хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «путешествия»

Эмиграция (продолжение)

Начало здесь
http://blog.i.ua/user/451252/36236/

Устроился я конечно не на 5 сразу, а на 4,
но мне буквально на следующей неделе дали прибавку доллар
и стал получать 5 долларов в час, поэтому и считаю что устроился на 5.

Работать я не любил, но если работал, то выкладывался на все 100 процентов.
Поэтому я совсем не понимаю лиц, которые говорят
- мне платят недостаточно, поэтому я и работаю на то на сколько мне платят.
Раз тебе не достаточно, почему не пойти и не найти другую работу?
Хозяин тебе платит столько сколько он считает эта работа стоит.
Я работаю всегда одинаково, не зависимо от того сколько платят.

Так я и жил некоторое время.
Утром и часть дня - учился, а вечером работал.

Компьютер у меня пошел - видимо врожденное.
А может и мои занятия в прошлом философией помогли?
Через пару недель я помогал учителю в классе
и объяснял тем кто не понимал, как включать компьютер в сеть.
Очень скоро я уже знал больше, чем учитель и мог включить
и выключить компьютер самостоятельно.
Английский давался хуже.

С мытьем посуды вечером дело то-же обстояло не плохо.
Через месяц босс меня выделил среди всех и дал опять прибавку
и я стал получать 6 долларов в час, что в те времена было неслыханно
на такой работе.
Отношение начальства ко мне то-же было особым.
Всем работникам на кухне можно было есть только что разрешено (небольшой список)
Я же мог брать и есть все на что мой взгляд упадет.
На кухне вокруг меня работали мексиканцы, и они очень меня невзлюбили,
ведь это их общепринятая работа, а здесь пришел какой то выскочка
и делает работу за троих и им приходиться то-же ломаться на фоне этого.

Шеф-повар начал меня на кухне потихоньку обучать готовить их фирменные блюда.
Боссу я так понравился, что он хотел сделать из меня повара,
и при открытии нового ресторана поставить меня туда шеф-поваром.
Я выяснил, что получать на такой работе в начале можно 10 долларов в час
а с опытом не больше 25 - мне это не улыбалось, я собирался стать миллионером.

К окончанию службы в ресторане я получал 7 долларов в час.
Мне доверили ключи.
Утром я открывал заведение,
ставил воду греться и делал другую подготовительную работу,
а вечером закрывал рессторан.
Вообщем пока я учился в школе английскому и различным компьютерным премудростям,
на кормежку я не потратил ни цента......

............................................................................................................

(Продолжение следует)


Ходим пешком - это полезно, недорого и, главное, интересно - 2 ©


Утро было солнечным, а я, проснувшись, вспомнил - носить рюкзак сегодня не надо - идем в пещерный город Качи-Кальон и монастырь Анастасии возле него налегке. Качу перешли по дереву, сваленному невдалеке (накануне в спешке его не обнаружили). Путь был неблизким, но было свежо и глаз отдыхал на баранах и овцах, пасущихся среди заброшенных колхозных садов вдоль реки. Монастырь порадовал яркими и какими-то модернистскими росписями, мозаиками и панно, расположенными в церкви и по монастырю. На горе стоял ветрогенератор, на домиках-солнечные батареи. Святые отцы явно в ладах с цивилизацией smile  . Осмотрев все внутри, решили сходить на плато, откуда с дикими криками сигали с 70 метровой высоты роупджамперы и с еще большей высоты парашютисты. По пути встретился какой-то голый тип с здоровенной клюкой, он судя по всему шел разбираться с менялами и торговцами (вот к чему приводит усиленное чтение Библии lol ). Вид наверху был изумительный, но к самому краю я бы не подошел ...Посмотрев на прыгунов, пошли домой. По пути, зайдя в село, купили козьего молока у татарского фермера. Это, я вам скажу, нектар. Только бы ним и питался.

крымский пион, занесенный в Красную книгу




фото второго дня можно взглянуть здесь   http://photo.i.ua/user/3366688/255187/

Ходим пешком - это полезно, недорого и интересно - 3 и 4 ©


Выйдя рано утром от Качи, подошли к 10 утра к монастырю Св.апостола и евангелиста Луки. Того самого, который первым изобразил лики Матери Божией и апостолов Петра и Павла. Также, это он написал в 62 году н.э. одно из четырех Евангелий. В этой Лакской долине всегда жили греки - потомки феодоритов. Лука был тоже греком. Рядом с храмом находилась греческая деревня Лаки, уничтоженная в 1942 году немцами. Сейчас храм восстанавливается. Но паломники здесь бывают редко - очень непросто сюда добраться. Только транспортом. Или как мы - ногами.



