Сучасне офіційне тлумачення понять „рефлекс”, „рефлекторний”, які містяться в різноманітних тлумачних словниках, дають коротке визначення цих слів. Так, рефлекс (лат. reflexio, – відображення)  – опосередкована нервовою системою відповідь організму на подразник. Рефлексія ( лат. reflexus - відображений) - усвідомлення суб'єктом того, як його сприймає партнер по спілкуванню.

 Рефлексія це скоріше не відображення, а звернення назад, процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. Саме поняття рефлексія виникло у філософії і означало процес роздумів індивіда про те що відбувається у його власній свідомості. Р. Декарт ототожнював рефлексію зі здібністю індивіда зосереджуватись на змісті своїх думок, абстрагуючись від усього зовнішнього, тілесного. Дж. Локк розділив відчуття і рефлексію, визначивши останню як особливе джерело знань (внутрішній досвід на відміну від зовнішнього,  заснованого на відчуттях органів почуттів). Це визначення рефлексії стало аксіомою інтроспективної психології. В даних визначеннях неадекватно переломилась реальна здібність людини до самозвітності про досліджувані ним факти свідомості, самоаналізу власних психічних станів. 

Рефлексія – це не просто знання або розуміння суб'єктом самого себе, але і вияснення того, як інші знають і розуміють „рефлектуючу” особу, його особистісні особливості, емоційні реакції і когнітивні (пов'язані  з пізнанням) уявлення. Коли змістом цих уявлень виступає предмет спільної діяльності, розвивається особлива форма рефлексії – предметно-рефлексивні відносини. В складному процесі рефлексії дані як мінімум шість позицій, які характеризують взаємне відображення суб'єктів. 

Особистісна рефлексія розуміється як дослідження самою людиною своєї афектно-потребної сфери, яка виникає в процесі спілкування, причому в конфліктних ситуаціях. Здійснюючи особистісну рефлексію, людина досліджує себе як суб'єкта спілкування і отримує про себе як про особистість нове знання. Характерною рисою особистісної рефлексії є дослідження людиною свого внутрішнього світу і поведінки в зв'язку з переживаннями інших людей, учасників конфлікту. В результаті такого дослідницького процесу людина постає перед собою в новому світлі, оскільки співвіднесення своїх почуттів і переживань з почуттями і переживаннями іншої людини дозволяє їй побачити конфліктну ситуацію і себе в ній начебто з боку (децентрація), а це сприяє більш правильній оцінці власної поведінки. 

рефлексія – це вміння суб'єкта виділяти, аналізувати і зіставляти з предметною ситуацією свої власні дії. З психологічної точки зору рефлексія являє собою явище багатопланове, специфічне за структурою і умовою формування. Вона охоплює такі види діяльності, як: зіставлення умов та цілей, виявлення засобів і способів перетворення об'єкта в даній ситуації, визначення (достатньо чи недостатньо) їх для досягнення цілей, розробку крокової стратегії, облік та обробка зворотної інформації. Повнота дослідження суб'єктом цих моментів при розв'язанні завдань може бути різною.

         Таким чином, рефлексія відіграє важливу роль в житті кожної людини на протязі всього її існування, даючи їй певні знання про себе саму та оточувальних її людей, а головне - даючи змогу та вміння подивитися у саму себе. 

Отже, як виявилось, пам'ять людини влаштована дуже дивним чином: одна і та сама теза, повторена однією і тією ж особою, сприймається як думка всієї спільноти.  Такий ефект виникає через те, що речі, які було багаторазово повторено, легше пригадати, а якщо легко пригадати, то мозок людини сприймає їх за думку спільноти.

Більше того, як виявилось просте спростування неправдивої інформації (міфа, наклепу) може призвести до того, що люди ще більше віритимуть в його істину. Чому?  Тому що спростовуючи твердження, як правило, це твердження повторюється ще раз!

Замість того, аби казати що «Українська ракета не збивала російський літак» вчені радять казати щось накшталт «Походження ракети, що збила російський літак, встановлено не було», і жодної згадки про українську ракету.

[ Зміст до попередньої статті ]

Зміст до попередньої статті

Вступ - http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Частина 1 (E/I) - http://blog.i.ua/user/2222714/2384997/

Частина 2 (S/N) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385000/

Частина 3 (T/F) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385001/

Частина 4 (J/P) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385003/

Закінчення - http://blog.i.ua/user/2222714/2385005/

Когнітивні функції

 

Бонус! Для любителів ще погрузити себе я маю неймовірний смаколик. *_* тож пристебніться, бо я хочу розмістити все в одному блоці і більше ніколи до нього не вертатись!)))

Отже, що це за функції, які я весь час описую?

