Скажу чесно, навіть і не думада цього року заглядати на те Євробачення. Не тому що не подобається, навпаки  завжди вболівала за наших...За Данилка, Лорак, Руслану, Тіну Кароль...та останім часом просто не цікавилась, хоча раніше і смс-ки слала і ночами не спала...Знаєте, після перемоги Руслани була така гордість за нашу країну, за нашу націю...мені здавалось що подібного виконавця від України не буде ще довго, хоча всі хто виступав після Руслани достойно представляли нашу Україну...Та сьогодні зранку, зайшовши на сайт, я звернула увагу що багато блогерів змінили свої ави на фото Джамали і я вирішила подивитися її виступ у полуфіналі, хоча я поспішала на роботу...Знаєте, я була вражена...Це неймовірно, неймовірний вокал, музика яка пронизує  і не залишає спокійною душу...Джамала жила своєю піснею, вона переживала кожне слово...Я, Христина, вирішила хоч трішки підтримати Джамалу у фіналі своєю заміткою...Мій скромний і малесенький внесок у загальне велике діло...Моя версія пісні Джамали...Не судіть   строго...старалася...Тримаємо кулачки сьогодні...Фінал на першому національному...


                        ДЖАМАЛА  Я ВІРЮ,ТИ ПЕРЕМОЖЕШ...ТИ НАША...ТИ ЗА  УКРАЇНУ,   
                
                                         А  УКРАЇНА  ЗА ТЕБЕ!!!


                                                          
                                                                                                                                                                  Думаєте, що ви є богами.
                                                                                                                                                                 Але смертні всі.
                                                                                                                                                                 Не ковтайте мою душу.
                                                                                                                                                                 Наші душі.(з пісні "1944")


                       

                                Чому стріляють в нас і виселяють?
                                                        Не розуміють наш народ і принижають?
                                                       Та Ви ж не Боги!  Схаменіться!  Закликаєм!
                                                       Наш голос не почуто, знов страждаєм...
                                                       На цій Землі хотіли жити та любити,
                                                       Свої  нам мрії не вдалося захистити,
                                                       Бо ви забрали в нас майбутнє і Країну,
                                                       Нами омріяну, і рідну, і єдину...
                                                       О, людство! Закликаєм, піднімайся,
                                                       Борись за краще завтра, не здавайся...
                                                       Ми об'єднаємо думки,країни і міста,
                                                       Нехай моя лунає пісня не проста...

                                  З любов'ю до Вас               Христина(кАмарик222)

               P.S. Навіть забула про свою депресію і хворобу...Буду вболівати

                                              

 
                               Цією заміткою я хочу подякувати тобі український народе за мужність, силу, терпіння...Вам, наші славні воїни,
  за героїзм, пролиту в боях кров, рани і ваші життя...Вам, воїни визволителі другої Світової війни, які також захищали нашу країну
  від фашизму...Пам'ять про Вас завжди залишиться в наших сердцях, в серцях ваших внуків, правнуків та багатьох поколінь...
              
                          Звертаюся до Тебе Боже тихенькою молитвою за нас, за наш народ, за країну...

                                                                                ПРОСТИ НАС БОЖЕ  І  СПАСИ...  

                                                   


                                                            Дай нам Боже милосердя, трішечки терпіння,
                                                           Подолати ворожнечу, ненависть, насилля,
                                                           Непомірніі тарифи, безробіття, ціни,
                                                           Люди плачуть і cтраждають за свої  провини?!...
                                                           Помирають від нестатків, стресів і кредитів,
                                                           "Нагодуй"  Господь, благаю, владних паразитів,
                                                           Які просто обдирають свій народ, країну,
                                                           У такі часи жирують, коплячи данину...
                                                           Дай нам  Господи  любові та спали ненависть,
                                                          Примири наш Схід і  Захід, ворогам на зависть,
                                                          Миру просимо, свободи, досить стрілянини,
                                                          Не карай нас, ми благаєм, кожної хвилини...
                                                          Дай нам Господи можливість, повірити в себе,
                                                          Не грішити і не красти, і прийти до Тебе,
                                                          Полюбити вороженьків, ближнього, Країну,
                                                          І прости за все нам Боже...І мене дитину...

                                      З  любов'ю  до Вас                          кАмарик222(Христина)

                                      


                                    

                       
                                   
                                                                  

Мамо моя...Найрідніша у світі,
Ти моє сонце і мій оберіг.
Ти,наче лілія,чиста і світла,
Дарма,що на скронях давно білий сніг.

Твоя усмішка щира й привітна,
Душу зігріє ніжним теплом.
В серці твоєму трояндами квітне
Вічно жива материнська любов.

Знов поцілую натруджені руки,
Серцем й душею за тебе молюсь.
Щоби не було в житті твоїм туги,
Я Богородиці низько вклонюсь.

Щоби не плакали лагідні очі,
Віра й надія вели в майбуття.
Щоби спокійні були дні і ночі,
Щастям іскрилась дорога життя.

Мамо,голубко моя сизокрила,
Нехай тобі доля добра додає.
Ти мені двері життя відчинила,
Я дякую Богу,що ти в мене є.

Заручники думок і почуттів,

Вічні невільники любові й болю.

Душа поета - мов палітра слів.

Душа без рими - наче пташка у неволі.

