Одразу маю попередити, написане тут – глибоко особисте, і більшості людей має видатись нескінченно нудним і незрозумілим. Але іноді я маю потребу самовиразитись у письмовій формі, тому якщо комусь нецікаво – просто забийте.

Є таке модне слово – патріотизм, при чому далеко не завжди воно вживається у позитивному розумінні. Та частіше за все воно означає любов до рідної землі. Я хочу поговорити саме про землю, саму по собі, без людей, що її населяють. Яку частину землі можна вважати рідною? Країну? Навряд. Місто? Можливо, але не завжди. Рідне місто (у моєму випадку – Кривий Ріг) – зазвичай дуже велике і різностороннє. Словом, не можна однаково любити таку нерівномірну масу. Та і не обов’язково взагалі любити, коли річ іде про щось подібне Кривому Рогу. Скажу чесно, я його майже ненавиджу.

То ж залишається якийсь зовсім маленький клаптик землі. Не позначений на жодній карті і невідомий нікому іншому. Це – край дитинства. Тільки він здатний пробудити в людині справжнє відчуття спорідненості, можливо, давно загублене і забуте за буденною рутиною.

Багато кому про щось говорить дата 13 червня 2010 року? А я її навряд колись забуду. Якщо офіційно, відбулось наступне  - на шахті ім. Орджонікідзе у Кривому розі проводились планові вибухові роботи (не сильний в термінології, тому скажу саме так), хтось щось не розрахував, і обвалилось кілька гектарів землі навколо шахти. Власне, там давно кар’єри навколо, а частину селища давно знесли – саме там земля, під якою давно була пустота, і просіла. З одного боку, таке напевно мало б колись статись, з іншого – очевидна людська халатність, раз і шахта опинилась на межі закриття, і трасу закрили, бо тепер вона опинилась фактично над прірвою.

Тепер неофіційне. У проваллі зникла більша частина особисто моєї отієї самої землі дитинства. По якій бродив ще з хтозна-яких часів, де мій дід випасав кіз, і я міг утекти кудись туди подалі від людей, лазити поваленими деревами, або просто упасти в траву і дивитись на небо. То було так давно, що здається майже нереальним. Потім я мав усе менше часу туди повертатись, але повертався, приїжджав на велосипеді, просто щоб там побути.

У кожного всередині має жити щось таке – невимовно рідне, таке що не повернути. Ніякими силами не повернути.

Ви можете собі уявити наступне – сьогодні, як і завжди, ви йдете своєю дорогою, а завтра її немає… Тупо фізично не існує. От і я не міг уявити.

Видовище дійсно захоплює. Особливо якщо подивитись на провалля в реальному часі і пам’ятати, як все виглядало до того як. Потріскана і скуйовджена земля, повалені дерева, розірвані пні. Розкидані у різні боки надгробки братських могил, роздавлена наче печиво асфальтна дорога. Хто забажає – у Інтернеті вдосталь фотографій.

Звісно, багато кого не вразить. А дарма. Свого часу селище ім. Горького було досить розвинене – тут працювали школи, церкви, лікарня, пошта, стадіон, кінний двір (вершечок даху якого тепер виглядає із прірви). Від більшості переліченого не залишилось і фундаменту. Це все було якихось 25 років назад – не так уже і багато навіть в межах одного людського життя.

Щоб боятися, не обов’язково жити в Кривому Розі чи іншому шахтному місті. Одна хороша людина (яка неодмінно це прочитає:) ) зазвичай згадує про український кристалічний щит, в центрі якого і знаходиться Кривбас. Коли виберуть руду, яка утримує його, зачепить багато кого…

Шкода, що того ранку я не прокинувся на якихось 15 хвилин раніше – став би свідком вражаюче жахливого видовища. А може і потрапив би у центр балу… Іноді виникає відчуття, що якби так сталося, ніхто б особливо і не помітив.

Можливо, я перебільшую. Як власне горе, так і масштаби події. Зрештою, селище стоїть ціле і неушкоджене, до нього проклали нову дорогу (а зі старою зробили як завжди у нас – дірки у колючому дроті і ходять як і раніше, незважаючи на небезпеку). Правда, селище рідіє – будинки пустіють і вмирають буквально на очах, зона обвалу зростає. Шахта після того очухалась і почала відновлюватись. На жаль для мене. Без роботи могли залишитись кілька сотень людей – а мені начхати на них (як і їм на мене). Вони додушили в мені майже всі залишки любові до цього міста і надалі не зупиниться. Такими темпами, зважаючи на розміщення покладів руди, скоро зоною обвалу стануть і рештки селища. І тоді мені вже точно не буде куди повертатись…

Сьогодні, 03 червня 2012 року, як і було заплановано раніше, спілкою людей, котрі називають себе Активісти Кривого Рогу, відбулася кампанія «Косіор. Знай "героя" в обличчя». Мета акції - пізнавальна, ціль якої - донести до людей інформацію про те, хто такий Станіслав Косіор, щоб люди знали, на честь якого героя в лапках названа одна з центральних вулиць міста. Листівки, якими були обклеєні двори по однойменній вулиці починаючи від Стріли закінчуючи Восходом.

