Маразм крєпчає! Соратниця Путіна обурилася, що діти вивчають іноземну мову, а це ж не патріотично! 30.01.2015 14:17 Депутат від правлячої партії "Єдина Росія" Ірина Ярова обурюється занадто великою, на її думку, кількістю годин, виділених на вивчення іноземних мов у школах. Про це вона заявила на засіданні Патріотичної платформи партії на тему "Єдина країна – єдиний освітній простір", повідомляє сайт "Єдиної Росії". Зокрема, Ярова вважає неприйнятним намір російського Міносвіти запровадити обов'язковий екзамен з іноземної мови у російських школах. "Міністерство освіти хоче ввести обов'язкове складання ЄДЕ з іноземної мови, а в шкільну програму – другу обов'язкову іноземну мову. Виходить, що наша система освіти заточена під вивчення іноземної мови. І як ми хочемо в таких умовах зберегти наші традиції?" – задалася питанням парламентарій. Крім того видання "Московський комсомолець", чий кореспондент також був присутній на засіданні, додає, що її учасники також обурилися освітньою програмою взагалі, оскільки вона проголошує курс на "чужий російській матриці особистий успіх випускників". Також неприйнятним вони оголосили дії Мінспорту, який дозволив на уроках фізкультури грати в гольф. "Ні, щоб змусити дітей грати у бабки, адже з гравця в гольф який патріот?! Осьукраїнці не звертали належної уваги на викладання в школі і догралися, підкреслили вони", – йдеться в репортажі. У підсумку присутні прийшли до висновку про необхідність жорсткіше контролювати впровадження єдиних освітніх стандартів для всіх без винятку школярів та "прописати в законі про освіту те, що пряму відповідальність за розробку освітніх стандартів несе міністр і міністерство".
http://expres.ua/world/2015/01/30/125164-marazm-kryepchaye-soratnycya-putina-oburylasya-dity-vyvchayut-inozemnu-movu

Сергій Сєряков.

