Він захищав ДАП - розповідь Сергія Голяки (1ч.)
- 09.01.20, 21:29
- Ми любимо тебе, Україно!
Богдан Гордасевич
Мені довго було не зрозуміло, що тоді трапилося в останні дні оборони ДАП, аж з цього інтерв’ю я взнав де сталася зрада - через наші ЗМІ і це жахливо. Дати це у відкритий ефір було найбільшою підлістю, бо боєць розповів правду своїм(?!), а вони виявилися інформаторами ворога. Цитую:
- А що потім сталось? Який момент був переламним?
-Я бачив інтерв’ю одного з хлопців, який вийшов вже з Донецького аеропорту. Він розказав всі слабкі сторони нового терміналу. Не знаю, можливо, хотів привернути увагу. Він фактично подарував супротивнику інструкцію, як захопити Донецький аеропорт. Мабуть, сам не розумів своєї дії. Він чітко сказав, і це була правда, що ми не контролювали тоді південну сторону терміналу. Ми дійсно її навіть візуально не спостерігали. Знищували бойовиків, коли вони заходити всередину, але контролювати сторону не могли. Супротивник про це не знав. Коли в прямому ефірі вийшов цей сюжет, буквально за кілька годин сепаратисти, користуючись цими інструкціями, зайшли в новий термінал. Почали витісняти захисників з верхнього до нижнього поверху.
https://24tv.ua/retsept_povernennya_z_viyni_zahoplyuyucha_rozpovid_kiborga_pro_boyi_za_donetskiy_aeroport_n1260604
П’ять років тому наші війська обороняли Донецький аеропорт від ворогів. Одним з останніх звідти вийшов ветеран 90-го окремого аеромобільного батальйону Сергій Голяка. В третій частні екслюзивного інтерв'ю 24 каналу він розповів про переламні моменти у боях, цінність летовища та сни "кіборгів".
Ваша друга (й остання) ротація тривала два дні. Коли ви заходили у Донецький аеропорт вже було зрозуміло, що ми втрачаємо термінал. Насправді це розуміли ще кілька тижнів до цього. Навіщо ми тримали аеропорт?
Питання "навіщо" в принципі не стояло ні у кого. Насправді після того, коли було втрачено старий термінал і ряди інших об'єктів, ми всі розуміли, що аеропорт вже, мабуть, не має тієї цінності великої.
Читайте першу частину інтерв'ю: Це був постапокаліпсис: вражаюча розповідь "кіборга" про бої за Донецький аеропорт
Якою його цінність була в грудні, жовтні, коли ми контролювали його?
Ми маємо розуміти, що аеропорт був у Донецьку. У місті, де перебували усі бойовики, які казали, що ми зараз за два тижні до Києва дійдемо. Їм зустрічне питання: "Як ви до Києва дійдете, якщо вже пів року не можете вибити збройні сили з міста Донецьк?".
Аеропорт був символом для кожного солдата.
З військової точки зору він був плацдармом на Донецьк, чи подразнюючим фактором, який штурмували постійно терористи?
На мою думку і той, і інший фактор зіграв. Про подразнюючий я вже казав. По суті, ми в місті Донецьк. Можливо, був задум, що дійсно саме з цієї площадки ми можемо пройти далі.
А їхні втрати були співставлені з нашими?
Важко мені порахувати, але точно знаю, що їхніх втрат було значно більше, ніж наших.
До якого моменту?
До оцих останніх днів.
Чому вас не вивели? В січні, десь до Різдва і трохи часу після, була можливість звідти виїхати і просто полишити ці будівлі, таким чином отримати значно менші втрати.
Це питання, власне, не до мене. Ми виконували там завдання.
Сергій Голяка
Я питаю вашу точку зору як людини, яка могла своїм життям заплатити за це військове рішення.
Можливо, був задум дійсно, що саме з цієї площадки ми маємо продовжити наш наступ.
А в нас були ресурси на цей наступ у той момент?
Зараз, аналізуючи ситуацію, ми знаємо, що цих ресурсів було недостатньо.
Вам не здається, що ми просто не наважувались через політичні моменти звідти відійти? Тому що це символ і так далі.
Я маю надію, що все-таки в цьому був сенс. Хоча, якщо рішення приймалось виключно з точки зору, що аеропорт – символ і ми за цей символ платимо життям, то в цьому немає ніякого сенсу.
Була можливість в середині січня з нього вийти?
Була можливість.
А що потім сталось? Який момент був переламним?
