хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-49 років

Замітки з міткою «путешествия»

Коэльо путешественникам


Несомненно, в наши дни говорить, что ты читаешь, и уж тем более, что тебе нравится Коэльо - это моветон. Но я этого и не говорю :) Я просто наткнулся в сети на его советы путешественникам и нашел многие из них крайне полезными... читать дальше >>>

Чаздъ Ми-шуткина пра Зверьё

Ми-шутка  *Зверьё майо, йомайо.. В Африке живут слоны, они там издали видны, жирафы  тоже там живут, гуляют важно там и тут и зебры есть, и антилопы, * Вафреке знайу йесць абизянке   птичьге цвиточьге и мльо насикомыйе бегайуд там нигритяночьки  голыйе тешо копайуд ахотничьи йамки вниг пападайуд животныйе самки нони самцы...эти вопщем умнейе скачуд быстрейе имысляд жывейеsmoke Ми-шутка*Очинь пичально что падают вйамки эти бисмыслина глупые самки Ниажыдайя ат нигритяночек женских таких западляначек.* тагвод устройин мир дикарей кушайед сытна тод хто сильней вмире людей бывайед иначе тод хто хитрей бухайед на даче слабых не жрет а дайот п*****ей шобы жылось им всихда висилейpodmig Ми-шутка *ужас какой вы тут мне рассказали после такого усну я едва ли люди не дикие значит по дачам я то подумала, все тут иначе... Сильные слабым чего-то дают))) как же мне в этом распутаться тут? Добрые эти, что мирно бухают, видимо только о том помышляют как бы на дачу и выпить скорей, чтобы желающим дать п*****ей* а вы? нихаТИТИ на дачу сматацо? мирна бухнуть и ..кх...атвязацо?bokali

Фотопрогулки. Осень на Северском Донце

Медленно несет свои воды Северский Донец.
Высоко нависли над ним Меловые горы со Святогорской лаврой.
Недаром эти места Антон Павлович Чехов назвал Донецкой Швейцарией.
Приглашаю на прогулку по этим красивым и живописным местам


[ Читать дальше ]

Планування самостійної закордонної подорожі.

Я час від часу відповідаю поштою на запитання щодо моїх подорожей і, зокрема, щодо їх організації. Як? З чого починати? Куди бігти і що робити? Останнього разу на мене накинулося натхнення і я написав досить розлогу відповідь про те, як я планую та готуюся до подорожей зацікавленому товаришу з нашого сайту. Коли дописав - вирішив, що після незначного доведення напильником цю розповідь можна й опублікувати.

На самостійну подорож за кордон нелегко наважитися вперше, до цього звикнувши до безпечних, давно накатаних, але тому й "прісних" організованих туристичних груп. У мене "організованого" досвіду було небагато, тому на першу авантюру самостійної поїздки з товаришем ми пішли досить легко.

Першою стала єгипетська 2007 року. Поїхали ми удвох з другом без всяких планів. Точніше, план був: розберемося на місці. Для початку ми купили квитки в Каїр і назад, тоді я забронював на пару днів хостел в Каїрі, а там у них, якщо вірити опису готелю, якраз була штука під назвою travel desk. Я спочатку було подумав, що це просто консультант там у них сидить на пів-ставки, але цей travel desk виявився повноцінною турфірмою, а готель у них був, виглядало, всього лише паралельним доходом. Отже, по приїзду нас особливо не запитуючи взяв в оборот менеджер, показав першим ділом товсті зошити з відгуками вдячних туристів, ну і за чайочком, раз таке діло, ми почали з ними планувати маршрут, втискуючи щось, викидаючи щось, щоб поміститися у наші два тижні. Ну от, власне, і все. Далі у нас голова не боліла. В кожному місті нас зустрічали і проводжали з поїзда/автобуса/джипа представники їхніх партнерів. Селили в готелі, пакували в екскурсійні автобуси. Мороки мінімум, коротше кажучи, і при цьому залишається достатньо свободи і "контакту з країною". Бо тебе не возять всюди на туристичному автобусі з натовпом таких же, як і ти, підневільних туристів. Замість цього - звичайні рейсові автобуси, задрипані вагони другого класу і т.д. На перший раз - чудово, незвично, цікаво! Але далі, все ж таки, хочеться більшої самостійності.

