хочу сюда!
 

Жанна

33 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 26-45 лет

Заметки с меткой «мзс»

Україна і Польща громлять позиції Росії в Європі

Вже протягом п'яти років агресивна політика Москви в усьому світі загрожує безпеці та демократичним цінностям. Санкції виявилися малоефективними, а рівень загрози глобальній стабільності неухильно зростає. Україна з початку військової агресії в Криму та на Донбасі в повній мірі усвідомила масштаб трагедії і протягом п'яти років самотужки протистояла воєнному монстру. Здається, зараз інші країни також почали усвідомлювати масштаби катастрофи, і в межах Європейського союзу почала створюватися антиросійська коаліція. Її діяльність носить поки ще лише інформаційний характер, але, практика показує, що саме така протидія кремлівській агентурі зараз життєво необхідна Європі.

Тісні контакти Адміністрації Президента України та МЗС Польщі свідчать про те, що робота з дискредитації антидемократичних сил в Європі йде повним ходом. Зокрема йдеться про угорських маріонеток кремля та шведських євроскептиків.


Ідеологічний розкол в ЄС є загрозою не тільки для цілісності Європи, але також і для самого існування української держави. Наприклад, позиція Угорщини з багатьох зовнішньополітичних питань віддаляє євроатлантичні перспективи України та розв'язує руки агресору. А прихід до влади євроскептичних сил в інших країнах взагалі загрожує втратою самостійності, що, звичайно, не потрібно ні Україні, ні Польщі, ні нашим заокеанським партнерам та союзникам. Усвідомлюючи це, Варшава навіть готова забути власні розбіжності з Брюсселем щодо мігрантів і судової реформи та домагатися виключення Угорщини з Вишеградської четвірки.

Особливо слід відзначити високу залученість України до подібних процесів, адже наша країна кровно зацікавлена в перемогах на дипломатичних фронтах, бо це дозволить наблизити також і воєнну перемогу над агресором. Більш того, саме наша країна змогла значно послабити позиції Москви в Європі. Судячи з повідомлення керівника Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції Адміністрації Президента України Ігоря Жовкви, в Варшаві це розуміють та цінують. Залишається лише сподіватися, що подальша співпраця насправді дозволить Украйні посісти належне місце в європейській сім'ї та домогтися повної і безумовної перемоги над окупантом не тільки на полі бою, але також і в головах європейців.

Источник.

Загадкове розпорядження Клімкіна: стали відомими подробиці

У низці видань з'явилась інформація про те, що Міністр закордонних справ видав розпорядження окремим чиновникам міністерства про припинення контактів з генеральним консульством Німеччини у Ліоні. Самі по собі такі контакти корисні для євроінтеграції України, через те їх припинення викликає тривогу в рядах українців.

Ми попробували проаналізувати ситуацію і з'ясувати таємне підґрунтя цього вельми несподіваного розпорядження.

Отже, Павло Клімкін 23 січня підписує наступний документ.

З нього виходить, що послам у Німеччині та Франції, а також директору Департаменту стратегічних комунікацій слід припинити будь-які контакти з генеральним консулом Німеччини у Франції Максом Джозефом Малдакером. Про цю людину та її погляди у мережі дуже мало відомостей, проте сам факт контактів з українським МЗС, причому на рівні послів і чільного департаменту говорить багато про що. Можна припустити, що Малдакер виконував певну роль у просуванні українських інтересів у Європі, до речи, ці контакти широко не афішувалися, що само по собі дивно, адже таку інформацію український уряд вважає за краще публікувати, навіть іноді значно прикрашаючи. Що стосується особи генерального консула Німеччини в Ліоні, то пошук в іноземних джерелах видає надто цікаву інформацію. Виявилося, Малдакер високопоставлений агент ЦРУ, про що повідомив діючий працівник спецслужби Ален Мур (ім'я та прізвище, напевно, вимишлені).

"Я робив спроби розповісти дану історію, починаючи з 2016 року, у даний момент наближається моє звільнення з військової служби, і ніхто так і не вислухав мене. Це моя остання спроба. Не має значення, що відбувається - моє сумління чисте.

Я працюю у розвідувальній спілці США і володію інформацією щодо громадянина Німеччини, який протягом більше 20 років успішно працює на ЦРУ. Максиміліан Джозеф Малдакер є високопоставленим чиновником у Міністерстві закордонних справ Німеччини. Він є зрадником для Німеччини, а також для кожного американця, який вважає, що відносини з нашим найближчим союзником повинні ґрунтуватися на довірі та взаємних інтересах.

Уперше ЦРУ почало приділяти увагу Малдакеру наприкінці "Холодної війни", коли він був на посаді заступника посла в посольстві Німеччини в Бангладеш. Він був офіційно завербований ЦРУ як постійне джерело в середині 90-х. Він підписав грошовий контракт і усвідомлював, що робить. Починаючи з цього моменту, його куратором був офіцер ЦРУ по імені Реймонд Кан Мітчелл, який діяв у Європі під неофіційним прикриттям спеціаліста з підбору персоналу компанії "Петрон".