Почалось все з Карла Юнга, який написав «Психотипи», і, коротко кажучи, описує, що все, що коїться з людиною, визначається типом. Ви вже читали у мене багато про ці функції. Сприйняття (Perceiving) відповідає за те, як ми сприймаємо реальність, як визначаємо, що щось взагалі є реальним. Сприйняття буває Сенсорним (S) і Інтуїтивним (N). Тобто це 2 шляхи, якими ми збираємо інфу і організовуємо її. Сенсорика відповідає за факти, за конкретні речі, за деталі, за те, що можна довести - доволі матеріальна, реальна функція, що живе теперишнім. Коли Сенсорики щось описують, вони це роблять настільки конкретно, послідовно, реально, що ви ніби бачите перед собою цю річ. Хм, навряд чи ви прям бачите про що я кажу. Зате Інтуїція більше відповідає на: "Що стоїть за цими всіма фактами, конкретними словами? Яке реальне значення?". Інтуїція працює з концептами, ідеями, закономірностями і тим, що в принципі можливо – річ більше абстрактна  і живе скоріше в майбутньому. Рішення приймається Judging функціями  – Мислення (T) і Почуття (F). Чуття будує рішення базуючись на тому, що важливо, що зробить нас більш щасливими, що має цінність, не обов'язково це можуть бути логічні речі, а Мислення – на тому, що має сенс і що принесе результати. І, якщо ви мене читали раніше, то скажете: «Вітер, ми це все вже знаємо, нам нудно, я далі читати не буду, а збережу цю замітку на той час, коли не зможу заснути». Добре, я зрозуміла. Когнітивні функції беруть ці чотири літери S, N, T, F і кажуть: насправді ми можемо ці функції поділили на 2. Тому, що нема тільки одного типу Мислення. Є 2 типи Мислення – екстравертне і інтровертне. Так само і решта. Добре! І що це значить? Як Чуття може бути інтро чи екстра? Яка різниця? Отже, базово, якщо функція є екстравертною – вона спрямована назовні, вона не є чимось особистим, вона поширюється на всіх і вся, вона розширює коло пошуків, збирає інфу ззовні, легко приймає інформацію зовні, тож доволі гнучка і рухома. Якщо функція інровертна – вона направлена всередину, вона звужує коло пошуків, вона заглиблюється у щось більш ґрунтовно, вона організовує та впорядковує, вона незрушна. Екстравертна - приймає багато хаотичної інформації так, як є, і так само легко викидає, інформація об'єктивна. Інтровертна - приймає інформацію селективно, це те, що має якесь особисте значення, впорядковує її згідно якоїсь своєї системи, суб'єктивний підхід.

І тепер більш детально: є екстравертна Сенсорика (Se) і інтровертна Сенсорика (Si). З’являється така маленька буквочка біля великої S.

Так як Сенсорика – це факти, то інтровертна Сенсорика (Si для крутих діток) організовує факти і навіть допомагає організовувати речі у фізичному світі, як, наприклад, розставити книжки на поличці по-алфавіту. Si вчитись може тільки покроково, по інструкції. Екстравертна Сенсорика - це мультизадачність, це функція отримання миттєвого результату в фізичному світі (зазвичай спортивна риса), направлена на пошук нових фактів, нового досвіду, вона цінує більше дії, ніж слова, і, як показує практика, постійно влазить в якісь пригоди. Фактично – це люди-енерджайзери. Сенсу в інструкціях вони не розуміють і вчаться вже по ходу роботи, на практиці. Вони не зрозуміють, поки самі не забруднять руки.

Інтуїція швидше схоплює інфу: "Ок, я зрозумів ідею, зрозумів принцип роботи. Я готовий", але це не значить, що вони зрозуміли прям все, всі деталі справи. Інтровертна Інтуїція (Ni) намагається скомпресувати всю наявну інформацію в якусь есенцію загального значення, ідеї, копає глибоко та ґрунтовно, розвертає одне і те ж під різними кутами, а Ne вважає доволі поверховою рисою, в той час як екстравертна Інтуїція (Ne) весь час хоче шукати щось нове і додавати до загального концепту нові і нові приклади, обмінюватись досвідом з такими ж та буде дивуватися з закритого розуму Ni і їхньої зацикленості.

Тепер про фунції, що відповідають за прийняття рішень.

Інтровертне Мислення (Ti) звертається до логіки і остаточним суддею вважає себе. Екстравертне Мислення (Te) направлене назовні і базується на логіці, що прийшла з зовнішніх джерел, таким чином їхня логіка об’єктивна. Все так скорочено подаю.

А ще є екстравертне Чуття (Fe) і інтровертне Чуття (Fi). Екстравертне Чуття слідкує за цінностями всього племені, тим, що людям треба, що інші цінують. Інтровертне Чуття каже: «Забудь про плем’я, про всіх інших. Подумай про себе. Що не всі, а особисто ти вважаєш правильним? Слідуй за своїм серцем» або вони ж «Не розумію, як воно може іншим подобатись».

Як бачите, шляхи в екстравертних і інтроверних функціях протилежні. Все стало зрозуміло? Я маю надію.

Тепер, як воно працює? Уявіть собі, що ці всі літери – це атоми, і кожен з нас має повний набір цих атомів. Вони входять в одну молекулу, яка складає нашу персоналію, і вони не висять в вакуумі та не розкидані хаотично. Кожна з цих функцій певною мірою прикріплена до своєї протилежності. А ви всі: «Типу ЩО?!». Ну, у магніта є дві сторони. А ви тут же: «Вітер, ми ніколи не бачили магніт, ми не знаємо, як він працює. Розкажи зрозуміліше» Ок, є протилежні поля, що притягуються, так і тут – протилежні функції завжди ходять поруч. Тобто я кажу, що не просто Чуття є протилежне Мисленню, але ще й екстраверсія є протилежна інтроверсії. Це значить, що якщо на першому місці для вас є Si, то протилежним є Ne, що також десь лежить у вашому функціональному арсеналі. Сподіваюсь, зрозуміло. Ви спитаєте: «А чи можуть бути в парі Fi та Fe, чи Si і Ni?». Ні. В одній людині – не можуть. 

Когнітивні функції завжди працюють в зв’язці. І от є щось із цієї зв’язки на першому місці. Тобто якщо ви використовуєте інтровертну Інтуїцію як домінантну функцію – ви її оверюзаєте, забагато використовуєте, а функція, якій не віддають перевагу, є подавленою і чим більше займає інтровертна Інтуїція місце у вашому житті, тим більшим джерелом смутку і болі є екстравертна Сенсорика. Вона є, але ви її стараєтесь весь час ігнорувати і в результаті, з цією функцією завше якісь проблеми. Шо, весело? Ха-ха. Далі.

В якому порядку читати ці літери? Раніше я коротко згадувала, тож зараз трохи математики. Для наочності візьмемо ESTJ. Перша і остання літера говорять тільки як читати цю комбінацію, сама людина – це дві середні літери.