Другою країною був Туніс, на якому я і виробив свою теперішню схему підготовки. Взагалі, Туніс - пречудова країна для початку самостійних подорожей: компактна, цікава, із зрозумілим та якісним транспортом. Тільки тепер я не знаю, як там і що, після того, як вони свого "папіка" скинули, чи достатньо спокійно для поїздки. Про Туніс я писав більш детально у фотоальбомі, там можна почитати, а тут я коротко розпишу саму послідовність планування. 

Отже, на сьогоднішній схема наступна (не вдаючись в конкретику для певної країни):
1. Збираються охочі поїхати, з ними узгоджуються дати.
2. Купляємо квитки туди і назад.
3. Вирішуємо візові питання, якщо потрібно. Це може стати значною проблемою - "вільним мандрівникам" не дуже довіряють, навіть у африканських країнах. Якщо ти в готель на пляжі, і назад - без проблем. Хочеш поїздити - на тобі проблем мішок! Але є й без заморочок країни, Туреччина, наприклад (про Єгипет не кажу, зараз туди їхати, м'яко кажучи, не варто :) ). Може так статися (наприклад, для Європи), що доведеться спочатку розробити детальний план, забронювати, або й викупити всі готелі, і лише тоді починати займатися відкриттям візи. Коротше кажучи, тут всіх можливих варіантів і не опишеш.
4. Читаю багато і довго про країну, що там можна подивитися, який там є транспорт і як працює, які звичаї, які пастки і т.д. Тримаю при цьому під рукою карту і все на ній розглядаю. Для збору корисної інформації (різного роду, транспортної зокрема) я користуюся форумом LonelyPlanet (зараз він з якоїсь радості закритий, кажуть - забагато у них повідомлень на форумі, мовляв, треба їм переробляти двіжок). Зазвичай через тиждень-два в голові оформлюється непогана картинка, з якої вже можна починати писати план.
5. Створюю у ворді табличку з двома колонками: дата та місце. Друга колонка значно ширша, бо туди вписується багато інформації.
6. Заповнюю дати, проставляю приліт, відліт і починаю вписувати місця, в які хочемо потрапити, і скільки в кожному хочемо провести днів. Для встановлення порядку, що за чим, слугує вже відкладена в голові карта і приблизне уявлення про транспортне сполучення в країні. Інколи щось доводиться викидати на цьому етапі, бо цікавого в будь-якій країні завжди більше, ніж ти в змозі побачити навіть за місяць чи два, не кажучи вже про два тижні.
7. Коли місця стають на свої місця (каламбурчик :) ), починаємо вписувати до кожної точки маршруту, чим і коли ми туди приїдемо і як звідти виїдемо. Для цього часто слугують сайти залізниць та автобусних перевізників, переважно вони релевантні і на них можна покладатися. На цьому етапі можливі певні зсуви та перестановки, наприклад, з-за того, що потрібний автобус ходить через день, або поїзд йде вранці, а не увечері, коли тобі б хотілося.
8. Починаю підбирати житло.Тут кожен вже собі сам вибирає по бюджету і ступені любові до комфорту та чистоти :) Популярним сайтом для бронювання є booking.com, але він спеціалізується на готелях "загального плану", без бюджетного ухилу. Я надаю перевагу hostelbookers.com, він розрахований більше на "бюджетників", хоча і дорогі пропозиції там теж є. На цьому етапі також доводиться детальніше працювати з планами міст, щоб підбирати собі вдале розташування житла. Карту району кожного готелю з контактами я роздруковую і потім додаю до плану.
9. По ходу планування в табличку також заношу всяку цінну інформацію, що трапляється по дорозі.
10. Все. Чекаємо своєї дати і вирушаємо назустріч пригодам! :)

Окремим списком йдуть всі цікаві місця та інформація про те, як до них дістатися. Для цього також чудово згодяться книги-путівники на зразок LonelyPlanet.

Нижче, в якості наочного прикладу - кусочок плану поїздки до Марокко через Туреччину, найдетальніше розпланованої з усіх.


