Із новим законопроектом від парламентської більшості про вибори народних депутатів почалася маніпуляція. Над ним працювала робоча група, створена указом президента. Вивчалися виборчі системи різних країн. Законопроект передбачав пропорційно-мажоритарну систему, коли 225 депутатів обираються за партійним списками і 225 — по мажоритарних округах. Венеціанська комісія зауважила, що ця система вже в Україні була апробована на виборах 1998 та 2002 років. Вона дозволила робити великі маніпуляції і фальсифікації під час голосування. Повторювати це було б нерозумно. На парламентські слухання представили зовсім не той текст, який вивчала Венеціанська комісія. Це визнала навіть радник президента Марина Ставнійчук. Тобто, іде шулерство і маніпуляція виборчою системою.

Влада розуміє, що за пропорційної системи вона не зможе отримати більшість у парламенті. Тому за рахунок мажоритарних округів хоче вирішити цю проблему. 2002 року провладний блок "За ЄДУ" програв "Нашій Україні". Але за рахунок мажоритарщиків, яких перекупили, залякали, загнали в більшість, президент мав контроль над Верховною Радою.

Мажоритарка створює великі можливості для адмінресурсу — можна натиснути на бюджетників, муніципальних працівників і провести вигідного кандидата. До того ж ця система не враховує волевиявлення значної частини виборців. Скажімо, якщо в окрузі 15-20 кандидатів, то переможець може набрати всього 10 відсотків голосів. При цьому голоси 90 відсотків виборців "згоряють". При цьому у парламенті буде багато відносно незалежних депутатів, які можуть вільно переходити з одного табору до іншого. Це не структурує Верховну Раду.

Більшість експертів схиляється до того, що для України найкращою є пропорційна система з відкритими регіональними списками. Така система існує у більшості країн Європи. Вона мінімізує можливості для адміністративного тиску і фальсифікацій, якщо правильно виписати усі правила процедури голосування і підрахунку голосів. Нещодавно за нею успішно провели парламентські вибори у сусідній Польщі.

Гадаю, що влада все одно протискуватиме законопроект "регіонала" Олександра Єфремова. Чи підпише цей закон президент — питання, адже він суперечить Конституції. Наприклад, положення про те, що кожен кандидат може балотуватися і за партійним списком, і по округу. Тобто, цей документ виписаний під інтереси однієї політичної сили — Партії регіонів. Продавлювання такого виборчого законодавства породжує серйозну проблему — недовіру до парламенту, який буде обраний за такою системою. Тому потрібний широкий суспільний діалог по виборчому законопроекту. Поки що чуємо монолог однієї партії, яка заплющила вуха і нікого не хоче слухати.

http://gazeta.ua/articles/viktor-chumak/_regionali-boyatsya-proporcijnoji-sistemi-bo-ne-otrimayut-bilshosti/408371

Сьогодні головний реформатор України Микола Пахло- Азаров-Кровосісь дуже запізнювався (видно проспав, чи мо дро..в в туалеті) на засідання Ради регіонів під керівництвом Януковича. Для нього перекрили увесь центр. На перехресті вулиці Шовковичної і Лютеранської водї за допомогою клаксонів віказали йому свій протест за відношення до них як до бідла. Пахло- Азаров-Кровосісь їхав на Банкову по перекритим вулицям, але під акомпонемент ганебних сигналів.

Хоч не хоч а чим далі, тим більше доходить до мого розуміння, що окупація повертається.

У Сквирському районі Київської області розбили погруддя Тараса Шевченка, однак кримінальну справу не порушено. Про це повідомляє "Газета по-українськи"(№ 1184 від 2 березня 2011 року) із посиланням на місцевого скульптора Григорія ЛІТОША.

Утро. Обыкновенный оживленный перекресток со светофором в не самой центральной части Тернополя. События на перекрестке глазами некоего обобщенного персонажа (П) со здешних блогов.
==============================================
*светофор горит красным. Автомобили едут, пешеходы ждут*

П.: Ганьба! Це злочин! В країні, де жили нашi діди й прадіди, ми не можемо вільно ходити по наших вулицях! Навіщо нам потрібна така влада, що дозволяє їздити тільки автівкам? Ганебні вороги посіли наші світлофори й підступно світять нашу неньку кривавим червоним світлом!

*светофор продолжает гореть красным*

П.: За що? За що боролися наші пращури? Чому ми повинні терпіти таку обурливу зухвалість над пам'яттю наших батьків? Геть злочинців, що керують нашими національними світлофорами! Нас багато, бандити повинні сидіти за гратами!

