ВЫБОРЫ и ПРИВИВКА: поможет ли харьковчанам вакцинация?

В Харькове в день выборов мэра 31 октября открылся 41 пункт вакцинации от COVID-19.

Все они работали с 9:00 до 18:00 на избирательных участках, расположенных в школах. В наличии у медицинских бригад были вакцины "Coronavac", "Pfizer", "AstraZeneca".

 https://youtu.be/lIXtcZmse-I

31 октября состоялись внеочередные выборы мэра Харькова. Явка была рекордно низкой – всего 28,4 %

Из  1 млн. 15 тыс. 112 избирателей проголосовало всего 288 645 человек.

Харьковчане проголосовали на 605 участках города, 55 из них действовали в медучреждениях.

Некоторые общественные организации, наблюдавшие за выборами и ряд кандидатов, заявили о массовых фальсификациях и краже голосов в пользу временного ИО мэра Терехова И.А.

Даже итоговые протоколы переписывались внаглую!

Как это было:

ВЫБОРЫ мэра: как Добкин и Терехов голосовали

https://youtu.be/lIXtcZmse-I

Выборы в Харькове. Пирожки, скандалы и первый комментарий Добкина

https://youtu.be/ArUZkwhGx9s

Харьков без Кернеса. Горячая сессия горсовета: драки и митинги - и снаружи и изнутри

Харьков утонул в митингах: Барабан, ФОПы, националисты, активисты, ножи и драки, депутаты. ФОТО-ВИДЕО

Город давно не видел такого количества митингующих, драк и открытых конфликтов!

#ПриГенеТакойХерниНебуло - говорят харьковчане.

Сегодня весь цивилизованный мир отмечает День памяти жертв холокоста и день окончания блокады Ленинграда.

Эти две даты тесно переплелись в нашей семье. В то время, когда мой дед, старший лейтенант Красной Армии, держал оборону и насмерть стоял на Пулковских высотах, не пропуская фашистов в Ленинград, его семью оккупанты с полицаями под его родным Харьковом расстреливали в Дробицком яру с тысячами других ни в чем не повинных евреев, украинцев, русских, цыган и людей других национальностей.

На Пискаревском мемориальном кладбище в Санкт-Петербурге харьковчанами установлена памятная таблица в память о погибших жителях блокадного Ленинграда.

Чтобы Институты памяти и другие "стиратели народной памяти" не писали и не учреждали - настоящую память нельзя стереть. Она у людей в крови.

Михаил ДОБКИН 

                  ... що був він чудовим пророком

                 Таки "нарожали бабьі" тих, хто з місяць тому проголосував за перейменування у Харкові проспекта Петра Григоренка на честь радянського маршала Георгія Жукова.

              Що ж відомо про особисту роль та вплив Жукова на життя міста Харкова?
              А що зробив Жуков для України?


              Тут відомо більше. Польові військкомати, які здійснили призов 900000 осіб чоловічого населення "визволеної" території  України, що якось пережили, або підросли в умовах німецької окупації. Їх, погано навчених та озброєних, як витратний матеріал, винахідливо кидали на знищення ворожих укріплень. Проте від такого видовища скоріше від укріплень руйнувалася психіка німецьких кулеметників.


                Спогади  Юрія Коваленка, офіцера з особливих доручень командувача 1-им Українським фронтом генерала Ватутіна, а також слова, начебто приписані ним Жукову, давно оголошено фейком барона Мюнхгаузена. Але будь-які сумнівні слова або секретні документи можна реконструювати за практикою їхньої реалізації.
                На що завжди був щедрий Жуков - це на кулі у потилицю особового складу Червоної армії, що під переважаючим натиском ворога відступив, залишив позиції чи просто, на його думку, не відповідав займаній посаді.
                Ніхто поки не оголосив фейком факт біографії українського письменника і фронтовика Анатолія Дімарова, за спогадами якого: "Никаких медкомиссий не было. На фронт забирали калек и больных. Я уже в 20 лет был инвалидом, слепой и глухой от контузии - все равно взяли. И погнали нас на немецкие пулеметы, знаете, с чем? С половинками кирпичей! Мы не были обмундированы, вооружены. Нас гнали целый день по лютому морозу и пригнали в местечко, разрушенное до основания. Выдали половинки кирпичей, показали громадный водоём, скованный льдом, и сказали ждать сигнала - ракеты. А когда она взлетит - дружно высыпать на лёд и бежать на врага, который засел на противоположной стороне за крепким ограждением, и выбивать его оттуда… полукирпичинами! А он пусть думает, что это… гранаты…".
              