02.07 Стамбул (9:30 приблизно)
Купити план центру, поїхати в центр на метро до кінцевої ст. «Aksaray», пересадка на трамвай ст.«Yusufpasa», поїсти, погуляти:
Yerebatan Sarnici (цистерни),
Gedikpasa Hamam, ст. трамвая «Beyazt-Kapalar», Hamam Caddesi65-7, off Gedikpasa Caddesi
(подумати, чим ще зайнятись)

20:00 – Karakoy ferribot (from 20:00 ferries depart every 30 minutes, on the hour and half hour,)
21:00 – Kadikoy ferribot, звідти автобусом E10 (20:25, 20:55, 21:00, 21:25, 21:55)
23:00 - Gokcen Airport http://www.turkeytravelplanner.com/go/Istanbul/Transport/ataturk2gokcen.html
виліт 01-50
03.07 Casablanca (05:30 приблизно). З аеропорта доїхати поїздом (відправлення кожної години: 6:00, 7:00 etc, в дорозі 30-35 хв.). Потусити день, відпочити.
Переночувати: Hotel Central, 20 Placa Ahmad al Bidaoui,  00212661162826
04.07 Casablanca->Fes поїздом зранку (8:15). Тусити день у місті,
  Переночувати:  Riad Damia, 10 rue Sornas, Ziat, 00212 62 18 97 77
05.07 Fes цілий день
  Fes ->Rissani  увечері нічним автобусом ONCF (20-30 відпр.)
06.07 Rissani  в 06:44
Rissani->Merzouga на таксі,або організувати там же на місці. Можна пошукати спосіб дістатися до озера, тамфламінго та інша живність. Увечері виїзд в пустелю на ніч.
07.07 Зранку повернутися в Rissani. Можливо, озеро глянути цього дня.
Rissani -> Marrakesh нічним автобусом CTM в 18-00
08.07Marrakesh в ???  Тусити весь день.
Переночувати:  RiadMarrakech Rouge, Riad Zitoune Jdid, Derb Zinka Dika 40

С чистого листа

Фактически с сегодняшнего дня у меня началась новая жизнь. Теперь я не замужем, а впереди огромное количество планов. Фактически, за последний месяц в жизни изменилось все-от глобальных событий до незначительных мелочей.

Пока я не могу понять на сколько это хорошо или плохо, тут видимо судьба сама так решила.
Теперь я буду писать, больше ездить, больше общаться с интересными людьми. Почему я этого не делала раньше? А черт его знает, и так хорошо было. А теперь нужно убивать куда-то кучу появившегося свободного времени.

Так вот, о чем я. У меня давно было желание побывать в Одессе. Я была в многих украинских городах, а в Одессе-нет. Даже в Беляевку рядом заезжала, а к морю так и не доехала тогда. Ну и не теряя времени, значит завтра отправляюсь туда. 

Буду искать что-то интересное, подслушивать разговоры в трамваях, слушать уличных музыкантов и конечно же проведу время в нескольких пабах. 
Так ка я не фотограф, то качественные фото не обещаю, но зато буду писать о том, что вижу.Думаю, это будет интересно!

Принимаются всякие советы и наставления))

Не думали й не гадали

      Думаю куди б гайнуть, щоб і не далеко і цікавенько, так собі день прогулятись і додомку. І тут натрапляю на цікаву інформацію про старовину у місті поблизу Дніпропетровська, а саме - Дніпродзержинську. В цьому місті я звичайно була і не раз, але навіть не замислювалась, що там може знайтись щось цікавеньке, що залишилось з давнини. Зібрали невеличку компашку і поїхали на екскурсію.

        Ще під час Київської Русі по території майбутнього Дніпродзержинська проходив один з найважливіших торгових шляхів - з варяг у греки. Вважається, що села Романково і Кам"янське, на місці яких влаштувався Дніпродзержинськ, засновані запорізькими козаками. Село Кам"янське  уперше згадується в 1750 році. В період Нової Січі (1734-1775 рр) Кам"янське входило до складу Кодацкої паланки Війська Запорізького.
       
     Тільки но встали з маршрутки нас зустрів шести звьоздний герой Радянського Союзу шановний Леонід Ілліч  chih


Далі наш шлях пролягав по центральному проспекту міста Дніпродзержинська, звичайно ж його назва проспект Леніна. Спочатку думали, що поїдемо на трамвайчику, але дізнавшись, що до нашої мети три зупинки, та побачивши забиті трамваї вирішили, що ми ж гуляємо і поспішати нам нікуди - пішли нозями.


