Ну що, ось і набрали чинності нові постанові по роботі з IMEI вУкраїні. Враховуючи що ринок мобільних терміналів вже був перенасиченийв кінці 2006 року, і тепер можна практично «легко» порахувати хто і якзаробляє гроші, і, навіть, передбачити куди сам ринок розвиватиметься.Але я хотів би запитати про інше: цікаво як змінитися тіньовий ринок? Невже помре ваще )

   Особисто у Мене КПК Asus. Вияснилося що "білий" ))) Чому власне й радий, враховуючи що брав недешево. Офіційнаінформація з публікацій відносно даної теми на сайті Українського державного центра радіочастот. По ЦЬОМУ засиланню можна перевірити International Mobile Equipment Identifier Твого терміналу. Нагадую що IMEI визначається натисненням комбінації на Вашому мобільному «*#06#». А ось ТУТа можна визначити по IMEI вид терміналу і його базові показники. Буде цікава Ваша статистика та і взагалі думка з даного питання. Ну й звичайно «білих» Вам терміналів )

Чи підете ви на вибори голосувати?

Якщо Вас цікавить ефективний препарат для лікування грипу "Таміфлю", то рекомендую Вам відвідати сайт-першоджерело: http://www.tamiflu.com.ua/index.html

Якщо ви уважно спостерігаєте за випусками теленовин, то, очевидно, не можете не помітити цікаву закономірність: дії та висловлювання Юлії Тимошенко в повній мірі висвітлюють навіть ті канали, які належать особам, що мають інші політичні симпатії і роблять ставку на інших кандидатів в Президенти.

Що це, спроба ввести в оману всесильну „даму з косою”? Чи, може, щось інше? Що змушує найвпливовіших українських бізнесменів, попри наявність власних, кишенькових і не дуже, політичних гравців, так „прогинатися” перед Головою уряду? Повага? Радше ні: згадайте, як ставилися до Тимошенко ті ж Пінчук чи Ахметов що до, що після „Помаранчевої революції”. Навряд чи Леді Ю своїми вчинками змусила цих людей змінити свою думку. Що ж тоді? Якщо це не повага, то банальний страх. Страх втратити частину своїх бізнес-активів у разі обрання Тимошенко президентом.

Аналогічна ситуація спостерігається й щодо іншого, згідно з соцопитуваннями, лідера президентських перегонів – Віктора Януковича. Але тут швидше йтиме мова про те, що з проФФесором телебачення не заграє, а просто намагається уникати критики (за винятком тих політичних ток-шоу, форматом яких дозволяється висловлювання різних, часом – діаметрально протилежних, думок).

З цього можна зробити висновок, що прихід до влади як Тимошенко, так і Януковича загрожує тотальним переділом сфер впливу, державного майна, а також – найбільших активів найзначніших фінансових груп країни. От і намагаються вітчизняні олігархи „задобрити” основних претендентів на президентське крісло, мовляв, не забирайте у нас наш бізнес і гроші, а ми обіцяємо вірно і віддано служити вам. Ну, або принаймні просто бути максимально лояльними.

Що ж, враховуючи вагу цих „товстосумів”, можливо, їм і не загрожує втрата майна і бізнесу. Але якщо говорити про дрібних та середніх бізнесменів, то тут, очевидно, можуть справдитися найпесимістичніші прогнози.

Не дарма в середовищі київських бізнес-кіл говорять саме про НЕБЕЗПЕКУ приходу до влади Віктора Януковича. Ці люди добре пам’ятають 2002-2004 роки, коли зі Сходу України приїжджали „братки” і силоміць відбирали у київських бізнесменів підприємства, торгові точки, склади чи приміщення, прямо як в „старі добрі” 90-і. І, до речі, таке явище як рейдерство «розквітло» саме за часів другого прем’єрства Віктора Федоровича (2006-2007 рр.).