 

Шлях поетичний не буває без тернин,

Поетом бути - щастя і недоля.

Плести намисто із віршів-перлин,

Розкрити неба дар - така Господня воля.

 

Душа поета ніжна і вразлива,

Часто мандрує у незвіданих світах.

Знаходить в них вона надхнення крила

І їх дарує потім світу у віршах.

 

Дар творчості - це відчуття польоту,

Це скарб цінніший від земних багатств.

В ньому з”єдналися служіння і свобода,

Йому скорився навіть невблаганний час.

 

Почуй,Поете,в серці голос Бога,

Та егоїзмом ти його не заглуши!

І буде світлою віршована дорога,

Неси добро у світ,живи,твори,пиши!

Похмурі дні...Сумні мелодії

Мінорний настрій навівають.

Нема в природі вже гармонії

І щирі усмішки з облич зникають.

 

Світ захлинається ненАвистю

У морі злості і розбрату.

Багато фальші й мало радості,

Війною брат іде на брата.

 

Світ над безоднею схиляється,

Бездушним ідолам вклоняючись.

Сам над собою світ знущається,

Зв”язок із Світлом розриваючи.

 

Гордині вірусом затруєний

Заручник дикої агресії.

У свою жадібність занурений,

Законом Всесвіту приречений...

 

Світ хворий на нестачу розуму,

На егоїзм і тупість мислення.

Над прірвою,мов заворожений,

Стоїть у самовозвеличенні.

 

Отямся,світе душ скалічених!

Багнюку змий з очей затьмарених,

Викинь облуду з вуст засмічених

І не замінюй Істини примарами!

 

Не чує світ...Він заблукав у темряві,

Власною волею обравши згубний шлях.

Не бачить світла...На землі панують демони

І плачуть ангели над людствоми в небесах.

Чекаю дива. Світлого і справжнього –

Не глянцю бутафорію дешеву,

Не казку, зшиту з мотлоху прадавнього,

А дива, що життя напоїть древо.

 

Я хочу сонця у очах барвистого,

Не у небес позиченого, – свого,

Щоб хмільно, мов би від вина іскристого

П’яніти від кохання до знемоги.

 

Малюю мрії променем, розхитаним

Турботами, проблемами, сльозами.

Любов – і досі книга не прочитана,

Запилена, із жовтими листками…

 

А я малюю. Промінь сонця рідного.

Хоч, може, й лінії іще виходять криво…

Чекаю дива. Справжнього. І світлого,

Щоб впевнено сказати: «Я щаслива!»

Я малиновий чай приготую тобі,

Ніжно руки покладу на плечі...

І нехай завивають шалені вітри

В цей похмурий зимовий вечір.

 

Я тобі приготую з любові напій,

Нехай душу твою він зігріє.

Нехай сонце яскраве засяє у ній

І розбудить весняні мрії.

 

Я малиновий чай приготую тобі

Зі спокусливо-ягідним смаком,

Пригощу тебе літом посеред зими,

Причарую п”янким ароматом.

Сьогодні в рік новий ступає

Війною втомлена країна.

Що за поргом нас чекає

На нерозібраних руїнах?

 

В очах її скорботні сльози,

Із її вуст молитва лине.

У її небі чорні грози.

Моя розтерзана країна...

 

Мечем пробите її серце,

Бо навкруги страждань долина.

Та правді вірна зостається

Вождями зраджена країна.

 

Перед загарбниками злими

Вона не стане на коліна,

Дорога волі-шлях єдиний

В моїй нескореній країні.

 

Нехай свята зоря Різдвяна

Благословить кожну родину.

З вогню й руїн нехай повстане

Соборна,вільна,сильна Україна.

 

Знову осінь жбурляє дощами,

Депресивні думки навіває.

А з екранів знов днями й ночами

Кандидат земний рай обіцяє.

 

Йдуть роки… Влада змінює владу.

Не ментальність нова, а обличчя.

І так само Верховна Рада

Із народом живе в протиріччях.

 

У черговий раз нам обіцяють,

Що служитимуть вірно народу.

Та словами лиш переливають

Із пустого в порожнє воду.

 

За що маємо голосувати?

За одні й ті ж самі обіцянки?

Їх невдовзі нові депутати

Розіб’ють, мов порожні дзбанки.

 

З кого маємо ми обирати?

З крадіїв, брехунів, пустодзвонів?

Вони вміють лише обіцяти

І недійсні для них закони.

 

 І чи є в нас насправді вибір?

Чи ми хочемо щось міняти?

І чи є хоч одна людина,

Що чеснішою хоче стати?

 

Кажуть, маємо те, що маєм…

Депутатами всі хочуть стати.

Те, що вибором ми нарікаєм,

Клоунадою треба назвати.

такі яскраві дні.
але й сумні в одночас.
прозорі та ясні
розлуки час пророчать.
а зронені слова
луною впали в осінь,
у схилені гріва,
в жорсткі пожовклі коси.
і вітер уві сні
зітхає мов поночі
в такі яскраві дні,
але й сумні в одночас.
у сонячную рань
гаї скидають листя,
птахи крізь біль прощань
до вирію знялися.
за ними неба синь
накрили сірі тучи -
погоди не проси
у сірості гнетючий.
ідуть дощі рясні
немов сльоза на очі...
осінні мерзлі дні
й печальнії в одночас.