О, мені твої дзюрення, немов хрюкотидла ласкняві
Як витраск прищів гомінливих на нездужій бджолі.
Продовбунь, я благаю, свистливі мої лобкодроми.
Здушотягни мене кільцювато шнуровурами тими з трісклі.
Бо своїм срачкохрустом порву тебе хутко на дрібні бородавкокавалки, побачиш!

(вогонська поезія, третя серед найгірших у Всесвіті)

Багато років тому, коли я набрався достатньо наглості, щоб почати читати англійську літературу в оригіналі, завдяки мамі, потрапила в руки The Hitchhikers Guide To The Galaxy Дугласа Адамса. На той час я вже прочитав кілька версій перекладу російською мовою і тому при читанні оригінального тексту, прикидаючи, як ті чи інші моменти у книзі звучали б українською, я практично відразу відчув "ефект Альфа" (думаю, всі знають, що я маю на увазі ). Тоді ще подумалось: "от би круто було взяти й грамотно перекласти її на українську"... Згодом я пошукав переклади і знайшов у Інтернеті лише один проект на зразок "а давайте перекладемо разом". Там були готові лише декілька перших розділів і на цьому, здається, діло заглохло...

І от якось цієї весни, без жодних видимих причин в голові мені раптом клацнуло: "Ану, давай!". І я дав. Замахнувся на першу книгу з чотирьох. Нікому (майже) не розповідав, бо боявся, що кину на півдорозі, переоцінивши власні сили. Але процес йшов, і на перших десяти тисячах слів я зрозумів, що таки закінчу переклад, можливо, навіть, до кінця цього року. Десь на половині, щоправда, я дізнався, що один переклад вже існує, що певною мірою послужило демотиватором, але кидати свою роботу я вже не збирався.

Це дуже захоплююче заняття, особливо у випадку з Адамсом, що любив лінгвістичні загадки й ребуси, для розгадування яких я викурив не один мегабайт гугла, а для адаптації їх до української мови спалив чимало нервових клітин. Зате тепер можу сказати, що всі загадки розгадані (на відміну від решти перекладів, які я бачив), хоч і не всі з них вдалося "безшовно" адаптувати.

Ну а наскільки мені вдалося (і чи вдалося взагалі) добитися "ефекту Альфа", задля якого все й було затіяно, судити вже тим френдам, котрі таки вирішать перечитати мою пробу пера.

Файли docx, PDF та epub поклав на файлообмінник ex.ua та гуглодрайв. Приємного читання!

Любі друзі та шановні знайомі!

За браком часу у мене не доходять руки більше тут публікувати фотографії. Воно до цього йшло давно, але тепер вже точно відчуваю, що все, харош. Тут у мене живе пошта, я нею користуюся, єслішо. Ну а кому цікава і надалі моя фотомазня та нечаста писанина - ласкаво прошу до фейсбуку: https://www.facebook.com/profile.php?id=100000620435325

Читав не так давно документальну книгу "Чудо в Андах" про події 1972 року, коли в горах на кордоні з Чилі упав пасажирський літак з уругвайською регбійною командою. Більша частина пасажирів вижила, але залишилася відрізаною від цивілізації на льодовику, на висоті 3300м. Про ці події був знятий документальний фільм і, можливо, його хтось бачив (я - ні).

Книга присвячена сповненій жахливих подробиць історії виживання та порятунку пасажирів, але розповісти я хотів не про це. Автор книги, Фернандо Паррадо, завдяки чийому героїчному походу через досить серйозний гірський хребет без спорядження і їжі завдячують життям ті, хто зміг протриматися більше двох місяців до прибуття рятувальників, виявився наполовину українцем. Зі слів Паррадо, його майбутня мати Євгенія з батьками прибули в Уругвай у 1939 році, "втікаючи від лих Другої Світової війни". Хоча я особисто схиляюся до думки, що до цієї еміграції скоріше міг прикласти руку Сталін... Коли Євгенія (або Ксенія, на уругвайський манер) вийшла заміж за Фернандового батька, вони жили дуже бідно, в тісній кімнатці без меблів. Але наполеглива праця і підприємницька "жилка" дозволили родині Паррадо з роками зажити пристойно, а потім навіть, певною мірою, заможно. Настав нарешті момент, коли вони змогли придбати собі двоповерховий будинок у фешенебельному районі Монтевідео, столиці Уругваю, прямо на березі океану, і переїхати туди всією родиною разом з бабусею Ліною.

І тут відбулося те, чому я не здивувався в принципі, але що зігріло мою українську душу.