Один из подъемов, после которого хочется лечь и не вставать хотя бы часок. А еще лучше пару. Однако впереди еще несколько таких.  Только к трем дня заходим в село Высокое. На его окраине в советское время была стоянка для туристов. Рядом родник. Разбиваем лагерь, предварительно, как и везде, потратив с полчаса на уборку мусора от туристов. И когда уже стали готовить ужин пред наши очи появился некто. Как криворожцам, нам достаточно было беглого взгляда - нарик, притом бывалый.
Он нам объяснил, мол, поскольку эта земля его собственность, предъявив акт и план, то, следует полюбовно рассчитаться - по 10 с носа и 15 с палатки. В противном случае, последуют санкции. Естественно, не на тех напал. Не обломилось. Позже у стоявших рядом донецких школьников узнали, что это наркоман, приезжающий из России к своему родственнику и использующий его документы. Эх...а ведь стояли у костра, надо было рассматривая, уронить акт... С утра раненько пошли дальше. Предстоял далекий путь. Надо было дойти до Куйбышевского гослезхоза. Днем начался мелкий противный дождик. Не помогали плащи и накидки. Все было мокрое ,если не от дождя, то от пота. К трем дня дошли. Остановились возле заповедника. За водой пришлось бегать в село. Костер под дождем зажгли, подсушились, поели и рано легли спать. Потому и так немного фоток в эти два дня. Не располагала ни погода, ни усталость. К тому ж у многих аккумуляторы в фотоаппаратах сели. Пятый день должен быть очень насыщен интересными местами. 





Де ще була і що їла )))

Кажуть "Не хлібом єдиним жива людина". Воно так, але ж і підкріпиться не заважає. Отже в попередніх замітках про подорож я багато розповідала про цікаві об"єкти, про красу України, але ж за час прогулянок іноді відволікались на поїсти lol  Іноді це були перекуси просто неба на травичці, а іноді заходили до кав"ярень, щоб спробувати щось місцеве і порозглядати цікаві інтер"єри.

Отже починаю з Кам"янця-Подільського. Погулявши по старому місту http://blog.i.ua/user/729788/1708495/ ;  http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  мій шлях пролягав до Кам"янець-Подільської фортеці і перед її оглядом, щоб шлунок не заважав мозку пішла його підкормити lol   І перед фінішною прямою на фортецю я побачила кав"ярню, яку нам радила екскурсовод. Кав"ярня-музей "Кава від поліцмейстера".


 
         Кав"ярня знаходиться в старовинному будиночку, невеличкий дворівневий зал оздоблений старовинними речами і фотографіями, що відповідає атмосфері старого міста і поріднює зі справжнім музеєм. Я сиділа, відпочивала у прохолоді і насолоджувалась атмосферою старовини. Ну чесно зовсім не хотілось звідси йти.













Тут вмуровані цеглинки і я могла лише доторкнутись до них, облизнутись mmmm   і привезти своєму колекціонеру лише фото tears  



Тут я їла смачнючі млинці з мняском mmmm  і запивала такою ж смачною кавою. Млинці не фоткала, а гарнюньку каву зафотала, щоб було видно і стіл зі старовинними паперами


 Тепер пару куточків з Міжгір"я. Там в кав"ярні не ходила, тому лише фотки по ходу 

Просто зупинка, до речі стан її залишився таким як і 7 років назад



Фонтан посеред Міжгір"я



А це на базарі бабуся продавала підкови umnik  Якось весь час зустрічались старі підкови і різні сувенірні, а тут новісінькі ні разу не одьовані шкарики lol



А назавтра ми поїхали по Замкам Закарпаття http://blog.i.ua/user/729788/1710833/   і на шляху до цілі зупинялись придбати сувеніри, подивитись щось цікаве, поїли смачних шашликів, дійсно-дійсно ДУЖЕ смачних, тільки там я їла такі особливі смачнючки mmmm   

А тут ми просто погуляли, позаглядали









А це схоже хазяїн цього закладу рекламує меню і запрошує навідатись до нього cat lol