Хмельницький, Мазепа, Могила… Хто кому більше прислужився (орден їм чи навпаки), перетворюється на суто риторичне.        В українському суспільстві слово “єзуїтський” традиційно асоціюється зі зрадою, підступністю, нехтуванням нормами моралі для досягнення певної мети. Не дивно, що при згадці про членів цього ордену у пересічного українця виринає образ хитрого священика, який намагається затягти чергову жертву в обійми католицизму, а згодом – використати її для зміцнення позицій римської церкви. Лише в кінці XVI–першій половині XVII ст. через місцеві єзуїтські школи, за підрахунками історика Наталі Яковенко, пройшло близько 2,5 – 3 тис. юнаків. Утім певне уявлення про характер їх взаємовідносин з орденом дає аналіз життєвого шляху низки “великих українців”, долі яких виявилися пов’язаними з Товариством Ісуса.     Невдячний учень   Єзуїтське шкільництво в другій половині XVI – на початку XVII ст. цілком відповідало культурним потребам української шляхти. Добре знання латини, набуття риторичних вмінь, знайомство з письмовою спадщиною античності – усе це було необхідним для місцевої соціальної еліти, яка прагнула інтеґруватися до річпосполитського шляхетського народу. Що говорити, коли навіть відомий патріот православної церкви Василь Загоровський не обійшов увагою освітні заклади Товариства Ісуса. У своєму заповіті (1577 р.) він наполіг, щоб його діти, після засвоєння руської грамоти і початків латини, були відправлені “до Вільни до єзуїтів на науку, бо там хвалять дітям добру науку, або де їх милості признають за найвідповідніше”. Чудова репутація єзуїтської освіти спокусила й іншого представника цього роду, Ієроніма Загоровського (бл. 1582 – 1634 рр.). Навчаючись у Люблінській школі ордену, він стає католиком і вступає до Товариства Ісуса (28 червня 1599 р.). За 13 наступних років Загоровський проходить усі щаблі єзуїтської підготовки (включаючи курси філософії і теології). Проте після публічної критики існуючих в ордені порядків Ієронім Загоровський вимушений був залишити лави Товариства Ісуса. Прагнучи помститися єзуїтам, він, на замовлення князя Єжи Збаразького пише “Monita privata” (“Таємні настанови”). Цей документ-підробка, що видавав вигадані правила поведінки членів ордену за справжні, набув європейської слави. Він перевидавався безліч разів у різних країнах, увійшов до “Індексу заборонених книг” і посприяв закріпленню у свідомості європейців негативного образу єзуїта. Наприкінці життя І. Загоровський примирився з Товариством Ісуса. Зокрема, бібліотеку він заповів добре знайомому Люблінському колегіуму, а після смерті – був похований в підземеллі місцевого єзуїтського костьолу (тобто – як представник цього осередку ордену).     Платон мені друг, проте...  Відомим вихованцем єзуїтів є Богдан Зиновій Хмельницький. Його батько належав до оточення коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського. Останній був фундатором Львівської школи ордену (1608 р.), що й визначило вибір місця навчання майбутнього гетьмана. У стінах Львівського колегіуму він провів п’ять років, подолавши усі складові нижчого щаблю єзуїтської освіти (від граматики до риторики).    Цей час не минув для Богдана дарма. За свідченням французського посла у Варшаві графа де-Брежі та венеціанського посла Віміни, він дуже добре володів латиною. Серед інших, це було заслугою о.Анджея Гонцель-Мокрського, який викладав майбутньому гетьману поетику і риторику. Можна припустити, що учень цінував свого вчителя і підтримував з ним добрі стосунки. Не випадково, саме через о.Анджея львів’яни спробували нав’язати переговори з Хмельницьким під час облоги міста восени 1648 р. За свідченням анонімного оповідача, яке наводить Михайло Грушевський в “Історії України-Руси”, гетьман при зустрічі з о.Анджеєм надзвичайно розчулився. Він обійняв свого вчителя і подякував йому за надану колись опіку і науку. Достовірність цієї сцени викликає сумніви в істориків. Проте неспростовним фактом є те, що саме після візиту ксьондза між Львовом та Хмельницьким дійсно почалися переговори, які завершилися досягненням компромісу. Можливо вдячність учня вчителю зіграла свою роль у тому, що гетьман задовольнився викупом і відмовився від заволодіння Львова. Свої симпатії до о.Анджея Богдан Хмельницький втім не поширював на Товариство Ісуса загалом. Він підтримав включення до Зборівської угоди статті про заборону перебування єзуїтів в Київському, Чернігівському і Брацлавському воєводствах.     Наслідувач освітніх традицій.   До вихованців ордену також належав син молдавського господаря Петро Могила, який відіграв ключову роль у культурно-релігійному відродженні України другої чверті XVII ст. Майбутній київський митрополит навчався у славній Паризькій єзуїтській колегії „Ля Флеш”, яку на початку XVII ст. закінчив Рене Декарт. Шкільна модель ордену справила на Могилу настільки сильне враження, що він обирає її взірцем для створення православної школи нового типу. Дійсно, Лаврська (а згодом – Києво-Могилянська) школа і єзуїтські колегіуми мали дуже подібну структуру освіти. Вона включала три граматичні класи, поезію, риторику, курси філософії та теології (останній читався у Києві з 1689 р.). Єдиною відмінністю православної школи від єзуїтської була наявність підготовчого класу. Проте в обох випадках (принаймні до 1680-х рр.) в філологічній освіті учнів домінувала латина.Читався огляд греко-римської міфології, який полегшував розуміння творів античних авторів. Останні ж, згідно з принципом “освіченого благочестя” (“pietas litterata”), подавалися у вигляді відповідно підібраних уривків, які не могли зашкодити моральності юнаків. Латинська граматика вивчалася в Києво-Могилянській школі і єзуїтських колегіумах за підручником Емануеля Альвара. Давньогрецька мова викладалася за Гретсером, риторичні знання базувалися на праці Соареза, а церковне красномовство – Мендози і Каузінуса.    Перелік новацій, запозичених Петром Могилою з єзуїтських шкіл, частково розкриває дивну схожість його освітніх дітищ з навчальними закладами Товариства Ісуса. Вона була очевидною для київського суспільства межі 1620-30-х рр., яке звикло жити в жорсткій конфесійній системі координат “свій-чужий”. Тому освітні експеременти Могили були спочатку сприйняті як наруга над православною традицією. З відкриттям Лаврської школи восени 1631 р.“від неучених попів і козаків велике обурення: нащо заводите латинську і польську школи, яких в нас дотепер не було й спасались...”. Лише з бігом часу, під враженням від послідовного відстоювання Могилою інтересів православ’я, відбувається перелом у суспільних настроях. Русь зрозуміла, що перемогти противника можна лише нейтралізувавши його сильні сторони, оскільки, як слушно зауважив Сільвестр Косів, “bez aciny paci winy”.    Талановитий учень.   Ще одним відомим вихованцем Товариства Ісуса був Іван Мазепа. Здобувши освіту у Києво-Могилянській колегії, він згодом навчався в єзуїтській школі (у Варшаві чи Полоцьку). Перебування в цих, генетично споріднених,освітніх закладах наклало відбиток на особистість майбутнього гетьмана. Тут він отримав добрий вишкіл з класичних мов, познайомився з культурно-інтелектуальною спадщиною античності, оволодів поетичними і риторичними техніками. Показовим є враження від спілкування з Мазепою французького дипломата Жана Балюза: "Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами й щодо перфектного й досконалого знання цієї мови може ривалізувати з найкращими нашими отцями єзуїтами". Єзуїтські корені освіченості Івана Мазепи виявлялися в багатьох інших ситуаціях, звичаях, вчинках. Скажімо, важливою складовою культурного життя шкіл ордену було урочисте влаштування учнями публічних диспутів, вистав, промов і декламацій. Будучи вже гетьманом, Мазепа неодноразово відвідував такі заходи студентів Києво-Могилянської академії, а також – виголошував перед ними промови “мовою Тита Лівія та Ціцерона”.    Досвід взаємовідносин Товариства Ісуса з “великими українцями” звичайно не обмежується цими життєвими історіями. Можна також згадати про єзуїтські корені ерудиції Сільвестра Косова і Інокентія Гізеля, вплив навчання у Віленській академії на творчість Мілетія Смотрицького, поважне ставлення до своїх вчителів Лазаря Барановича, розтяту ідентичність Яреми Вишневецького, релігійну екзальтованість відданої ордену Анни-Алоїзи Островської тощо. Не підлягає сумніву, що Товариство Ісуса вплинуло на формування ерудиції, внутрішнього світу і вчинки багатьох знакових фігур нашої історії. Втім у більшості випадків від такої взаємодії виграла саме “українська справа”. Тому питання про те, хто кому більше прислужився (орден “великим українцям” чи навпаки), перетворюється на суто риторичне.    Від блогера.    Додам до статті пару знакових коментарів.