— Мені прикро, що наші люди політично та історично погано освічені. Більшість людей, котрі мешкають на вулицях Косіора, Постишева, Муравьйова та тому подібних, навіть не знають, ким були ці люди. Їх треба знати та пам'ятати, адже саме під їх керівництвом було знищено не один мільйон наших мирних співгромадян. Дуже прикро, що у нашому місті є такі назви вулиць. — каже Андрій, організатор акції. Також організатори приносять свої щирі вибачення громадянам, котрим дані листівки принесли дискомфорт, хоча теоретичного такого не має бути. Ось, кому цікаво, декілька фото:

UPD. Про акцію писали онлайн газети. Доречі, їм не підказували, самі знаходили і постили нас. Ось деякі з них (ахтунг! коментарі відображають сутність більшості мешканців нашого міста!):

1. Сайт КР Лайф
2. Сайт 0564.ua
3. Сайт kr2012

Ця стаття також доступна у моєму ЖЖ тут - keedhost

Притулок для тварин «Кристина и Магдалена», відкритий на околицях Кривого Рогу, колись заснований на благодійних початках, перетворився у справжнє пекло для безхатніх тварин. Як повідомляє інформагенству «Мост Днепр» волонтер фонду захисту тварин Тетяна Ченцова, цей притулок вже давно не є притулком у нормальному розумінні цього слова. Захисники тварин, які приїхали за викликом на перевірку, були шоковані побаченим: купа напіврозкладених та пошматованих трупів собак, інші, які ще були живі, постійно вили та гавкали від голоду та низьких температур. Мешкали тварини прямо під відкритим небом. Через те, що сама власниця там з’являється не дуже часто, зголоднілі собаки кидаються один на одного, вбивають та їдять один одного. Але, не зважаючи на такий стан речей, собак туди так і продовжують активно звозити.

Вчора, 14 липня 2012 року, спілкою лівих анархістів на чолі з людиною по прізвиську Зонер, провели спонтанну акцію прибирання території у Кривому Розі. Сама акція почалася о 17 годині біля пам'ятника Леніна, біля стадіону Металург. Так як усе організовувалось швидко та в обмежені строки, на захід прийшло біля двадцяти людей. Сміття збирали по частині парку Б.Хмельницького від Металлургу до Стріли. Всього за акцію зібрали п'ять великих 60-ти літрових пакета та 32 менших, 30-ти літрових. До речі, прибирання співпало з днем металурга, і коли усі гуляли і смітили, активісти наводили порядок. Але це не значить, що вони працюють замість ЖКХ, зовсім ні, просто робили це для себе, так як просто люблять своє місто. Серед сміття переважали памперси, презервативи, газети Королєвської та КПУ.  Ось є кілька фотографій з місця події:

