Невицьке (угор. Nevicke) - село Ужгородського району, Закарпатської області розташоване на правому березі річки Уж на відстані 12 км від м. Ужгород.Історія села тісно пов'язана з Невицьким замком, розташованим неподалік на горі вулканічного походження на висоті 260 м н.р.м. Проведені розкопки дають підстави припустити, що замок побудували в 12-13 ст. на місці більш ранньої дерев'яної фортеці.

За народними переказами першу дерев'яну фортецю на цьому місці побудувала слов'янська княгиня задовго до приходу угорських племен у Придунайську низовину. Фортеця слугувала укриттям для жінок та дітей у разі нападу ворогів. Звідси й назва замку повязана з словом "невистка", тобто наречена або дівчина. Перші мешканці Невицького, імовірно, були замковими селянами, які виконували різні роботи, пов'язані з утриманням фортеці.

Стратегічно форпост мав дуже вдале розташовування, адже саме в цьому місці вузька долина р. Уж починає розширюватися, що дозволяло свого часу контролювати торгівельний шлях з Угорщини, який проходив через Ужоцький перевал в Галицько-Волинське князівство та до Польщі.

Відомо, що у в 1279 р. угорський король Ласло IV Кун (р. п. 1272 - 1290) передає землі Ужанського комітату трансільванському воєводі Фінті з роду Обо (Аба). У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея(брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця

За господарювання Другетів на місці дерев'яної фортеці розпочинається будівництво кам'яного замку, який до початку 15 ст. був центром їхніх володінь. Після того як управління маєтностями Другетів було перенесене до Ужгорода, Невицький замок перетворився на форпост для захисту підступів до Ужгородського замку.

Посеред двору виділявся також двоповерховий палац із центральною чотириповерховою баштою-донжоном. Загальна площа замчища становить близько 1500 кв. м.

Ще багато цікавого про Невіцьке та замок дивитись тут

Один из самых древних и самых успешно восстановленных замков Украины. Описал фотографии и немного истории об этом замке на своем блоге.

А фотоальбом находится здесь. Плюсуйте фотографии, они хорошие :)))

Господарів у Чинадієвському замку було багато. Але найцікавішою постаттю серед них була Ілона Зріні. Політична діячка, відома, як хоробра захисниця замку Паланок, єдина у світі жінка за всю історію людства, нагороджена грамотою атнаме.Така нагорода видавалась турецьким султаном лише чоловікам за мужність. «Ця жінка послана Аллахом тим невірним псам, щоб показати, як треба воювати і захищати» — сказав султан, який нагородив Зріні.

Чинадієвський замок увійшов в історію також як місце романтичних зустрічей Ілони з молодим графом.
Просторе приміщення із великими вікнами на другому поверсі замку — спальня Ілони Зріні. Її називають гордістю і радістю всього Чинадієвського замку. Саме тут проходили найпрекрасніші і незабутні моменти в історії кохання Ілони Зріні (на той час вже вдови) та вождем каруців Імре Текелі.

Справжнє ім’я Ілони Зріні — Хелена Зрінська. Вона була надзвичайно красивою. У ті часи про графиню писали: «шкіра її обличчя – як пелюстки троянд…». Ілона Зріні знала багато іноземних мов і чудово розбиралась у фортифікації. Крім того, вона була дуже багатою. Та нещасливою у першому шлюбі. І, ставши вдовою, віддала своє серце лідерові повстанців, молодшому від неї на 13 років.

Вся Західна Європа, затамувавши подих, стежила за тим, що відбувалося отут, на другому поверсі замку. За те, що Ілона обрала між владою і коханням друге, була жорстоко покарана. Роман із повстанцем привів її до в’язниці. Вона була пострижена у монахиню. І пізніше, вже у засланні, зустрічається зі своїм коханим. До смерті вони житимуть разом, але далеко від рідної землі.

У 2001 році художник, поет, композитор, Йосип Бартош бере цей замок в оренду. Значно відновивши приміщення, він планує організувати на його базі культурний центр. Держава, звісно ж, грошей на такі архітектурні пам’ятки практично не виділяла. Тому, аби не втратити замок, стіни і покрівля якого в будь-який момент могли зруйнуватись, доводиться шукати кошти на реконструкцію де інде. Допомогли друзі-меценати пана Йосипа, зголосилось і Міністерство охорони пам’яток Угорщини.

Найцікавішим було саме відновлення покрівлі палацу. Бартош не хотів робити її із сучасної, до прикладу, метало черепиці. А, щоб не порушувати загального середньовічного стилю, вирішив від реконструювати оригінальне покриття. У цьому допомогли місцеві цигани. Ці люди по шматочках збирали старовинну черепицю і приносили її сюди.

Сьогодні роботи з відновлення замку тривають. Кошти на них жертвують ті, хто приїжджає сюди на екскурсію. А також художники, чиї картини, висячи у кімнатах замку, продаються на «постійному благодійному аукціоні». Отож зусиллями усіх небайдужих до історичних пам’яток Закарпаття, «Сент-Міклош» відновлюється.

Місце знаходження:
Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадійово, вул. Волошина, 53 б

роботи Тетяни Бартош. Писанки:

Закарпатська майстриня Тетяна Бартош займається художньою обробкою писанок. В її чималому доробку  як репродукції класичних творів живопису, так і авторські композиції. Виставка робіт Тетяни Бартош постійно діє в Чинадіївському замку. Там  і майстерня художниці

Сан Мишель – это настоящее чудо Западной Европы. Благодаря необычности места и красоте архитектуры Мон Сан-Мишель является одной из главных достопримечательностей Франции. В двух часах езды от Парижа находится скалистый островок, в периметре достигающий одного километра, возносится на 80 метров над морем.

Мон Сан-Мишель - мощная гранитная скала, увенчанная монастырем и колоссальным собором, посвященным святому Михаилу. Таинственное аббатство-замок бенедектинцев на скале Мон Сан Мишель, символом которого является взмывшая на 150 метров вверх башня собора Сен-Мишель, было построено между XIII и XVI вв. Оно основано в 708 году.

Фортеця, що знаходилася на перехресті Кучманського та Чорного шляхів, а також водного шляху по Бугу в середньовіччі була не тільки форпостом захисту навколишніх земель, а й засобом контролю за рухом цими шляхами та джерелом непоганого заробітку для володарів. Тому часто зазнавала нападів, руйнувалася та відбудовувалася. Історія цієї споруди сягає глибини віків та посідає одне з чільних місць між середньовічних фортець Європи.

Докладніше: http://samsobi.com.ua/index.php/ukraina/podillia-and-bukovina/194-architecture-bukovina-and-podillia/504-medzhybizh-castle