Тут ми не їли, бо ми вже наїлись шашликів, але тут ми зайшли в одну особливу кімнатку nevizhu lol



Ну все, всередину не заглядаємо, хоч там і класно dada але ж це не музей і не наша мета nini  Поїхали далі.... car   
         А далі були замки, замки, замки.... Після гуляння по Мукачівському Замку Паланку ми пішли гуляти по прекрасному душевному місту Мукачево. Особисто для мене це місто як рідне. Ну от не знаю що і як, але коли я вперше, 7 років назад, побувала в Мукачево я просто злилась з його енергетикою. Було таке враження, що це місто мого дитинства. Це місто огортало мене спокоєм, щастям, теплом. Було враження неначе я дійсно обнята його руками. Після тієї зустрічі я знову туди попала через 2 рокі і знову ті ж самі враження. А цього разу було враження неначе я зустрілась зі старим любимим приємним другом. Я ходила по вуличкам Мукачево і насолоджувалась його атмосферою.  











Пам"ятник просвітителям Кирилу і Мефодію


Мукачівська ратуша — триповерхова адміністративна будівля у місті Мукачеве. Збудована на початку XX сторіччя (1904 рік), у стилі сецесії з елементами неоготики. Ратуша стоїть у самому центрі міста, на площі Миру та на початку вулиці Пушкіна.

Споруда зведена за проектом і під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого.





Позаглядала в цікаві закоулочки

А це водостоки поближче, на них зображений мукачивський замок umnik


Половила гав з місцевим трубочистом і його кицькою lol


І в Мукачівській кав"ярні попила каву зі смачнючими тістечками. На вітрині залишилось мало смаколиків, бо вже був кінець робочого дня і народ під"їв тістечка



 А тут чарівниці чарують цукерочки



Звичайно всю атмосферу чарівної зустрічі не передаси, але хоч крапельку емоцій передаю smile

І станні мої поїденьки були вже у Львові. Прямо на площі Ринок знаходиться ця, не знаю як правильно сказати )))  може голубцярня  umnik lol



Там пропонують декілька різновидів голубців. І цікаво ж що вдома ми звикли до класичних голубців і чомусь не придумали начинити іншими начинками. Я спробувала з печінкою і грибами, та з баношем (кукурудзяна каша з сиром). Ну як на мене банош треба їсти сам по собі, а от з печінкою і горіхами прикольна начинка. 


Потім я пройшла далі і натрапила на рай для солодкоїжок mmmm  Від аромату, який там розноситься слюнки текли аж до полу lol  І навіть зараз, дивлячись фото і згадуючи те місто вже знову течуть слюнки mmmm prostite lol  Ну на закусон після голубців я взяла декілька екземплярів цих смаколиків


От такі діла малята chih lol

І на останок фото зі стін санаторію з цікавими мудрими словами smile



Ну от і всі мої розповіді з чудової подорожі. Бажаю всим прекрасних подорожей, наповнених душевністю, цікавинками і незабутніми спогадами kiss 

Путеводитель по Будапешту









Что посмотреть в Будапеште и сколько на это нужно времени? Будапешт - очень удобный город для осмотра. Минимум вам нужен день, в идеале два, чтобы сделать все без спешки и беготни... читать дальше >>>

Крым-2 или 207300 шагов_2 ©




Спустившись к водопаду Джур-Джур с удивлением узнали, что за переход мимо водопада надо платить. Частная фирма берет деньги на "восстановление Провала". Только Ося и Кися брали по 10 копеек, а эти морды - по 30 грн. И ладно бы они построили водопад, наполнили водой, так нет - природа все сделала тысячелетия назад...По преданию когда-то апостол Андрей Первозванный делал остановку для уединенной молитвы у водопада, путешествуя из Боспора (Керчь) в Херсонес (Севастополь). Мы тоже, уплатив за свежий воздух, остановились на ночевку. Выяснилось, что после 20 и до 8 утра никого на страже водопада нет и можно вволю наплаваться. Это самый мощный водопад Крыма. Каскады и пороги образуют глубокие и не очень котлованы – своего рода ванны, в которых можно купаться.  Чем мы и воспользовались. Водица оказалась градусов до 10. Ощущения непередаваемые. Все искупавшиеся сразу помолодели, стали счастливыми и здоровыми. Остальные набрались положительных эмоций, смотря, как купающихся сбивает с ног и вертит в ваннах вода.





