ВІДЕО  ШЕВЧЕНКО "І світає.., і смеркає.., день божий минає...

і смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає
Оглухли.., не чують...
Кайданами міняються,
Правдою торгують.

І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,

А що вродить? – побачите,
Які будуть жнива!
Схамениться, недолюди,
Діти юродиві!
 
Подивиться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті – своя правда,
І сила, і воля!!!

ВИДЕО  ШЕВЧЕНКО ЗАПОВІТ  Читає  Михайло Мельніченко.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! Волі!
Братерства братнього!
Найшли...
Несли, несли з чужого поля –
І в Україну принесли...
Великих слов велику силу
Та й більш нічого!!! Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою,
З святими горами Дніпро! 

ШЕВЧЕНКО "Вітре буйний" виконує Кубанський Козачий хор.
-------
PS Я готовив все виложити ще вчора, 9 березня, але мене оставили без
Інтернета - тому виложив тільки зараз... Вибачайте, друзі...

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас — 

Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну…

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу... (Т.Г.Шевченко)

Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить, Болить, і плаче, і не спить,  Мов негодована дитина.

Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру — Та й заходиться вже будить.

А то проспить собі небога До суду Божого страшного! А панство буде колихать, Храми, палати муровать, Любить царя свого п’яного, Та візантійство прославлять, Та й більше, бачиться, нічого. 1858     Т.Г.Шевченко

Така її доля... О, Боже мій милий! За що ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту! Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, Одна, як та пташка в далекім краю. Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька, Бо люде чужії її засміють. 

Чи винна голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума - заблудив.

Щаслива голубка: високо літає, Полине до Бога - милого питать.  Кого ж сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже, і хто теє знає.

О Боже мій милий! така твоя воля,  Таке її щастя, така її доля!

…«Та читайте од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тої коми,
Все розберіть… та спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?
…Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь»..  

                      

                                                                        

                                            

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас —

Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну,

Попідтинню, сиротами,

А я тут загину.

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько!

Моя Україно!

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

Тарас Шевченко

Этот простой вопрос мы с подругой-коллегой задали ученикам нашего лицея незадолго до юбилея классика (напомню, 9 марта 2009 исполнилось 195 лет со дня рождения Тараса Шевченко).

Притом что школьная программа в Украине предусматривает всестороннее и достаточно длительное изучение шевченковского наследия, наши  о нем знания  оказываются не то чтобы поверхностными, а, скорее, просто набором штампов.

Чего греха таить, я и сама не подозревала, насколько интересным может быть погружение в тему, которая, казалось бы, за долгие годы школьной жизни должна уже набить оскомину не только ученикам, но и преподавателям. И проблема (теперь я уверена) не в самой теме, а в устаревших подходах, ярлыках и информационном мусоре, сквозь который далеко не у каждого хватит нервов продираться. Но давайте вернемся непосредственно к ответам старшеклассников.

«Гениальный поэт, но его стихи не цепляют меня. Так может писать кто угодно, даже я!»

К сожалению, такое впечатление не единичное. Не буду бросать камни в огород учителей-филологов, что, дескать, не смогли научить видеть, в чем именно гениальность. Этому следует посвятить не одну статью. А поделюсь собственным совершенно случайным открытием!
Оказалось, для того чтобы стихи Шевченко «зацепили», их надо не читать, а… петь! Или слушать в чужом исполнении. Причем совершенно не важно, какой это будет стиль – от классики до рока, регги и хип-хопа.   В любом случае Шевченко звучит так органично, что диву даешься. Именно музыка доносит внутреннюю уникальную ритмику, мелодику и смысл его произведений. После этого по-новому воспринимаешь название сборника «Кобзарь»! Может, поэт сам намекал нам на то, как именно следует его стихи воспринимать?

«Я не знаю, что сказать о Шевченко нового… Разве что рассказать о нем как о художнике или… [ Читать дальше ]