Не менш сильно бізнесмени на місцях (не тільки в столиці, але й в інших містах і містечках країни) бояться утвердження при владі Юлії Тимошенко та її команди. А чому, то тут, гадаю, здогадається кожен більш-менш обізнаний у економіці громадянин України. Уряд Тимошенко просто знищує малий та середній бізнес методом шаленого податкового тиску. В таких умовах, а ще й враховуючи кризу, розпочати свою справу, а тим паче - довести її до пуття, практично неможливо. В усіх економічно розвинутих країнах під час кризи податки намагаються зменшити і таким чином врятувати приватну ініціативу, в Україні ж все навпаки.

Ще одна небезпека для середнього та малого бізнесу – поглинення з боку великих компаній. В разі приходу до влади Януковича або Тимошенко варто очікувати підпорядкування малих підприємств великим корпораціям, якими володіють найбільші фінансові „кити” України, які за сумісництвом є основними спонсорами БЮТ або Партії регіонів.

В разі утвердження на президентській посаді Тимошенко чи Януковича, на українську економіку чекає монополізація найбільш важливих галузей народного господарства з боку корпорацій, якими володіють ті ж Ахметови, Коломойські, Фельдмани і т.д. Отже, розвиток української економіки буде залежати від того, як основні політичні сили зможуть домовитися між собою. А те, що президентство Віті або Юлі призведе не лише до монополізації економічного, але й до монополізації політичного життя найбільшими фінансово-політичними кланами, що нині звуться Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів, сумніватися не доводиться.

Що ж ми маємо на нинішній момент? Ми маємо реальну загрозу тотального поглинення економіки великими корпораціями-монополітстами, якими володіють найбільші олігархи країни і інтереси яких відстоюють ніхто інші як Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. Остання, нагло прикриваючись популістськими гаслами, притаманними традиційній риториці „лівих” політичних сил, сама просуваючись до влади разом з тим просуває туди і великий капітал. А те, що у Тимошенко в команді не менш багаті люди, ніж у ПР, сумніватися не доводиться: тут є і один з найбагатших олігархів у східній Європі Костянтин Жеваго, і чи не найбагатша жінка в країні Наталія Королевська, і „харківський магнат” Олександр Фельдман, і намулявший очі довкола скандалу з Фондом держмайна Андрій Портнов... Список можна продовжувати.

І це ще не основні „грошові мішки”, що мають стосунок до БЮТ: головну підтримку цій строкатій бізнес-компанії надає власник групи „Приват” Ігор Коломойський.

Отже, що щоб хто не казав, але обираючи між Тимошенко і Януковичем, ми обираємо між великим і ду-уже великим бізнесом. Це значить, що у випадку приходу до влади цих одіозних постатей, годі сподіватися на зменшення державного тиску на дрібних та середніх підприємців, а впливу великих бізнес-груп - на суспільно-політичну ситуацію в країні.

Сергій Пархоменко

Іноземний капітал в Україні буде фінансувати двох лідерів президентських перегонів, не псуючи відносини з жодним.

Вплив США буде мінімальним, нинішнє керівництво США не стане втручатись в хід виборів в Україні. Однозначно Обама і його команда не підтримають Ющенка, оскільки ця карта відіграна. Вони вважають, що Україна сама має вирішувати свої проблеми, але віддають карт-бланш Росії, тому що Україна фактично є полем для реалізації інтересів Москви.

Євросоюз, як і США буде виступати за те, щоб вибори в Україні були відкритими, демократичними, прозорими і конкурентними, але ні лідери ЄС, ні влада США напряму не будуть підтримувати ні фінансами, ні іншими можливостями кандидатів в президенти, на відміну від Росії.

Група Медведєва більше підтримує Януковича, група Путіна – Тимошенко, але в будь-якому випадку під час виборчої кампанії з Росії в Україну зайдуть великі гроші. Частково будуть заходити гроші і з Америки, і з Європи, але це будуть гроші різних фінансово-корпоративних груп, які лобіюють ту, чи іншу силу. Є величезні фінансові корпорації, що підтримують донецьку групу. Є ті, що мають зв’язки з Юлею Володимирівною. І є компанії орієнтовані на Ющенка - його міжнародна фінансова мережа.

Для того, щоб побачити хто і кого з кандидатів буде фінансово підтримувати, потрібно проаналізувати, кому наприклад Тимошенко створила найкращі умови для ведення бізнесу, кому навпаки урізала можливості, і т. д.