У 2000-х в ЦРУ Малдакеру надали новий псевдонім. Він працював у посольстві Німеччини в Лондоні, був представником Німеччини у Євросоюзі в Брюсселі та працював в штаб-квартирі Міністерства закордонних справ Німеччини. Нині він є генеральним консулом у Франції, де він намагається вплинути на політику усіх наших трьох країн в інтересах Дональда Трампа. Він хвалиться нашим офіцерам своїми зв'язками з канцлером.

Протягом всієї своєї кар'єри він свідомо та постійно завдає непоправної шкоди національній безпеці Німеччини, країни, яку я полюбив, як свою.

Хай він пізнає всю міць системи, яку він прагнув підірвати.

Ця інформація також була опублікована й на інших сайтах:

medium.com https://medium.com/@berndfassbinder/achtung-cia-6a688f0b6868

cyberguerrilla.org https://www.cyberguerrilla.org/blog/anonymous-i-need-your-help-to-expose-a-cia-agent-in-germany/

Втім, ніяких офіційних коментарів поки не з'явилося.

Ймовірніше, щодо німецького генконсула в Ліоні почалося розслідування з приводу його праці на спецслужбу іноземної держави, що й підштовхнуло Клімкіна до такого жорсткого, але все ж логічного рішення припинити будь-які контакти з підозрюваним. Для України бути залученою до шпигунського скандалу напередодні президентських виборів абсолютно не потрібно.

Круте піке Угорщини в Орбана

Нова атака Угорщини: Віктор Орбан ініціював перегляд відносин НАТО з Україною

П'ЯТНИЦЯ, 25 ТРАВНЯ 2018, 

Минулої осені, на піку "освітнього" конфлікту з Угорщиною, в Україні була поширена думка, що все це – передвиборча піна. Мовляв, Орбан використає цей конфлікт, виграє вибори, і проблема зникне. Ще тоді профільні експерти (а також публікації "Європейської правди") попереджали: не варто тішити себе порожніми сподіваннями.

Ні, вибори не вирішать суперечку. Корінь проблеми – зовсім в іншому.

Щоправда, була слабка надія на те, що конфлікт послабне (але не зникне!) в разі зміни голови угорського МЗС. Це могло стати ознакою, що Угорщина принаймні готова перейти від ультиматумів до переговорів із Києвом. Але й цього не сталося: "міністр війни" Петер Сійярто зберіг свою посаду.

А тепер – пішов у наступ.

Угорський уряд офіційно ініціював перегляд усього комплексу військової та політичної допомоги Україні з боку Північноатлантичного альянсу. На щастя, в НАТО не готові йти на поступки – але питання все ж постане на порядку денному, без цього напевно не обійдеться.

Головне питання уряду

Рівно тиждень тому, 18 травня, в Будапешті відбулося перше, інаугураційне засідання оновленого уряду Угорщини.

Від урочистої зустрічі міністрів, що відбулася в п’ятницю ввечері за сервованим столом, не варто було чекати багатьох рішень. Власне, так і сталося: за офіційним повідомленням уряду Угорщини, там було ухвалено лише два документи: про розподіл повноважень між відомствами та... про тиск на Україну.

Це може видаватися алогічним, але це факт: у той час як для простих угорців українське питання не входить до переліку першочергових, уряд Орбана показово надає йому найвищий пріоритет.

За п'ять днів угорський уряд коротко опублікував тези свого звернення, схваленого у п’ятницю.

В штаб-квартирі НАТО у відповіді на запит "Європейської правди" повідомили, що генсек справді отримав даний лист за підписом угорського уряду. Один із партнерів дав ЄП змогу ознайомитися також із його повним текстом.

Документ, що має назву "Меморандум: Ініціатива створення нової політики НАТО щодо України", спрямований на адресу генерального секретаря НАТО, а також до урядів всіх держав-членів Альянсу. Цей документ – доволі розлогий як для міжурядового звернення. Навіть якщо не враховувати підписи та перерахування адресатів, він забирає дві сторінки щільного тексту.

Головна ідея, що її просуває уряд Орбана: реформування України провалилося.

Перерахувавши у зверненні аргументи на користь "провалу України" (детальніше про них – трохи нижче), Угорщина намагається переконати союзників та керівництво Альянсу в тому, що Захід має змінити підходи до співпраці з Києвом.

Передусім – у рамках НАТО.

Почавши лист із фрази "Попри безпрецедентний рівень політичної підтримки та фінансової допомоги... уряд України не демонструє ані політичної волі, ані здатності реалізувати грунтовну програму реформ", Угорщина завершує його зверненням до партнерів.

"Щоби зберегти стабільність у регіоні на східному кордоні Альянсу, НАТО має адаптувати свою політику щодо України до цих нових обставин", – підсумовує уряд Орбана.

Будапешт вже почав переговори з союзниками з цього приводу. В середу Петер Сійярто зустрівся із помічником держсекретаря США Вессом Мітчеллом. Як думаєте, яка тема стала головною у переговорах із представником західної наддержави? Звісно ж, стаття 7 закону про освіту! І це не наше припущення, а офіційне повідомлення угорського уряду.

"Угорщина високо цінує допомогу Сполучених Штатів у вирішенні конфлікту з Україною, пов'язаного з ухваленням законів, що порушують права меншин", – сказав Сійярто після зустрічі. Голова угорського уряду наголосив, що хотів би розв’язати цю проблему до липневого саміту НАТО.

