Ти була поруч,
Я тебе обнімав.
І в волосі твої
Я лице своє ховав.
Чи бути нам ближче,
Ніж зараз ми є?
Не знаю....
Та знаю,
Що зараз добре мені...
А тобі??
Я бачив в очах,
Стада чортенят,
Щасливих, веселих,
І трішки сумних.
І не знаю що зробити,
Як підтримати тебе.
Як би я тільки міг душу віддати,
Щоб зробити щасливою тебе!!!!

Ліжко і дві душі,
На відстані,
Лежать поодаль,
Як через цілий всесвіт.
Але тягнуться,
Один до одного,
Через перепони
Через світи
І зорі що душі зігрівають.
І твоя долонь,
Яку своєю я накрив,
У вісні, не пам’ятаючи себе,
Але з душою і любовю...
Єдиний дотик,
Створює цілий світ,
Грає щастям і любовю...
З тобою!!!!!!!!!!

Білі мухи,
Холодні, відкриті,
Що не мають жалю,
Що не мають почуттів....
Б’ють у лице,
Засліплюють очі,
Скривають дорогу,
По якій я іду...
До тебе....
Яскравий ліхтар,
І пар від сніжинок,
І ясність того,
Що не всесильні вони.
І біла земля,
Що робить шляхи,
Однаковими,
Що готує сюрпризи,
За кожним кутом....
І не вистачає тепла,
Вогню душі,
Що сяє давно,
Давніше ніж Сонце,
Що прекрасніше зірок,
Що яскравіше за все,
Що бачили очі,
Що відчувала душа...
Та стежинки закриті,
Білим снігом питань,
І чи зможу побачити ту,
Що відкриє нам очі
І зруйнує буття,
Що б в прекрасному танці,
Злились наші душі?


Марішка - цей віршик я написав тільки для тебе!!!!!!!

Туман і дорога
Що скрита під ним,
І в’язнуть в ньому
Всі мої думки...
Думки...
Сильні, ясні,
Але не знаходять виходу,
Не знають що зробити...
Дія...
Що зробити коли прив’язаний,
Прив’язаний до землі,
І вкрита вона
Прозорим склом.
Лід...
Тонкий прозорий,
Крізь нього можна все побачити,
Але чи не впадеш
Зробивши крок??
Дорога...
Звідки і куди??
Куди приведе??
Що буде в кінці???
Кінець...
Щось завершене,
Ціле, міцне....
Як почуття.
Почуття...
Тонкі, легкі обійми,
Та чи для мене???
Все це сон,
Та чи зможу прокинутися??
Чи захочу???



Написано як завжди по наітію ))) є тільки одне прохання - покритикуйте будласка, тільки серйозно..... я знаю що багатьом подобається, але цікава і критика ))))

Відчуття тепла,
Розуміння від друзів...
Прояв емоцій,
Та нічого з них на обличчі.
Розуміння себе
І того що ти хочеш...
Сумно...
Вітер сильний, поривчастий,
Неслухняне волосся
І буря емоцій...
Музика - сильна, голосна,
Щоб не чути себе,
Щоб не чути весь світ...
Марно...
Я відчуваю весь світ,
Відчуваю себе,
Я знаю себе
І емоції в мені...
Білий сніг на зеленій траві,
Чорні дерева,
На фоні світлого ліхтаря...
Я розумію себе,
Та чи зможу прийняти
Те що в мені,
Те що хочу сказати...
Не знаю...
Я надто багато міркую -
Вже час поставити крапку
І не тільки над буквою І...
Та чи там я поставлю її...

Темне небо молока,
Мокрий сніг і пронизливий вітер.
Не видно нічого,
Бо сиплеться з неба холодна крупа:
Засипає очі, коле лице -
Так наче шкіру ріжуть,
Рвуть і проколють...
А мені приємно,
Я відчуваю себе...
Це не маска - це я,
І думки не крутяться в хороводі,
І життя просте - іди вперед,
А люди навколо смішні -
Ховають маски, не дають торкнутися,
Бояться стати ніжними
І болі що всередині,
А мені все одно -
Навіщо, я живу, та для чого??
Для неї, для кого, хто вона??
А крупа летить і очі не закрию,
Гострі, маленькі, багато...
Та я відчуваю себе, тільки себе...
Я знаю що живу для себе,
І серце ще при мені,
Я єдиний і дихаю вітром,
Я живий і відчуваю біль,
Я вільний, як повітря,
Але мокрий від снігу )))

Очі закриті,
Бо хмари навколо,
Важкі, непроглядні
І туман, наче важке густе молоко.
А на обличчі посмішка,
Та чи весело мені,
Чи є в мене щастя?
Скоріш за все ні!
Я проґавив свій шанс,
Свій сонячний зайчик,
Не зрозумів, злякався,
Не протягнув на зустріч руки.
А може так треба?
Адже я егоїст,
Я хочу щастя,
Та що я можу дати взамін??
Так я злякався,
Але чого:
Правди про щастя?
Чи того що в мені???....