Отже спершу читаємо останню літеру в ESTJ. Тут це J. Вона вказує на функцію яка є екстраверною - Judging чи Perceiving. В даному випадку це функція обробки інфи прийняття рішення J – Judging. Отже екстраверною фунцією є Мислення (Te). Відповідно, інша літера буде інтровертною – Si. Далі читаємо в ESTJ першу літеру – це E. Вона говорить, що людина є екстравертом, отже на перше місце з цих двох літер ставимо ту, що екстравертна – Te. Це домінантна функція. І ви тепер такі круті, що знаєте це слово та можете вражати всіх своїх знайомих глибоким словниковим запасом. Друга функція зветься допоміжною. Тут допоміжна – Si. Протилежна їй функція буде на третьому місці – це Ne. Чим більше ми використовуємо одну функцію, тим менше використовуємо протилежну, тому четвертою функцією є протилежна до Te, а саме Fi. Такими є чотири функції цієї людини, якими вона може впевнено користуватись по життю. Ви спитаєте: чи значить це, що у ESTJ нема Se чи Fe? Відповідь: є. Але вони знаходяться в тіньових функціях – це 5, 6, 7 та 8-ма (Te, Si, Ne, Fi, Ti, Se, Ni. Fe). У всіх є все. За Юнгом тіньові функції лежать поза межею нашої свідомості, вони протистоять нашому его, тобто тому, ким ми себе ідентифікуємо, і входять в несвідоме. Назовні виходять, коли основний склад не справляється. Тоді інші починають говорити: «Був сам на себе не схожий», або ви: «Нащо я це сказав чи зробив?»

Значить, ESTJ можна було б записати як TeSi – і це означало б те саме. Якби було SiTe – то це ISTJ. 

Чи треба в цьому більше покопатись? Я страждаю над тим, щоб не дати занадто багато і не занадто мало. Тут було до хріна словника і визначень, які я думаю, ніхто того не зрозуміє і взагалі - більше заплутаєтесь. Якби так коротко переписати? Хм...

Фунція 1 домінантна «Герой» - те, що людині найлегше розвивати та контролювати. Функція взагалі працює на автоматі і не треба навіть напрягатись, вона настільки природньо вписується у абсолютну більшість випадків, що ми не задумуючись віддаємо команду: "Домінантна, вперед". Так само як не задумуємось як правильно писати літери, якщо вже їх знаємо. Це суперзірка нашого шоу. Якщо побачили, що людина використовує якусь функцію для атаки, і робить це впевнено та майстерно, так, що навіть може повести за собою інших - то це яскрава ознака функції-героя. Але якою б класною та розвиненою не була перша функція, її все рівно не достатньо, щоб функціонувати як повноцінна людина і тому у нас є ще інші. Самого розуму замало, самої сили замало, самих цінностей замало, самої магії замало.

Ф2 допоміжна "Батько/Мати" - є потужною підтримкою домінантної і зазвичай, це те, чим ми втішаємо чи виховуємо інших. Функція балансує ектраверсію і інтроверсію. Коли вона перетягує на себе занадто багато, то стає овер-протективною, починає «виховувати» інших навіть там, де це недоцільно, або навпаки розводить вседозволеність.  Насправді функція Батько/Мати приглядає за функцією Дитя, яке хоче вічно кудись втекти чи набешкетувати. В реальності, коли людина щось скаже з функції Дитя, вона одразу поправляється, щоб все було у відповідності як Батько/Мати дозволяє. Також, у фільмах є якийсь наставник, який як батько чи мати направляють головного героя (а тут функцію Герой). Потім буває момент, коли герой не слухає наставника і потрапляє в халепу, а пізніше згадує настанови - і все стає на місця. Якщо ж в реальності функція Батько/Мати вимикається, людина впадає в те, що прийнято називати петлею. Не забувайте про свою другу функцію, бо вона вас зрештою дістане, а буває дістане і розчавить, як танк.

Ф3 полегшення «Дитя» - чим ми можемо бути втішені і що використовуємо в грайливий, дослідницький чи творчий спосіб. Ми насолоджуємось граючи з цією функцією і даємо відпочинок першим двум. В одну хвилину дозволяє собі бути "королем світу", в іншу - "пораненою душею", коли це доречно, тобто здоровим чином. Проте це не та функція, яку ми можемо використати відповідально. Ми ніколи не можемо навантажити її серйозною роботою.

Ф4 прагнення «Аніма/Душа» - збалансовує домінантну функцію. Вона є найслабшою, часто з нею проблеми і її соромляться. Ми схильні захоплюватись людьми, які цією для нас четвертою функцією добре володіють, але особисто для себе її розвиток вважаємо "марною тратою часу". Проте без неї людина розвинена однобоко. Використовувати її важко, незручно, стомливо, ми тикаємо на інших пальцями типу: "Гей, я не маю цю функцію використовувати", зате якщо з нею все пройшло добре, то ми потім дуже з того пишаємось. Десь так:

Аніма, мені подобається слово "душа", бо вона наділяє душею Героя. Вона робить щось, що робить персонаж живим. За Юнгом, функція Аніма - це саме життя.