При цьому Угорщина як член Альянсу цілком має змогу пропонувати внесення своєї ідеї про "нову політику НАТО щодо України" до порядку денного саміту.

Шантаж як державна політика

В урядовому зверненні Угорщина намагається переконати союзників, що Україна становить небезпеку для Альянсу.

"Держава, що вже є крихкою, стає все більш вразливою до зовнішнього і внутрішнього впливу. Дійшло до того, що Україна вже несе безпековий виклик своїм сусідам, включаючи Угорщину", – йдеться в листі

Будапешт у своєму листі представляє Україну як failed state, державу, що не відбулася.

"Українська держава ослабла до тієї міри, що тепер вона не здатна виконувати свої базові зобов’язання, в тому числі забезпечувати верховенство права та здійснювати ефективне економічне, соціальне та політичне управління", – йдеться у документі. Звісно ж, із такими державами Альянс не мав би, на думку Угорщини, продовжувати взаємодію на звичному рівні.

А тепер – найцікавіше.

Будапешт готовий закрити очі на все це, за умови, що... Україна зупинить виконання мовної норми закону "Про освіту" для меншин держав-членів НАТО. Як саме призупинення дії однієї норми освітнього закону компенсує всі проблеми, описані урядом Орбана – у зверненні не уточнюється.

Такий шантаж на державному рівні не може не дивувати.

Але він є, і до того ж – документально зафіксований. Та ще й підтверджений на урядовому сайті.

До слова, варто детальніше зупинитися на аргументах Угорщини про те, чому від України не варто чекати реформ.

Українсько-угорська суперечка заповнена міфами і відвертими перекрученнями; на жаль, вони стали звичними навіть для урядових документів, що схвалюються в Будапешті (нагадаємо про тогорічну публікацію "Досить неправди: що не так в українсько-угорському освітньому конфлікті" – там наведені дуже наочні приклади).

Нова ініціатива Орбана не стала винятком.

Західні партнери часто розповідають, що сфера децентралізації є одним із прикладів успішних реформ в Україні. Будапешт взявся переконувати їх у зворотному. "(Через корупційний вплив) законопроекти про модернізацію виборчої системи, децентралізацію та економічні реформи (так в оригіналі, без конкретизації!) ніяк не дійдуть до другого читання", – йдеться у листі до НАТО.

Інший приклад маніпуляції в урядовому документі – мовляв, "через розворот реформ ЄС не надав Україні третій транш макрофінансової допомоги". Це не зовсім правда. Торік Брюссель дійсно зупинив програму МФД, але не через розворот (чи то відкат) реформ, а через невиконання чотирьох конкретних пунктів.

Це не повний перелік – на двох сторінках урядового звернення повно інших сумнівних тверджень, аж до порушення законом про освіту Угоди про асоціацію з ЄС (?!).

Чому в документі, підготовленому урядом Угорщини, виявилося стільки маніпуляцій? Питання залишається відкритим. Але в даному разі це навіть допоможе Україні, коли доведеться доводити нашим західними партнерам, що звинуваченням Будапешта бракує реальних підстав.

Підтримка НАТО

Але досить поганих новин.

Угорський уряд, звісно, вміє продемонструвати наполегливість у дискредитації України. Але в НАТО рішення – в тому числі про перегляд співпраці з Україною – ухвалюються консенсусом.

А Орбан взагалі не має підтримки в Альянсі з цього питання. Радше навпаки – союзники обурені тим, що Будапешт використовує майданчик Альянсу, щоби шантажувати країну-партнера. Цю думку ЄП доводилося чути від численних представників західних країн.

Та й у самому Альянсі не розглядають можливості перегляду політики щодо України.

Посадовець НАТО, що підтвердив отримання офісом Столтенберга листа від Орбана, пояснив ЄП, що будь-які ідеї про радикальні зміни у відносинах з Києвом відсутні на порядку денному. "НАТО надає Україні потужну політичну та практичну підтримку і не має планів щодо зміни цієї ситуації", – йдеться у коментарі, наданому представником Альянсу у відповідь на запит ЄП.

В Брюсселі зазначили, що не коментуватимуть зміст угорських пропозицій, але – на відміну від уряду Орбана – запевнили, що бачать прогрес реформ. Причому саме в тих сферах, які Будапешт у своєму "меморандумі" поставив під сумнів.

"Останніми роками Україна здійснила суттєві реформи в секторі безпеки та оборони, а також у таких сферах, як охорона здоров'я, освіта та благополуччя населення. Важливо, щоб Україна продовжувала просуватися шляхом реформ", – наголосили в Альянсі.

А отже, нова угорська ініціатива навряд чи несе реальну загрозу для України. Щонайменше, ближчим часом.

Складно сказати, на що розраховував Будапешт, ініціюючи таке звернення до Альянсу. Чи є це документом "довгої" дії, до якого Орбан повернеться згодом; чи будуть нові кроки, які зараз просто не спадають на думку. Передбачити подальші дії угорського уряду у цій ситуації навряд чи можливо.