У пані прем’єра провалився проект продажу ОПЗ, і тепер вона має розраховувати на себе. Але з другого боку зараз іде переструктуризація облігацій «Нафтогазу України» на 500 млн. І якщо Тимошенко вдасться цей антизаконний захід реалізувати, групи, які куплять ці облігації підтримають її на виборах.

Росіянам з ЛУКОЙЛ, ТНК, Альфа-групп, які мають в Україні нафтопереробні заводи, системи заправок, тощо, все одно хто переможе - Тимошенко чи Янукович. Вони домовляться як з одною, так і з іншим. І будуть фінансувати двох лідерів перегонів. Також і Вексельберг, і інші, будуть фінансувати і Януковича, і Тимошенко. Міжнародний космополітичний капітал (як і тютюнові королі, і горілчані) не буде псувати з жодним з українських політичних лідерів відносини.

Олег Соскін.

У Центральну виборчу комісію подав документи для реєстрації кандидатом в президенти Василь Противсіх.

Про це повідомляє Ліга.net з посиланням на прес-службу ЦВК.

Самовисуванець, мешканець села Олешків Снятинського району Івано-Франківської області до зміни паспорта носив прізвище Гуменюк.

Противсіх - президент Івано-Франківської торгово-промислової палати.

Разом з тим він не надав у Центвиборчком документи, що підтверджують внесення
застави, однак має намір зробити це в найближчі дні.

Відповідно до закону про вибори президента, прийняти рішення про реєстрацію кандидата на посаду президента України або про відмову в реєстрації ЦВК зобов'язана протягом п'яти днів із дня прийняття документів.

Джерело: УП.

Головним противником УПА був НКВД, а не Червона Армія. Про те, що УПА не воювала з Червоною Армією, розповів директор архіву СБУ Володимир В’ятрович. Він наголосив, що у архіві є документи про відносин між УПА і Червоною Армією.

«Основним противником УПА була не Червона Армія, а НКВС, який проводив зачистки серед місцевого населення», – розповів історик. «Саме проти цих військ воювала Українська повстанська армія до середини 1950-х років».

Також пан В’ятрович зазначив, що стереотип «вони стріляли нам у спину» спростовується архівними документами: «Документи підтверджують, що керівництво Української повстанської армії давало чіткі вказівки своїм підрозділам не воювати з Червоною Армією, яка наступала».

В’ятрович переконаний, що такий нейтралітет спричинили тактична і політична причинини. З одного боку, командування УПА розуміло неможливість зупинити німецько-радянський фронт, який наближався, з іншого боку, українські повстанці розглядали Червону Армію як «можливий резерв в боротьбі проти і сталінізму, і нацизму».

Історик також розповів про випадки, коли червоноармійці приєднувалися до УПА – часто це були люди, які потрапляли в німецький полон і яких звільняли українські повстанці. Наприклад: лейтенант Червоної Армії Дмитро Карпенко, який став першим кавалером вищої нагороди УПА, – «Золотого хреста Бойової заслуги»; Іван Кулик (Сірий), що воював в УПА до 1952 року. «Таких прикладів можна навести багато», – сказав директор архіву.

Ширший матеріал про роль УПА і Червоної армії в другій світовій війні читайте на http://cdvr.org.ua/content/володимир-вятрович-упа-нікому-не-стріляла-в-спину .

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху,
Контакт для преси: Тетяна Сергійчук +093-3253193.

Спільнота патріотів України «Україна понад усе!» розпочинає безстрокову акцію по очищенню населених пунктів України від засміченості.

Громадянам України пропонується надсилати електронною поштою цифрові фотографії (розмір 800х600) на електронну скриньку Спільноти: upu.admin[собака]gmail.com (у листах треба обов’язково вказувати місце розташування звалищ). По мірі накопичення фотографій (від 10 і більше) вони будуть розміщуватися на сайті Спільноти http://upu.org.ua/ з вимогою з місцевих органів влади прибрати у вказаних місцях.