Тепер по Тіням. Ще коротше. Ми її не бачимо, інші - бачать. Це про те, що не можна заправляти електрокар бензином. Так, навіть найвищої якості. Не можна. Вважається, що Тінь за межею нашого контролю і тому, частіше всього проявляється в нездоровий спосіб. Бо найлегше, що можна зробити - це піти найлегшим шляхом. Ми схильні критикувати себе по цим тіньовим функціям, сумніватись в собі, або накидуватись на інших та робити пасивно-агресивні зауваження, в цілому демонізувати іншу людину. Розвиток тіньових функцій за MBTI вважається марною тратою часу. Тіньові функції ви могли бачити, коли хтось вливається в нову компанію і дуже хоче всім сподобатись, і робить те, що думає, інші від нього чекають, і веде себе зовсім не як та людина, якою є, а потім приходить до дому злий, бо, по-перше, сидіти на нерозвинених функція вимагає дуже багато енергії, а, по-друге, вони важко піддаються контролю, не можуть адекватно себе захистити і людина буде мучитись: "Чому я дозволив іншим зі мною так себе поводити?" Але далеко не факт, що так має бути. Цілком можливо, що ці функції стануть джерелом самоактуалізації. Залежить від людини. Тобто, якщо стрінеться людина, що використовує ті ж методи що й ми, але в якийсь інший спосіб, тобто, наприклад замість нашого Si якесь Se, то є два варіанти: 1) «Це якась зла людина і у неї приховані мотиви», 2) «А що, так можна було?». Особливо, якщо у неї домінантною рисою є протилежна функція нашій четвертій (тобто функції, з якою ми весь час страждаємо і використовуємо тільки коли є крайня необхідність щоб тільки відчепились), а приходить хтось, хто юзає це, юзає взагалі незрозумілим чином і не просто юзає, а в нього ще й виходить: «Ну, демон, не інакше!». І тут є два варіанти: або накинутись на людину за те, що вона не відповідала вашим очікуванням, або посміятись з тих дивних ситуацій, що між вами відбуваються. Просто корисно знати, що бувають такі випадки і різні функції.

Хм, все одно забагато вийшло. Це зрозуміло? Ви зрозуміли? Ха-ха, ви не зрозуміли.))

 В цілому, тут не стоїть питання використовувати мені, наприклад, АБО NT, АБО SF. Навпаки, одне має збалансовуватись протилежним. Питання - як гармонійно використовувати І NT, І SF. (З кіно: "А куди?.. Туди, сюди?" - "Все в себе")

Розвиток з віком

Психотип – це те, з цим людина народжується, воно є спадковим і ми його не вибираємо. Коли дитина тільки народжується, вона користується всім підряд навмання поки в один момент не з’ясовує, що у неї є домінантна функція (з'ясовує, що ходити на ногах зручніше, ніж на руках), дещо пізніше усвідомлює допоміжну функцію і цього вже достатньо, щоб функціонувати. Перші дві функції – це те, що працює на ура. Це все я описую здоровий розвиток. В принципі, з третьою функцією теж все в порядку. З чим вічно проблеми – це з четвертою.  Взагалі, рекомендую знайти свою четверту функцію і перевірити чи все з нею ок.

Знаєте, що таке свідоме використання своєї функції? Це не тільки розуміння, що вона існує, це ще усвідомлення за неї відповідальності. Тобто мала дитина може розбити чашку і не розуміти, а дорослий, якщо захоче розбити чашку, знатиме що він робить, для чого, і розумітиме, що залишиться без чашки, а не "просто тому, що це весело".

Отже:

1-ша функція – починає проявлятись в ранньому віці, десь в 5 років

2-га функція – в 10-12 років

3-тя функція – з 20 років і до 30 вже має бути повністю розвинена, якщо все пройшло добре

4-та функція – стартує десь в 40-50 років або взагалі ніколи

Орієнтовно в 70 років люди починають потроху злізати з наркотика домінантної функції: «Ок, народ, я зрозумів, що воно не працює».

 У мене все. Окремі питання - всі ґуґляться. На цьому закінчу. Вивчайте вже щось інше =)

Хм, чула, що тут блоги буває видаляють. Буде сумно, якщо таке трапиться з моїм, бо версії на компі чи ще десь у мене нема.

[ Зміст до попередньої статті ]

ENFJ

- Я розумію, що це, мабуть, стрес для Вас, коли приходиться наймати когось нового. Просто дайте мені знати, що я можу зробити для Вас, щоб все пройшло максимально гладко.

 

ISTJ

- Ваша вакансія була трохи незрозумілою, тому я переписав її і зробив трохи більш впорядкованою. Статистично, це повинно привабити значно більше висококваліфікованих кандидатів.

 

 ISFJ

- [Інтерв'юер] У який момент у вас виникли розбіжності у поглядах на роботу?

- Я вважаю, що розбіжності взагалі непотрібні. І поки всі почуваються добре, щасливі та ладнають між собою, керівництво може робити все, що вважає за потрібне.

 

ISFP

- [Інтерв’юер] О, що ви... ?

- Ой, вибачте, я щойно малював Ваш портрет. Ви можете забрати це собі. Крім того, мені було цікаво, чи є у вас чайний бар для співробітників?

 

ESTP

- [Інтерв'юер] Чи можете ви впоратися з швидким робочим ритмом?

- Швидкість, з якою ви задаєте мені ці запитання, змушує мене сумніватися, наскільки це дійсно швидко відбувається.

 

INTJ

- [Інтерв'юер] Ким Ви бачите себе через п'ять років?

- Генеральним директором компанії, яка купить вашу компанію і збільшить прибутки у сто разів.

 

INFP

- [Інтерв'юер] Що це?

- Це вірш, який я написав про те, як я ставлюся до цієї співбесіди. Він називається «Я замикаю себе у клітку зсередини».

- [Інтерв'юер] Гаразд.

- Насправді це дуже добре вийшло.

 

ENFP

- [Інтерв'юер] Я бачу, що у Вашому резюме є прогалина. Чому це сталось?

- А? (сміється) так, прогалина у моєму резюме... так само, як і щілина у ваших зубах, я правий?.. Я просто граю словами, просто жартую, не ображайтесь… Прогалина в моєму резюме?.. Вибачте, я просто зачарований Вашими зубами.

 

 ESTJ

- [Інтерв'юер] Які б ви назвали Ваші сильні сторони?

- Моє резюме недостатньо деталізоване? Мені потрібно повторити Вам все по буквам? Ось, дай мені. (забирає резюме) Дозвольте мені просто прочитати це Вам, оскільки, мабуть, воно недостатньо зрозуміло написано.

