Ключовий момент..... передача то фігня )) найцікавіше коли це відбувається насправді, причому незалежно, бажаємо ми того чи ні, планували чи дізналися за 10 хвилин....... часто, дуже часто не хочеться щоб таке ставалося - нехочеться змінювати звичний стиль життя, виходити з за маминої юбки, казати що я вже дорослий..... ой як не хочеться приймати рішення, але як приємно коли ти хочеш прийняти саме таке рішення, коли знаєш що від цього тобі стане краще, що ти комусь допоможеш, що ти зробиш ще один крок в майбутнє....... я тілець - консерватор, але останім часом я зрозумів що мені скучно!!!! я довше сиджу на роботі, додому я майже з'являюся щоб поспати (пару годин за компютером не враховую ;) ) і я розумію що я досі не можу вибратися з під опіки батьків.....
Якщо вийде як планується, як хочеться, то в недалекому майбутньому в моєму житті буде ключовий момент - крок до дорослості, відповідальності.... але я цього хочу, дуже!!!!!!! ))))
Я дорослішаю..... можливо ))) але я хочу за щось відповідати, розуміти що від мене щось залежить...... не знаю до чого це, але вже декілька разів я бачив у вісні свою дитину ))) неймовірно приємно!!!!!!!!
Хочу щоб життя змінювалося ))))))

PS: сонечко, якщо думаєш що кожен твій жест чи дію я буду тлумачити по своєму - ти помиляєшся ;) я надто зравомисляча людина (іноді за це себе ненавиджу ))))))

Я тут нещодавно вирішив навести порядок. Ні, не в нашій країні і не в нашій владі, там напевно порядку й годі чекати. На робочому столі також не завадило б трохи привести все до ладу, на це потім якось викрою трохи вільного часу. А порядок я наводив на жорсткому диску свого старого комп’ютера. Виявилось там накопилося ой як багато всілякого дрібного непотрібного сміття. І серед всього цього мені трапився мультимедійний файл з минулого. Прослухавши його на моєму обличчі з’явилася трохи сентиментальна усмішка. А потім трохи смуток… Мені пригадалося моє не розділене кохання, пригадався той смуток, і навіть на мить мені здалося що те забуте почуття, до тієї дівчини, повернулося до мене знов. Хух, напевно здалося.

Дозвольте поділитися з вами цим загадковим мультимедійним файлом, разом з ним я відправляю частинку себе. Кумедно представити що десь років чотири тому я так по дитячому написав і присвятив пісню дівчині, шкода одного що вона не здогадалась що це саме для неї я співав. На той момент її серце було зайняте. А може й добре що вона не зрозуміла що то для неї, часи серенад пішли в віка… Зараз змінилася сама суть побачень, зараз з’явилася така тенденція що хлопці на побачення замість квітів беруть пиво. Просто жах. Ой я трохи відійшов від теми. Так отож на ваш критичний розгляд представляю мій дебют у якості поета та у якості виконавця. Сподіваюсь у вас не зів’януть вуха від мого співу. До речі не можу не вказати що пісня написана на музику Володимира Кафері, це мій друг

Бажаю приємно прослуховування

Якого кольору небо,
А зорі що сяють в ночі
І сонце яскраве і ніжне,
В теплі весняні дні??
А ж кольори особливі,
Що змінюють наше життя,
Що поряд і разом із нами,
Залишаться на довге життя.
Це ніч випускного -
Теплого літнього дня,
Коли життя просте безтурботне,
А позаду відрізок життя.
Це сонця промінчик,
Що з за горизонne проб’ється,
В літньому лагері,
Після ночі без сну...
Чи просто кольори під настрій,
Ти х самих вікон в ночі,
Чи трави на світанку,
Чи водиці грози....
А є колір кохання,
Радості, суму і сліз,
Чи колір бажання,
Чи насолоди утіх.
Не знаю, не памятаю,
Можливо нема,
Та є, я точно знаю,
Без кольорів яскраве життя!!!!


Просто задумався, помріяв, згадав.... мене чомусь ностальгія хапає і тягне до себе, хочу рік назад!!! ))))

Подих....
Ясний, свіжий,
Але не холодний
І весняний.
І всюди видно,
По небу,
По хмарам
І навіть по зорям,
Ясним - весняним.
Весна наближається,
Весна наближається
І сяє обличчя моє,
Від радості,
Щастя, почуттів
І кохання в мені ;)
А серце все гріє,
Нагадує все,
Але тільки ясне,
Радісне, світле.
І тепло мені
І знаю я що...
Все буде просто неймовірно!!!!
Хочу весну
І вона йде,
Але не тільки до мене
І ще більше радію
І більше свічусь,
Тим полум’ям щастя в мені )

І весь світ мені не чути,
Через білий, радіо, шум,
І нікого не бачу,
Тільки її.
І ніхто не відкриє двері,
Щоб спіймати хвилю
І ніхто не відкриє вікно,
Щоб побачив я сонця світ.
А очі її наче зорі,
Що зеленим світять в пітьмі,
А полум’я волосся,
Гріє душу, навіть в морозний день, мені.
Мене оточують друзі,
Чи може все ж я на самоті?
Я дуже люблю свободу,
А чи зможу я бути з кимсь?
Можливо я не знаю чого я хочу,
Можливо не дам щось в замін,
Та знаю я точно - кохаю,
ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!!!!!!!!!!!