Можна ж на собі показати приклад. Чи може не такий він вже страшний той грип?

16 жовтня цього року, цебто два тижні тому, я захворів.  Ще ніхто не знав, що у нас епідемія. Хворіли масово але ж то була не епідемія! Бо по телевізору про це ще не говорили.
 
Серед моїх знайомих, здається, у кожного в сім’ї хтось хворів або перехворів. У поліклініці не проштовхнешся і лікарні переповнені. Я тоді ще подумав: «Десь там в Гонконгу хтось чхнув – піднявся шухер на весь світ! Тут пів стотисячного міста лягло – і все нормально!»…
 
Ще два тижні тому у нас повигрібали з аптек все, що хоч віддалено нагадувало протизастудний препарат. Акурат саме тоді я й виявив, що твориться щось неймовірне. Відвідини аптеки ввели мене у стан легкої задуми – мені віддали чи не останній порошок від застуди і я, як і сотні моїх земляків, подибав до праці, щоб там пройти повний курс самолікування.
 
Отже, я пив якусь швидкорозчинну гидоту з ароматом лимона. Від цього аромату в’янув справжній лимон і залишався незмивний осад на стінках чашки, однак, я пив. Увечері слизову рота я допалив кінською дозою цибулі і виполоскав содою та йодом останні залишки недобитих мікробів з горла. Кодою дня стало півгодинне виколупування металевої кришечки в’єтнамського бальзаму «Зірочка» з металевої ж коробочки. Замордувавшись воювати з «Зірочкою» і, віддовбавши ледь не зубами, ту жирно-слизьку металеву кришечку, я втомлено впав у ліжко…
 
Зранку наочно видно було всі ознаки одужання – язик з білого став лимонно-жовтим і залишки ядучого порошку з ароматом, ідентичним натуральному, скрипіли на зубах, заглушаючи кашель. Голова важка, мов чавунний баняк і у грудях благородний присвист, наче в актора Ульянова, що грав «вора в законі» у фільмі «Антикіллер». Кашляв я теж красиво: глибоко вдихав, а потім, згинаючись вчетверо, надривно відхукував прямо в підлогу – в здоровому тілі і кашель здоровий! При цьому я приємно червонів до ліловості і очі вилізали з орбіт так, що контактні лінзи випадали…
 
Любі мої! Я все робив неправильно. Я самолікувався. Як і сотні моїх співвітчизників. Зараз я чудово розумію, що так робити більше не можна, однак, я нічим не ліпший від усіх інших – я також хрещуся, коли влупить грім і маю чудову звичку користуватись стратегічним прийомом «якось та воно й буде»…  
 
Саме до двадцятого жовтня у моєму рідному місті одягли пов’язки продавці в магазинах. Саме до двадцятого жовтня ми увійшли у пік епідемії. Що характерно – пов’язки не викликали паніки, і населення, без особливого шуму, самоорганізувалося та стало захищатись від хвороби. І аптекарі, спокійно підвозили все нові та нові пачки протигрипозних препаратів. У магазинах та різних публічних організаціях стали частіше прибирати… Я вкотре подивувався спокою і логічності вжитих заходів. І спокійно одужав за кілька днів…
 
А за кілька днів, про епідемію  сказав телевізор – я насторожився. Повторив Президент. Я відчув легке хвилювання. Сказала прем’єрка – я злякався. Коли рідна влада помітила аварію – ніщо не завадить їй зробити катастрофу!
 
Мене трішки вразило, що засоби масової інформації та органи державної влади, замість того, щоб внести ясність у процес ще більше заплутали його. Протиріччя та недомовки зробили свою чорну справу – породили сумніви і невідомість, а невідомість завжди породжує страх…
 
Скажіть, отой «свинячий грип» – про нього ніхто нічого у світі не знав? Не було інформації? Я плачу! Ще у червні виділяли 50 мільйонів бюджетних гривень, про які всім уже обридло говорити і пояснити використання їх не може жодна жива душа в МОЗ! Я кпив собі з того щасливого освоєння мільйонів на боротьбу зі «свинячим грипом» і, недаремно ж, кпив! У нас скільки фінансування не виділяй – все одно два рази в касу! Повірте, з такою боротьбою з епідемією стає просто страшно за себе.
 
