Прощай

Прощай – просте та звичне слово,

Але почути його знову

У кого вистачить душі?

Хто зможе стати не собою

Та перед довгою зимою

Пролити відчаю дощі?

Прощай – апофеоз тривоги,

Це – фініш довгої дороги,

Яку роками торував.

Прощай – стіна морозна льоду,

Межа погоди та негоди,

Її так мало хто здолав.

Прощай – згасають добрі миті,

Прощай – чи варто далі жити

Й свічу своїх палити днів?

Прощай – і в серці все холоне,

Й тому в моєму лексиконі