Особливо старих будівель ми не зустріли, але була парочка цікавих вибриків














З самого початку проспекту нас вразила картинка попереду, спочатку ми подумали, що то вранішній туман, але спускаючись нижче і наближаючись до того марева побачили, що то легендарний завод. І наслідки його роботи видно на небі, де чітко розділене блакитне і рожеве небо omg  Далі ми не тільки побачимо це, а й відчуємо на собі у вигляді замурзаного взуття і першіння у горлі, яке пройшло тільки ввечері, коли ми вже були вдома. Є місця, про які говорять, що там можна бачити, чим ти дихаєш (натякаючи на прозорість повітря). Так от, в Дніпродзержинську можна це не лише побачити, але ще і помацати... Неофіційна "ласкава" назва міста - Дніпродим, і цим все сказано.







Зустріли пам"ятник мамі з дитятком


Залишки постаменту того чиїм ім"ям поки що названий проспект


І головне - пам"ятка міста Дніпродзержинська - Прометей. Пам"ятник встановлено у 1922 році, але під час війни у 1942 році його було підірвано і знову він був встановлений у 1945 році. З 1967 року біля підніжжя Прометея загорівся "Вічний вогонь", який і досі палає.


Відійшовши декілька метрів нам відкрилась гарна картинка. Це і був перший з об"єктів заради якого ми тут.

Собор Святого Миколая. Побудований в 1894 р. за проектом архітектора Л. Бродницкого на кошти робітників і службовців за участю Дніпровського металургійного заводу. У радянські часи в приміщенні розташовувався краєзнавчий музей. У 1988 р. храм був повернений вірянам, проведена реставрація. Собор виділяється архітектурними елементами в староруському стилі. Саме такі церкви і собори ми бачили, коли подорожували по Золотому кільцю Росії.


До Собору ми підійдемо далі, а поряд ми затримались, щоб подивитись Театр.


Днепродзержинский академический музыкально-драматический театр им. Леси Украинки расположен в исторической части города, в одном из самых красивых и гармоничных зданий Днепродзержинска – бывшей Народной аудитории, построенной в 1900 году. Здание является памятником истории и архитектуры городского значения. Его появлению, как впрочем, и появлению всех общественных строений Верхней колонии Каменского (так до 1936 г. назывался Днепродзержинск), мы обязаны Игнатию Ясюковичу – директору-распорядителю Днепровского металлургического завода. (с)







Ну і як же без літака? podmig  Наш гном обов"язково повинен був доторкнутись до літака, а ще йому дуже хотілось політати на ньому і нам ледь вдалося вмовити не намагатись залізти, а лише задовільнитись побігати під літаком lol  


Далі направляємось поближче роздивитись Собор. Нам повезло, ми навіть встигли на службу. Атмосфера у Храмі дуже надихає, відчувається якась повнота, сила енергетики.





 

І на прощання обхожу Храм навколо, щоб помилуватись архітектурою










До речі, храм схожої архітектури знаходиться на окраїні Дніпропетровська, селище Таромське, яке тепер у складі міста.

Храм Покрова Пресвятої Богородиці.





Пройшовши невеличкий відрізок вулицею і повернувши за вугол ми побачили саме те, за чим і їхали. Диво, яке нас вразило. Ми і подумати не могли, що на Східній Україні можна знайти такий костел. Звичайно до Львівських за роками йому далеко, але ж погодьтесь 1897 рік це теж цікаво.

Отже Костел Святого Миколая

Це унікальна будівля, яка збереглась з кінця XIX століття - римо-католицький косткл. Виконаний у стилі неоготики. Архітектура відрізняється лаконізмом, чіткими пропорціями і гармонійністю.

Костел має дуже красивий фасад - по обидва боки від ажурного центрального входу виступають дві величні стрільчасті вежі зі шпилями, увінчаними хрестами. Це надає будівлі якоїсь загадковості і казковості.

       
Один из немногих уцелевших римско-католических храмов в восточной Украине.

