хочу сюда!
 

Татьяна

32 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «дніпро»

Слава Україні, славимо Дніпро!

Вітаю всіх фанатів Дніпра, всіх шанувальників футбола з такою яскравою перемогою! Наш Дніпро таки це зробив! Чекаємо фіналу і вболіваємо за своїх! А рашисти нехай вдавляться від заздрощів! Перемагаємо завжди! Українці - найкращі. А фани - це взагалі, щось неймоіврне.crazy Від напливу емоцій і диких радощів від такої перемоги ледь не рознесли весь стадіон і не з"їли улюблених футболістівcrazy  

Подробиці матча можна побачити тут:
Там також відео нашого гола. Коноплянка - Селезньов - красави!football sila
62344 вболівальників - це неймовірно. Не дивлячись на страшний ливень та холод. Наші хлопці молодці, обожнюю нашу команду! Оле-оле-оле...Дніпро - чемпіон!sila
а тут - танці переможців в роздягальніlol
Слава Україні, слава нації, слава Дніпру! 
раша пасе задніх)
пс. сподобався коментар одного російського коментатора:

Российский комментатор Алексей Андронов поделился впечатлениями от выхода Днепра в финал Лиги Европы.

“А вообще Днепр в финале - это лучший привет всяким Новороссиям и их Моторолам. То, что надолго потерял Донбасс - вот оно, рядом. А вы - .Ну, то есть, я могу написать нецензурно, но не хочу. Ибо тем, кому интересен футбол - это будет обидно, а тем, к кому это относится - не интересен и футбол, и вообще что-либо, кроме своей “войнушки“. И пусть Днепр выиграет финал....“, - написал Андронов на своей странице в Твиттер.
так що не всі в рашкі дуріють від заздрощів і люті. дехто радіє разом з нами)"Днепр" - "Наполи": трансляция матча 1/2 финала Лиги Европы

Ковток свободи






… І ось вже подолано половину маршруту веліком і я на великій швидкості, розігнавшись з гірки щойно здоланої естакади, наближаюся до цілі – це крутий підйом на Дарницький міст з протилежного від мого дому берега Дніпра. Сонце наближається до обрію. Все навколо набуло блискучих сріблястих відтінків від цього. Дуже красива погода. В обличчя холодне повітря - як на замовлення заспокоює розпалені інтенсивним рухом щоки. Модні велосипедні окуляри не дають обвітрюватись очам.

Щойно досягнуто підйому – перемикаю передачу на легку, і, вуаля!, моє улюблене – дуже швидкі рухи педалей - просто ідеально для підкачаних сідниць та засиджених біля компу, пухкеньких після зими ляшок. Радості немає меж. Особливо, коли відчуваєш перші краплі поту на проблемних місцях.

З широченною посмішкою та з улюбленою музикою в навушниках врешті добираюся висоти Дарницького мосту, що там, знизу, здається нездоланною самотужки веліком. Але! Ось я – вже нагорі, і це якось дуже радісно, хоч така дрібниця!

Праворуч якийсь житловий будинок, багатоповерхівка. Самотня та якась обвітрена, старенька, посеред промислового комплексу. Бачу, що на мотузках сушиться різний одяг – значить житловий. Дивно, мабуть, ось так жити – коли нижні поверхи обличчям прямо під міст зазирають, а прямо перед верхніми – перила моста та машини в інтенсивному русі. А уявити собі як людина спить, в якої ліжко біля вікна – ніби на узбіччі дороги як якийсь бомж. Які ж бідолахи ці мешканці! Оце так збудували їм на носі моста…

Помічаю, що перед будинком якась одноповерхова споруда з величезними вікнами у два поверхи, а там чоловіки інтенсивно грають в якусь гру, чи то було якесь інше спортивне тренування – не встигла розгледіти. Але помітила, що крім цих двох споруд все інше навкруги – самі промислові будівлі та сміттєзвалища. Найближча інфраструктура міста кілометрів за десять. Оце так «повезло» комусь з місцем проживання… Мабуть вони там всі дуже товариські і всі одне одного знають, бо живуть як у комуналці на тому п’ятачку.

Їду далі. Врешті підйом завершився, і маю нагоду набирати швидкість. Відчуття – ніби ти літак, що розганяється для зльоту.

Попереду зупинився якийсь водій автівки й вийшов з машини. З цікавості спостерігаю, як він захоплено виходить на тротуар до поручнів, щось розглядає вдалечині, та налаштовує фотоапарат щоб зафіксувати побачене. Я теж дивлюсь в той самий бік, що й він. Дивовижний краєвид захоплює й мене теж. Витягаю шию вдивляючись, намагаюся охопити поглядом одночасно водний простір і весь обрій з того боку моста. На швидкості з’являється відчуття польоту. Не таке, звісно, як воно є насправді, але щось подібне польоту.

Увагу водія привернула картина протилежного берега Дніпра, що потойбіч мосту – Осокорки, Позняки й далі. Десь там далеко йшов дощ зі снігом, але з правого берега сідало золотисте сонце й небо було ясне. Таким чином місто на лівому березі виблискувало золотом на чорному фоні суворого неба за ним. Дуже красиво. Блискітки чиїхось вікон – ніби каміння Swarovski, вилискують на сонці. До того додати ще й холодного відтінку смарагдові ліси, що за містом! Дуже гарно.