Моя подорож. Кам"янець-Подільський

За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця-Подільського датується кінцем XII століття — початком XIII століття. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з поміж чотирьох гіпотез про заснування міста. Назва міста походить від слова "камінь" або "кам'яний", вона містить і другу частину, яка показує історичну місцевість розташування - Поділля.

Отже продовжуючи свою подорож http://blog.i.ua/user/729788/1708495/#advA_advC_1708495_23376488  ідемо далі цим дивним старовинним містом, ідемо по костьолам і церквам.
З нового міста нас проводжає головний православний храм Кам"янця-Подільського - Собор Олександра Невського.


А вже, перейшовши через Новопланівський міст, у старому місті нас зустрічає греко-католицький собор Святої Трійці, заснований на початку 18 століття. Під час турецького господарювання церква була перетворена на мечеть, але після уходу турків знову повернулась до греко-католиків. За радянських часів Собор Олександра Невського і Собор Святої Трійці були повністю зруйновані, а в останні роки вони відбудовані і в них ведуться богослужіння.


Пройшовши уверх від Собору Святої Трійці я побачила верхівки дзвінниці і пішла в цьому напрямку. 


Завернувши, я побачила цікаву споруду. Пишна триумфальна арка веде у двір Петропавлівського костьолу. Арка була збудована у 1781 році на честь приїзду останнього польського короля Станіслава Августа. Нам розповіли, що пройшовши через цю арку і доторкнувшись до вирізбленного в ній хреста треба загадати бажання, яке обов"язково збудеться. І ще розповіли, що наші президенти перед виборами теж туди приїздять. Не знаю, що вони там бажають, що у нас так живеться.... 



Пройшовши повз арку попадаємо у Кафедральний костел Петра і Павла - головну культову  споруду Старого міста. 
Костел збудований монашеським орденом домініканців, які з"явились в Кам"янці-Подільському у XIV столітті. Під час турецького господарювання (1672-99 роках) храм використовувався в якості головної мечеті, до нього було добудовано 36-метровий мінарет. Після повернення поляків, згідно мирного договору, мінарет було збережено, але зверху була встановлена золочена статуя Мадонни. Тепер Петропавлівський кафедральний костел в Кам'янці-Подільському - єдиний в світі християнський храм з мінаретом. 
 



В середині костьолу дуже заспокоююча атмосфера, як і у всих католицьких храмах стоять лавочки, на які можна сісти, зібратись з думками і помолитись. 

Там прохолодно, і зайшовши з вуличної спеки ми перепочили і набрались сил на подальшу подорож. Всі дерев"яні деталі вирізбленні з дуба і збереглись до наших днів з 16 століття.
 


В храмі знаходиться скульптурний надгробок 21-річній Лаурі Пшездецькій, робота скульптора Бродського, 1874 року. Під час кінної прогулянки дівчина впала з коня, зламала хребет і померла. За проханням невтішних батьків скульптор створив з мармуру шедевр: красуня з тінню посмішки на обличчі виглядає сплячою, але скорбртливий янгол вже опустив затухший факел, а недочитана книга відкрита на 21-шій сторінці. Поряд стоять погруддя її батьків.


Далі, пройшовши площу з Ратушею, ми попрямували до Домініканського костьолу Святого Миколая.
Костьол знаходиться на самій вищій точці Старого міста, вважається одним з старовинніших храмів Кам"янця-Подільського. Вперше монастір згадується у 1372 році. Спочатку він був дерев"яним, але у 1420 році згорів дотла. Нове життя монастирю у XVI ст. дав рід Потоцьких. 





Під час турецького господарювання костел перебудували під мечеть на честь улюбленої дружини султана Хасеки - Рабії Гюль-Нуш. В ньому встановили білокам"яний мусульманський амвон, який зберігся до наших днів. Екскурсовод розповіла нам цікаві деталі з життя цього амвону: зроблений він з надгробних плит католицьких поховань. Турки таким чином хотіли показати зневагу и перевагу над захваченим народом. За радянських часів в цьому храмі, як і в багатьох інших було створено якісь підсобні приміщення, а цей амвон було витягнуто, і він валявся просто неба. Працівники Петропавлівського костьолу (про який написано вище), забрали його до себе, щоб зберегти історичну пам"ятку. А вже потім, коли загроза знищення минула, його знову перетягли на своє місце.


