хочу сюди!
 

Елена

40 років, діва, познайомиться з хлопцем у віці 35-60 років

Замітки з міткою «вівці»

Зараз росіян посипають хлоркою - і ця зараза полізе до нас...


Будуть емігрувати ( тікати як криси з к0рабля Саме д0 нас, у Вільну Україну...

Тут - гарн0! Тут - Їжа. Сал0 з ч0рним хліб0м, г0лубці, сметанаа....Тут

За гнилу істеричну пиздеж р0сіянина ніхт0 в авт0зак не закине...в тюрму не п0саде за реп0ст...
Будуть лізти сюда міль0нами...б0 х0тять жити...
х0ч і не заслуг0вують ць0г0...

Накрена нам тутечки ця зараза??

.
- П0трібн0 ств0рити якісь такі Ум0ви - щ0би їм Тут Не сп0д0бал0сь....щ0б в'їбали десь далі....

Щ0 це м0же бути? Щ0б таке, а?

Про барана серед овець

Не спиться. Почав рахувати овець. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець, це вже не рахунок, а імітація рахунку... Встав. Знайшов у дітей чистий зошит. Прошив його і пронумерував. «Журнал обліку овець» готовий. Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так, безконтрольно рахувати овець. Встав. Знайшов у дітей ще один чистий зошит. Прошив його і пронумерував. «Журнал контролю обліку овець» готовий. Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати не маючи на те повноважень. Встав. Знайшов у дітей чистий листок. Написав наказ «Про призначення мене лічильником овець». Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець однією особою, без комісії. Встав. Знайшов у дітей чистий листок. Написав наказ «Про створення комісії з підрахунку овець». Розбудив сім'ю. Довів наказ. Вони всі сварилися. Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець, ніяк не позначаючи вже полічених. Встав. Знайшов у дітей чистий листок. Написав наказ «Про маркування лічених овець». Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець, без інструктажу. Встав. Розбудив сім'ю. Призначив нараду. Вони всі люто сварилися. Довів порядок наради. Дуже сильно лаялися. Вклали мене спати. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець без врахування всіх аспектів оперативної обстановки по лінії протидії корупції. Встав. Мене уклали спати назад силоміць. Лежу. Дискутуємо з вівцями на тему трактування методики перерахунку овець в нічний час, в рамках реалізації останнього рішення колегії... ось так і служимо...!!!

віршування в окупації.

44. Guatrain.

1.
   ...Бог нас кинув по-чорному
      Бог нас кинув і викинув...
                                       ( "Кобза-сансара", Ю. Іздрик)

як радіє глупота!
як зненавистю стікає
московитськая орда!..
...що робити, я не знаю,
коли в серці пустота..
роскажи мені, скажи -
як із пам"яті зітерти
день задурених в олжі,
боронитися, не вмерти?..
коли сили на межі.

2.
барани та вівці
никають по місту,
нишпорять по місту
вівці, барани.
кучері не стрижені,
не брудні, не чисті -
розбрелися в пошуку
де є їстівне.
не мала отара -
з-під копитів цоки,
врубують у вулиці
різнобійний крок -
барабанить в юлиці
на окіл сутужний
мовчазне, байдуже,
свійське, хутряне.
є для них усе тут:
в розруху травичка,
сльозова водичка
спалених осель.
але не їстивна
та трава червона
і вода солона
наче сум гірка.
і втікла до міста -
жуйна, безталанна
забрела отара
і за небокрай,
в змелену пустелю,
де на спашу стерво... -
втрапила в халепу
зрада чабанів.

...чи то сон, чи явне -
зрозуміти важко.
вівці наче люди.
лаються вожді!
ділять неподільне
батогами, пугами -
у спекотній спаші
гнилісних ідей
уплелося, сплуталось
із людськими криками
бекання та мекання,
гайворонів кряч...
і печально, гірко
все те споглядати
сном у нічку темну
наче на яву...

...чи зітреться з пам"яті
день в омані здурених,
наглухо затулених
тінями тінЕй?..
те питання висне
докором сумління
і клубок гіркотний
в горло прикотив.

...каву наливаю
ранком, п"ю в задумі
із солодким печивом,
печивом кришу...

3.
 ...тут земля ділиться від
 напіврозпаду і розпАду...
                           ("Serpentari", Ю. Іздрик)

спіймане небо сіткою засухи й спеки
попелом впало на спраглую землю.
настовбурченим грифом
дивиться місто в майбутнє
в чеканні кривавої бойні
останнього подиху миру.
люди обпалені спекою злоби
зненависті і переляку
никають
нишпорять
вкритими попелом венами вулиць
сомнабулічно моляться ідолу
на двоголового птаха
стерв"ятника
що вивертає бебехи міста
відригує сморід брехні
...розгублені люди
б"ються лобами об черево
в череві міста
вкритого попелом неба -
бо вірять
вірують в ідола
і проклинають Вітчизну
матом
"по фєнє" клянуть.

4. P.S., або - сліпий.

   "я те що не ти" - нашіптує смерть
   і я їй безмежно вірю...
                                       ("Дефеніція", Ю. Іздрик)

вітаючи зміни в часі
аж здригався радісний в реготі
і марнотне минуле власне
відітнув від себе знехотя

і блукає просвітлений в темряві
невагомий
нічий
ніхто
непотрібний
без роду
без племені
світу зайвий німий фантом

і у сімнівах переламних
озирається у пітьмі
поміж нечистю і Богами
поміж сферами і людьми

і яскраво зірки хихикали
і манили
і прикликали
а в душі його
демони
никали
у душі його
Боги спали...






Верховино , Мати моя

У трембітоньку заграю,
Заграю, загуду,
З своїм милим рідним краєм
Розмову поведу.


Верховино, мати моя,
Вся краса чудова твоя,
Вся краса  твоя чудова 
У мене на виду!
Дана, шіді, річка, дана, дана
Вся краса чудова твоя
У мене на виду.