Мамо моя...Найрідніша у світі,
Ти моє сонце і мій оберіг.
Ти,наче лілія,чиста і світла,
Дарма,що на скронях давно білий сніг.

Твоя усмішка щира й привітна,
Душу зігріє ніжним теплом.
В серці твоєму трояндами квітне
Вічно жива материнська любов.

Знов поцілую натруджені руки,
Серцем й душею за тебе молюсь.
Щоби не було в житті твоїм туги,
Я Богородиці низько вклонюсь.

Щоби не плакали лагідні очі,
Віра й надія вели в майбуття.
Щоби спокійні були дні і ночі,
Щастям іскрилась дорога життя.

Мамо,голубко моя сизокрила,
Нехай тобі доля добра додає.
Ти мені двері життя відчинила,
Я дякую Богу,що ти в мене є.

Заручники думок і почуттів,

Вічні невільники любові й болю.

Душа поета - мов палітра слів.

Душа без рими - наче пташка у неволі.

 

Шлях поетичний не буває без тернин,

Поетом бути - щастя і недоля.

Плести намисто із віршів-перлин,

Розкрити неба дар - така Господня воля.

 

Душа поета ніжна і вразлива,

Часто мандрує у незвіданих світах.

Знаходить в них вона надхнення крила

І їх дарує потім світу у віршах.

 

Дар творчості - це відчуття польоту,

Це скарб цінніший від земних багатств.

В ньому з”єдналися служіння і свобода,

Йому скорився навіть невблаганний час.

 

Почуй,Поете,в серці голос Бога,

Та егоїзмом ти його не заглуши!

І буде світлою віршована дорога,

Неси добро у світ,живи,твори,пиши!

Похмурі дні...Сумні мелодії

Мінорний настрій навівають.

Нема в природі вже гармонії

І щирі усмішки з облич зникають.

 

Світ захлинається ненАвистю

У морі злості і розбрату.

Багато фальші й мало радості,

Війною брат іде на брата.

 

Світ над безоднею схиляється,

Бездушним ідолам вклоняючись.

Сам над собою світ знущається,

Зв”язок із Світлом розриваючи.

 

Гордині вірусом затруєний

Заручник дикої агресії.

У свою жадібність занурений,

Законом Всесвіту приречений...

 

Світ хворий на нестачу розуму,

На егоїзм і тупість мислення.

Над прірвою,мов заворожений,

Стоїть у самовозвеличенні.

 

Отямся,світе душ скалічених!

Багнюку змий з очей затьмарених,

Викинь облуду з вуст засмічених

І не замінюй Істини примарами!

 

Не чує світ...Він заблукав у темряві,

Власною волею обравши згубний шлях.

Не бачить світла...На землі панують демони

І плачуть ангели над людствоми в небесах.

Чекаю дива. Світлого і справжнього –

Не глянцю бутафорію дешеву,

Не казку, зшиту з мотлоху прадавнього,

А дива, що життя напоїть древо.

 

Я хочу сонця у очах барвистого,

Не у небес позиченого, – свого,

Щоб хмільно, мов би від вина іскристого

П’яніти від кохання до знемоги.

 

Малюю мрії променем, розхитаним

Турботами, проблемами, сльозами.

Любов – і досі книга не прочитана,

Запилена, із жовтими листками…

 

А я малюю. Промінь сонця рідного.

Хоч, може, й лінії іще виходять криво…

Чекаю дива. Справжнього. І світлого,

Щоб впевнено сказати: «Я щаслива!»

Я малиновий чай приготую тобі,

Ніжно руки покладу на плечі...

І нехай завивають шалені вітри

В цей похмурий зимовий вечір.

 

Я тобі приготую з любові напій,

Нехай душу твою він зігріє.

Нехай сонце яскраве засяє у ній

І розбудить весняні мрії.

 

Я малиновий чай приготую тобі

Зі спокусливо-ягідним смаком,

Пригощу тебе літом посеред зими,

Причарую п”янким ароматом.

Сьогодні в рік новий ступає

Війною втомлена країна.

Що за поргом нас чекає

На нерозібраних руїнах?

 

В очах її скорботні сльози,

Із її вуст молитва лине.

У її небі чорні грози.

Моя розтерзана країна...

 

Мечем пробите її серце,

Бо навкруги страждань долина.

Та правді вірна зостається

Вождями зраджена країна.

 

Перед загарбниками злими

Вона не стане на коліна,

Дорога волі-шлях єдиний

В моїй нескореній країні.

 

Нехай свята зоря Різдвяна

Благословить кожну родину.

З вогню й руїн нехай повстане

Соборна,вільна,сильна Україна.

 

Знову осінь жбурляє дощами,

Депресивні думки навіває.

А з екранів знов днями й ночами

Кандидат земний рай обіцяє.

 

Йдуть роки… Влада змінює владу.

Не ментальність нова, а обличчя.

І так само Верховна Рада

Із народом живе в протиріччях.

 

У черговий раз нам обіцяють,

Що служитимуть вірно народу.

Та словами лиш переливають

Із пустого в порожнє воду.