Але можна з певністю стверджувати: угорське МЗС, на чолі якого залишається Петер Сійярто, не готове відступити від мови ультиматумів у відносинах з Україною. А отже, шанси на владнання конфлікту і надалі залишаються примарними.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди


Богдан Гордасевич: Почнемо з простого запитання: А хто така Угорщина?
На фоні України ця країна є прищик на її дупі і не більше того.
А найсмішніше, що вся ця про-пуйловська істерія Орбана проти України їй тільки на користь. Ось побачите. Воно вже так є: угри блокують візити військових українців до Брюселю в НАТО, отож НАТО змушене (!) приїздити до України, що виключно нам йде на користь. Джевеліни тому є свідчення. І не тільки вони. Будьмо!

Інтерв’ю Посла України в Хорватії О. Левченка для ВЛ



Інтерв’ю Посла України в Хорватії Олександра Левченка газеті "Вечерній лист" від 13 липня 2016 року

Інтерв’ю Посла України в Республіці Хорватія Олександра Левченка газеті «Вечерні лист» під назвою «Українці хочуть  модель мирної реінтеграції Подунав’я застосувати у себе».

Хорватія не відома як важливий експортер, але це не означає, що вона не має своїх козирів, які може запропонувати решті світу. Так, Україна має серйозні наміри застосувати концепцію мирної реінтеграції хорватського Подунав’я до території, яка в цей час не перебуває під її контролем. Посол України в Хорватії Олександр Левченко вважає, що хорватську модель можна було б використати стосовно українського регіону Донбас, який зараз під окупацією Росії. Посол стверджує, що там знаходиться близько 7000 російських військових і, стільки ж паравійськових сил. І всією цією військовою машиною керують російські офіцери.

Українська сторона наголошує, що Мінські домовленості, підписані на початку 2015 року, говорять власне про мирну реінтеграцію.

Подібності і відмінності

Хоча й існують певні спільні риси, не можна не помітити й різниці різниці між хорватською та українською ситуацією. Європейський Союз та США підтримали Хорватію у конфлікті з Сербією, яку очолював Слободан Милошевич. Тоді на чолі Росії був Борис Єльцин, який       не бажав входити в конфлікт із Заходом через сербські інтереси. Зараз в Україні стикаються інтереси Заходу і Росії, яку очолює жорсткий Путін. Не схоже, що він просто так відмовиться від здобичі, яку захопив за допомогою війни. Посол Левченко впевнений, що Захід комбінацією економічних санкцій і політичного тиску зможе примусити Путіна погодитися на мирну реінтеграцію Донбасу у державно-правовий простір України. Мирна реінтеграція Подунав’я була здійснена під контролем ООН. Тим часом в Україні головне слово належить ОБСЄ, яка вже має спостерігачів на місцях. Вони мали б забезпечити  кордон між Росією і окупованою частиною України, яку контролюють проросійські сили.

У відповідь на питання, чи погодиться Путін повернути Україні все, що привласнив у війні, Посол Левченко наголошує, що у міжнародних відносинах існує інструмент «примусу до миру». Він очікує залучення країн ЄС, які повинні вчинити тиск задля здійснення мирного процесу, і наголошує, що вони вже показали свою єдність у  введенні санкцій проти Росії.

-  Для нас головнішим є, щоб російські регулярні війська та пара військові формування залишили Донбас.  Виведення військ є передумовою для будь-яких наступних кроків – вважає Посол України, додаючи, що тільки тоді можна  було б організувати й вибори. Дуже схвально відгукувався про майбутнього голову Хорватської демократичної спільноти Андрея Плєнковича, який є Представником Європейського Парламенту в Україні. Посол Левченко говорить, що зовнішньополітичні цілі України – вступ до ЄС та НАТО.  На наше запитання, що він думає про побоювання багатьох європейців, що на території України може відбутися великий конфлікт між Росією і Заходом, Посол сказав, що Україна не хотіла конфлікту, але стала його жертвою. Він закликав міжнародні організації, які своїми документами гарантують принцип непорушності кордонів, допомогти Україні повернути анексований Крим і окупований Донбас.

Уникнення конфронтації  у кінці 30-х років минулого століття призвело до ще страшнішого конфлікту – Другої світової війни. Я переконаний, що проблему можна вирішити мирним шляхом за допомогою санкцій і політичного тиску, які підтримає НАТО. Що ж стосується військового тиску на Путіна, то  Посол впевнений, що ніхто у Європі не бажає терпіти агресивну російську політику по відношенню до сусідів.  

http://mfa.gov.ua/ua/press-center/interviews-and-articles/4697-intervju-posla-ukrajini-v-khorvatiji-oleksandra-levchenka-gazeti-vechernij-list-vid-13-lipnya-2016-roku

Сирійці в Яготині

В Яготині збираються поселити 250 сирійських біженців, це при тому, що вони гвалтують і хуліганять. Люди виходять на протести, а представники ООН і  МЗС ховаються як щурі від народу. Це в той час, як наші біженці і воїни кинуті напризволяще

Смердючий Лавр(ов)



Більш ніж чітка вказівка на основну проблему в керівництві РФ

З велиою огидою подаю ці матеріали з побрехеньками міністра МЗС РФ г. Лаврова, але занадто це важливо, щоб боротись з рефівським брехливим ЗМІ-їтворчеством традиційним посиланням всіх їх на ресурс "Нах-Нах".


http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/04/21/7023138/
Лавров: Киев не может или не хочет контролировать экстремистов
Понедельник, 21 апреля 2014, 11:54

Киевские власти не выполняют Женевское соглашение.