Цитата з книги (мій переклад):

"Однією з перших справ, якою зайнялася моя мати в новому будинку, було допомогти її власній матері, Ліні, що жила з нами відтоді, коли ми були ще малими, перекопати широкий, пишний зелений газон перед будинком, щоб перетворити його на величезний город. (Ліна також завела на подвір'ї качок та курей і, очевидно, шокувала наших сусідів, коли вони зрозуміли, що ця блакитноока, сивочола бабуся, одягнена як проста європейська селянка, зі шкіряним поясом, завішаним садовим інструментом, започаткувала справжню маленьку ферму в одному з найбільш манірних та чепурних районів міста).
Під дбайливим доглядом Ліни, невдовзі город заряснів небаченими врожаями квасолі, гороху, зелені, гарбузів, кукурудзи та помідорів. Цих овочів було для нас занадто багато, але мати не могла дозволити хоч чому-небудь пропасти марно. Вона годинами сиділа на кухні з бабусею Ліною, консервуючи надлишки овочів, щоб ми могли насолоджуватися дарами землі цілий рік..."

Воістину, українці такі українці :)

Я люблю метал. А ще я люблю східну музику, арабську зокрема. І тому час від часу цікавлюся, що відбувається на східній рок- і метал-сцені в надії вихопити який-небудь цікавий сплав європейської та арабської культури. Щось, звичайно, знаходилося, але рівень композиції, виконання, запису завжди відбивав бажання слухати далі. "Інтернет-група" Al-Qaynah, яка складається з ентузіастів по всьому світу, що один одного ніколи й не бачили, записала багатообіцяючі демки, хоч і невисокої якості, але з чудовими ідеями. Але на демо-записах все і заглохло.

Індійська прог-команда Motherjane писала, принципі, досить цікаву музику, хоч вона і швидко набридає. Але в останньому альбомі вже немає чого слухати, скотилися в якийсь занудний поп-рок...

І хто б міг подумати, що в Тунісі, в цій маленькій та зовсім небагатій країні на краю великої пустелі ховається прог-метал команда, якій не соромно показатися на світовій сцені поруч з глибами на зразок Dream Theater i Symphony X (що вони останнім часом і почали робити). Отже, до вашої уваги Myrath

Я час від часу відповідаю поштою на запитання щодо моїх подорожей і, зокрема, щодо їх організації. Як? З чого починати? Куди бігти і що робити? Останнього разу на мене накинулося натхнення і я написав досить розлогу відповідь про те, як я планую та готуюся до подорожей зацікавленому товаришу з нашого сайту. Коли дописав - вирішив, що після незначного доведення напильником цю розповідь можна й опублікувати.

На самостійну подорож за кордон нелегко наважитися вперше, до цього звикнувши до безпечних, давно накатаних, але тому й "прісних" організованих туристичних груп. У мене "організованого" досвіду було небагато, тому на першу авантюру самостійної поїздки з товаришем ми пішли досить легко.

Першою стала єгипетська 2007 року. Поїхали ми удвох з другом без всяких планів. Точніше, план був: розберемося на місці. Для початку ми купили квитки в Каїр і назад, тоді я забронював на пару днів хостел в Каїрі, а там у них, якщо вірити опису готелю, якраз була штука під назвою travel desk. Я спочатку було подумав, що це просто консультант там у них сидить на пів-ставки, але цей travel desk виявився повноцінною турфірмою, а готель у них був, виглядало, всього лише паралельним доходом. Отже, по приїзду нас особливо не запитуючи взяв в оборот менеджер, показав першим ділом товсті зошити з відгуками вдячних туристів, ну і за чайочком, раз таке діло, ми почали з ними планувати маршрут, втискуючи щось, викидаючи щось, щоб поміститися у наші два тижні. Ну от, власне, і все. Далі у нас голова не боліла. В кожному місті нас зустрічали і проводжали з поїзда/автобуса/джипа представники їхніх партнерів. Селили в готелі, пакували в екскурсійні автобуси. Мороки мінімум, коротше кажучи, і при цьому залишається достатньо свободи і "контакту з країною". Бо тебе не возять всюди на туристичному автобусі з натовпом таких же, як і ти, підневільних туристів. Замість цього - звичайні рейсові автобуси, задрипані вагони другого класу і т.д. На перший раз - чудово, незвично, цікаво! Але далі, все ж таки, хочеться більшої самостійності.

Другою країною був Туніс, на якому я і виробив свою теперішню схему підготовки. Взагалі, Туніс - пречудова країна для початку самостійних подорожей: компактна, цікава, із зрозумілим та якісним транспортом. Тільки тепер я не знаю, як там і що, після того, як вони свого "папіка" скинули, чи достатньо спокійно для поїздки. Про Туніс я писав більш детально у фотоальбомі, там можна почитати, а тут я коротко розпишу саму послідовність планування. 

