядерними силами". Другий - база Мак-Клеллан у Каліфорнії, названа в сюжеті пунктом "управління стратегічними наступальними силами". Насправді це колишня база ВПС США, закрита в 2001 році.

Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков, заявив, що адміністрація Путіна "не несе відповідальності" за сюжети, показані на російських телеканалах, в тому числі і державних.

Вважаю, що усе це діагноз. І не лише керівництву, а всьому мордорському народові. Єдине що тішить, той, хто справді здатен вдарити - б'є, а не розповідає, що він 15 років займався карате і в нього чорний пояс. Тому впевнений на 100%, що все це лайно для внутрішнього споживання. Але цікаво, коли Штати щось скажуть?


Для чого насправді потрібні путіну санкційні списки ...

Що до сенсаційного "санкційного кремлівського списку", та як відрізнити в ньому зерно від полови ?, адже в тому списку є різні люди, зокрема й ті, які досі успішно співпрацюють з московитами - олігархи, апологети русскава міра і московського патріархату, колишні регіонали.
Тоді просто беріть будь-якого фігуранта "російського санкційного списку" і подивіться, що саме той "враг маскви" говорив про ту москву років так 5 - 10 тому. 
Чи часом він не волав, що московити то :
- "наш братскій народ"
- "масква наш вєрний стратєгічєскій партньор"
- "славянскім братскім народам нада дружить"
- "не розпалюйте ворожнечю між народами"
- "не провокуйте нашого сусіда" ... 
Головне питання - а для чого взагалі на росії оголосили про той "санкційний список" ?
А мета, з якою оприлюдентй "список" не така очевидна, як здається на перший погляд. Тоді яка ?
Якби хтось ще вчора запитав Вас - "що об’єднує між собою багатьох фігурантів російського санкційного списку ?", то Ви б ніколи навіть не подумали та не відповіли, що вони є ворогами московії ...
Але от зараз, після появи такої фільчиної грамоти "мєдвєдєва-путіна", вже багато хто з населення України переконаний, що у тому "списку" всі дійсно справжні вороги кремля на Росії.
Ну а в самому кремлі путін вже потирає руки, тому що він вдало вкинув яблуко розбрату політикуму в Україні. Тепер справжні агенти кремля, які є в списку путіна, отримали собі індульгенцію і будуть всім казати, що вони офіційні вороги кремля, а реальних ворогів путіна будуть "тролити" через те, що їх не внесли у список ворогів. Все це звісно перетвориться в гризню, яка, за задумкою кремля, буде відволікати увагу Українського суспільства.
Це типова феесбешна операція з легендування своєї агентури в Українському політикумі - робиш перелік своїх агентів, називаєш їх ворогами московії, і для легітимізації "документу" чи "легенди" додаєш у перелік кількадесят справжніх ворогів кремля, щоб в Україні всі дійсно повірили.
Ось і буде Вам відповідь на питання щодо несподіваної появи санкційних кремлівських списків.
#росія #путин #враг #кремль