Дівчина якій я це написав зрозуміє що це їй )))) Сонечко - я тебе люблю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

І дзвін струни
І сяйво місяця небесного
І холод снігу,
На весняній траві.
Все так знайомо,
Все згадується кожен рік
І дивуватися усьому,
Що відбувається набридло...
Мені...
Я так звик бути таким,
Яким подобаюсь собі,
Та чи сподобаюсь комусь я??
Чи так і залишусь на самоті.
Та вірю я в звичайне щастя,
Що кожен робить сам cобі.
І вірю я в прекрасне диво,
Хоч і не зустрічалося воно мені.
Це так прекрасно,
Бачити весняну траву.
І подих зеленої весни
І відчуття,
Що комусь не байдужі твої думки.
Я хочу щоб увесь світ,
Посміхнувся місяцю ясному,
Бо такого близького "супутника"
Їй не знайти, не бачити ніколи.

ангелочек :: Весна

*              *              *          Весна...Ти  так  її  чекав  ...          І  довгими  зимовими  ночами          Під  ковдрою  ти  мрії  всі  плекав          І  призивав  її  всіма  богами...          Весна...Здається  все  ти  їй  сказав,          Та  в  очі  ти  їй  не  дивився...          Та  зна  вона  як  ти  чекав          І  зна  чому  так  зажурився...          Весна...Ця  неповторна  мить--          Єдина  мить  її  приходу,          Коли  в  повітрі  щось  бринить--          І  вітер  їй  дарує  оду...          Весна...Вона  єдина  зрозуміє,          І  біль  втамує  лиш  вона  одна...            Та  помилку  твою...ні  не  зуміє--          Їй  часу  влада  не  дана...          Весна...Ти  би  волів  в  ній  pозчинитись          Залишитися  з  нею  на  завжди...          І  вже  ніколи  не  журитись,          По  першим  квітам  завжди  йти... ID: 7263 Рубрика: Вірші, любовна лірика дата надходження 20.09.2005 16:12:19 автор: ангелочек

 

Вітаю всіх, а особливо мою Аворо Вог з приходом весни!

Яскравий ліхтар,
Де залишилась лише одна лампа.
Сірий асфальт
І мої кроки по ньому...
Важкі, тягучі думки,
Про всіх і про себе
І про те що було,
Про те що є і буде!!!
Особливо буде....
Чи можна жити,
Коли немає нічого?
Чи хочеться жити,
Коли є все...
Але ти розуміеш,
Як це далеко,
Чи ближче,
На відстані витягнутої руки,
Або ще ближче -
У серці - ти тільки прийми!!!
І можна руку протягнути,
Приласкати і зігріти,
Полум’ям своєї душі,
Та чи зможеш зробити це,
Знаючи що вітер задує вогонь?
Як важко зробити,
Те що хоче серце,
Про що кричить душа,
Коли проста думка,
Охолоджує дощем,
Стає високою стіною...
Далеко, але є....
Як хочеться віддати все,
Зігріти цілий світ
І стрибнути з висоти,
Щоб не розбитися об стіну...
І сяйво з висоти...
Місяць??
Ні - наступний не розбитий ліхтар...

Мы совпали с тобой,
совпали
в день, запомнившийся навсегда.
Как слова совпадают с губами.
С пересохшим горлом —
вода.
Мы совпали, как птицы с небом.
Как земля
с долгожданным снегом
совпадает в начале зимы,
так с тобою
совпали мы.
Мы совпали,
еще не зная
ничего
о зле и добре.

И навечно
совпало с нами
это время в календаре.

Рождественский Роберт

Сон:

"........ вона мене поцілувала, раптово, швидко. Я дуже здивувався, але було багато пристрасті, почуттів. Це був натиск, я відступив на крок, але вона рухалася так само як і я, тому ми залишилися в такому ж стані.  Моя права рука була між нами, причому була затиснута так що я нею не міг поворухнути, ліва обіймала її трохи вище талії. поцілунок став взаємним, приємним і якимось міняючимся........"

Приймаю любі тлумачення, хто вона - не знаю, але точно знаю що ВОНА!!!!