НашіВчинки - наші Сліди
- 05.03.18, 08:44
слід
в житті ,
життях чиїхось
як у снігах
незаймано - білісних .
який то Cлід
буде ?
чи болісний
або обитий брудом..
Прощай – просте та звичне слово,
Але почути його знову
У кого вистачить душі?
Хто зможе стати не собою
Та перед довгою зимою
Пролити відчаю дощі?
Прощай – апофеоз тривоги,
Це – фініш довгої дороги,
Яку роками торував.
Прощай – стіна морозна льоду,
Межа погоди та негоди,
Її так мало хто здолав.
Прощай – згасають добрі миті,
Прощай – чи варто далі жити
Й свічу своїх палити днів?
Прощай – і в серці все холоне,
Й тому в моєму лексиконі
Таких немає навіть слів.Що є життя? Питання, мабуть, вічне,
А відповідь ховається в віках,
У душах світлих, ніжних, поетичних,
Омріяних та сказаних словах.
У посмішках, і щирих, й несміливих,
В кутках сумних та радісних очей,
В осінніх та тужливих довгих зливах,
У русі спантеличених плечей.
Є відповідь в мовчанні, і в розмові,
У жвавих днях, спокійних вечорах,
У дотиках, у подиху, любові,
Бажаннях, що збуваються у снах.
Та відповідь серйозна і комічна,
Вона і на землі, і у раю.
Що є життя? Питання, мабуть, вічне,
Й собі його я вічно задаю.
08.03.2016
Мовчала ніч. Дзюрчало слово
І втома падала з плечей,
Мене торкалась вічність знову
Холодним дотиком очей.
Дивилась в душу, непорочна,
Шукала щось в її кутках.
Воно було, було, це точно,
Бо проявлялось. На листках.
06.03.2016
Чужа відрада? Ні, моя відрада!
Далеке шепотіння вечорів,
У миготінні жовтім зорепада,
У відблиску колись забутих снів,
У погляді, у серці мерехтінні,
У подиху, що лине в небеса,
У сонячному чистому промінні,
Що в темряві ніколи не згаса.
У дні, що по-над обрієм злітає,
Ти в радощах і, навіть, у журбі.
Чужа любов? Чужого не буває,
Якщо його ти носиш у собі.
05.03.2016
Невже такий я марний?
Невже такий колючий?
Невже мій погляд хмарний
Тобі такий гнітючий?
Невже гіркий мій голос
Спинити щастя може?
І стану мого колос
Й думки тобі ворожі?
Навіщо ті кордони
Й мовчання глупа сила?
Невже мій світ бездонний
Тобі незрозумілий?
02.03.2016
До сторіччя Крут, поминальна пісня. Вічна слава і пам'ять, пасіонарним синам України!
1
Там, де зимний вітер в полі
Сніг кидає в лиця
Йшли назустріч грізній долі
Триста українців.
З гаслом "Воля над усе!"
Девіз Святослава*
До небес Русь піднесе
Невмируща слава.
2
Закайданити Свободу
Тягся ворог лютий
Йшли в безсмертя сини Роду
Йшли на бій під Крути.
...приспів…
3
Звала їх набити пику
Злій ординській мані*
Слава прадідів великих
Князів та гетьмАнів.
…приспів…
4
Щоб не вкрила землю-неньку
Хижа тінь біди
Йшли під пісню молодецьку
Стрілецькі ряди:
– Побратими, нам не личить плакати-тужить
З нами правда, Честь та Слава буде в віках жить!
Бо коли характер Роду міцніший від криці
Не посміють плюндрувати рідний край чужинці!
…приспів…
Була "Воля над усе!"
З часів Святослава
До небес Русь піднесе
Невмируща слава...
*– "девіз Святослава" – Святослав, славетний воїн, останній Великий князь-язичник. При його правлінні, Русь (нинішня Україна) як держава – досягла вершини своєї географічної, економічної та воєнної могутності
* – "мана" – чорний привид, зла примара
29.01.2018р
Хтось просить хліб,
Хтось просить снів,
Над ворогами
Перемогу,
А хтось до неба
Кораблів
Чи пряних пахощів
Степів,
Грошей чи додаткових
Днів,
А я прошу себе.
У Бога.
28.02.2016