Об этом заявил глава МИД РФ Сергей Лавров, передает ИТАР-ТАСС.
По его словам, они ничего не делают, "палец о палец не ударяют", чтобы устранить причины глубокого кризиса.
В женевских договоренностях по Украине сроки не упомянуты, но меры должны предприниматься срочно, напомнил Лавров.
"В самих договоренностях какие-либо сроки не упомянуты, но там сказано, что меры должны предприниматься срочно. Прежде всего, это касается наведения элементарного порядка, имеется в виду прекращение деятельности незаконных вооруженных формирований, разоружение этих формирований и пресечение любого экстремизма и религиозной нетерпимости, амнистии политических заключенных и участников протестов, начала конституционного диалога", — заявил Лавров, сообщает РИА Новости.
Министр также отметил, что все указывает на то, что киевские власти "не могут или не хотят контролировать экстремистов".
"Обстрел безоружных в пасхальную ночь - это запредельно", - заявил Лавров.
По его словам, заявления о том, что в районе конфликтов огромное число российского оружия - это "смехотворный аргумент, поскольку там другого оружия и не было".
Как известно, ночью 20 апреля в Славянске на блокпосту возникла вооруженная схватка, в результате которой один человек погиб и трое получили огнестрельные ранения.
МИД РФ обвинил в этом бойцов "Правого сектора" и руководство Украины, которое якобы нарушило договоренности 4 сторон в Женеве о перемирии. Кроме того глава МИД РФ Сергей Лавров заявил, что "возмущен" в связи с событиями в Славянске и приглашает власть Украины за стол переговоров.
В СНБО назвали такие заявления намерением развернуть тезис о "гражданской войне" в Украине и осуществить очередную волну информподготовки к обоснованию вторжения.

http://www.youtube.com/watch?list=UUrVo0BXjIUlZ-YylYF8oNxg&v=pLCtnwdqxe4

Дивитись з 10 хв., але рекомендую одразу з 19 хв. Рідкісне явище, коли в промові г. Лаврова брехня і правда співпали, тому що дійсно уряд РФ зараз у дуже складному становищі: заслана ними рефівська агентура ГРУ волає зі Сходу України про допомогу, а швидке введення як в Криму регулярних військових частин РФ наразі неможливе. Як і правдива заява про підбурювання до громадянської війни та злочинні дії людей у масках на Донбасі, з яких жоден не володіє українською мовою, цілком промовисто говорить який  насправді "НеПравий сектор" там діє. Нарешті прозвучала від Лаврова правда! Нехотячи, казав традиційно брехню, але то-таки є правда! Самі себе викрили. Ну а присутність Мозабіка також промовиста: ось який світ підтримує РФ від світової ізоляції.
Тоді одразу ось це, де Пукін і РФ у всій своїй правдивій потворності "процвітання"

http://www.youtube.com/watch?v=Denma8YWL0Y

Лавров считает, что Украина не выполняет Женевские договоренности
21.04.2014 | 12:40
 Власти Украины не выполняют Женевские договоренности, заявил Лавров после встречи с главой МИД Мозамбика

Украина не выполняет Женевские договоренности, заявил Лавров после встречи с главой МИД Мозамбика
Как передает собственный корреспондент УНИАН в РФ, об этом заявил глава МИД России Сергей Лавров на пресс-конференции в Москве по итогам переговоров с главой МИД Мозамбика.
«Женевские соглашения не только не выполняются, но и предпринимаются шаги, прежде всего теми, кто захватил власть в Киеве, которые грубо нарушают достигнутые в Женеве договоренности. Выдвигаются претензии к юго-восточным регионам, что они не освобождают занятые здания, не устраняют блок-посты. Но власти ничего не делают, пальцем о палец не ударили для того, чтобы устранить причины, которые лежат в основе нынешнего глубокого внутриукраинского кризиса», - сказал Лавров.Читайте также«Правый сектор» отдает «коктейли Молотова» согласно Женевским договоренностям - СБУ
При этом, он отметил, что в Женевском заявлении не указаны точные сроки выполнения указанных договоренностей, однако указывается, что они должны выполняться в срочном порядке. В частности, прекращение деятельности незаконных вооруженных формирований, пресечение экстремизма, религиозной нетерпимости, амнистия «политических» заключенных и участников протестов, начала конституционного диалога, а также не допущение насилия.
Лавров считает, что «Правый сектор» практически полгода «хозяйничает» в различных городах центра и запада Украины, а также пытается распространить свое влияние на юго-восточные регионы.
Также, по его мнению, здания, захваченные в Киеве не освобождены, а улицы не разблокированы, а Майдан продолжает процветать.
«Более того, руководители, назначенные Верховной Радой, заявляют открыто, что Женевские договоренности не распространяются на Майдан, потому что, видите ли, киевский горсовет принял решение, что Майдан можно сохранить и что он действует легитимно», - заявил Лавров.
При этом он считает, что это абсолютно не приемлемо, так как легитимность определяется законами Украины, в которых указано, что подобные вещи делать нельзя.
По мнению Лаврова, в такой ситуации не надо предъявлять претензии восточным областям, «где народом были избраны руководители, после того как им попытались прислать начальников из Киева».
Лавров заявил, что один из пунктов Женевского соглашения требует амнистии, однако в место того, чтобы освобождать «народного губернатора» Донецка Павла Губарева, власти Украины продолжают арестовывать «политических выдвиженцев» востока Украины.
http://www.unian.net/politics/910022-lavrov-schitaet-chto-ukraina-ne-vyipolnyaet-jenevskie-dogovorennosti.html