 

ENTJ

- Гаразд, Вас прийнято!

- [Інтерв'юер] Насправді ми проводимо з Вами співбесіду, щоб вирішити чи наймати Вас.

 

ESFP

- Ой, вибачте, на яку вакансію я проходжу співбесіду?

- [Інтерв'юер] Бухгалтер по заробітній платі.

- (сміється) Про що *** я думав?

 

INTP

- [Інтерв'юер] Чому ми повинні найняти вас?

- Якесь дурне питання.

 

ENTP

- [Інтерв'юер] Якщо ми дамо вам роботу, скільки грошей Ви зможете для нас заробити?

- Ну, це залежить від того, що Ви розумієте під грошима. Для мене не очевидно, що ми говоримо про одне й те ж.

 

ISTP

- [Інтерв'юер] Які Ваші слабкі сторони?

- О, жодної.

 

INFJ

- [Інтерв'юер] Розкажіть трохи про себе.

- Просто скажіть мені, ким Ви хочете, щоб я був, і я ним буду.

 

ESFJ

- [Інтерв'юер] У Вас є до нас запитання?

- Гей, забудьте про питання, я приніс тістечка. Налітайте!

[ Зміст до попередньої статті ]

Рейтинг: 

НАЙЕКСТРАВЕРТНІШІ ЕКСТРАВЕРТИ І НАЙІНТРОВЕРНІШІ ІНТРОВЕРТИ

Спершу, які є ознаки екстраверта? Вони:

1)      - Шукають соціальні контакти, це їх не виснажує

2)      - Більш балакучі, вони люблять ділитись тим, що відбувається в їхній голові

3)      - Більш впевнені, більше мають ентузіазму, більш імпульсивні

4)      - Більше відгукливі до позитивних емоції, їх легше чимось захопити, їм легко почати почуватися щасливими

5)      - Загалом доволі активні і рухливі

Ви колись бачили людину, яка підходить і каже: «Гей, не знаєш як зробити таку штуку?», а ти: «Ну, найкраще було б А, але це якщо буде Б, бо якщо спершу не зробиш Б… та в принципі, нащо я це розказую? Ти вже все рівно побіг робити А» Хто-небудь знає, як балакати з цими екстравертами, щоб вони тебе дослухали? хоч раз?

Інтроверсія – ні що інше, як низька екстраверсія, тобто людина менше шукає соціальних контактів, менш балакуча і т.д. З віком люди стають більш інтровертними, але це не перевертає усе рівно екстраверта в інтроветра.

Базово, чим більше ви екстравертна людина, тим ймовірніше, що ви будете починати розмови.

 

Найбільш екстравертними все ж вважаю холериків (ExxJ), бо для них домінатною функцією є F чи T, тобто вони всі зосереджені на тому, що інші люди роблять чи як вони почуваються. Більш екстравертним мабуть є T, бо можна більш впевнено почуватись в логіці, ніж в почуттях. А от між S і N більш презентабельним в цьому світі є Сенсорика. Тобто ті люди, які абсолютно відчувають свою матеріальність, реалістичність і зосереджені на конкретних речах.

Наступними підуть сангвініки (ExxP). Вони не настільки зосереджені на людях, як попередні. Для них найбільш важливим є різні речі, концепції і новий досвід. Інші люди для них – це частина інших речей чи досвіду. ExxP типи хочуть були в колі інших, але здебільшого не тому що вони зацікавлені в інших людях, не тому, що вони роблять і думають, а скоріше тому, що ці люди якимось чином можуть презентувати ідеї і досвід, що для ExxP цікаві. Також інші люди можуть розказати смішний жарт чи цікаву історію. Тут не йдеться про рішення, які приймають інші люди чи що вони збираються робити. 

Для домінантних екстравертних S чи N важливо не залишатись таким, як був. Ці функції постійно шукають новий досвід, нове оточення, нових людей, вони більш імпульсивні, в них більше ентузіазму щодо ідей та речей, тому ця властивість може перенести їх в більш екстравертну категорію.

Флегматики (IxxJ) також сфокусовані на тому, що інші люди роблять і говорять, але не в настільки божевільний спосіб, як ExxJ типи, які цим живуть, які цим дихають. Так, це для IxxJ важливо, вони зав’язані на людях, але це не все для них. Для них домінатною функцією є інтровертне S чи N, що означає обмеження і організацію наявної інформації. Тобто головним для них є: як я можу взяти всю цю інформацію та організувати її? Це природньо робить їх більш інтровертними, ніж ExxJ. Але так само, як ExxJ, IxxJ мають опір до нового, вони хочуть робити все второваною доріжкою. До речі, саме через це IxxJ важко бути зрозумілими, бо їхньою домінантною функцією є інтровертне сприйняття. Інтровертне - значить особисте, індивідуальне. Це значить, скільки є IxxJ, стільки є їхніх власних бачень світу. 

Першим, що люди бачать – це екстравертна функція, тому дехто може плутати цих людей з екстравертами, бо вони не помічають, що попереду є ще більш потужна функція, інтровертна. В такі моменти менше кілоджоулів піде на погодження, що ти екстра, ніж пояснити все.