               Ніхто не оголосив фейком результати досліджень російських істориків, письменників, мемуари високопосадових радянських воєначальників ... Російський письменник Олександр Бушков у книзі «Россия, которой не было» пише: "Возможно, маршал Жуков по количеству пролитой им крови и шлейфу самолично вынесенных смертных приговоров за спиной в определенные годы превосходит даже Сталина. Это одна из страшнейших фигур русской истории".
               Ось як бачився Жуков із картинки, створеної  радянською пропагандою у світі: "Війну в Європі виграно і ООН не завдячує цим жодній людині більше, ніж Маршалу Жукову"; "Він був компетентним солдатом. Ніхто не зміг би провести кампанії, які він зміг, і не зміг би пояснити їх так ясно з точки зору власних переваг і слабкостей та ін. Крім того, він був добре тренований, чудовий військовий керівник" - Дуайт Ейзенхауер
               А ось як - людьми, що добре його знали:
              "Я добре знаю Жукова завдяки спільній тривалій службі, і маю сказати відверто, що тенденція до необмеженої влади й відчуття власної непогрішності у нього ніби в крові" - С. К. Тимошенко, Маршал Радянського Союзу;
              "Щодо Жукова я перш за все хочу сказати, що це людина виключно властолюбна й самозакохана, дуже любить славу, шану та догідництво перед ним і терпіти не може заперечень" - О. О. Новіков, Головний маршал авіації;
              "Жуков, цей узурпатор і грубіян, ставився до мене дуже погано, просто не по-людському. Він усіх топтав на своєму шляху, але мені діставалося найбільше. Я з товаришем Жуковим вже працював, і знаю його як облупленого. Це людина страшна й недалека. Вищої марки кар'єрист... Слід сказати, що жуковське оперативне мистецтво - це перевага в силах у 5-6 разів, інакше він не буде братися за справу, він не вміє воювати не кількістю, і на крові будує собі кар'єру" - А. І. Єрьоменко, Маршал Радянського Союзу
              "Від моменту приходу товариша Жукова на посаду міністра оборони в міністерстві оборони створилися нестерпні умови. У Жукова був метод - пригнічувати" - С. С. Бірюзов, Маршал Радянського Союзу.
              
               Відзначився також Жуков у численних актах військового мародерства на територіях "звільнених" країн Європи з особистим привласненням вилучених матеріальних цінностей у вагонних нормах. Був засуджений за це радянським партійним керівництвом у 48-му році із оголошенням "попередження" в якості вироку. А частину з пограбованих цінностей йому ще й подарували.
              Брав участь у придушенні повстань: селянського (Антонівського) повстання на Тамбовщині 1921 р. та  Угорського антирадянського повстання 1956 р.
              З особливим гуманізмом проводив наземне випробування ядерної бомби під час військових навчань в Оренбурзькій обл. над головами 45 тис. військовиків, які брали участь у тих навчаннях.

             А ось біолог,

мандрівник-дослідник полярних областей, фотограф, океанограф, метеоролог,

зразковий сім'янин


педагог, професор, ректор Університета Осло,


дипломат, громадський діяч, оголошений співвітчизниками "Норвежцем тисячоліття" національний герой Норвегії та водночас і громадянин Світу, лауреат Нобелівської премії миру 1922 р.,