Дещица рассказал, в чем компромисс со стороны Украины в «женевских договоренностях»
18.04.2014 | 16:07
Министр иностранных дел Андрей Дещица рассказал, в чем заключается компромисс со стороны Украины в «женевских договоренностях»: в амнистии и конституционном процессе.

Как передает корреспондент УНИАН, об этом Дещица заявил на пресс-конференции.
“Мы начинаем конституционную реформу, ее обсуждение с привлечением большого количества желающих, в том числе и представителей регионов, на чем настаивали россияне. Мы считаем, что конституционную реформу должен обсудить широкий круг наших граждан и на юге, и на востоке, и в Крыму, если они предоставят свои предложения через Интернет. Другой компромисс - это амнистия. Мы согласились провести амнистию для тех, кто добровольно сдаст оружие и выйдет из захваченных зданий. Но сначала должно быть освобождение зданий, сдача оружия, а затем - амнистия”, - сказал Дещица.
Относительно компромисса со стороны России, Дещица отметил: “Россия пошла на многое, а на что именно - это вы спросите у российских коллег, потому что я же не знаю, какие у них были первичные требования. Возможно, у них был какой-то документ с запросами, но я его не видел”.
Отвечая на вопрос журналистов, почему россияне в конце концов согласились на «женевские договоренности», хотя сначала отказывались, Дещица сказал: “Это уже секреты переговорного процесса”.
http://www.unian.net/politics/909545-deschitsa-rasskazal-v-chem-kompromiss-so-storonyi-ukrainyi-v-jenevskih-dogovorennostyah.html


79%, 19 голосов

0%, 0 голосов

21%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Як створити образ ворога?

Сергій РУДЮК, історик.
Підручники історії Росії формують україноненависництво в свідомості учнівської та студентської молоді Російської Федерації.

Першого вересня мільйони учнів та студентів Російської Федерації прийшли у навчальні заклади і розгорнули свої підручники, зокрема з історії Росії. У них вони знайдуть відомості не тільки про минуле народів, що проживають в межах РФ, але й про історію своїх сусідів, які нині живуть в незалежних державах. Ці відомості залишаться в пам’яті читачів назавжди, бо підручник — це один із небагатьох засобів масової інформації, який «працює» на десятиліття. Як стверджують науковці: «...образ інших народів або власний образ, який живе в нашій душі, залежить від того, як в дитинстві нас навчали історії. Це закарбовується на все життя».

Який же образ українського народу та його держави формують у свідомості багатонаціональної учнівської та студентської молоді Російської Федерації підручники історії, схвалені федеральним міністерством освіти ?

Так, згідно з офіційним російським курсом історичної освіти і науки:

1. Археологічні культури кам’яного віку, мідного віку (Трипільська культура) і бронзового віку розвивалися «у південних районах Євразії», а отже, належать і російській «євразійській» культурі.

2. Скіфська і «скіфоподібні» культури VII — IV ст. до н. е. на території Південно-Східної Європи були лише західною частиною великої «скіфо-сибірської» культурно-історичної спільноти і «є складовою російської культури».

3. Сучасні росіяни належать до східнослав’янського етносу, який у VI — VII ст. виділився з єдиної слов’янської етнолінгвістичної спільноти та у VIII ст. складався із 13 племінних союзів на території від Карпат до Уралу ( ??? ).

4. Східнослов’янський етнос у ІХ ст. утворив «давньоросійську» державу Київська Русь.

5. Київська Русь — це «початковий період» Російської держави (ІХ—ХІІ ст.)

6. В епоху Київської Русі «сформувалися основи російської духовності, мови, культури» в цілому.

7. Особливістю давньоруської (в значенні — давньоросійської) держави була її поліетнічність. Внутрішню єдність забезпечували держава і православ’я.

8. Епоха Давньоруської держави з центром у Києві змінилася на період російської державної роздробленості (ХІІ—ХІІІ стст.). Утворилося близько 15 незалежних держав (?????). Однак зв’язок між російськими землями зберігся «завдяки спільній вірі, мові та праву».

9. Продовженням Київської Русі «стало Володимиро-Суздальське князівство», а згодом — його «спадкоємець» Московське князівство (ХІV — поч. ХVI стст.). До Москви з Києва «перемістився» державний і церковний центр російського народу.

10. Головним завданням зовнішньої політики Росії у ХVIІ ст. стало «збирання» українських та інших земель, які колись входили до складу Древньої Русі (Росії).