Останніми є меланхоліки (IxxP). Вони найінтровертніші інтроверти, вони можуть сидіти десь в будці посеред поля і розмірковувати, що ця будка для них значить – і їм так комфортно. Для них провідною функцією є інтровертне T чи F. Це функції направлені на прийняття рішень, що тут є внутрішньою справою. Тобто це звучить як: "Яке рішення я збираюсь зробити?" Вони є остаточним суддею, фінальним арбітром, і їм для цього ніхто не треба. Вони будуть ігнорувати будь-чию вхідну інформацію і будуть робити те, що власне вони хочуть. Власне цей тип і є найбільш інвернтим, бо вони найбільш зосереджені на вічності, і це вони найменш висловлюють іншим людям. Вони найменш балакучі, вони віддають перевагу сидіти десь в куточку і слухати, ніж втручатись у будь-що. Якщо ви зачепите тему, яка у IxxP на умі, яка їм зараз цікава, вони почнуть говорити і не заткнуться, проте зазвичай, вони все тримають в собі. Це той тип, який найбільш точно знає, хто він такий, найбільш впевнений у власних почуттях і баченні всього, але найменш впевнені в тому, що це треба висловлювати. Тобто вони все будуть робити своїм власним шляхом, але тихо. Вони будуть уникати конфліктів, але усе рівно залишаться при своїй думці.

 

Таким чином рейтинг:

1.       ESTJ

2.       ENTJ

3.       ESFJ

4.       ENFJ

5.       ESTP

6.       ENTP

7.       ESFP

8.       ENFP

---------------

9.       ISTJ

10.   INTJ

11.   ISFJ

12.   INFJ

13.   ISTP

14.   INTP

15.   ISFP

16.   INFP 

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Екстраверсія/Інтроверсія

Е/І

Здається, що найлегше визначити це людина екстраверт чи інтроверт. І на цьому багато хто попадається (я би так одразу ні за що не вгадала, що Авріл Лавін – жорсткий інтроверт). Прийнято вважати, що якщо ти інтроверт, то ти людина замкнена і розмова з іншими тебе виснажує, а якщо екстраверт, то навпаки, ти душа компанії. Але бувають інтроверти, які цілком спокійно почувають себе серед людей, а бувають екстраверти, які б і хотіли влитись в компанію, але соромляться.

Насправді екстраверсія і інтроверсія – це про направлення енергії в навколишній світ чи у себе. Слідкуйте за вектором енергії. Якщо задати запитання, інтроверти підуть всередину, задумаються самостійно, екстраверти підуть назовні, щоб з'ясувати, що вони з цього приводу думають.

Інтроверти дивляться, як світ впливає на них. Екстраверти вважають, що це вони впливають на світ.

Чули вислів "Дурні думки приходять в голову всім, тільки розумний їх не висловлює"? Це підходить під опис Е чи І. З екстравертами все просто – ти отримуєш те, що бачиш. У них що на умі, те й на язиці. Інтроверти схильні тримати інформацію при собі і висловлюються тільки тоді, коли вважають за потрібне, за рахунок чого видаються розумнішими. Екстраверти люблять одразу висловлювати першу думку, що прийшла їм в голову, і другу, і третю. Насправді мало кому перша думка приходить одразу хорошою. 

Старайтесь до визначення підходити об’єктивно. Якось один казав: «Здається, я інтроверт. Я зараз поговорив з людьми і почуваю себе зовсім виснаженим», а ти стоїш поруч і думаєш: ти весь день спілкувався з купою людей, тут хто-завгодно був би виснаженим. Так би й прозвучало, якби в голові не підрахувалась кількість калорій, що треба витратити на діалог, тому тільки: «Треба ж».

Або коли когось питаєш екстраверт він чи інтроверт і пояснюєш: «Ти в компанії полюбляєш бути в центрі уваги чи тримаєшся осторонь?», а у відповідь чуєш: «Мені здається, що це запитання для екстравертів, бо про мене воно закінчується після слів "ти в компанії"».

Правда, доводити до крайнощів не варто нічого. Екстравертам бажано іноді попритримати коней. Не спішіть з судженнями, поки ще нема висновків, бо іноді це доходить до гри «Хто швидше складе своє судження»:

-  Перше питання: прослухайте політичні дебати і визначіть, хто на вашу думку тут переміг!

-  У мене дострокова відповідь.

-  Але ж Ви ще навіть не послухали дебати.

- Один з них з партії, яку я люблю, другий – з партії, яку я не люблю. Для мене висновок очевидний.

- Геніально!

Кидатись на інтровертів з осудом, що вони ненавидять людей, бо не часто виходять в компанію, не треба. Лікувати як сором’язливість теж не треба (хоча іноді витягати їх все ж варто). Проте Інтровертам не треба замикатись в собі. Це значить, триматись осторонь адекватну кількість часу. Знаю, що часто не хочеться виходити в зовнішній світ, бо свої думки здаються набагато цікавішими. Тут треба взяти за приклад екстравертів і сферу своїх інтересів перенести в навколишній світ. Зробити людей і предмети об’єктами своїх думок, цікавитись, що люди роблять, як, чим живуть. Є ще побоювання, що зрозуміють неправильно. Мене регулярно розуміють неправильно, навіть по одному слову можуть зрозуміти неправильно. Але мене вчили, що практика доводить до бездоганності.

 Інтроверти бувають сором’язливими. Це тому, що в них думки вже інтровертні, тобто про себе. Це як - виходиш в світ і всі прожектори світять тільки на тебе: «Як я виглядатиму? Чи не осоромлюсь? Що про мене скажуть?» Екстраверти про те взагалі не думають, вони зосереджені на співбесіднику: «Як він почувається? Як він на щось зреагує?». Протилежні підходи. Вчіться одне у одного.

І на кінець, цитата екстраверта:

Ти настільки зосереджений, що навіть не помічаєш, що коїться довкола тебе? Ти весь в телефоні і такий: «Чекай, ти щось сказав?» Це не означає, що довкола не відбувається нічого хорошого. Це означає, що щось притягує твою увагу сильніше, ніж навколишній світ.

Саме тому ти маєш сфокусуватися на ПОЗИТИВІ. Тож відміть ті речі, які тобі в собі подобаються, поміть ті речі, що подобаються в інших, звертай увагу, коли все ок, і тоді, коли хтось стане тобі бубніти щось депресивне, ти будеш такий: «Чекай, ти щось сказав?»