                На карті Арктики нараховується зо два десятки об'єктів, названих іменем Фрітьйофа Нансена.
                У кінці січня 1923 р. Нансен приїздив до Харкова, щоб погодити з урядом УРСР план боротьби з наслідками голодомору і надати допомогу республіці у важкий час. Він зустрічався з керівниками українського уряду Григорієм Петровським і Християном Раковським. Про свої наміри він заявив так: "По-перше, необхідно надати допомогу потерпілим від голоду, а також допомогти селянам відбудувати своє господарство, щоб вони спокійно зустріли майбутнє. Друге завдання — сприяти підвищенню культурного рівня країни, якій належить велике майбутнє. Необхідно допомогти студентам продовжувати навчання, вчителям — вести педагогічну практику. Пам'ятатимемо, що для цієї мети нам необхідна не тільки їжа, але й книга. На нас лежить великий обов'язок навчити європейські країни взаємної довіри".
                Фонд Нансена становив 250 000 золотих карбованців. Значну частину його склали кошти від врученої у 1922 р. йому Нобелівської премії.
               До України переводилася велика кількість сільгосптехніки, дієтичних харчових продуктів. Місія Нансена також заснувала багато дитячих будинків, зокрема і в Харкові. Усі вони називалися однаково: «Дитячий будинок ім. Нансена». Також на гроші Фонду Нансена в Україні засновані два дослідних господарства.


               На знак пошани до пам'яті Нансена скульптор Олександр Табатчиков створив погруддя великого норвежця.
               І все?
               А як же ж так? Чим же дорогий харків'янам самозакоханий недалекий самодур сталінського зразку, талановитий імперський завойовник, що досконально опанував тактику гарматного м'яса, автор багатьох перемог та плагіатор авторства не меншої кількості перемог Червоної армії у 2-й Світовій війні, мародер Г. К. Жуков? Чому ж досі ніхто не заявив, що був би гордий проживати в Харкові на вулиці Нансена, радий би прогулятися площею чи парком Нансена?

Выборы на Украине: Харьков русский город!

Та самая «Новороссия», над поражением которой все смеялись год назад, снова громко и убедительно заявила о себе устами самих украинцев

Прошедшие местные выборы в Украине можно считать «контрольными» — в отличие от прошлогодних президентских и парламентских. На президентских большую роль играла еще не отошедшая эйфория Евромайдана, а на парламентских – конфликт в Донбассе. Но сейчас и «революция достоинства» успела подзабыться, и «восточная война» перестала быть темой номер один, так что политики стали соревноваться друг с другом так, как им и положено – популярностью и программами. И выяснилось, что эксперимент по «замещению элит» — он же «бандеризация» и «европеизация/американизация» Украины – в значительной степени провалился.

Если быть более точным, он не провалился, а, скорее, не дал ожидаемых результатов. Как были рагули в Бандерштадте «заевропейцами», так и остались; как были русскоязычные города «антизападными» и «пророссийскими», так ничего и не поменялось.

Делать такие выводы позволяет стремительное – в первом туре, чего не добился даже Кличко в Киеве – избрание Геннадия Кернеса мэром Харькова.

Кернес, который тихой сапой содействовал созданию Харьковской Народной Республики и с большим энтузиазмом гнобил всех и всяческих «патриотов Украины», и который был за это впоследствии тяжело ранен снайпером, до сих пор полупарализован. Передвигается на ходунках, до полноценной активности ему еще неблизко. Но избирателей это совершенно не смутило – все возможные доводы в духе «а как он будет исполнять обязанности мэра в таком состоянии?» никого не пугали. В итоге – порядка 60% голосов, и чудовищный отрыв от всех прочих кандидатов (следующий – Тарас Ситенко от умеренно-националистической «Самопомощи», набрал 16 % голосов).

Господи, как надо было замучить, задролбить и замытарить город, чтобы он искал спасения у калеки, почти недееспособного, но проверенного, «своего»?

Националисты не скрывали своего разочарования, а украинские СМИ не стеснялись публиковать их гневные твиты прямо с матюками, ничего не «запикивая» (http://24tv.ua/ru/ukraina/ves_harkov_umnozhat_na_nol_reakcija_socsetej_na_pobedu_kernesa/n624151): «Харьков, еб*ть ты лох», «Харьков это диагноз», «Теперь всех харьковчан буду называть тупой п*здотой» и так далее… Демократически избранный мэр – это явно не то, что нужно «новым украинцам».

Провал «украинизации» — налицо. И ведь это Кернес еще, по сути, не участвовал в предвыборной гонке! А если бы он, с присущей ему энергией и оригинальностью, раскрутил марафон собственной агитации – там и все 80% были бы! Повторю свою мысль: харьковчане проголосовали бы и за робота, лишь бы он не заставлял говорить их по-украински и не насаждал разную ересь.