Капля. Невже почався дощ. Обіцяли ж сонце. Але на небі немає жодної хмаринки. Значить це не дощ. Знову капля. Вона спокійно непоспішаючи стікає вниз по щоках, вивчаючи кожну клітинку, кожний міліметр, ніжно лоскоче шкіру. Тихо доходить до лінії губ, ненадовго затримується над верхньою губою, борячись з рельєфом обличчя, переборює його і потрапляє на губи. Я лизнула губи язиком і відчула солоний присмак. Невже це сльози?... Я плачу?... Я ж обіцяла собі неплакати. обіцяла бути сильною І досі дотримувалася цієї обіцянки. Напротязі декількох років я була непробивною, спокійною, життєрадісною... А зараз плачу... Це неможливо, це просто реалістичний сон, кошмар. адже всі кошмари реалістичні, на те вони й кошмари, щоб нагадувати про проблеми, про те наскільки ти слабка в реальності. Так це кошмар....І вранці я прокинусь і буду такою ж як і раніше: життєрадісною, незламно спокійною. але коли я нарешті прокинусь???

Я сиджу і німі сльози течуть з моїх очей, з мене тихо не поспішаючи витікає сила і самовпевненість. Я стаю звичайним дівчиськом, плаксою... Невже це я? Я в це не вірю!!! Це не може реальним!!! Але це реально...

Як добре, що тут нікого немає. Ніхто не заспокоює, ніхто не нагадує про всі проблеми і труднощі, які постають темному шляху і ти можеш зібратися з своїми думками. Тільки вітер тихими поривами вертає мені мій вічний спокій. Тихий плескіт води наганяє життєрадісність. Я дивлюся на хвилі, які по черзі таранять берег і відчуваю себе самовпевнено. На перший погляд їхні зусилля здаються марними, але через багато років вони розмиють ті декілька сантиметрів каменя і будуть продовжувати так само побивати свою дорогу. Вони будуть робити це завжди, навіть тоді коли мене не буде.

Ніжне шелестіння листя зачаровує і заставляє забути все те, про що ніколи не хочеться згадувати.

Так спокійно і впевнено повертається до мене те, чим я найбільше дорожу...

 

Ти не справжній, ти - синтезований,

Поліестру дві треті, третина - коттону,

Перецукрено, пастеризовано,

В етикетки барвисті загорнуто.

Хоч і з гарантією - та вже використаний:

залаковані стерті кутики.

Тій душі, що колись була розхристаною,

Не забули пришити гудзики.

 

                           Ганна Шишкіна

 

Сьогодні я вирішив виїхати на природу, але вона про це ще не знає...
Вона подзвонила в двері. Відкривши їх я побачив шикарну картину: зелений топік, коротка світла юбка, прозорі колготки і І босоніжки на високому каблуку...
Я запросив її до квартири, як тільки двері були замкнені вона опинилася лицем до стіни з заведеними назад руками, по її реакції я зрозумів що їй подобається... Зв'язавши її руки я зав'язав їй очі і вставив в рот кільце - воно не дозволяло закрити рот, а ремінці надійно його тримали.
Я сказав їй нахилитися вперед і розвести ноги... Я любувався нею... Почекавши декілька хвилин, я дістав свій старий мобільний телефон, він був без різких кутів, засунув його до презервативу і зав'язав. Спустивши колготки і трусики я обережно почав вводити їй в дирочку мобільний. Рефлекторно вона напружилася імені довелося трохи допомогти їй пальчиками, здається вона була вже дуже збуджена. Я одягнув її назад і повів на вулицю. Моя машина знаходилася дуже близько біля підїзду, а двір був завжди мало людним - нас ніхно не помітив. Вікна були тоновані і я посадив її на заднє сидіння - її не могли б побачити. Йшов ши до машини я добре бачив що їй заважає моя іграшка, але доставляє цим ще більше задоволення. Зв'язавши вже в машині її ноги ми поїхали за місто....

Мобільний в її печерці стояв на вібровизові, тому сівши в машину зі свого мобільного поставив автодозвін... її трясло, вона вигиналася, її крутило дугою. але в голосі чулося задоволення. Вона отримала мабуть 5 чи 6 оргазмів доки доїхали до місця.
Вимкнувши мобільний я взяв її на руки. Посадив на траву притуливши спиною до дерева і розвязав мотузки на ногах. Вона була повнстю мокра. Було видно що вона виснажені, з її роту зтікала струйка слюни і темне пятно прикрашало її топ. Я дістав мобільний. Дав їй приблизно двадцять хвилин - вона була виснажена.
Я поставив її на коліна біля двох дерев які росли поруч - вони утворювали ніби вилку. Опустивши її так щоб голова була між дерев я прив'язав її плечі до них - тепер вона не зможе підвестися. Прив'язавши ще одну мотузку до рук я їх підняв вверх - вона трохи при піднялась, щоб було зручніше...
Я став перед нею на коліна, розщіпнув штани і член, він вже давно затвердів і рвався в бій. Взявши її за волосся я засунув його їй в рот - кільце легко його пропускала, зробивши декілька разів я зупинився і дістав його так що вона могла дістати його лише язичком - це було неймовірно!!!! Я кінчив, але відпочинок на природі продовжувався і мені було мало. Знявши колготки до кінця я війшов в її вологу печерку. Вона отримувала оргазми.... 2... 3... вона намагалася рухатися, але дерева дряпали її шию, тому вона робила це повільно і обережно, а я нарощував швидкість... сильніше, глибше... ми обидва кричали...
Ласкаючи один одного в машині ми ще час простояли в лісі...
Повернувшись додому я з гумором подумав "не вистачало шашличків, але ми це виправимо..... наступного разу...."