В середині збереглись фрески 15 століття, я акуратно їх погладила, то такі приємні враження - стіна така ніжно бархатиста і гладенька. Ті малюнки, що вціліли тримаються  добре, фарба зовсім не обсипається.


 


Далі прямуємо в місто, де був старовинний вірменський квартал.

Нас зустрічає дзвінниця, єдина споруда, яка вціліла з усього комплексу. 


А далі йдуть руїни великого  Вірменського собору Святого Миколи. Храм знаходиться в центрі кварталу, де в 14 столітті жили кам"янець-подільські вірмени. Перша дерев"яна вірменська церква була збудована наприкінці 12 століття, а у камні її відбудували наприкінці 13 століття. Дзвінниця збудована у 1555 році, схожа на оборонну вежу з бійницями і чотирма оглядовими вежами наверху. Після турецької окупації Кам"янця-Подільського храм відновили лише у 16 столітті - вже як католицький костел. Це був величний храм візантійської архітектури з восьмигранним куполом і критими галереямипо периметру. У 1930 році храм було взірвано. Тепер планується відновлення собору.

 А тут видніється православна церква.








Далі ми пішли у православний храм, там знімати не дозволяли. Але при виході нас чекав церковний страж, який був змучений спекою, і його ми звичайно зняли ))))

 
Оглянувши основні храми Кам"янця-Подільського ми попрямували в сторону Кам"янець-Подільского замку, який вимальовувався з висоти протилежного боку каньйону.



Далі буде smile

Фотопрогулки. Из жизни шторма...

Холодный осенний день.
Сильный ветер буквально сбивает с ног.
Азовское море штормит.



[ Читать дальше ]

Сказка про Красного Шапа

В дремучей провинциальной глуши штата Висконсин пылился неприметный городок.
От непримечательности и провинциальности городка аж зубы сводило. Был там один супермаркет и два светофора, средняя школа и больница на 40 коек. Всё!

Семья Шапов осела в этом городке в конце 60-х. Да и семьи той было - мать Анастасия и ее сын, родившийся в далеком 70-м. Кем была мать Шапа доподлинно неизвестно, но зато твердо установленно, кем был ее сын. Он был балбесом!
Семья имела русские корни, о чем знал весь городок. Откуда - бог весть? Это и еще рыжая шевелюра младшего Шапа обусловили его школьное прозвище - красный. Иначе их и не называли. Но довольно о пыльном американском прошлом!

 В одночасье в далекой исторической родине грянула перестройка Горбачева. Со временем она внесла смуту, сумятицу и брожение в бестолковую взбалмошную голову Красного Шапа. Вознамерился он посетить страну своих корней, родственников, из которых знал одну лишь бабушку Нюру и вдохнуть воздух исторической родины - великого русского города Бердянска.
Долго ли коротко, благословила мать Анастасия отрока на свершения, снарядила его в путь 6 пачками галет и 756 долларов. Еще было дадено 11 семейных фотографий, фотоаппарат "Полароид" и пирожки в дорогу. По русскому обычаю сели на дорожку.

Долго ли коротко добирался Красный Шап до моря на попутных фурах дальнобойщиков, чего ему стоило попасть на корабль до Одессы - история об этом умалчивает. Но добрался настырный отрок!

Одесская суета и проститутки сразу же оглушили Красного Шапа до состояния ступора и потери ориентации. Портовые шлюхи были циничными, алчными и грубыми как и положено по роду деятельности. Шап не раз переходил из рук в руки как ценный трофей. Еще бы, живой американец!
Рвали его в клочья до скончания легендарных 756 долларов. Потом остыли, нахохлились и стали подозрительными и корректными до сухости.
Именно черезвычайная жесткость шлюх и их дюжих друзей и помощников Армена и Алика вывели Красного Шапа на улицы Одессы. К тому времени он окончательно избавился от документов, "Полароида", девственности и иллюзий. Зато обзавелся шикарной перламутровой щетиной и замечательными синяками под оба глаза. Ни дать ни взять - д`Артаньян или Васька да Гама с точностью до наоборот!