-   Я вообще считаю, что нам нужно переосмыслить историю Украины, и в частности роли в ней Католической Церкви. Иезуиты, как известно являются Орденом данной церкви.Пора наконец раз и навсегда попрощаться из российским трактованием историии Украины.

-   Корисний матеріал."І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь". Гарна ілюстрація до теми "любіть ворогів своїх". Особливо - вправних і могутніх. Вони дуже потрібні - а як інакше самому зростати, як не у протистоянні з ворогом, одночасно научаючись у нього методикам боротьби, вдосконалюваних віками. Адже отці єзуїти - блискучі бійці ідеологічного фронту.

https://www.facebook.com/svitlana.taranenko/posts/10202157444290876

Образование в Украине: власти не нужны умные граждане

Образованность человека влияет на его интеллект и восприятие мира. Она позволяет оценить качество жизни и сопоставить реальность с вымыслом, делая выводы из чужих ошибок, дабы в своей жизни их не повторять. Она развивает кругозор и позволяет человеку мыслить рационально, уходя от примитива, основывающегося на хлебе и зрелищах. А если это так, то кому она в Украине нужна, поскольку для сегодняшней власти образованная личность опасней танков, потому как ее потребности не зациклены на сексе, хлебе и наркотиках. Ей нужно развитие, справедливость и ценности, позволяющие человеку чувствовать себя индивидуальностью, а не быдлом. А это – плохо для нынешней власти, ей такие личности не нужны. Ими сложно управлять и манипулировать, они не верят в сказки о «пустых бюджетах», поскольку могут посчитать, сколько из этих бюджетов украли те, кто предлагает людям затянуть пояса.

 

Потому-то власть ставит перед собой цель уничтожить образование в его истинном смысле, оставив его имитацию, когда те, кто в конечном итоге вроде как получат дипломы, дипломированными специалистами будут оставаться только на бумаге, а в действительности останутся невеждами, не имеющими элементарных знаний по полученной специальности.

 

Однако и это не самое страшное. Власть, понимая, что из желающих учиться, могут все же выбиваться гении, теперь поставила себе за цель по максимуму сократить допуск выпускников в вузы, снизив количество высших учебных заведений, а значит – и количество студентов. Зачем стране умные люди? Ей нужны рабы, работающие на заводах тех, кто возглавляет эту власть. А если на завод придет умный человек, он же, гад, захочет создать независимый профсоюз, будет требовать качественного уровня жизни и нормальных условий труда. А тот, кто и три класса не окончил, ему ведь все равно, поскольку он ничего лучше родного завода не видит, а значит, рад куску хлеба, сексу в бараке и горячей воде по понедельникам.

