А ми дивились, реготали вслід –
Та враз усохли і став, і садочок,
Враз занепав наш стародавній Рід –
Вже не несуть бусли до хат синів та дочок.

Не чують вже стежини тупіт ніг
Cум поселився біля дідівських могил
Щезли з осель, зникли з гаїв та рік
Душі принижених, занедбаних Богів.
По димоходи хати поросли,
Бур’ян гуляє в землях древніх орачів
Пішли навік від нас небеснії посли,
Народ прадавній, мов німий мовчить -
То що робити, ясновидці? 
Хто навчить?

2
Я не пророк, не маю прав повчати
Але пораду дам – раба в собі убий!
Помовчиш ти, то й всі будуть мовчати
Твій ворог страх – його без жалю бий.

Хто це не зна, не пер життя плугів,
Таке…
Між крапель в дощ пройде, не змокне
Немає в нього друзів, немає й ворогів
То ж краще хай мовчить, 
А ще краще – замовкне!

3
Нині збагнули – дати б батогів
І Рід пішов би іншим шляхом долі
А зараз змучені процентами боргів
Ось-ось загубимо останній символ волі.
Бо в цих "князьків" нема в душі богів,
Такі правителі підступно та тихенько
Звиклі до зрад – розпродають з торгів
Праматір нашу, Батьківщину-неньку.

Невже назавжди покарала доля
Померкла слава та зів’яла воля?
Невже від атомів завмерло в генах сім'я,
Невже своїх святих не відшукати? 
Невже століттями знову в пітьмі блукати
Й чекати коли ж з’явиться месія........

То що, братове – йдемо до спасіння
Чи треба знов, до кайданів звикати?

зі...реквієм до роковин кривавого хрещення

27.07.18