Сьогодні народився великий поет української нації Тарас Григорович Шевченко. Нема на Україні жодної людини, що не знала б цю надзвичайну людину, проте... люди знають тільки його ім’я... і це лякає мене...

Декілька тижнів тому, я зі своїми друзями вирішила провести маленьке дослідження. Ми пішли на Майдан і підходили до людей запитуючи про Шевченка. Питання були такі:

1. Хто такий Тарас Шевченко?

2. Що він написав? Про що ці твори?

3. Коли народився поет?

Опитали ми 40 чоловік, з них, на всі питання відповіло 5... 

Відповідь однієї жінки приголомшила мене. Вона сказала: "Зачем мне его знать? В школе я не учусь, на работе это никому не нужно. Я прекрасно обхожусь без этого. К тому же, не такой уж он и известный поет."

Мені соромно за мою улюблену Україну. Не будьте байдужі! Любіть Україну!

Ой червона ружа на чолі століть.
Ой крута та круча, де Тарас стоїть
Ой крута та круча, де стоїть Тарас
 і крізь роки кличе, кличе, кличе нас!!!

В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.

Крізь вітер злий карбую кроки
І чую серцем кожну мить,
“Реве та стогне Дніпр широкий”, |
Щоб розбудити всіх, хто спить.

Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
 Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас -
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас!

Іду крізь свята і крізь будні,
Крізь глум юрби і суєту.
Ні, не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.

( Юрій Рибчинський  )

Світе тихий, краю милий, Моя Україно...

За що тебе сплюндровано,
 За що, мамо, гинеш?

Зоре моя вечірняя зійди над горою

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас —

Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну,

Попідтинню, сиротами,

А я тут загину.

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько!

Моя Україно!

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

Тарас Шевченко

 

ДО ВСІХ  СВІДОМИХ УКРАЇНЦІВ
 
Пропонуємо проголосити 9 березня, - день народження генія українського народу Тараса Шевченка, - всеукраїнським святом. Проголошення власного свята буде не тільки проявом реального республіканського суверенітету, але найголовніше - свято стане днем єдності українців всього світу.

Для того, щоб уряд України прийняв постанову відносно встановлення такого свята, потрібно показати наявність підстав, а тому треба взятися за діло і активно провести наразі на громадських засадах святкування 176-ї  річниці з дня народження Тараса Шевченка по всій Україні. Центрами по проведенню свята повинні стати, безперечно, осередки Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, що ніякою мірою не обмежує ініціативи різних інших громадських та державних організацій.

Сценарії свята мають складатися на місцях з урахуванням місцевих умов, але думається, що кульмінаційним моментом має стати загальний спів "Заповіту" на, всій території України о певній домовленій годині.

Пропонуємо такий план проведення свята:

Початок о 12-13 годині. Свято починається по первинних осередках з проведення власними силами різних заходів як то: засідань, вистав, концертів, фольклорних дійств тощо.
Частина друга: о 16-17 годині, після невеликої перерви для відпочинку, громади знову збираються по осередках і звідти організовано колонами вирушають до місця проведення загального мітингу. Колони мають нести з собою уквітчані рушниками портрети Тараса Шевченка та інших славних синів і дочок нашого народу, прапори, хоругви, співати по дорозі українські пісні та бути зодягненими у парадні національні строї.
Частина третя: о 17-19 годині проводиться загальний мітинг з приводу свята. Сходяться всі громади і розташовуються у певному порядку. Мітинги повинні проходити біля пам’ятників Тарасу Шевченкові. Там, де їх ще немає, треба встановити на центральній площі на підвищенні портрет Шевченка і проводити свято тут.
Головна частина: рівно о 19 годині всі запалюють свічки і разом співають "Заповіт". І так скрізь по нашій землі! В цю мить вся Україна засяє вогнями мільйонів свічок і відгукнеться дружнім співом, що сповістить про об’єднання в єдину могутню волю братньої любові всього українського народу!
Слава Україні!  Героям Слава!