Я бачив інтерв’ю одного з хлопців, який вийшов вже з Донецького аеропорту. Він розказав всі слабкі сторони нового терміналу. Не знаю, можливо, хотів привернути увагу. Він фактично подарував супротивнику інструкцію, як захопити Донецький аеропорт. Мабуть, сам не розумів своєї дії. Він чітко сказав, і це була правда, що ми не контролювали тоді південну сторону терміналу. Ми дійсно її навіть візуально не спостерігали. Знищували бойовиків, коли вони заходити всередину, але контролювати сторону не могли. Супротивник про це не знав. Коли в прямому ефірі вийшов цей сюжет, буквально за кілька годин сепаратисти, користуючись цими інструкціями, зайшли в новий термінал. Почали витісняти захисників з верхнього до нижнього поверху.
Читайте другу частину інтерв'ю: Це дуже крутий бойовик – "кіборг" про оборону Донецького аеропорту
Що було далі?
17 січня наші захисники опинились не просто в оточенні, а в повному оточенні. Вороги були не тільки збоку, а ще зверху і знизу. Просто зажаті в консервну банку.
Я так розумію, що вже не було можливості підвозу. Тобто ви, фактично, з тим боєкомплектом, який був?
Так, там були хлопці. Наш батальйон тоді був піднятий по тривозі, ми прибули в населений пункт Водяне.
Це був 112-ий батальйон, затиснутий з усіх боків.
Здебільшого.
І ви поїхали їм на підмогу, розуміючи куди ви їдете. У вас не було відчуття, що їдете в один кінець?
Так, ми розуміли. Було відчуття, але тоді робились всі дії, щоб деблокувати хлопців.
А всі погодились виконати цей наказ, якщо чесно?
Я вам скажу прямо. Я тоді підійшов до офіцера, який був на території Донецького аеропорту, і кажу, що туди заводити ще людей немає сенсу взагалі. Тоді доцільно було б послати групу і ще кілька пустих машин, щоб вивезти людей звідти. Але наказ був інший.
Ви погодились його виконати?
Так. Ми три дні завантажувались і розвантажувались, бо був постійний обстріл. Нашим підрозділам не давали підійти до хлопців, які були зажаті в цій консервній банці.
Тобто, ви чекали моменту, коли можна прорватись. Прорвались?
Так, це була машина МТ-ЛБ, у неї завантажилось 13 хлопців.
В цій машині могли комфортно розміститись максимум шестеро людей. Некомфортно – 13. Це машина, яка важить приблизно 13,5 тонн. Вона просто підстрибувала на злітній смузі, коли ми їхали. В один момент я, чесно кажучи, думав, що все – машина підбита. Але водій, він просто ас. Він підвіз нас прямо під новий термінал, ми відкриваємо задні дверцята машини, щоб вийти. Зліва і справа з верхніх поверхів сипляться гранати. Це було дуже сильне оточення. Люди, які перебували всередині змогли влаштувати завантаження поранених. І машина везла їх назад. Цей водій дійсно зробив дуже важливу роботу.
5
Коментарі
Nech sa paci
110.01.20, 19:20
Богдан Бо
210.01.20, 20:07Відповідь на 1 від Nech sa paci
Я також вже тоді в січні 2015 так думав, але хлопчина не договорює: в ДАП йшли добровольці, які вимагали цього, хоча Генштаб був проти, але і не блокував категорично, бо то справді був символ, а головне: відвертав увагу від іншого. Поки окупанти "русотуристо" возилися навколо ДАПу - наші частини ЗСУ в цей час устанавлювали повноцінну лінію розмежування з вигідними позиціями і це важлива річ.
Nech sa paci
310.01.20, 21:59Відповідь на 2 від Богдан Бо
Воно то так, але допомагати їм уже йшли за командою.
Богдан Бо
416.01.20, 15:28Відповідь на 3 від Nech sa paci
В січні? коли? хто? згори - ніхто! Поряд трохи переважно "правосекі"
Nech sa paci
516.01.20, 19:31Відповідь на 4 від Богдан Бо
Nech sa paci
616.01.20, 19:32Відповідь на 4 від Богдан Бо
Nech sa paci
716.01.20, 19:34Відповідь на 4 від Богдан Бо
Богдан Бо
817.01.20, 16:17Відповідь на 7 від Nech sa paci
І що? А про наявність інших свідчень у вас здогадка не виникала? Я їх ще тоді в зимку 2015 знав, а важить головне: туди в ДАП йшли тільки добровольці, а не посилали за наказом підрозділи.
Nech sa paci
918.01.20, 00:35Відповідь на 8 від Богдан Бо
Цього солдата посилали чи ні?
Богдан Бо
1021.01.20, 12:24Відповідь на 9 від Nech sa paci
А ви вважаєте, що його спершу послали, а потім він визначився як доброволець?