*светофор все равно горит красным*

П.: Це знущання! Це відверте знущання! Нація, що майже керує всесвітом, повинна чекати якогось там світлофора, в якому навіть немає блакитнього кольору! Скільки ще років ми повинні це терпіти? Єднаймося!

*светофор переключается на зеленый. Автомобили стоят, пешеходы идут*

П.: Ось! Ось вона, ця славетня мить! Нарешті здійснилися давні мрії наших пращурів й пращурок! Це було вкрай нелегко, й сотні, тисячі славних синів Вітчизни загинули, але в пекельній боротьбі ми здобули нашу перемогу й тепер вже нас ніколи не збороти. Так уперед, громадо! Не віддамо їм наших славетних звоювань!

*светофор снова переключается на красный*

П.: Як??? Не може цього бути! Це зрада! Так! Це не червоне світло — це саме червоніє наша кров, кров справжніх синів Вітчизни, що змушені були пройти через усі тортури, через усі світлофорні катування. Отож негайно за зброю, браття! Всі, кому не байдуже майбутнє нашої країни, виходьмо на перехрестя. Покажемо, що саме ми варті керувати світлофорами, які так ганебно було перевимкнуто на червоний — ненависний колір для усього прогресивного людства!

*неожиданно толстая тетка пытается перебежать дорогу на красный свет*

П.: Але є ще в нас героїчні дочки та сини! Є чим пишатися країні, яка має таких вельми непохитних патріотів, що за найскладніших та найнебезпечніших умов знайшли в собі мужність та відвагу й, незважаючи на пекельне червоне світло, незважаючи на століття поневолень, виконуючи свою історичну місію, самопожертовно та героїчно крокують уперед, у наше майбуття. Слава героям!

*столь же неожиданно резко тормозит автомобиль, задевая толстую тетку*

П.: Але як це так? Чи можуть бути межі обуренню? Безпідставно, нишком підкралися ненажерливі вороги до славної доньки Вітчизни й з несамовитою ганебністю та зухвальством здійснили давно заплановану ворожу акцію, підступності якої навіть немає жодних прикладів. Але ми не будемо мовчати! Мовчати в цьому випадку — це означало б схвалити злочинність й остаточно дати поставити себе на коліна. Треба негайно дати належну оцінку ворожим діям, що намагались сплюндрувати нашу здобуту довгими тисячоліттями пекельної боротьби духовність та незалежність.

*толстая тетка падает попой на асфальт*

П.: Вшануймо ж, браття, безвинно загиблих. Ніхто і ніколи не змусить нас забути їх героїчних діянь. Бо саме пам'яттю про цю боротьбу ми повинні виховувати наших нащадків, що будуть гордо нести й далі через століття та перехрестя переможний стяг нашої гідности та світлофоронезалежності.

*тетка поднимается и с криками идет к автомобилю бить водителя*

П.: Й наші вороги повинні знати, що ніколи в світі ще не було такого, щоб хтось міг хоч на хвилину зламати нашу велич і духовність. Рішуче скажімо "ні" світові зі світлофорами! Наш вибір — життя без світлофорів та автівок, вільне життя вільного народу на вільних перехрестях. І ми більш не дозволимо ніяким автівкам нахабно руйнувати волевідчуття й самобутність нашої нації. Їм більш не пройдуть даремно знущання над найкращими синами Батьківщини, над волелюбністю та прагненням усього нашого народу до свободи на перехрестях нашої славної Вітчизни. Жодні окупанти не зможуть знищити прагнення нації до торжества духу та невмирущості її державотворчих традицій.

*неожиданно на плечо персонажу какает ворона*

П.: А трясця ж твоїй матері... Ганьба! Це жахливий злочин! В країні, яка тільки що гідно звоювала свободу, клята ворона, увійшовши в круте піке, намагалася поставити під сумнів наші героїчні здобуття... Але нехай вона не сподівається, що з цього піке є вихід. Бо в нас ще знайдуться сили поставити саме нашу остаточну крапку на усіх ворожих спробах знедолити нашу невтомну спрагу до життєлюбності. І тому наше людство, у безмежних муках впевнено крокуючи вперед...