Подальший спів хай іде за місцевим сценарієм, та вважаємо, що слід би заздалегідь поширити тексти і розучити добре спів таких пісень:
    
"Ще не вмерла Україна"
"Реве та стогне Дніпр широкий"
"Думи мої, думи мої"
"Повіяв вітер степовий"
"Ой, у лузі червона калина похилилася"

Заключна частина: о 20 годині починаються масові народні гуляння.
Єдине, про що хочеться нагадати: свято потрібно провести дуже і дуже організовано, без порушень правопорядку. Будь-які ексцеси завдадуть шкоди тільки нам, українцям. Свято 9-го березня має стати першим всеукраїнським святом, але не останнім.
Друзі, шануймося, бо ми того варті!

Оскільки 10-го березня перестало битись серце нашого Великого Кобзаря то пропонуємо в цей день зробити ще одне покладання квітів і провести, де це можливо, панахиди біля пам’ятників Тарасу Шевченкові за упокій його душі, а також поставити там свічки.
Ініціативні групи міст Донецька та Тернополя.

(Це написано в 1990 році і було розіслано, але і зараз актуально, як на мою думку  - Богдан Гордасевич)


"І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І буде Правда на землі"

Тарас Шевченко

© Copyright: Александр Некрот, 2011

Хто «солов’їною» співа,
Тьохтьохнути про нього – мусить.
Дніпр стогне, вітер завива,
А автор – всюди вислоусить.

Й по селах-бо – не лиш містах –
Стирчать тараси, як боввани.
А поклоняються їм так,
Мов справжнім ідолам погани...

Та я що про кумира втну –
Чужий язичникам писака?
Переспівати Бузину –
Заримувати «Вурдалака»?

Процитувати весь набір
Фраз Кобзаревих богохульних?
За сотні мовити докір
У бік царів лайок огульних?

Розбити тезу в прах і пух,
Що «москалі – чужії люди»?
(Хто написав таке – лопух
Чи дійсно Каїн та Іуда *...)

«Михайль, – сказати, – Семенко
Палив «Кобзар» навряд чи здуру **,
А я ось також не дурко –
Цей том несу в макулатуру»?

А може, цінне і нове –
Назвать одну з причин вагомих,
Чом в Україні так живе
Народ, як нам усім відомо:

Бо не кого, а Кобзаря
Підступно, підло та жорстоко
Дали нам за поводиря ***
І батька-генія-пророка.

Під спів тужливий кобзарів
Про давню та минулу славу
Збудуєш скількись хуторів,
А не передову державу.

Навіки слава – козакам,
Трипільцям, «украм», антам, скіфам...
За майбуття гроша не дам
Того, хто віддається міфам.

А ще ж Шевченка твори вчать
Річками лити кров ворожу?
Тут краще вчасно промовчать,
На що така наука схожа...

Й розлитись повінню хвали,
Що з чудо-віршами Тараса
З країн розвинених прийшли
Успішно ми до Гондурасу.

_______
* «[Тарас Шевченко] был русским Каином и Иудой в одном лице. (...) Этот человек, делая перед смертью выбор между Богом и сатаной, добровольно перешел на сторону последнего, чем повторил поступок Иуды. По справедливости его можно назвать и Каином, потому что в своих стихах он призывал убивать своих православных братьев, всех, кто не козак, всех «москалей». Для него любой, кто не козак, – не человек», – http://rusk.ru/newsdata.php?idar=181764
** «Чоловіче! Я хочу тобі сказати, що в сі дні, коли я от се пишу, гидко взяти в руки нашу часопись. Якби я отсе тобі не сказав, що думаю, то я б задушився в атмосфері вашого «щирого» українського мистецтва. Я бажаю йому смерті. Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилося від Шевченка. Але не можу й я уникнути свого святкування. Я палю свій «Кобзар»,  – з авторської передмови до збірки Михайля Семенка «Дерзання» (1914 р.).
*** «Пробач їм, бо вони не знають, що творять, бо вони не знають, великий Тарасе, що тебе ніхто не приватизував, що ти геній, Кобзар і поводир для всього народу», – Ганна Герман на мітингу-реквіємі на Чернечій горі 22 травня 2011 р.

Джерело

Тарас ШЕВЧЕНКО

Іван Підкова

I

Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.

Було колись — в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! може, серце
Хоч трохи спочине.

II

Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє,
Синє море звірюкою
То стогне, то виє,
Дніпра гирло затопило.
«А нуте, хлоп'ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»

Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Походжає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-де буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове-молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло.
«Спасибі вам!» —
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову походжає
Пан-отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.

[1839, С.-Петербург]