 

За що маємо голосувати?

За одні й ті ж самі обіцянки?

Їх невдовзі нові депутати

Розіб’ють, мов порожні дзбанки.

 

З кого маємо ми обирати?

З крадіїв, брехунів, пустодзвонів?

Вони вміють лише обіцяти

І недійсні для них закони.

 

 І чи є в нас насправді вибір?

Чи ми хочемо щось міняти?

І чи є хоч одна людина,

Що чеснішою хоче стати?

 

Кажуть, маємо те, що маєм…

Депутатами всі хочуть стати.

Те, що вибором ми нарікаєм,

Клоунадою треба назвати.

такі яскраві дні.
але й сумні в одночас.
прозорі та ясні
розлуки час пророчать.
а зронені слова
луною впали в осінь,
у схилені гріва,
в жорсткі пожовклі коси.
і вітер уві сні
зітхає мов поночі
в такі яскраві дні,
але й сумні в одночас.
у сонячную рань
гаї скидають листя,
птахи крізь біль прощань
до вирію знялися.
за ними неба синь
накрили сірі тучи -
погоди не проси
у сірості гнетючий.
ідуть дощі рясні
немов сльоза на очі...
осінні мерзлі дні
й печальнії в одночас.

...над озером скрипят уключины...
                                 (А. Блок)


степь шумит кавыльная
на ветру продрогла
сквозь туманы пыльная
горбится дорога -
рытвины проточины
словно в прядь извивы
ветер у обочины
гнёт и треплет иву
в ожиданьи осени
шепчутся осины
полосы прокосные
вдоль реки в лощине -
с грустью неуёмною
в холоде немея
заводь замутнённая
лодку тащит с мели -
от реки отлучена
у дороги иве
слышится в уключинах
вёсел звон призывный...

1974 - 1975гг.?

                                                                                             Я тобі наказую жити,
                                                                                             І боротись назло ворогам


                                

                              

                                                                                           
 
                       
                                                                                        
          Сьогодні, День Незалежності нашої України - Батьківщини, у якій народилися,зростали,мріяли,
творили та любили. Адже Батьківщина - це також мати, яка викохала піснями,родючою землею, добрими працьовитими руками людей та загартувала свій народ у боротьбі за свободу та незалежність
            Раніше,(відверто),цей День не мав, особисто для мене, такого важливого значення як тепер.
Чому тепер для мене це  важливо? Ну напевно тому, що останні два роки,вкрай важкі і важливі для всієї країни. Це роки непокори,боротьби,відстоювання інтересів держави і власної землі.
        Зараз особливий час. Час на перевірку нашої нації,її еволюції. Це екзамен для всього народу:на
відмінно - це довести собі і всьому світові,що ми НАРОД;провалити іспит - означає нашу слабкість,байдужість, неспроможність вистояти.
         Сьогодні,я хочу вклонитися і подякувати нашим героям,сміливцям, минулого і сьогодення.
 Завдяки Вам живе наша Україна. Дякуємо за Вашу мужність,пролиту кров,ваші життя в ім'я
 свободи.
          Для мене Україна - це не тільки ліса,поля,гори,дороги та міста. Для мене Україна - це люди,
 які живуть і працюють на своїй землі,які у непростий для країни час,простягають руку допомоги
 ближньому:здійснюючи молитву, підтримуючи добрим словом,обігріваючи і годуючи нужденних.
  Хіба не з цього починається нація?
         І як би важко зараз не було я вірю,що мудрість та злагодженність нашого народу,допоможуть
 здолати лихо та жахіття,які є на нашій землі. Наша воля до свободи, незалежності майорітиме
 яскравим ліхтариком на шляху до майбутнього:доброго,мирного,яскравого та щасливого.

                                        
                                    Я, вклонюся Україні та її народу,
                                    Який любить нашу неньку, волю і свободу,
                                    Ради неї не шкодує, ні життя, ні сили,
                                    На Донбасі, війна люта, збільшила могили,
                                    Роздирають Батьківщину враги - супостати,
                                    Та повстали наші братя, волю захищати,
                                    З нами Бог і Божа Мати,з нами правди сила,
                                    Бо ми борем нашу Землю,як Петро Могила,
                                    Захищаєм нашу неньку і свої кордони,
                                    Не зламати нашу волю,ні зараз,ніколи,
                                    Дух Тараса і Голоти, нехай укріпляє,
                                    Соловейко в тихім гаї, душу звеселяє,
                                    Піду в гай я, в чисте поле, поплачу тихенько,
                                    За народ,братів і неньку, крається серденько,
                                    Та я вірю в українців, в їхнє добре серце,
                                    Милосердя в нас не згасне, і святе озерце
                                    Нас омиє, нас очистить, від бруду і лиха,
                                    Нагорода перемога, і любов, і втіха,
                                    Я вклонюся Україні та її народу,
                                    Який любить нашу неньку, волю і свободу,
                                    Ради неї, не шкодує, ні життя, ні сили,
                                    На Донбасі війна люта, збільшила могили.

                     З любов'ю до Вас                  Христина (кАмарик222)