(занавес)

Дивна річ ці сайти знакомств.
Звісно що й мені не довелось оминути декілька і навіть зустрітись з кількома.
Обоє не звідси, не нашої національності і не знають мови. Мабуть, це тому, що я не люблю довгі перемовини і мені краще одразу побачити ніж сто разів клацати по клаві,в пошуках справжнього кохання , яким там звісно й не пахне …Ні, ну звісно можна б було і спілкуватись, але щось довго це робити в мене не виходить, короче, не люблю базікати . До суті.
Зустрілась я з Гаріком у неділю і з, вже й не пригадаю…, а точно, Ільясом у вівторок. Один з Грузії вірмен інший…знов  забула…нехай буде араб з Марокко.
Отже, що їх об’єднує(звісно, окрім отримати задоволення на шару):
-Україна - дивна країна і відстала у своєму розвитку років на п’ятнадцять. Зарплатня медика нарівні з пенсією (аспірант Ільяс проходить практику в 4 неотложці), а міліція призначена , щоб не обороняти а залякувати і гнобити  українців(ну звісно , що це питання особливо чипляло вірмена Гаріка). Отже, висновок перший: до нашх 40 з хвостиком мільйонів критиків і поливальників України на неї наїзжають ще декілка мільйонів  чужемордих остолобів і зі спокійною совістю роблять те саме. Вдумалась, і мені стало ніяково. Моя найкраща, моя рідна ненька і стільки ненависників у себе пригріла напоїла і просвітила(кому дала знання , кому - всі засоби для збагачення).
Звісно, важко не погодитись. Особливо, зачипляють за живе їх слова:
«  чому ви мовчите, коли вам щось не подобається, адже ви в себе вдома це ми - гості , проте більш себе поважаємо  будучі гостями у вас ніж ви. І хто тоді ми?!
Ці розмови були до розпиття пляжки з вином. Потім…звісно що ми були в кущах, адже робити це публічно заборонено, і скіки б ми не умнічали, а платити штраф біля 200 грн. не хотца.
Він був цілком правий і навіть мені сподобався, дуже сподобався. А чом би ні: зацвірінькали вечірні птахи, з’явилася серед дерев Венера, стало більше чутно аромат травневих трав і квітіння дерев…
Він підсів, як завжди запитав чи не холодно мені, а я твердо відмовила НІ.
-От тіки не треба прикидатись , що тобі на тому бревні було менш зручно ніж тут, і про озноб ти не дарма питав. Хіба не так
-Гі – а сам,либу тягне…
- Я дівчина серйозна, зрозумів?
 Він мовчки, але все ще посміхаючись, кивнув.
Проводив, обмінялись приємними взаємностями (річ у тім, що то була правда). Наступного дня він подзвонив ,я снідала і була «на прослушкє», розмова була проста і більш він не дзвонив, аж до позавчора(бо я йому маяка пустила).
Зустріч друга.
В мене зламався телефон , а точніше дисплей вирубився, отже я не знаю ні хто дзвоне  ні що пише у смс. Цю проблему в повній мірі на собі відчув Ільяс. Він закидав мене смсками про зустріч, про що я й не догадувалась, а потім подзвонив пропонував у центрі(знайомий графік, але не так стрімко, я ж була здивована з чого б це?)тому запросила поближче до свого району тим паче що зустрічатись з ним не дюже хотілося і тут(гуляти на очах у сусідів з арабом - ганьба).
Бідне дитя запарилось поки домчало до міста зустрічі, матюкав думаю мене всю дорогу. Потім ми вештались по околицях нашого району, він мовчав я щось тарахтіла – ну звісно ж він здувався , бо був дуже занепокоєний, що його кинуть  цілих три години. Неприємне відчуття не тільки для араба
Ходок він теж виявився не дюжий, нарешті, натрапивши на кафє, він заспокоївся, Ще більше заспокоївся замовивши 200 горілки, але знов трошки подьоргался коли я замовила теж 200 коньяку. Подьоргався, бахнув і процес пішов…
-    Расскажи о себе.
-    Что?
-    Ну не знаю…
-    А я вроде знаю чего ті хочеш обо мне знать.
Зрештою, якось викрутилась. Раптом він зізнався, що дуже чуттєва і ранима людина. Що він довірливий і дуже переживає якщо його ображають. Короче, налаштував мене на «лагідний режим», а взагалі-то для мене послати нєфіг дєлать. Тому наступні його слова були такими
-Чому твої батьки такі сурові , чому ти маєш ночувати вдома, їдьмо до мене , нам буде добре – і це головне. Я серйозно налаштован в мене сильне до тебе почуття в тебе «возбуждающие глаза».
Ну як тут не послати, а??? Але він мене попередив і я поважаю чесність нехай і таку кволу.
Тому прийшлось  філософствувати…
-Ти кажеш про свої відчуття наче крім твоїх у інших їх і не має бути. Мої батьки, що вони відчувають тобі байдуже, а я маю нести відповідальність бо мій вчинок, який ти з найкращих мотивів пропонуєш мені зробити, дуже сильно їх образить. Я просто відповідальна і не можу зробити так щоб в саме в цю ніч вони перестали відчувати  любов ш турботу до мене.
Він з’їв.
Тому пішов далі…
-Ти не така ,як інші, уж я їх повідав, навіть і не перерахувати всіх. Оні всі …оні… не хочу говорить ,но..
Я перебила
-Спасибо тебе большое ,что избавил меня от этого.
Стали ще про щось, але в словах він вже не стримувався і закінчив свою думку тим самим ганебним словом які клеють ці чорномаці араби на наших українських жінок.
За що питаю я вас??? Адже, це ягнятко, цей арабік - він такий чуттєвий, з першого погляду в мене закоханий, пропонує мені саме ЦЕ!!!
Так хто тут
простітут???
Ти мене налаштовуєш на чуттєвий лад і пропонуєш мені те, що повії і не наважишся за морозиво і 200 коньяку. Ти купляєш мене саоєю щирістю я вірю тобі (ну уяви, що я вірю). І після того що я вірю я ніякого іншого слова не варта.
Чому,  питаю я вас, ці чурки (для мене це ті, хто вештається у пошуку найкращого життя не в себе вдома) ганьблять Землю з якої п’ють соки, жінок, які дарують їм насолоду, не поважають законів людяності!!!???
Хто придумав ,щоб вони тут навчались, заробляли і ще крили нас тими словами, відносились до нас як до людей другого сорту.
Хто зацікавлений в тому, щоб наші хлопці ні жінку підносили до небес , а витрачали всю свою чуттєвість на помсту у поодиноких нацистських вчинках???Інші просто перетворились у наркоманів і алкоголіків.
Хто? - питаю я вас в цьому зацікавлений, хто зробив з нашої неньки прохідний двір і далі сприяє цьому усіма засобами?
Хто має відповісти  , ці «неукраїнці»??? Так, неукраїнці, але ті що зверху  роблять ті антиукраїнські закони, а не ті що з нами так само переживають злидні.