Дзвонить, наприклад, до мене вчора товариш і передає привіт з блокадного Івано-Франківська. Каже, що над містом літає літачок і щось сіє зверху на голови. «Вовчику, мені, ти знаєш, не страшний грип, а страшне те, що вони сіють… Бо то явно не вітаміни!» Питання до нашого всеперемагаючого начальства – а не можна людей проінформувати про всі заходи, що проводяться? А не можна сказати, що воно літає та сіється? Щоб народ простору для фантазії мав менше? Нє, не можна. Воно не по-нашому буде. Нам треба героїзму, сакральної тайни у діях начальства. Більше незрозумілості – так страшніше. Так переконливіше в телевізорі виглядаєш…
 
Спасителі нації у різних іпостасях так дістали, що хочеться врятуватись від них самих. Наслухавшись істерик «наживо», починаєш вірити у бактеріологічну війну та різні диверсії. А, як на мене, все значно простіше. Осінь цього року довго була лагідно–теплою з різким – в один день! – переходом до холодної погоди.  Про імунітет більшості люду говорити шкода. При тому рівні стресу, що його переживаємо ми, при тому рівні харчування та відновлення, що обумовлений нашими статками, не доводиться говорити про якусь особливу відпірність організму.
 
Додайте до всього  ще те, що роблю і я і, впевнений, більшість з вас, дорогі мої читачі – активне самолікуваня і перенесення хвороби «на ногах». І це не зовсім тому, що ми такі безпечні. Для більшості з нас, в час кризи, та робота, яка є – це єдине джерело доходу, втратити який дуже легко. Тому й ідуть, кашляючи, люди до праці. Тому й не беруть «лікарняного» до моменту, поки не впадуть. Бо, в часи нашого дикого капіталізму, дійсна довідка тільки з моргу, а підставою для «лікарняного» є або ганрена, або агонія… В цих умовах, навіть звичайний грип є небезпечною хворобою, не кажучи вже про якийсь його особливий штам.
 
Не зважаючи на те, що епідемія, скажімо, «грипу» таки дійсно є і вона сильніша ніж щороку, не бачу підстав про волання з усіх гучномовців про страшну біду. Виділення чергових мільйонів на придбання «Таміфлю» і особисте розвантаження його в аеропорту прем’єркою разом з міністом закордонних справ, викликає в мене приступ люті. А слабо по маленьких районних лікарнях проїхатись особисто та глянути в якому вони стані?! Якщо вже пішла така пиятика, з особистою участю в порятунку нації – проїдьтесь по тих страшнючих лікарнях. Поцікавтесь, за які гроші виживають лікарі в райцентрах. Богатирьова може ще сто разів прийти на прямі ефіри з важливими ініціативами президента але ні їй особисто, як медику у владі, ні її безпосередньому шефу, нічого сказати з приводу охорони здоров’я гарячекоханої нації. Нація, всупереч зусиллям її наділених владою представників, успішно виживає.    
 
Що ж, приготуймося до подальшої боротьби. В процес включилась влада і епідемія відійшла на другий план. Ситуація стала зрозумілою. Можна, врешті-решт розслабитись: виних успішно знайдуть. На даний момент, на цю роль прекрасно пасують аптекарі. З істинно радянським підходом, аптекарям заборонили підіймати ціни на препарати. Те, що зафіксовані Верховною Радою реалізаційні ціни, менші від закупівельних нікого не колише. Дуже своєчасними є також і перевірки аптек. Так, начеб-то, аптекарі ховають препарати від населення під прилавками!  Боже, які жирні жнива починаються в контролюючих наших органів! Як добре останнім часом! Як не криза, то епідемія! Ще б повені для повного щастя! Ох, я вже чую цей ультразвук від шелесту купюр. І у цьому загальнодержавному УЗД дуже добре буде видно, котрим свиням не шкодить навіть «свинячий» грип...
 
А нам своє робить. Шануймося! Це те, що ми найкраще можемо зробити один для одного.

Звідси.