Це і значить сприймати життя позитивно!

[Піду погуляю з Сьюзі - Йди]

Частина 2 - http://blog.i.ua/user/2222714/2385000/

Ви є:

Іноді думаю: а чому люди такі різні? Різні, не за зовнішністю чи характером, а за своєю якоюсь енергетикою. Одні просто "світяться" теплом, а від інших - мороз по шкірі. І це не пов'язано з їх відношенням до нас чи якимось подіями. А просто, людина просто стоїть поряд, а вже не приємно, хоч ви навіть не знайомі.
Чому в одній компанії відчуваєш себе комфортно, проводячи час разом, відпочиваєш душею. А в іншій, помираєш з нудьги або ж просто відчуваєш себе не в своїй тарілці?
Хочеться завжди оточувати себе цими "світлими" людьми, але ж так не буває. На роботі чи просто в черзі у магазині, чи в маршрутці.... усі різні і з усіма потрібно якось співіснувати.

-      Коли сміються кілька людей, кожен дивиться на того, хто йому найбільш симпатичний. В цікавій вам компанії розкажіть убійний анекдот, і спостерігайте, хто на кого дивиться.

-      Якщо нервуєте – жуйте.  Під час жування наш мозок думає, що небезпеки немає, він посилає сигнал, який знімає нервову напругу і допомагає заспокоїтися.

-      Пильний погляд допоможе витягнути будь-яку інформацію. Якщо з відповіді вашого співрозмовника вам здається, що він щось не договорює, просто продовжуйте мовчки дивитися йому в очі.

-      На співбесіді уявіть, що наймач - ваш давній хороший друг. Ви самі не зчуєтесь, як ваша бесіда стане довірливою.

-      Якщо вам доводиться багато працювати з людьми, поставте позаду себе дзеркало. Ви самі здивуєтесь тому, що ваші співрозмовники стануть вести себе ввічливо, і будуть намагатися сподобатись.

-      Коли ви хочете зупинити бійку, то просто візьміть що-небудь поїсти і встаньте поруч з «бійцями», та задумливо споживайте своє морозиво або кексик.

-      Важливу зустріч найкраще призначати на початок або кінець дня. Люди найкраще запам'ятовують те, що відбувається на самому початку або наприкінці.

-      Зверніть увагу на напрямок стоп людей під час розмови. Стопи людини під час розмови допоможуть з'ясувати ставлення до співрозмовників, повернені в сторону кінчики туфель співрозмовника говорять про те, що він хоче швидше піти.

-      Від-дзеркалення чужих жестів допоможе встановити довіру під час розмови. Але тут головне - не перестаратися, щоби співрозмовник не подумав, що його перекривляють.

Успіху чи удачі? Що побажати?

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Мислення/Відчуття

T/F

[«За і Проти» - «Це для мене важливо»]

І ось переходимо до функції, які відповідають за обробку інформації та прийняття рішень. Judging функції. Хай почнеться срач між гуманітаріями та технарями! =D

 

Є два варіанти відповісти на комент: "Твоя робота - гуано, там серйозні трабли в А, Б і В"

Варіант 1: "Тобі не подобається, що я роблю? Тобі нічого не подобається! Я, принаймні, намагаюсь робити приємні речі і не бути злою людиною, як деякі"

Варіант 2: "Чому?"

 

Найперше, що можна визначити в людині – це вона Мислитель (T - Thinker) чи Чутливий (F - Feeler). Поки постраждаю над тим, як краще перекласти. Прийнято вважати, що Мислителі більш розумні, а Почуття взагалі ні до чого, але Чутливі можуть так само використовувати логіку. Якщо у тебе перша функція Мислення, то обробка Почуттів вже проходить не найкращим чином. Те, що в тебе провідна функція Мислення – ще не значить, що вона працює добре. Те, що в тебе провідна функція Почуття – ще не значить, що ти добра людина.

Мислителі (Thinkers) люблять знаходити у всьому сенс. Для них світ – як задача, яку треба розв’язати. Це все про логіку і ефективність. У них є почуття, але найперше вони керуються логікою. Тобто за МБТІ Мислення – це здатність відділити почуття від роботи. Вони отримують свою дозу дофаміну, коли можуть логічно пояснити емоції.

Відчуваючі (Feelers) люблять відчувати емоції. Вони знають що і як треба цінувати, як сказати правильне слово, щоб тебе почули. Там є емоції, але F не тільки про емоції. Це про мораль і етику. Чутливість - здатність оцінити речі на певній шкалі цінностей.

T: Я тебе не розумію.

F: Мене треба не розуміти, а любити.

 

Як розпізнати? Людина, яка віддає перевагу Почуттю в принципі чи тільки в конкретній розмові з вами, буде використовувати слова, що вказують на цінність «Вау!», «круто!», «повний відстій», «мені подобається», «я люблю», якщо це інтровертне Чуття (Fi). Можливо людина не захоче говорити про це, тоді спробуйте на екстравертне Чуття (Fe), яке відповідає на те, чи сподобається щось іншим людям, чи принесе це комусь користь, чи взагалі це комусь потрібно, що є правда. Мислителі тим голову не забивають, їм байдуже на правду: якщо речі працюють – хай працюють, нічого не чіпай. (Як було в одному серіалі, де учень завантажив собі в мозок всю енциклопедію і весь час відповідав правильно на запитання Олімпіади, інший учень каже вчителю, що той махлює, що завантажив собі в голову енциклопедію, а вчитель відповідає: «Мені байдуже, що в нього в голові, хоч чайник! Якщо воно працює – значить, воно працює»). Навіть якщо ви будете вести розслаблену розмову в барі, вони будуть говорити про робочий процес, про інструменти, про те, як зробити щось краще чи щоб просто працювало, вони дбають про ефективність. Фрази: «Хм, цікаво», «це значить це, а те – те», «отже», «тоді», «таким чином», «тому, що».