11. Назва «Україна» виникла наприкінці ХII ст. для позначення давньоруських (давньоросійських) земель, які безпосередньо межували із степом (термін вживається в значенні «окраїна»).

12. Українська «народність» сформувалася у ХV — ХVI ст.

13. Всеукраїнська Рада в Переяславі під керівництвом Б.Хмельницького у січні 1654 р. прийняла рішення про «возз’єднання» України з Росією.

Причини «возз’єднання»:

— релігійна та етнічна «спільність» російського та українського народів;

— їхнє «спільне» історичне минуле і спільна боротьба із зовнішніми ворогами;

— конкретно-історичне становище середини ХVIІ ст., коли для України збереження незалежності здавалося нереальним і доводилося вибирати «менше зло», тобто возз’єднуватися з «близькою за культурою і вірою» Росією, яка обіцяла ще й внутрішню автономію;

возз’єднання відповідало інтересам Росії ( !!!!! ).

14. Спроби «гетьманів-зрадників» І.Виговського, М.Дорошенка, І.Мазепи відірвати Україну від Росії «не здобули підтримки» переважної більшості українського народу, який виступав проти них(???).

15. Діяльність російських правителів Петра І і Катерини ІІ мала «позитивне значення» для України (???): захист українського народу від економічного гноблення козацької старшини(?????) і грабіжницьких нападів турецько-татарських феодалів.

16. Проголошення у 1918 році незалежності України було «проявом сепаратизму», «не відповідало інтересам» українського народу і «не мало» всенародної підтримки.

17. Українська Центральна Рада підписала у 1918 році «ганебний» Брестський мир, унаслідок чого німецькі війська «окупували» Україну і «грабували» хліб в селян.

18. В Україні у 1918—1920 роках відбулася «громадянська» війна, яка завершилася «закономірною» перемогою Радянської влади над «зрадниками» українського народу — націоналістами.

19. Війська Петлюри чинили в Україні «єврейські погроми».

20. Червона армія у 1918—1920 роках «визволила» Україну (як же тоді *громадянська війна*???).

21. У результаті «союзу українських націоналістів із Польщею» у 1921 році Західна Україна була «тимчасово втрачена Росією».

22. Голод 1921 року в Україні стався «внаслідок посухи».

23. 30 грудня 1922 р. відбувся I з’їзд Рад СРСР, на якому повноважна делегація України «затвердила» Декларацію про утворення Союзу РСР і «підписала» Союзний договір.

24. Голодомор 1933 року «не був геноцидом» українського народу, бо:

голодом були вражені окремі райони Росії і Казахстану;

в Україні голодували не тільки українські селяни, але й представники національних меншин, а також:

голод відбувся внаслідок посухи;

голод відбувся внаслідок помилок, допущених низовими органами влади під час проведення колективізації;

голод був Божою карою для українців за участь у атеїстичних кампаніях влади(а якже кара по відношенню до *центрів атеїзму та її влади*????? ).

25. Сталінські репресії 1930-х років завдали шкоди не стільки цивільному населенню, як Червоній армії, що напередодні вибуху ІІ Світової війни втратила значну частину досвідченого командного складу.

26. Пакт Молотова — Ріббентропа «був вимушеним, але необхідним» для підготовки до відбиття майбутньої німецької агресії актом.

27. 17 вересня 1939 року Червона армія «визволила» (як пам’ятаємо — «тимчасово втрачену Росією» у 1921 році) Західну Україну.

28. 22 червня 1941 року Німеччина «несподівано і віроломно» напала на СРСР.

29. Причина воєнних невдач Червоної армії влітку 1941 року полягає «у багатократній перевазі німецьких збройних сил у людях, техніці та озброєнні, застарілій техніці та озброєнні Червоної армії ( ??????? ), раптовості нападу Німеччини».

30. Населення України «одностайно» піднялося на боротьбу з німецькими окупантами і «масово» вступало в ряди радянських партизанів й підпільників. Лише невелика частка населення (особливо на територіях, возз’єднаних із Радянським Союзом перед війною) «пішла на співробітництво» з окупантами.

31. Українські націоналісти «перебували на службі німецьких окупантів». Чимало з них «служило в німецькій воєнізованій організації СС», визнаної пізніше Нюрнберзьким трибуналом злочинною.

32. Керівники Організації українських націоналістів, зокрема С.Бандера, А.Мельник, Р.Шухевич, «були агентами німецької розвідки».

33. У червні 1941 року українські націоналісти зі складу батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд» у Львові «влаштували масові розстріли» польської та єврейської інтелігенції.

34. Українські націоналісти «брали участь у геноциді євреїв» на території України, зокрема в Бабиному Яру (Київ).

35. Українські націоналісти «здійснювали геноцид поляків, чехів, циганів, вірменів та українців на Волині та в Галичині» у роки ІІ Світової війни.

36. Українські націоналісти під командуванням «німецького орденоносця» Р.Шухевича знищили білоруське село Хатинь.

37. Ув’язнення лідера українських націоналістів С.Бандери в німецькому концтаборі було зроблено з метою «приховати його співробітництво з гітлерівцями»( ??? ).

38. Українські націоналісти були «найжорстокішими катами» в’язнів німецьких концтаборів(???), передусім євреїв.