 

И вот украинская власть, осознавая прелесть безграмотности общества, в очередной раз начала обезьянничать, перенимая опыт своих господ из Кремля, кои уже приняли федеральный закон ФЗ-83 «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в связи с совершенствованием правового положения государственных (муниципальных) учреждений», и, как говорят российские эксперты, позволяющий по максимуму сократить число детей, которые смогут получить хоть какое-то образование. По новому российскому закону, большинство предметов в детсадах и школах станут недоступными для детей, поскольку дотироваться из бюджета будет только четыре предмета, а все остальные предметы дети смогут учить только за деньги. Вот и выходит, что если родители не очень обеспечены, то получить даже полное среднее образование сможет не каждый ребенок, а если детей несколько, то, возможно из семьи – только один.

 

Когда узнаешь о принятии подобных законопроектов в России (хотя его название вроде как говорит о благоприятных намерениях), понимаешь, почему Табачник в Украине так последовательно измывается над украинским образованием. Он, как и его сотоварищи из Кремля, понимает, что образование опасно, а значит – его нужно уничтожить.

 

Ведь не зря скандальный Жириновский озвучил посыл как русским, так и украинским олигархам, в котором констатировал, что «народ должен быть неграмотным, не надо никого учить, революции всегда делают образованные».

 

А зачем олигархам люди, способные возглавлять протестные акции? Их и так раздражает, что за год барствования Партии регионов произошло протестных акций больше, чем за десять лет кучмовского правления.

 

Но, как заявил официальный миллионер Тигипко, который, как и большинство прихвостней от ПР, в кризисный год, при сумасшедшей инфляции, тотальном подорожании продуктов, энергоносителей и полном обнищания украинских граждан, стал значительно богаче: власть будет продолжать продвигать свои реформы. А то, что их иначе как геноцидом украинцев и не назовешь, то это дело третье…

 

Да и кто будет думать о народе, о его образовании, лечении и качественном питании? Зачем здоровая и процветающая нация тем, кто хочет иметь рабов? Вон Близнюк, как-то блеснув эрудицией, предложил переселять пожилых людей в малогабаритные квартиры, потому как они, дескать, живя в трехкомнатных квартирах, получая льготы и субсидии, не заинтересованы платить по тарифам ЖКХ. А то, что практически все чиновники и нардепы погрязли во всевозможных льготах и дотациях, что позволяет им не платить за реальное потребление той же электроэнергии и воды, - этого он не озвучил. Ведь ни один из представителей власти не собирается экономить на себе и своих детях. А вот на украинцах – пожалуйста.

 

И экономия на здравоохранении и образовании, в то время как на обслуживание чиновников, Януковича и его аппарата выделение средств возрастает, доказывает, что власти не нужны здоровые и умные люди. Своих детей власть уже давно учит за границами Украины. Да и сама предпочитает лечиться в зарубежных клиниках, а вот украинцев хотят лишить возможности получать хорошее, качественное, а главное – доступное образование и медицинскую помощь. И этот геноцид нации власть называет реформами.

 

Так что, наверное, не за горами время, когда и в Украине появится законопроект, что будет слизан с российского (а слизанных украинскими парламентариями с российских законопроектов много, возьмите недавний - об отмене перехода на летнее и зимнее время), который на законодательном уровне лишит украинцев возможности получать даже среднее образование. Будут учить писать, считать, да и только. Зачем рабу рассуждать о Гогене, понимать, что такое экономика, да осознавать, что качество жизни может быть лучше? Раб должен знать свое место: работать по 14 часов в сутки, жить в бараке, платя за него большую часть своих доходов, ну и … рожать рабов – без интеллекта, желания учиться и познавать мир. А для этого рабов нужно держать в узде: ограничив им доступ к образованию, медицине но дав возможность употреблять некачественное спиртное и принимать дешевую наркоту (официально объявив с ней борьбу на государственном уровне, а то «идиоты» из Европы денег не дадут).

 

Так что задача этой власти - превращать людей в серую массу, пытающуюся выжить в скотских условиях этой страны (когда в городке или селе нет ни школы, ни фельдшерского пункта, ни рабочих мест), которую на международных уровнях Янукович с высоко поднятой головой будет называть центром Европы.

 

Роксолана Май

Від 4 січня Відкритий університет переходить в інший формат.

Вчора на батьківських зборах наважившись поцікавилась , чи буде викладатись російська мова.