Я мрію, хоч не знаю, Чи це варто, Що я знайду, нарешті, Сил немало, Зустріну щастя, Й подарую карту, Щоб йшло до інших Й більше не блукало.22.04.2016

Сучасна українська поезія[Приєднана картинка]Пропоную ознайомитися:http://md-eksperiment.org/post/20180430-olga-balandyuh-olviya-virshi

На мої вірші підписалося 1190 читачів. [Приєднана картинка]Якщо у Вас теж виникне бажання почитати те, що зацікавило більше тисячі осіб, можете перейти за посиланням: http://stihi.ru/avtor/vitannya17

Жінка сива моя, Вік люблю тебе я. Так змогла ти зачарувати. Щоби це зрозуміти, Життя треба прожити – Ні за чим не пошкодувати. Моя жінка, хоч сива, Бажана і красива, Як колись ми побрались весною. Відчайдушно любили, Дітей наших зростили, І зовсім не шукали спокою. Сива жінка моя, Ти вечірня зоря, Засну тихо я, й далі полину. Невід*ємна, одна, Друг, товариш, жона, Замінила ти княжу дружину.

На прем'єру "Осінньої музики" Ганни Гаврилець Київським квартетом саксофоністів і Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром в Національній філармонії України 21.09.2015 Вилущуються Цілі ноти - каштани Контрабасові ***** Листя грушеве З нотного стану дощу Розлітається. Синкопує листопадом Партитура жовтнева ***** З утроб золотих Чотирьох саксофонів – Плач, схлип...

Читати далі...

Бракує сонцю сил вже на вершечок Небесний видиратися; спроквола З півшляху подолає і додолу Сповза. Жене вівчар овечок - Вітрець і хмари, подорожні вічні, Бредуть собі серпневим пасовищем, Всевідні й мудрі. Соняхи окличні Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище... Вже ранки прокидаються пізніше, Від прохолоди щуляться. Туман Скуйовджений із річкової ніші Вигулькує, кульгавий дідуган. Він шкандибає лукою спроквола З отарою овечок тонкорунних І тане... у тремке трембітне соло,...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Шовкових споришів Тендітний дотик. У хатці з комишів Леліє ґнотик – Там сонечко до сну Вмостилось. Тихо… Ліг місяць на сосну, Молочно диха. Хор коників сюрчить - Й руна з твердіні! Замріяно турчить Струмочок. Тіні Вистромлюють носи, Ідуть навшпиньки, І крапельки роси З нічної синьки На шовк із споришів Зсипають рясно… Розкрилення душі - Дитинство...

Читати далі...

Теплый денек, синевы хладный взглядИ в дымке костров вдаль деревья молчат,Пожухла трава, горизонт уходящий, Слепи’т глаза солнце, и шепот манящий. Не вёсен полудень, не жар шумный лета,В задумчивость осень как в платье одета,Лишь шорох травы осторожный вдалиСледы заплуталые сменит в пыли.Задумчива осень, дождей тусклый плачИ в небе, как время, лошадки мчат вскач,И лучик сквозь тучи рисует нам сказку,И теплый денек дарит нежность и ласку.[Приєднана картинка]т.е.с. 02,11,10

1. Боронися від того, хто щойно тобою був І водив тебе в сад, де високі замшілі трави. Бережися того, хто тебе у тобі почув І чомусь нагадав, що і небо твоє імлаве. Де ж ті схованки снів, де загати хмільні дощу? Заростають стежки кропивами якогось дива. Ну а той, у саду, то був просто старий віщун. То був просто дивак, що його називали Дивом. 2. Монастирська стіна постаріла. Сиві сходини моху – як брови ченця. Тихо падали яблук достиглі серця, Відкриваючи...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Скажи - чому Продовжив існування коли вже стимулів катма? заради чого тут твоя Душа? Іллюзії набили синяками мозок Втомився йти ти по Шляху - Спочинь. Коли Душа втомилася від смутку Коли Роботи вже нема...