 

Мій настрій настільки злетів, що спускаючись просторим й безлюдним мостом я вже не соромилася горлати на всю пісні, що мені грали у навушниках. Але коли побачила якихось людей, що йшли з електрички на транспорт – стало соромно і вирішила втриматись від того.

 

Трохи сірувата погода продовжувала подекуди блищати золотавими кольорами сідаючого сонця. Я так спітніла від свого спорту, що якби пішов дощ зі снігом – це би зробило мене щасливою. Навіть не знаю звідки взялися сили – почала намагатися переганяти всіх, хто рухався дорогою. Усвідомила, що вперше їду рівною дорогою на найважчій передачі, і мені майже не важко. Прохожі тротуаром звертають увагу на дівчину, що летить по дорозі веліком як босяк. Хотілося до всіх загравати й жартувати, але втримувалася. Натомість просто гралася навипередки з повзучими маршрутками. Якась запилена зелена, видно, що душна всередині маршрутка ледь-ледь рухалася дорогою. Втомлені товсті й слабкі люди як ті консерви всередині. Їдуть, качаються, й свято вірять, що з правого на лівий берег це дуже далеко й недосяжно, аж ні! Мені для подолання цієї відстані вистачає хвилин десять – п’ятнадцять моїм веліком. А вони у тій маршрутці – спочатку витрачають час на зупинці в очікуванні, а потім товчуться, а потім ще й повзуть і спиняються кожної зупинки витрачаючи дорогоцінний час, та псуючи собі здоров’я.

Я не псую.

Хіба що, день боліло коліно – перенапружила – але вже через день і забулося про той біль, зник наче й не було.

 

Одного разу їду звідкись у маршрутці.

Пильно, брудно, бридко, хтось дихає на вухо перегаром, хтось сопить, хтось пердить, хтось розклав велетенські жирові складки двома кріслами, придушивши мене на третьому… Все те вимагає стиснути своє «я» у мікроскопічну кульку, меншу навіть, ніж власне тіло, аби не обурюватись і не бридитись всьому тому.

Бачу – на одній з зупинок до маршрутки влазить дівчина. Вона дуже сильно виділялася з більшості. Дуже охайно одягнена – видно, кудись зібралася серйозно так погуляти. Охайний новенький капелюшок, начищені туфельки. Яскравий, новенький чистенький одяг. Мене ніби пересмикнуло – вона як та перлина серед смітника! Справді! Все навколо таке пильне, і люди запилені, сірі, пелехаті. І я не надто охайна їхала з роботи – пом’ята й сіра. Ну аж надто негармонійно виглядає такий «прикид» у такому середовищі.

 

Середовище.

Воно таке прекрасне! По за тими пильними, брудними стінами маршруток й наших робочих місць. По за тими бетонними стінами наших квартир й домівок. А відстані насправді такі мізерні! Відстані значно прийнятніші, ніж нам вимальовує час у громадському транспорті. І тільки з веліком я це все усвідомила.

 

 

 

Друга партія допомоги військовим зібрана

Готуємо до відправки другу партію допомоги Дніпро-2. І це лише частина. Дякуємо усім небайдужим!



Починаємо збір третього траншу, координатори:

Роман 067 66 99 336
Ольга 067 933 10 28
Руслан 063 638 10 78

Або приходьте до офісу Самооборони, за адресою, м. Дніпропетровськ вул. Шевченко 37, офіс 55 (4-й поверх)

http://samooborona.dp.ua

Як я дивився на вітрильні човни

Вчора вирішив я не йти до центру, бо там голосно, багато окупантів та інших людей :)  Натомість я дістався Подолу, де й побачив замагання серед крейсерських вітрильників. 

Вже ніколи мені щось про це писати, тому запрошую Вас до альбому, де про це є фотки :)

не стадіон, але обличчя столиці



Наближається Євро-2012, що побачать тисячі туристів крім готелів, ресторанів та стадіону?
Замість великого і могутнього Дніпра, який часто згадується в українській літературі, їх чекає ось це.


Кубок України

У всіх сильних команд завжди є два рівноцінні склади. Металіст не виключення. Можливо, з моїх слів, вболівальника Карпат, це звучить не дуже переконливо. Тоді прочитайте блог Кірша, відомого вболівальника Металіста. ІМХО, навряд чи основа граб краще, я бачив того Крістальдо, бажання не було взагалі. Дуже здивований, що в старті не вийшов Буднік, а Крістальдо вже для підсилення. Як на мене це виглядало б більш ефектно. Як я вже казав, Кучеров почав награвати свою схемку. А чи свою? І в матчі з Кривбасов і вчора мені показалося, що не мало заправляю Дятчук-Ставицький. Наразі в Карпат змінилось лише відсутність пресингу та більш прямий пас. 
Може Кірше правильно написав в своєму блозі(дв. вище), і криза Шахтаря лише, з набравшими обороти, Зенітом, Порту та Металістом. Хочу тут й не маленька вина ДК, який після того як очолив турнірку й розгромив зорю, напевне, трохи розслабився. 
Волинь - молодці. Напевне, їм завжди потрібно грати в меншості.