Або іншими словами, якщо чуєте багато емоційних слів, гарячу промову, що запалює серця - то це Fe. Якщо вас наче облило холодною водою - це Te. (До речі, в новинах правилом хорошого тону вважається уникнення емоційних слів. Тобто не можна казати "прекрасний", "жахливий" і т.д., а замість них мають бути конкретні цифри).

Значить, якщо ви визначили, що перед вами Мислитель, закінчуйте говорити про почуття і починайте говорити про причину. Якщо перед вами Чутливий, далеко не факт, що він до вас прийшов, щоб вирішити якусь свою проблему. Можливо йому тільки треба плече, щоб поплакати, тільки щоб вислухали і все. Тож уявіть зобі заставку Юніверсал Пікчурс і слухайте.

 

Розмова Мислителя і Чутливого може звучати десь так:

F: - Я почуваю себе погано.

T: - То не почувай себе погано.

F: - Але я не можу просто так змінити свої почуття.

T: - Ось, візьми цей олівець в зуби. Науково доведено, що олівець затиснений між зубами змушує мозок думати, що ти посміхаєшся, бо все добре. Таким чином це покращить тобі настрій. – так і залишить Відчуваючого з запханим олівцем. – Потім подякуєш.

 

Або в музеї:

F: - Подивись перед якою грандіозною картиною ми стоїмо!

T: - Ага, в неті написано, що хтось відвалив за неї 1,5 млн доларів.

F: - Ти не розумієш, ця картина неоціненна.

T: - Однозначно, хтось таки зміг оцінити.

F: - Це не про гроші. Подивись, в цій картині стільки історії, стільки сенсу, що це в мене викликає почуття.

T: - 1,5 млн доларів у мене теж викликають почуття. Треба подумати, як втулитись в художній бізнес.

F: - Це останній раз, коли я тебе з собою кудись беру.

 

Чи на роботі:

T: - …і тоді мені довелось його звільнити.

F: - Який сором.

T: - Так, але я думаю, він впорається.

F: - Я маю на увазі, він звільнений, а в наш час так важко знайти хорошу роботу.

T: - Це життя. Виживає сильніший.

F: - Ти хоч був з ним лагідним?

T: - Ну… Зрештою, для лагідності у нього є дружина і двоє маленьких дітей.

F: - Ще й діти?

T: - Так.

 

Відчуваючі будуть турбуватися про атмосферу в колективі, слідкувати щоб усім було добре, делікатно підходити до питання. Мислителі це вважають марною тратою часу, а турбота – це дійсно енергозатратний процес. Тут Мислителі люблять зрізати кути і переходити одразу до суті справи: «Що ти все ходиш довкола? Скажи прямо. Чи ти зовсім не дбаєш про правду?» - «Я дбаю про правду, але люди куди важливіші. Чувак, ми живемо в одному світі» - «Ми за весь цей час фактично не зробили нічого! Не зрушили з мертвої точки!» - «Ми зрушимо, коли всім буде добре, що я й хочу зробити,.. але виходить, що випадково засмутив тебе».

 

Перемогти Мислителів можна тільки на їхньому полі бою – логіка і факти. А в цьому вони неперевершені. Проте якщо у вас вдасться, то ви значно виростете в їхніх очах. Зі сторони Мислителі виглядають дещо сухими, беземоційними: «Я не з тих друзів, що погоджуються з тобою тільки тому, що ми друзі. Якщо ти помиляєшся – значить ти помиляєшся. Тож позлись і ми продовжимо пізніше». Але емоції і почуття у них є, просто що для них важливіше – це сфера логіки.

Далі Чутливість. Що це? Взагалі, почуття – це віра в те, що щось є правдою. (Ніякої логіки. «Мені шкода, що тебе засмучую, але звучить так, ніби ти злишся» - «Я не злюсь, я перечислюю факти, щоб вирішити, що з ними робити»). Вони є натуральними миротворцями з сильними моральними принципами. В принципі, живуть довше ті люди, які перебувають в мирі з собою і оточуючим світом.

Іноді почуття складно переварити. Людям, які надто страждають над почуттями можу запропонувати хіба рішення з боку Мислення. Ставте собі запитання: а чи правда це? Чи є в цьому сенс? Що це означає? Чи покращить це мою роботу? Що насправді за цим стоїть? Так, емоцій стане менше, але так можна опрацьовувати негативні емоції. (Вітер, у тебе проблеми з емоційним впливом на людей).

Знаєте, як виглядає продукування функції F для Мислителя:

- Привіт. З тобою все ок?

- Ні, мені дуже кепсько.

- Добре, просто перевіряю.

Хм… та ні, у них з F-функцією не так все кепсько, бо у них ще є метод – постукати по плечу і сказати «ну-ну».

Цінність (F)	Причини (T)
Я люблю свою машину, тому я її помию.	Через те, що я краще за інших вмію мити машину, це маю робити я.
Чи є якийсь спеціальний миючий засіб для цього? Я не знаю.	Ось цей інструмент найкращий для миття машини.
Я використаю просто стару сорочку, мило і багато любові.	Переконай мене, що є кращий спосіб робити це!
Це займає вічність і скрізь видно смуги, що залишились.	Якщо ти вважаєш, що знаєш кращий спосіб, я тебе засперечаю до смерті.
Я приготував обід і це всім сподобалось. Отже вони мені повинні допомогти з роботою.	Я навіть не люблю цю машину і сусіди не стануть зі мною говорити…
Вони всі такі дурненькі.	Вони навіть не уявляють наскільки я турбуюсь.
«Найрозумніша» людина в околиці, але тільки у випадку, якщо вони люблять те, що роблять.	Буде бурчати про те як що працює, а всім байдуже.

Частина 4 - http://blog.i.ua/user/2222714/2385003/

Ви є: