хочу сюда!
 

Марина

33 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 34-37 лет

Заметки с меткой «однокласники»

ОДНОКЛАСНИКАМ України - сюди )))



Рееструйтеся на ОДНОКЛАСНИКАХ УКРАЇНИ!!!    Ось посиланння   http://odnoklasniki.in.ua/

Колишні друзі, колишнє життя...

          Останній раз був в Золотій Орді приблизно 35 років тому. Але там багато живе моїх друзів дитинства, однокласників, однокурсників. Спілкуватися з ними почав, коли поставив собі інтернет. Через Однокласники. Гавняний сайт, повинен сказати. На 80% нацистський та фашистський. 
 
          Да, так ось всі ці мої однокласники, однокурсники перетворилися в якихось бісноватих, волохатих істот, з іклів яких капає жовта слина, упереміш з кров'ю. Що вони мені пишуть, неможливо передати словами. Я навіть не хочу все це залишати в своєму акаунті, видаляю все. Москальські боти такого не пишуть. А то мої знайомі. Скільки було з ними разом водки випито, скільки дівчат перещупали, всього не перерахувати. Здавалося, ці дружні відносини назавжди. Виявилося, що ні. І божевілля сталося з ними, не зі мною. Що там за суспільство, чим воно живе, які в них цінності, неможливо уявити. 
 
          Ось, саме м'яке, що було. Це бувший полтавець, з яким я вчився в Харкові в інституті, із яким я прожив п'ять років в гуртожитку. Зараз мешкає в Твері. Дивує, з якою безапеляційністю він пише наступне - "Бендеровцы _ очень мирные ,бьют людей ,депутатов на улицах Харькова ,Донецка.и тд. А мы ввдем пару дивизий , Ведь у вас армии нет.Крым просрали без выстрелов. По 5 гривен на армию .Присоеденим те области которые захотим .Читай историю ,хто такие Бендеровцы_они стреляли свой народ." 
 
          Спочатку, по наівності, я намагався щось пояснювати, сперечатися. А потім плюнув, і просто викреслив їх зі свого життя, забув про них. Так легше психологічно, і в майбутньому буде легше, якщо прийдеться вбивати москальських окупантів. Вже не будеш думати, що там твої друзі, твої знайомі. А так, їх вже нема. І в моєму житті нема часу їх перевиховувати. 
 
          Нам треба звикати до жорсткого захисту себе, своїх родин, своєї домівки, своєї країни. Без дружнього сюсюкання, без толерастичних компромісів. Це вже не люди, це нелюди. Тут вже, або вони нас, або ми їх. 

До чого б це?


Сьогодні на однокласниках отримала таке повідомлення:

26.02.14 13:00 хтось заходив на Однокласники від вашого імені з IP 117.3.137.41, з населеного пункту Hanoi, Vietnam (місце вказано орієнтовно). Якщо це були не ви, змініть пароль! Можливо, ваш профіль був зламаний.

Тепер сиджу і думаю до чого б це і кому воно потрібно?

Женщину, как и огонь...

Женщину, как и огонь, нельзя оставлять без присмотра. Или погаснет, или сожжёт всё дотла.

Как стать крутым в школе



В школе многим из нас приходится несладко. Особенно когда приходится переезжать с места на место, часто меняя учебные заведения и одноклассников.


Любой ребенок, впрочем, сможет при желании приспособиться к этой ситуации и научиться быть крутым в любой школе.

Вам понадобится:

• Уверенность
• Любознательность
• Дружелюбие

• Общительность

ЧИТАТЬ ДАЛЬШЕ

Думи про однокласників

Оце знайшли мене однокласники на однойменноми сайті і запрошують на зустріч випускників у наступну суботу. З одного боку наче цікаво побачитися, а з іншого трохи боязко. Бо я практично ні з ким не бачився з випускного. А пройшло вже без малого 15 років. Зараз в пам"яті можу відтворити список прізвищ за алфавітом, до букви М точно (а це 10 чоловік), а далі можу когось і пропустити (всього нас було 26, хоч іноді хтось приходив на певний час, хтось вибував)... Клас у нас був дружний, але всі якось розбіглися після 9-го класу по технікумах, ліцеях і інших школах. Телефонів тоді навіть домашніх не було стільки, а до мобільних ще прогрес не дійшов, тож якось розгубилися всі. Можливо, хто жив десь поряд і пересікався, а я за ці роки бачився лише з 2-ма хлопцями кілька разів. Тож цікаво чи пізнаю я решту однокласків, а тим паче однокласниць? Яка їх доля? Чим займаються? Бо розійшлися ми практично дітьми, а далі у кожного був свій шлях. Чи цікаво буде спілкуватися з ними? З тих пір з"явилося багато друзів з університету, знайомі на роботі. Школа і спогади про неї поступилися новим людям, об"єктам, емоціям... Думаю це буде бурний потік інформації, як нової, так спогадів.
Ну, що ж... побачимо!