Яремченко - не Рамос

Тренеры команд почти всегда седят на бомбе, которая в любой момент может взорваться. А именно когда ты не выполнил задачи на сезон или  еще раньше, если ты так и не смог что-то создать. Вот "бомба" под Валерием Ярмченко, который работаейт с Ильичевцем всего чуть меньше года, и сорвалась. А что удивительного? Яремченко - обычный украинский тренер, не тренироваышый ни Севилиюю, ни Реал, ни Тоттенхэм, ни даже ЦСКА.
Яремченко - не Рамос

Можно сравнить Яремченка с тренером Днепра Хуанде Рамосом, оба одникавое время пытались что-то создать в команде, набрав лучших исполнителей. Днепр - усилился достаточно извесными игроками в Европе, Ильичевец же украинской молодежью, хотя не последней. В результате никто ничем не удивил, учитывая что задачи разные, то и положение тоже соответственно уровню. Ильичевец, кторый за планои должен бороться за место в еврокубках сейчас на дне, даже прежний Ильичевец в прошлом году так низко не бывал, а Днепр, у кторого задача - место в ЛЧ, да и состав позволяющий, ника не может выбраться из середины таблицы. Сплошные потри очков и клиничиская смерть в обороне. И все же есть еще одно отличие - Рамос все еще на посту главного тренера, а вот Яремченко уже уволен.  Почему? Редко тренерам дают больше года на создание команды. Руководство не  желает платить отступные Рамосу. А может он еще в него верит? Ведь результаты плохие, но не катастрофические. У Днепра нет стабильности, это можно списать на счет не сыграности, как я уже говорил головная боль Рамоса - оборона, наверное Днепр сделал ошибку, так и не купив в трансферное окто защитника. Наверное кандидатуры уже есть в списке и еще(!) пробиритения  будут в ближаешое трансферное окно. А может на  руководство Днепра жмет авторитетность Рамоса в Европе?   У Яремченка конечно таких возможностей и привелеей не было, да и тренер извесный всего лиш работой с Шахтером. Но повторюсь у Ильичивца были другие задачи, а что Яремченко нужно было создавать?  Готовенькая команда из Донецка, поставь свою игру и играй, это не иностранцы, игроки не говорят на разных языках и знакомы друг з другом. Глвная проблема - поставить игру, для физрука Яремченка это проблема. Как можно не поставить игру имея таких исполнителей как Виценец, Бутко, Кожанов, Ярошенко, Фомин, Бойко? Дай Максимову или Кононову таких исполнитилей и Кривбас с Карпатами бы за бронзу боролись.

In My Humble Opinionblind

Ліга Європи для України

Ліга Європи
В швейцарському Ньоні відбулося жеребкування 4-го кваліфікаційного раунду Ліги Європи.

"Металіст" (Україна) - "Сошо" (Франція)
"Ворскла" (Україна) - "Динамо" (Бухарест, Румунія)
"Дніпро" (Україна) - "Фулхем" (Англія)
"Літекс" (Болгарія) - "Динамо" (Київ, Україна)
ПАОК (Греція) - "Карпати" (Україна)


Ваші враження

Водохреще у басейні з підігрівом

Поталанило мені побувати на Водохрещі у готельно-ресторанному комплексі «Берег», який знаходиться у селі Світлогірське на Полтавщині. На обряд з'їхалися більше тисячі бажаючих посвятити воду. Доки на березі Дніпра готувалися до обрядових дій, за 20 метрів два чоловіка безтурботно рибалили. На передньому плані в кадр попав мікрофон :)   Священнослужитель розповідав щось смішне помічникам.   А люди діставали з пакетів банки, пляшки та бідони з водою. Запас води для обряду освячення був здоровецьким. Люди переминалися з ноги на ногу, а щоки рум’янив морозець. Хвилин через 30 краплі благодатної води розтікалися по обличчях, баночках та пляшечках присутніх. Тим часом розпочалося традиційне купання в ополонці. І доки сміливі купалися в крижаній воді, розумні за 300 метрів грілися в басейні з підігрівом простонеба.

- 30 градусів вище нуля, - хвалиться зівакам білявка в салатовому купальнику.

- А вода тут та ж, що й у Дніпрі, - додав якийсь чоловік, - вони її очищають і сюди запускають

Люди, прочувши про диво-басейн, підходили, щоб поглянути на нього. Парубки швидко скинувши одяг, шубовснули у воду купатися, а жінки жалкували, що не взяли з собою купальників.

На гостей дійства чекав ще один сюрприз: смачнюча польова каша та чай. За словами працівників польової кухні гостям було розлито 80 літрів польової каші та 80 літрів чаю.

- Ех, в тому році ще й горілочка була, а в цьому не наливають, - міркує вголос жінка, що стоїть в черзі за кашею.

Втім дехто цю «неприємність» швидко виправив, витягнувши з-за пазухи пляшку оковитої, яку наливали між знайомими до частування. Всі освячені і нагодовані вирушили по домівках.