Тут и состоялась первая встреча Красного Шапа с лейтенантом Волком. Никаких шуток и зигзагов сюжета - прямо так и было - лейтенант Волк встретил Красного Шапа в самом грязном районе Одессы, в сердце сточной канавы, которая закручивает людей таким образом, что образуются завихрения, островки и целые архипелаги людских потоков, состоящих из славных сынов отчизны под названием "бомж".
Истории не известно, бил ли Волк Красного Шапа до того как забрать в "луноход", после или во время погрузки. История даже умалчивает, чем бил, сколько, куда и зачем. Но не бить Волк не мог. Не имел права не бить! Государство вручило ему красивую и удобную дубинку для наведения страха и справедливости. Не пользоваться инструментом он не мог! Ну не мог и всё!!!

Дальше следует сухое повествование о том, как с подачи знакомого следователя лейтенант Волк познакомил Красного Шапа со своей сестрой, 46-летней девицей Ксенией, как они решили воплотить ее давнюю мечту - выйти замуж за американца - в жизнь. Но это сюжет для настоящего, ремесленного писателя...

Долгое ухаживание за консульскими клерками, увещевания и убеждения дали свои плоды - Красный Шап получил справку и возможность списаться и созвониться с матерью. Сказать, что она была рада - ничего не сказать. Анастасия от радости даже слегла с какой-то экзотической нервной болезнью!
Ксения же, наоборот - сильнее сцепила зубы и еще крепче ухватилась за свою девственность,  на которую, к слову сказать, никто не покушался.
Справки Красному Шапу как раз хватило, чтобы оформить высокие чистые отношения в ЗАГСе. Ксения взяла фамилию Шап и стала американкой.

Через 2 месяца Красный Шап тихо угас, оставив на память о себе 11 фотографий, вдову и ее девственность, которую, надо полагать, она пронесет через всю свою жизнь.

Проведал ли Красный Шап свою обетованную бабушку Нюру в великом русском городе Бердянске, никто уже установить не сможет...


...Пришли охотники за правдой и восстановили справедливость рассечением виновных?..
Полноте!
Мы взрослые люди и покончили с верой в хэппи-энд еще в невинном голубоглазом детстве, оставив там охотников, фей и других добрых волшебников и просто персонажей времен застоя...

Эмиграция - путешествие на Keys West (продолжение)

предыстория здесь
http://blog.i.ua/user/451252/36808/

Купил билет на автобус и поехал в сторону Флориды.
Билет стоил меньше 100 долларов не помню точно сколько.

Тогда я еще не планировал свои путешествия.
Иду и еду куда глаза глядят.

В дороге интересного ничего не произошло.
Дорога заняла где то пару дней.
Проезжая Fort Lauderdale решил выйти там,
понравилась местность и океан.
Оттуда заняло несколько дней дойти до того места,
где Флорида переходит в Keys Wesе.
Спал как бродяга где придется, в кустах,
или на скамейке на остановках.

Покупал сосиськи куриные очень дешевые
и Кока Колу. Любил Коку тогда.
Пытался уталять жажду и не понимал, чем больше пью
тем больше хочется.
Теперь то я знаю, только идиот утоляет жажду Кокой,
она наоборот ее вызывает.

Запомнился случай, когда иду по дороге
и вдруг останавливается машина.
И мужчина оттуда предлагает мне сесть в машину,
и подвезти меня немного,
так как я иду по очень опасному району, где наркодельцы
и различные банды и часто случаются убийства.
Я согласился и проехав опасное место он меня высадил
я сказал спасибо.

Второй случай достойный внимания,
когда не доходя Майами я заночевал на территории какого-то,
то ли университета то ли секретного военного института.
Утром проснулся окруженный полицией
штук 20 машин с мигалками, наверное вся полиция с Майами
приехала меня брать.
Показал им документы, что я легально в стране ожидаю Грин карту.
Меня пожурили и отпустили.
Спросили есть ли деньги.
Я сказал, что полно. Просто я люблю отдыхать дикарем.
Откуда то интуитивно я знал, что если бы сказал, что денег нету,
арестовали бы за бродяжничество.

Третий примечательный случай произошел,
когда я заночевал где то у болота
уже Майами прошел.
Всю ночь какие то кругом чавканья
и странные звуки.
потом выяснилось, что я спал там где алигаторы водятся.
Только чудом мной не поужинали.

Еще помниться когда я попал в ураган.
И случилось это как раз на стыке Флориды с Keys West.
Повезло, что там мост был соединяющий материк с первым островом,
так я спрятался и переночевал под этим мостом.
Иначе бы ураган меня точно убил бы.

продолжение следует.