Днепродзержинский римско-католический приход святого Николая появился благодаря строительству в Каменском (с 1936 года - Днепродзержинск) Днепровского завода. Рабочие из Польши, приехавшие вместе с оборудованием для нового предприятия, составляли в 1888 году большинство приходской общины. Молитвенный дом, который арендовали верные, быстро стал тесным, поэтому по инициативе директора-распорядителя Днепровского завода Игнатия Ясюковича за проектом архитектора Марьяна Хорманского с 1895 по 1897 год в Каменском был построен католический храм. Около 1913 года население Каменского возросло от 2 до 40 тысяч жителей, а количество католиков среди них достигало 7 тысяч, лишь немного уступая губернскому Екатеринославскому приходу Святого Иосифа. 
Под конец 1928 года началась кампания закрытия молитвенных строений и домов. 12 декабря 1929 года власти отобрали и храм в Каменском. Последний настоятель прихода Яков Розенбах был арестован, отбывал наказание в лагерях Сибири, а в последствии был расстрелян в 1938 году. В помещении храма власти открыли польский клуб, а на протяжении последующих 60 лет в нём находились: сборный пункт военкомата, конюшня (во времена гитлеровской оккупации), призывной пункт военкомата, филиал университета марксизма-ленинизма, планетарий, морская школа ДОСААФ, мастерские художественного фонда, склад фирмы «Мебель», кооперативы, спортивно-технические секции ДОСААФ.

В начале 90-х годов возникла инициативная группа, которая первой занялась делом возвращения храма; в то время он уже был разрушен и практически не использовался. 






Всередені немає розписаних стін, а лише чисто вибілено все навкруги. Зайшовши туди відчувається умиротворєніє, спокій і навіть не хотілось звідти виходити, бо було відчуття неначе тебе щось огорнуло ласкавими руками і надає тобі енергію. 








Те саме відчуття було і на церковному подвір"ї. Костел неначе магнітом притягував до себе і не хотів відпускати нас у бурхливий вир міської суєти. Ми ходили навкруги нього, гладили його стіни і якомога ближче роздивлялись елементи архітектури.









Зробивши прощальний кадр ми пішли старим районом, повз старі будівлі до металургійного заводу.






А ось ми вже і дійшли до того чуда, яке перетворює блакитне небо у червоне unsmile
Дніпровський металургійний комбінат

Польсько-бельгійське акціонерне товариство «Південноруське Дніпровське металургійне товариство» заснувало Дніпровський металургійний завод на правому березі Дніпра в Кам'янському (сучасний Дніпродзержинськ), на якому 2 березня 1889 року введено першу доменну піч. На початку 20 сторіччя Дніпровський завод став найбільшим в Україні.

У 1913 році тут діяло 5 доменних печей, 10 мартенівських, 9 прокатних станів.





Першим керівником справами комбінату був Ігнатій Ігнатович Ясюкович.

1 вересня 1888 року був запрошений для керування справами Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства, яке очолював понад 25 років поспіль.

1889 товариство відкрило у селі Каменському на березі Дніпра потужний металургійний завод, який став одним із найбільших промислових підприємств півдня Російської імперії.


Далі ми пройшлись біля центральної прохідної комбінату, яка збереглась з тих часів. Цікаво було уявити, як гуде гудок, закликаючи працівників на чергову зміну і люди потоком йдуть на роботу. Але ми були в неділю і там була така тиша, що можна було подумати, що це якийсь Город призраков blind lol



Один з цих призраків стояв і виглядав на нас з-за кущів


А на протилежній стороні я запримітила стару водонапірну вежу, яка теж збереглась до наших часів з 1884 року, але не знаю чи працює вона. Вона нічого особливого з себе не представила, але ж для історії ми її зафотали



Наш маленький гномик ще з костьолу просив щось пожувати і навіть став хвилюватись чи в цьому місті взагалі люди їдять? lol  бо починаючи з Прометея ми ніде не побачили магазинів, а йому вже хотілось щось гризонуть. Отже побачивши надпис АТБ він значно пожвавішав і одразу посипались замовлення що саме йому треба придбати )))

 

Ну от така у нас вийшла цікава і не очікувано прекрасна подорож вихідного дня.

Дякуємо Дніпродзержинську за цікаві збережені історичні об"єкти.



          

о наружной рекламе...)))



Не секрет, что улицы наших городов переполнены рекламой. От огромных вывесок порой некуда деться. Все кричаще-настойчиво. Иногда думаешь, а нельзя ли менее навязчиво?

Съездил в МАГАДАН

Решил вот с жыной и друззями скатать на 3 дня свет за очи. И выбрали Бойкивщину - Турковский район Львовской области. Горы, снег, спокойствие короче...

Село Явора. Турковский район. Мотель "Чертур". Процесс пошёл...