В других «русских» городах ситуация не намного лучше (с точки зрения украинизаторов): в Одессе кресло мэра, похоже, сохранил матерый «регионал» Геннадий Труханов (чуть-чуть не дотянул до 50%, но второй тур вряд ли принесет сюрпризы), а в Днепропетровске разыгралось настоящее сражение. С одной стороны, как бы лидирует Борис Филатов, человек Коломойского и русофоб, но с другой – во втором туре ему придется побороться с Александром Вилкулом, который ненамного отстал по голосам (41 и 32% соответственно). Что принесет второй тур 15 ноября – крайне интересно, но уже сейчас ясно, что монополию на власть в Днепропетровском городском совете «Укроп» Коломойского не смог захватить, почти столько же депутатов будет и у «Оппозиционного блока».

Что было в Донбассе – срывы выборов в масштабе целых городов, масштабные фальсификации путем объявления выборов постфактум несостоявшимися и так далее – уже всем известно. Донбасс бы ничего нового не сказал – массово выдвинул в местные органы власти проверенные кадры из «Партии регионов», вошедшие нынче в «Оппоблок».

И теперь вопрос: за что боролись? За что боролись все эти «европеизаторы», кричавшие, что «регионалы» держатся у власти только путем подтасовок, и что первые же свободные выборы их сметут в небытие. Вот, пожалуйста, прошли выборы – не очень свободные, но уж какие есть. Там, где их результаты побоялись отменять – поражение «хунтовцев» налицо, БПП везде болтается в хвосте, не говоря уже о «Свободе» и прочих ляшках. Никакой консолидации Украины под новыми лозунгами и близко не произошло.

Это дает нам надежду – надежду на то, что рано или поздно ситуация изменится в лучшую сторону. Даже если этой «лучшей стороной» станет разделение Украины по границе устойчивых электоральных предпочтений. Как мы видим, их не в силах изменить ни массированная госпропаганда, ни уличный террор, ни грязная выборная игра. Та самая «Новороссия», над поражением которой все смеялись год назад, снова громко и убедительно заявила о себе устами самих украинцев.

 Аккаунт агентства ХХI Век в Одноклассниках  Google+, Фейсбуке, Twitter,Вконтакте

Григорий Игнатов, Журналистская Правда

27.10.2015, 10:38

Шановні кияни! Харків потребує Вашої допомоги! Приходьте 12 серпня 2014 р. о 9-30 на пікет Верховної Ради з метою допомогти депутатам прийняти законопроект щодо розпуску Харківської міської ради. Організатор – Громадська Варта Харків. Міська влада Харкова представляє з себе залишки старого режиму та складається з представників ПР і КПУ, що цілком підпорядковуються міському голові Кернесу. Вона потурає сепаратистам у Харкові, який ще до початку подій на Донбасі був однією з основних цілей російської агресії. Проте реалізувати тоді ці плани не вдалося. Усім відомо, що саме Кернес причетний до численних нападів на харківських євромайданівців, а останні його заяви та дії навіть не залишають жодних сумнівів у справжній антиукраїнській позиції. Спочатку Кернес заявив, що не вважає Путіна агресором, а 6 серпня 2014 р. на сесії міської ради продавив рішення щодо присвоєння звання «Почесний громадянин м. Харкова» двом громадянам Росії, що фінансували «титушек», а один з них ще і голосував у Раді Федерації РФ за анексію Криму та введення російських військ в Україну. Допоможемо харків’янам очистити місто від Кернеса та його поплічників! Не допустимо повторення донбаського сценарію в Харкові, який є прифронтовим містом! Харків – Україна!

http://q99.it/pIQGEMo

https://secure.avaaz.org/ru/petition/Poroshenko_Pyotr_Alekseevich_Prezident_Ukrainy_Ne_naznachayte_Kernesa_GA_gubernatorom_Harkovskoy_oblasti/?czjYJhb

Допа и Гепа, настоящие герои своего города! Поднимают Украину с колен.Кернес: Ну, давайте, ну, ебать-копать...