Президент Віктор Ющенко планує внести на розгляд парламенту законопроект про ліквідацію в державі символів тоталітарного та комуністичного режимів.

Про це він сказав сьогодні на церемонії вшанування пам’яті жертв тоталітарного режиму, що проходить на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», передає УНІАН.

Президент пообіцяв, що визначить цей законопроект як невідкладний.

Також Ющенко наполягатиме на ухваленні вже внесених ним в парламент законопроектів про правовий статус борців за незалежність України 30-60-х років та про встановлення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору та Голокосту.

«Україна має раз і назавжди відмежуватись від радянського минулого, засудити комуністичний режим», - сказав Ющенко.

Він також закликав тих, хто сьогодні висловлюється за повернення комуністичного ладу і сталінської «твердої руки», запам’ятати, що тоталітарні режими знищують всіх і першими «постукаються в двері саме до вас». Ющенко підкреслив, що комуністична верхівка лише прикривалась ідеологією, а насправді жадала абсолютної влади і заради цього знищувала людей.

Президент зауважив, що в Україні цей режим лютував з подвійною силою, щоб знищити українське волелюбство. Він нагадав, що лише в Биківнянському лісі було закатовано більш як 100 тис. людей, а по всій Україні стоять мільйони безіменних могил, у який поховані жертви комуністичного режиму.

Ющенко підкреслив, що необхідно зробити все, щоб назвати прізвища всіх, хто був закатований, а також назвати прізвища тих, хто катував. Він висловив сподівання, що через рік у Биківні з’явиться стіна ганьби з прізвищами тих, хто розстрілював людей. Глава держави також наголосив, що необхідно виявити і оприлюднити прізвища учасників так званих «двійок» і «трійок», що приймали рішення про розстріли борців з комуністичним режимом.

«Я хотів би, щоб імена цих людей знала вся нація, і ми це зробимо», - сказав Президент.

Крім того, Ющенко наголосив, що українці, аби не повторилось минуле, повинні пам’ятати про репресії 30-40-х років, а також віддати шану загиблим. Він підкреслив, що лише згуртована демократична нація може протистояти подібним викликам.

У селищі Биківня впродовж 1930-х - на початку 40-х років здійснювалося поховання понад сотні тисяч людей, закатованих органами НКВС.

18 травня, відповідно до Указу Глави держави, в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій.

А як ви вважаєте, чи варто настільки однозначно і гостро судити? Чи потрібно судити міркуючи тим часом, чи сьогоденням?

Шану жертвам віддати це святе. Не виправдовую дій репресій аж ніяким чином.