хочу сюди!
 

Наталія

40 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «мова»

ай-яй-яй!!!

У мене обнулився рейтинг.За дивним збігом обставин це сталося якраз після спілкування з адміністрацією портала на тему мови новин. Ці переговори занотовано тут - http://blog.i.ua/user/1945564/1030365/Ага, і на головну сторінку мої замітки не попадають.

Собаки Павлова

Одне з моїх перших київських вражень — тридцятилітньої давнини — стосується мови. Я заходжу до ліфта, яким їде молода пара. Вони розмовляють між собою українською, я їх запитую — також українською — "котра година?" — і вони відповідають: "Половіна второго".Згодом я став свідком безлічі подібних ситуацій. Ось колега-письменник каже ірпінській офіціантці: "Два кохвє, пожалуста!". Ось поважний чиновник, який розмовляє зі мною українською, просить свою обухівську...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.

Павло ТИЧИНА - без цензури (особливо актуально в період нищення ордою українського народу)Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… О, як твій дух осатанів! Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та,...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Мова

А вот что сказал Павло Глазовый о родном языке (він складав дуже гострі гуморески, якщо хто не знає): Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю. — Продавщиця: — Что? Чево? Я нє понімаю. — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. — Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. — Продавщиця теж була гостра та бідова. — У мєня єсть...

Читати далі...

Справжні росіяни добре розуміють українську мову

Останнім часом я веду дуже жваву преписку з різноманітними людьми. І зауважила одну тенденцію в російськомовному середовищі: немає такої особи від Калінінграда до Владивостока, яка б не розуміла, про що я пишу ;) відповідають усі, правда в міру свого розвитку. Вони російською, я українською. Оце я розумію дружба народів)))))

І від солодких слів буває гірко…

І від солодких слів буває гірко…Анастасія Поліщук Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз'єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює. А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й ...

Читати далі...

Об основах государственной языковой политики

Мне пришлось задуматься на каком языке написать эту заметку, в конце-концов, письменным украинским я владею так-же хорошо, как и русским. Мой выбор обусловлен лишь сиюминутным предпочтением, и свидетельствует лишь о том, что в данный момент мой уровень владения русским языком не нуждается в экстренных мерах защиты со стороны законодателя. Что меня удивляет в нашем обществе, так это то, как легко люди поддаются стороннему влиянию. Хотя, возможно, я ошибаюсь и на самом деле это лишь проявление ...

Читати далі...

Ну шо, дождались? Или и тоже я о мове выскажусь.

Кароч. С самого начала была затеяна чудеснейшая игра. В которой пренеприменно успели поучавствовать практически все политическиактивные местные жители ЫЮА в той или иной форме. От фееричного пускания слюны умиления "Ну наканецта Фёдрыч и о нас вспомнил" до яростного откладывания кирпичей на тему: "Фсэ нам капэць - мову завтра вытрут из интэрнэтов" и "Мы всэ помрэмо бэз мовы". При чём мало кто вообще прочёл тот Законопроэкт. На всякий случай защитники мовы применили ...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Щодо мовного закону

У принципі, взагалі-то кажучи, щось подібне треба було приймати. Причому ще за помаранчевої влади -- аби раз і назавжди зняти привід для підняття цієї теми в подальшому. Але. Є кілька запитань і стільки ж очевидних відповідей. 1. Хто писав закон? Чи можемо ми довіряти авторам? 2. Як приймали цей закон? Чи з дотриманням чинного законодавства? 3. Чи є за змістом цей закон гарним по суті? Тобто компромісним за змістом і з якісно прописаними деталями (механізмами тощо). Щодо мети прийняття...

Читати далі...