Пасха с холодком

1 литр молока закипятить и всыпать 1 кг сахара - не кипятить, а развести в тёплом;

1 кг масла растопить;

15 яиц (из них отделить 5 белков для помадки) остальные взбить миксером, добавив 0,5 кг сахара;

Всё соединить - молоко с разведённым сахаром, растопленное масло, взбитые яйца и всыпать 100-120 гр спиртовых дрожжей + 2 столовых ложки уксуса = взбивать миксером, добавляя 4-5 бутылочки медицинских мятных капель (обратите внимание на цвет и цену капель, если цвет насыщенный зелёный и подороже, то вкус будет тоже насыщенней, а если бледные и дешевле, то не совсем будет яркий вкус мяты).

Добавлять муку как на на оладьи, и поставить на кастрюлю с тёплой воду на 2 часа для всхожести. Как подойдёт - добавлять муку, не очень круто замешивая, но и не слабо, почувствуйте тесто. Для вымешивания используйте растопленный маргарин, а не подсолнечное масло - оно убивает аромат. После вымешивания поставить снова на кастрюлю с тёплой водой, не горячей (чтобы не подпарилось) - на 2-2,5 часа до всхожести.

Готовое тесто перемешиваем, формы хорошо смазать свиным жиром (свежим), формы наполнять тестом на 1/3 части самой формы. Выставлять на тёплое место, чтобы не охололо, а сходило (тёплая грелка, батарея, т.д.). 

Ставить в духовку разогретую в зависимости от размере формы от 35 до 45 минут.

Помадка:

Взбиваем 5 белков, добавляем 4-5 стаканов сахара, чтобы загустить пену вливаем 2 столовых ложки уксуса или добавляем лимонную кислоту. Помадку наносим на горячие пасочки и украшаем присыпками, цветочками, что ваша фантазия подскажет.

 Это моя фантазия!!! 

P.S.: рецепт даётся для большой семьи, так что можете поделить, а вообще-то у нас семья небольшая, но с родственниками надо обменяться, да и не каждый день ешь такую вкуснятину, даже незаметно, что замес был большой.

Приятного аппетита!!!

Христос Воскрес!

Дивно... думав, що у мене є записи про Пасху з минулого, або позаминулого років в блозі... 

Передивився все, і не знайшов... 

В принципі, мабуть тому і шукав, що не можу сам зараз згадати, яке точно у мене було ставлення до Пасхи рік-два тому... (ось в чому перевага ведення щоденника - він дійсно допомогає зберігати емоції, враження, ставлення... добре джерело для самоаналізу та самонавчання)

Приблизно, що я пам'ятаю про мої із Пасхально-церковними відносинами рік тому, це те, що тоді для мене цей ритуал був незрозумілим, а тому незначним і непотрібним. Якщо я і приймав участь в святінні пасок та яєць, то переважно через бажання скласти компанію своїм друзям - ходив за компанію... по типу "потусити", себе показати, на інших подивитись. Мені не подобалось чекати на попа, який святить, мені не подобалось, що так багато народу збирається, що утворюється натовп... Я навіть пам'ятаю, як я ставив себе вище за них всіх, неголосно аргументуючи своє право дивитись на всіх згори тим, що я розумію, що Пасха - спеціальний балаган для виманювання грошей з лохів, а лохі цього не розуміють.

Цього року все змінилось. Я сам став одним з тих "лохів", що ходять до церкви, моляться, радіють, купляють воскові свічки, кидають гроші на жертву потребам церкві... При цому, я наблизився до цих людей не лише фізично, і не соромлюсь стати ближче, відчути локіть або плече сусіда, а і духовно - бо вже не відчуваю того зудливого дискомфорту, коли знаходжусь серед людей, що прийшли до церкви. 

Хмм... можливо, це просто результат пристосування до обставин, і щоб не звітувати самому собі, що я став "лохом серед лохів", я змінив своє ставлення до оточення, і викреслив їх з розряду бездумного непотріба, стати з яким тепер в одну шеренгу - зовсім і не соромно 

А можливо, воно все так і було завжди... і лише моя гордість, пихатість та високомірність не давали зрозуміти, що не я єдиний в світі, хто має право на ближче місце до Бога, і що не я єдиний в світі, кому відкриті чисті та правдиві знання з приводу усього що є та діється... 

І можливо, до церкви ходять якраз не "лохі задрипані", а люди розумні, свідомі, чисті, ОБРАНІ...

...

Спіймав себе на думці, що повністю позбутись власної високомірності мені так і не вдалось... над цим ще працювати і працювати... 

Колись я відхрещувався від сорому та совісті... від манер та етікету... А тепер страждаю від нестачі саме цих добрих, світлих, і так необхідних в житті почуттів та людських якостів...

Ось хто мені пояснить, НАВІЩО я так старанно витруював з себе людяність? Навіщо мені так кортіло стати звіром? Чому я приклав до цього стільки зусиль та старання?... стільки часу... 

...

Бог не тільки дає те, що людина просить, але і забирає те, від чого людина зрікається...

Ох, як багато я зрікався...  Ох, як багато чого я позбув себе...  Ох, як прийдеться старатись та наполегливо гребсти знову (тільки тепер проти течії), щоб повернути втрачене...

(* на очах у мене зараз сльози... бо мені шкода самого себе. *сльози від того, що хочеться щиро перед собою вибачитись... *що хочеться вибачитись перед всіма, кого я не слухав та відштовхував, коли мені намагались допомогти, коли бажали мені зберегти в собі людяність, світ, добро... *на очах у мене сльози надії та радості, бо тепер я світло бачу шлях, яким я зможу повернутись до Бога... * це сльози віри. Я вірю в себе, і маю непорушний намір виховати в собі цей світ, добро, духовність... )

...

Великий Піст - це не просто "дієта без м'яса".. це очищення себе глибоко та ретельно... це генеральне прибирання в найдальшіх закутках таємничках та сховинках своєї душі... Якщо прибрати дійсно добре, "як для самого себе", то внутрішній світ перетворюється - він дає готовність до наступного кроку: до весни, до "косметичного ремонту себе з середини", до регенерації, відновлення, квітнення...

Як добре, що є Великий Піст!

Як добре, що є Церква, яка стереже традиції, і надає їх кожному, хто побажає...

Як добре, що є Бог в цьому світі!

Любіть себе, будь ласка! Любіть себе, бо через себе зможете пізнати любов до людей навколо, до природи, до Бога.

Я люблю вас!

Ваш Миколка.

        

Сегодня просыпается земля И тайной одеваются поля. Весна идет, она полна чудес! Христос воскрес! Воистину воскрес!

ВЕЛИКДЕНЬ

Христос Воскрес! Христос Воскрес! – Співає все довкілля. Із серця лине до небес Вся радість і весілля. А дзвони дзвонять і гудуть – Веселі, великодні. Турботи й сум десь геть ідуть, Буденний глум, злигодні. Цвіте весна, а з нею знов І серце розквітає. Душа у сяєві обнов Світ щиро обіймає... Дівчата, як квітки, — «жучка» Виводять коло церкви. Любов до ближнього палка, Поки життя не смеркне. Христос воскрес! — лунає скрізь. Радіють сонце й ниви. Коли б не було більш вже сліз – І всі були щасливі!

Ол,Неприцький-Грановський