39. Українська повстанська армія створена «за допомогою німецької окупаційної влади», яка дала націоналістам зброю та інструкторів.

40. Українська повстанська армія «не воювала проти німецьких окупантів»(???).

41. Червона армія у 1943—1944 роках «визволила» (знову ж таки «тимчасово втрачену Росією у 1941 — 1942 роках») Україну.

42. Українська повстанська армія «стріляла в спину» Червоній армії (???) -визволительці.

43. Вирішальну роль у перемозі СРСР над Німеччиною відіграла «єдність радянського народу».

44. Вояки Української повстанської армії — це «бандити, кримінальні злочинці».

45. Вояки Української повстанської армії «безпідставно і жорстоко вбивали» відряджених зі східних областей УРСР до Західної України вчителів, агрономів, інших спеціалістів.

46. Після 1945 року оунівці з корисливих мотивів «стали на службу до американської та англійської розвідки».

47. Більшість населення Західної України «підтримало Радянську владу в боротьбі проти націоналістів»(???).

48. Голод 1946 — 1947 років в Україні «був наслідком посухи».

49. РРФСР була «основним донором» економічного развитку післявоєнної УРСР ( ????? ).

50. Радянський Союз хоч і не був демократією, але він був «орієнтиром і прикладом» кращого, справедливого суспільства для мільйонів людей в усьому світі.

51. У розпаді СРСР винні «зрадники та зовнішні сили» ( ??? ) .

52. Незалежна Україна — це «неприродне державне утворення, приречене на швидку загибель».

Я утримаюся від власних коментарів щодо вищесказаного. Зате наведу дуже влучну, як на мене, оцінку діям російських істориків білоруського дослідника Вадима Деружинського: «По примеру старой российской историографии и официальной советской историографии современная российская историография никак не может принять концепцию независимого развития украинского народа, его самостоятельного государственного существования в прошлом. Ибо в таком случае следовало выкинуть на свалку истории пресловутые «исторические права» России на Украину, отказаться от концепции «единства исторических судеб» русского, белорусского и украинского народов, которые в прошлом и сейчас тоже преподносились российскими идеологами в виде некой дивной «троицы общерусского характера» ( !!! ).

Пришлось бы также отказаться от тезиса о якобы «справедливых войнах», которые вела Россия с целью «собирания русских земель в едином русском государстве». Эти войны автоматически становились захватническими. Признание самостоятельности в историческом развитии Украины способствовало бы росту национального самосознания и отделению украинцев от России. По этой причине русская дореволюционная и советская историография не признавала Киевскую Русь державой украинского народа ( !!! ).  Соответственно термины «Россия», «российский» советские историки вслед за Карамзиным, Соловьевым, Ключевским применяли не только к Московии, но и к Киевской Руси. То есть воровали наследие Киевской Руси у украинцев и присваивали его себе ( !!!!!!! ).

В итоге была создана крайне примитивная концепция истории Украины. Она гласила, что в прошлом украинский народ никогда не имел ни своего государства, ни своей самостоятельной истории».

Подання в російських шкільних та вузівських підручниках історії давньоукраїнської Київської княжої держави (популярно — Київської Русі) як, начебто, початкового етапу історії Російської держави, невизнання Голодомору 1933 року геноцидом українців, заперечення справедливого і правомірного характеру збройної боротьби українського національно-визвольного руху проти іноземних, у тому числі й російських, загарбників свідчить про фактичне невизнання Російською Федерацією незалежності України, є порушенням чинних українсько-російських міждержавних угод про дружбу й добросусідські відносини, а також міжнародних зобов’язань Російської Федерації, зокрема в галузі права війни, є замахом на суверенітет і територіальну цілісність України і служать розпалюванню українофобії та міжнаціональній ворожнечі як на території Російської Федерації, так і в Україні, сусідніх із нею державах Європи, скрізь, де проживають українці і куди сягає інформаційний вплив Росії.

У цивілізованих країнах вирішенням проблемних питань відносин із сусідніми державами займаються передусім зовнішньополітичні відомства цих країн. Вони пильно відслідковують шкідливі дії іноземних держав, повідомляють про них вище керівництво своєї країни і, за його дорученням, здійснюють заходи дипломатичного характеру з метою нейтралізації загроз у зовнішньополітичній сфері. На жаль, схоже, працівники МЗС України не цікавляться змістом підручників історії Росії і безпардонним шельмуванням у них українців та Української держави на шкоду міжнародному іміджу нашої держави. Не пригадую, щоб за двадцять років незалежності України керівництво Росії отримало б від нашого зовнішньополітичного відомства бодай одну ноту протесту проти антиукраїнського змісту підручників історії Росії, освячених авторитетом Російської академії наук і міносвіти Російської Федерації.

Бути українцем у Росії стає небезпечно

У губернії, де навіть за офіційними російськими даними проживає третина українського етнічного населення – нам не вдалося виявити, навіть, недільної української школи. І це при тому, що у Воронежі такі школи мають азербайджанці, вірмени, євреї.

Сектанти "Посольства Божого" Аделаджі при МЗС України

Головою Громадської ради при МЗС обрано пастора "Посольства Божого" Олександра Кормана.