Таки було
- 16.01.14, 10:40
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
і обійняло нас за плечі.
і мовчанням їх називала.
я напивалась з твоїх долонь.
до іншого вже життя,щоб потім прокинутись знову,
ніжним котиком скручюватись.і можливо навіть з іншим,
Мій отчий дім заріс полинем ,
Кує Зозуля щось пророче,
Як хмари набрякають очі,
Ось-ось, і дощик хлине.
Я все іду, іду по скалах,
То безодня, то вершина.
Душа ще юна, не устала
Серце гоне кров по жилах.
Які чарівні звуки в тишини…
Як хмари по небу несуться,
То може зорі посміхнуться
Й Мені з нічної далини.
Повстань з колін вже, Україно!
Зніми кайдани біло-сині!
Вставай, народе, годі спати,
Немає часу більш чекати.
Устань, Вкраїно, підіймися!
Наперекір катам всміхнися.
Обпились крові вже Пилати
Й тебе готують до розп’яття.
Панує нечисть у країні,
Прикрившись стягом біло-синім.
Та їм вже Дух наш не зламати,
Не довго ще їм панувати!
Бо з нами Бог й могутні крила
Архистратига Михаїла.
Бо наша міць - Любов і єдність,
Наш стяг - це наша незалежність.
Нема назад вже нам дороги,
За крок вже наша перемога.
Благослови, як мати сина,
Її здобути, Україно!
Ночей не вічні болісні окови.
Розправить небо крила-рушники
і прийде ранок. Знов. Обов'язково!
Надію погодує із руки.
І ти всміхнешся, бо усе минає.
І це мине, як твердив Соломон.
В житті, на жаль, без горя не буває
утіх і радостей. Життя – хамелеон.
Ти тільки вір! У щастя. Без розмови!
Молитвою рятуй нічні думки,
а ранок прийде, знай, обов'язково,
надію годувати щоб з руки!
Я була для тебе не тою,
котру ти хотів обіймати,
котрій із кохання мелодій
хотів ти стелити шовки.
Я була для тебе чужою,
якій залишалось ридати
самотньо у ліжку холодній,
де попелом стали зірки...
Я була не тою для тебе,
цілунками спрагло котру ти
хотів би вкривати відверто
від пальчиків ніг до повік.
Навіщо ж ти дав мені небо,
наливши у нього отрути?
Убий мене! Краще померти,
ніж бути не тою повік...