Отже, на сьогоднішній схема наступна (не вдаючись в конкретику для певної країни):
1. Збираються охочі поїхати, з ними узгоджуються дати.
2. Купляємо квитки туди і назад.
3. Вирішуємо візові питання, якщо потрібно. Це може стати значною проблемою - "вільним мандрівникам" не дуже довіряють, навіть у африканських країнах. Якщо ти в готель на пляжі, і назад - без проблем. Хочеш поїздити - на тобі проблем мішок! Але є й без заморочок країни, Туреччина, наприклад (про Єгипет не кажу, зараз туди їхати, м'яко кажучи, не варто :) ). Може так статися (наприклад, для Європи), що доведеться спочатку розробити детальний план, забронювати, або й викупити всі готелі, і лише тоді починати займатися відкриттям візи. Коротше кажучи, тут всіх можливих варіантів і не опишеш.
4. Читаю багато і довго про країну, що там можна подивитися, який там є транспорт і як працює, які звичаї, які пастки і т.д. Тримаю при цьому під рукою карту і все на ній розглядаю. Для збору корисної інформації (різного роду, транспортної зокрема) я користуюся форумом LonelyPlanet (зараз він з якоїсь радості закритий, кажуть - забагато у них повідомлень на форумі, мовляв, треба їм переробляти двіжок). Зазвичай через тиждень-два в голові оформлюється непогана картинка, з якої вже можна починати писати план.
5. Створюю у ворді табличку з двома колонками: дата та місце. Друга колонка значно ширша, бо туди вписується багато інформації.
6. Заповнюю дати, проставляю приліт, відліт і починаю вписувати місця, в які хочемо потрапити, і скільки в кожному хочемо провести днів. Для встановлення порядку, що за чим, слугує вже відкладена в голові карта і приблизне уявлення про транспортне сполучення в країні. Інколи щось доводиться викидати на цьому етапі, бо цікавого в будь-якій країні завжди більше, ніж ти в змозі побачити навіть за місяць чи два, не кажучи вже про два тижні.
7. Коли місця стають на свої місця (каламбурчик :) ), починаємо вписувати до кожної точки маршруту, чим і коли ми туди приїдемо і як звідти виїдемо. Для цього часто слугують сайти залізниць та автобусних перевізників, переважно вони релевантні і на них можна покладатися. На цьому етапі можливі певні зсуви та перестановки, наприклад, з-за того, що потрібний автобус ходить через день, або поїзд йде вранці, а не увечері, коли тобі б хотілося.
8. Починаю підбирати житло.Тут кожен вже собі сам вибирає по бюджету і ступені любові до комфорту та чистоти :) Популярним сайтом для бронювання є booking.com, але він спеціалізується на готелях "загального плану", без бюджетного ухилу. Я надаю перевагу hostelbookers.com, він розрахований більше на "бюджетників", хоча і дорогі пропозиції там теж є. На цьому етапі також доводиться детальніше працювати з планами міст, щоб підбирати собі вдале розташування житла. Карту району кожного готелю з контактами я роздруковую і потім додаю до плану.
9. По ходу планування в табличку також заношу всяку цінну інформацію, що трапляється по дорозі.
10. Все. Чекаємо своєї дати і вирушаємо назустріч пригодам! :)

Окремим списком йдуть всі цікаві місця та інформація про те, як до них дістатися. Для цього також чудово згодяться книги-путівники на зразок LonelyPlanet.

Нижче, в якості наочного прикладу - кусочок плану поїздки до Марокко через Туреччину, найдетальніше розпланованої з усіх.

02.07	Стамбул (9:30 приблизно) Купити план центру, поїхати в центр на метро до кінцевої ст. «Aksaray», пересадка на трамвай ст.«Yusufpasa», поїсти, погуляти: Yerebatan Sarnici (цистерни), Gedikpasa Hamam, ст. трамвая «Beyazt-Kapalar», Hamam Caddesi65-7, off Gedikpasa Caddesi (подумати, чим ще зайнятись) 20:00 – Karakoy ferribot (from 20:00 ferries depart every 30 minutes, on the hour and half hour,) 21:00 – Kadikoy ferribot, звідти автобусом E10 (20:25, 20:55, 21:00, 21:25, 21:55) 23:00 - Gokcen Airport http://www.turkeytravelplanner.com/go/Istanbul/Transport/ataturk2gokcen.html виліт 01-50
03.07	Casablanca (05:30 приблизно). З аеропорта доїхати поїздом (відправлення кожної години: 6:00, 7:00 etc, в дорозі 30-35 хв.). Потусити день, відпочити. Переночувати: Hotel Central, 20 Placa Ahmad al Bidaoui,  00212661162826
04.07	Casablanca->Fes поїздом зранку (8:15). Тусити день у місті,   Переночувати:  Riad Damia, 10 rue Sornas, Ziat, 00212 62 18 97 77
05.07	Fes цілий день   Fes ->Rissani  увечері нічним автобусом ONCF (20-30 відпр.)
06.07	Rissani  в 06:44 Rissani->Merzouga на таксі,або організувати там же на місці. Можна пошукати спосіб дістатися до озера, тамфламінго та інша живність. Увечері виїзд в пустелю на ніч.
07.07	Зранку повернутися в Rissani. Можливо, озеро глянути цього дня. Rissani -> Marrakesh нічним автобусом CTM в 18-00
08.07	Marrakesh в ???  Тусити весь день. Переночувати:  RiadMarrakech Rouge, Riad Zitoune Jdid, Derb Zinka Dika 40

Давно у мене крутилася ідея створити канал, де можна було б збирати в одному місці спостереження I.UA-шників за нечастими та зовсім рідкісними атмосферними явищами. Все-таки "масив" спостерігачів на сайті немаленький, а у небі часто відбувається стільки цікавих речей... Різноманітні види гало, веселки, рідкісні види хмар, смерчі, грози, північне сяйво. Ось лише декілька прикладів атмосферних явищ, наловлених жителями сайту:

"Сонячний стовп", виникає на пласких шестигранних кристалах льоду у високих хмарах. Автор: kas57

Сріблясті хмари - надзвичайно рідкісне явище. Виникають на висотах 75-85 км, тому яскраво світяться на фоні темного неба після заходу сонця. Автор: NVD-2009 

Undulatus asperatus - рідкісний тип хмар, лише у 2009 році доданий у "Міжнародний Атлас Хмар" як новий вид. Автор: healthic 

Фрагмент округло-горизонтальної дуги, різновиду сонячного гало, що у нашій країні спостерігається лише влітку, і лише на півдні, тому що для його виникнення потрібна значна висота сонця над горизонтом. Автор: MramorN 

Нарешті, "руки дійшли". Ласкаво прошу до "Атмосферних явищ" в якості польових спостерігачів або читачів: обіцяю, по каналу показуватимуть лише саме цікаве.

І частіше піднімайте голову угору :)

Ніхто, думаю, не буде сперечатися, що "Smoke On The Water" - одна із самих знакових композицій в історії рок-музики. І як всі знакові пісні, вона переграна та переспівана тисячі разів. З часом у мене назбиралося декілька цікавих кавер-версій, при чому не простих перегравань "нота в ноту", а саме інтерпретацій. Ними й ділюся. Темпи та тональності у всіх різні, але я свідомо не став їх вирівнювати.

Отже першими вступають самі "атцы", а за ними естафету підхоплюють Six Feet Under на чолі з Крісом Барнсом, власником (на мій погляд) самого моторошного голосу в сучасному металі. За ними темп піднімають Soulfly, де Максу Кавалері вдається прокричати всю пісню на одній ноті. Далі дає жару шведський гітарний віртуоз і знатний клоуняка Mattias "IA" Eklundh. І, накінець, завершує мікс Pat Boone та його біг-бенд зі своїм кавером з альбому "In A Metal Mood".

Якщо комусь захочеться послухати повні версії - звертайтесь, передам через файли.і.уа.

Коли мені в руки потрапив заипис дебютного альбому французького дуету Pin-Up Went Down, він відразу же відправився на вершину мого власного рейтингу "дивної та безбашенної" музики, яку не збирається покидати ось вже рік. За власним визначенням музинкантів, вони змішали gothic, death та progressive metal, додавши туди фанк, джаз та інші експериментальні стилі. Мій брат, що підкинув мені цей запис, дав значно коротше визначення цьому стилю: "гоніво-metal" :)

Справжньою перлиною дуету є, звичайно, вокалістка Асфодель. Ні, з технічної точки зору нічого аж такого надзвичайного, ні 5-ти октав, ні неймовірної сили голосу, але...

Біля імені вокаліста на музичних альбомах звичайно зазначається "vocals". На всілякого роду death-thrash-grind metal альбомах - "voices" (гроул чомусь ніхто не хоче називати вокалом :) ). На диску Pin-Up Went Down написано: "Asphodel: female creations" ("жіночі персонажі", якось так)

Щоб зрозуміти, чому там написано саме так, послухайте нарізочку треків з альбому "2Unlimited"