Почув, як порівняли "добродії" Анголу і Донбас...Звичайна справа, вивчити намазІ поділивши на склизький рідства підставі -Улюбленців та ворогів, бушменів й банту.Анголу розіп'яла громадянськая війна,Не в справжній час, во всі часи обманБув кредом пресси,бо прошарок - куб,Що має відгук в параллелі кладовищ,Де мариво й письменний брудСпоріднює УНІТА та ЦК МПЛА, Та стерті нанівець ФПЛА, і це лише питання. -На це було чиє міцне бажання продовжувати біль?Горрячка пресси - жовтих, та...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Спасибі тобі,мій коханий,Що серце любов"ю ясніє.Що поруч з тобою з рокамиДуша лише молодіє.Я вдячна тобі,моє Сонце,За ніжну ранкову каву.За теплий і затишний вечір,І за усмішку ласкаву.Натхнення моєї долі,Безмежна моя Любове!Нас Небо звело з тобою,Весь світ поділивши надвоє.

[Приєднана картинка]У моєму місті йдуть дощі...Його любить дощова погода.У імлі,неначе у плащі,Заховалася його казкова врода.Міріади ниточок-краплинНебеса поєднують з землею.Сірий сум змиваючи зі стін,Вони ллються на дороги і алеї.Завтра день новий настане,дощ пройде,І над містом знову сонце заясніє,Теплоту і радість місту поверне,Світлим променем любові обігріє.

[Приєднана картинка]Не пишеться...Мовчать думки.В похмурих днях згубились рими.Течуть рутинності струмкиЗ зими до літа,з літа в зИму.В душі дощить...Не веселятьВесни холодні подарунки.Краплинами малює часНа вікнах сірі візерунки.

Просинається земля … дзвінкими струмочками, молодими листочками, піснею журавля молодіє земля. Ніжно пахне рілля, жовтими первоцвітами, &nbsp...

Читати далі...

Занадто багато «чому?», Занадто багато «навіщо?», Занадто багато розмов І губляться в них слова віщі. Навколо хаос із розваг Війни і розбитих ілюзій. Затягує в темряву страх, Висмоктує душу мов смузі. Занадто багато промов, в них істина вже, як повія, все змінюють в ній до основ, щоб лиш виглядала, як «мрія». Прикривають їй певні місця, Інші натовпу кидають в ноги, Розрізають й несуть до...

Читати далі...

Навіщо наряди, принциІ пафосних слів єлей?Мені би – потерті джинсиІ сонце твоїх очей.Мені би – старі кросівки,Де шпильок нема й оздоб,Мозаїкою бруківкиЗ тобою блукати щоб.Й, відкинувши всю манірність,Під міста вечірній блюзМовчати солодку вічністьУдвох про п’янке «люблю»…[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Чорні круки знов летять над Україною,Знову плаче,надриваючись,душа...За усіх,що смертю лютою загинули,У цей день молитва лине в небеса.Через час і простір прориваєтьсяПовен відчаю,жалю й скорботи крик,Від якого вся земля здригається...Це ховає мати діток дорогих.Пам"ятаємо,сумуєм,не забудемо.Свічки пам"яті палають у серцях.Хай у вічності завжди їм світло буде,Душі зорями хай світять в небесах.Вічна пам"ять

[Приєднана картинка] Знайди слова, в яких немає крику, Де тиша примостилась кошеням І ніжно на плечі думок мурлика Про радість подарованого дня. Щоб вітром не ганятись за любов’ю, А їй гучних не треба перемов, Знайди слова, де будемо з тобою Мовчати про окрилену любов. © Ольга Атаманчук

Я давно не читаю віршів - Трохи болісно, трохи нудно.Кожне слово мені гірчить,На душі стає трохи паскудно.Певно десь у комірках душіНазбирала я в кутиках болю - І не викинуть, не пригріть,Не пустить зі сльозами на волю.Він там бродить по-трохи, гниє,Я комірок щосил уникаю - Не читаю зовсім віршів,Та й своїх давно не складаю. 15.09.2016 К. Кусок