Покатались на лыжах... crazy crazy crazy






Поиграли в футбол footballfootballfootball



Попарились в банькеbeer2



Пошастали по райцентру - городе Туркеeda boyan bokali

















Съездили на известный Ужоцкий перевал - на границе Львовской, Закарпатской областей и Польшей
drunk







Отметились такжэ на Розлучанском хребте
chih





Выпили за развитие Турковщиныtost  И довольные, отдохнувшие - вернулись домой. УРА.

З.Ы. Поза кадром - на свалке истории в городе Турка:




7%, 1 голос

14%, 2 голоси

14%, 2 голоси

7%, 1 голос

57%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Путевые заметки (Италия Абано - день второй. Гостинница)

предыдущий день здесь
http://blog.i.ua/user/451252/40830/

Воскресенье.
Делать особо нечего.
Никуда без денег не поедешь, а обменять доллары на евро
можно будет только в понедельник, когда откроются банки.
Встали в 7
привели себя в порядок и в 7.30 пошли на завтрак.
Номер наш на 6 этаже, столовая для завтрака на втором.

Завтрак так себе.
3 вида соков
3-4 Разных сортов сыра
1 сорт копченой колбасы
1 сорт ветчины
1 сорт вареной колбасы
Вареные яйца
3 вида йогуртов
Хлеб и булка само-собой
Различные орехи чищенные пару видов
сыпать в йогурт или куда там еще?
3-4 вида плюшек к чаю
Официант бегает между сталами и носит кофе
если попросишь
Кофе в маленьком кувшине емкостью на две чашки.

Позавтракали и пошли в басейны.
Нахождение в бассейнах рутинное
15 минут плаваем 10 минут на лежаках отдыхаем
Время от времени посещаю парилку.
В парилке термометр показывает 90-96 градусов
высиживаю 15 минут и под ледяной душ на сколько выдержки хватит.

Где то за полтора часа до обеда
пошли в номер покувыркались там,
то-же своего рода процедуры.
Массажи различные друг-другу ну и все остальное.

Обед просто ням-ням.
На салаты, овощи, фрукты и плюшки на шведском столе.
Соки, холодные закуски, первое и второе
надо заказать у официанта.
Что мы и сделали.
Заказали соки холодное, первое и второе.
После обеда полазили по городку, пофоткали, что нашли

Городок "Абано" маленький, можно за пару часов из конца в конец пройти.
Достопримечательностей мало.
Известен, только тем, что стоит в долине окруженной горами
богатыми минеральными источниками.

Купили минеральной воды в номер и бутылку красного сухого.
Отдохнули часик в номере перед ужином и пошли на ужин.
Ужин мало чем отличался от обеда, только тем, что
холодные закуски были на шведском столе и появились различные торты.

Пришли в номер, посидели на балконе распивая вино
Потом в люльку и занялись лечебными процедурами.

Так прошел и понедельник.
Оличие было только в том,
что сходили в банк обменять доллары на евро.
На вторник решили ехать после обеда в Падово

продолжение следует


Не верьте мифам про Америку

Миф первый

В америке покупатель всегда прав
Продавцы всегда милы и улыбаются
и готовы тебе разве, что задницу не лизать.
Некоторые конечно готовы и на это.

На самом деле все не так.
Продавец вежлив и приветлив
только пока надеется тебе втюхать вещь в три-дорога.
Как надежда исчезла, они меняют к вам отношение.
Во многих магазинах продавец
имеет премию с каждой продажи

Обычно я делаю покупки на интернете,
но тех линз для фотика, что я хочу
на интернете не оказалось.
Захожу вчера в магазин - линзы посмотреть.

И слышу разговор продавца с покупателем
продавец мил и приветлив сама любезность.
Клиент спрашивает про что то сколько ему будет
стоит.
Продавец называет цену 2600
Клиент отказывается.
Продавец
- Ну это очень популярая, сколько вы думаете такая крутая
вещь должна стоить?
Клиент
- Я знаю цены. И ее стоимость 1200.
Продавец тут-же меняется в лице бежит от клиента
с криком на весь магазин
- Фу ты пахнешь как лук.
Клиент краснеет теряется, ему нечего сказать
и он без скандала направляется к выходу.

Я прохожу мимо продавца зажимаю
демонстративно нос себе и говорю
- Фу от вас пахнет как о собаки,
- невозможно находиться в этом магазине
И ухожу.