Раніше завжди любив троллити людей, котрі стоять в палатках ПР. Знаєте, ніби то такий дурник підходить, питає «А шо це? А хто тут?». Були веселі часи. Але до першого серпня ПР зникли, а на їхньому місці з'явились білі палатки України Вперед. Ще одні клоуни. Схема дії - стандартна. Але ж з ними набагато цікавіше, адже регіонів усі знають, а вони начебто ще нові. Ось який з ними діалог виходить, котрий я записав (Я - це я, П - це палатка):
Я: - Доброго дня. Що тут роздають?
П: - Доброго. Не роздают, а голосуют. Возмите газетку и листовочку.
Я: - Та нащо воно мені, я далека від політики людина. А що взагалі собою являє Королєвська?
П: - О, она хороший и перспективный политик! Она придерживается больше не экономических аспектов, а законообразующей. [бла-бла-бла]
Я: - Я бачу, що від економіки вона далека ;). (Перевертаю газетку) Це ж як має мислити людина, котра у своїх агітматеріалах напише, що зарплата 1000 євро і пенсія 500 євро - це реально? Де економічні розрахунки своїх заяв? Це, може, в 100 раз зменшити кількість пенсіонерів? Або в 2-3 рази підняти збори до ПФ? Як??
П: - Ну я не экономист, у нас есть горячая линия, там вам ответят на ваши вопросы
Я: - Зрозуміло... А скільки вам платять, якщо між нами, я нікому не скажу. Чув, що 10-12 грн/год. Це так?
П: - Нет, что Вы! Мы тут стоим сами, за идею!
Я: - Хехехе)) Ідея є у комуністів, націоналістів, анархістів. Вони за своє не тільки стояти будуть, а й свої гроші викладуть. У вас яка ідея???
П: - *мичання секунд 15* У нас есть горячая линия, там Вам ответят на любые ваши вопросы!
Я: - Ага, ясно... Ви ще скажіть, що Наташа є чесною та не є проектом олігархів?
П: - Между прочим, это самый честный политик из наших, она выходец из луганской рабочей семьи, все добилась сама! Что Вас заставляет думать не так?
Я: - Ну по-перше, Наташа витрачає 1500 грн на піар щогодинно. Звідки у неї такі гроші? Чесно зароблені? Наприклад, у неї нема стількох грошей. А звідки? Вірно! Її спонсують олігархи, і коли Наташа прийде до влади, вони через неї і будуть керувати Країною. По-друге, Де гарантія того, що після виборів партія не зіллється з ПР? Якщо УВ набере 15%, а ПР - 35%, то за сценарієм Тігіпка вони об'єднаються в коаліцію з 50% голосів. Чесно, правда?

Від дівчини років 18-19 просто почали поступати мичащі та гудящі звуки. До такого її тренінги не готували. Ще пару слівцями перекинулись, та я пішов. Пройшовши метрів 10, обернувся. Дівчина щось активно розповідала комусь по телефону, машучи рукою в мою сторону, як ленін. Я тільки посміхнувся, бо знав, що метрів через 300 стоїть ще одна палатка :)

12 серпня у Кривому Розі відбувся флешмоб, присвячений підтримці бездомних тварин та гуманному відношенню до них, а також проти догхантерів. Подія проходила у форматі ходи з початком на 95 кварталі та кінцевою точкою біля парку Б. Хмельницького. Людей було з десяток, майже кожен мав при собі плакат власного виробництва. В акції брали участь націонал-анархісти та організація «Тепло». По ходу події проходив збір коштів від добрих людей. Після акції виручені кошти, а це біля 50 грн, були потрачені на придбання собачого корму, який потім був відвезений у притулок. Нажаль, питання безпритульних тварин гостро стоїть у нашому місті і Україні загалом. Тому це перша, але не остання акція такого плану, як заявляють активісти.      Активістам також потрібна допомога. Якщо Ви хочете допомогти матеріально, порадою або, наприклад, скаргою на те, що хтось знущається над тваринами, прохання писати на пошту [email protected] Цю статтю також можна в моєму ЖЖ тут.

   Після вчорашньої зради українського народу просто не могло не бути супротиву. Одні б'ються, інші мітинги-паради влаштовували. Так ось Кривий Ріг сьогодні теж не мовчав. О 18 годині на 95 кварталі почався мітинг, учасники якого висловили своє невдоволення владою та їх діями, а також виступили на захист української. Не знаю, що воно дасть, але сталось те, що сталось. Стояли, скандували гучні лозунги, махали прапорами. Хоча такі акції мені подобаються з кожним разом все менше і менше... Стоять у мене в сараї вила, треба наступного разу з ними приходити.

     Напроти мітингарів є McDonalds. Я туди ходив, бо там є безкоштовний інтернет, фото викладав у режимі онлайн. Поки був там, чув людей, котрі спостерігали наше дійство. "Ух ты, митинг! Пошли покричим, может 100 грн дадут, а?", "- А что там кричат? - Та опять про мову, никак не накричатся!". Такі та подібні діалоги лунали з усіх сторін, поки фото вивантажувалися. Думаю, коментувати тут нічого.

     Повертаючись до події, хочу зазначити, що хоча б якусь, але підтримку з народу пікетувальники знайшли. Нам сигналили проїжджаючі машини, з деяких висовували руки зі свободівським жестом. Планувалось до пізньої ночі стояти, але нам завадив дощик, тому десь опів на дев'яту довелось згорнути виставу.. Взагалі людей було не багато. Сподівались на 200 та більше, але 50-75 ледь нашкреблось. Хоча задля справедливості хочу сказати, що й з цих людей десь чверть проявляло постійну активність, інша більшість - наче для галочки... Переважна більшість присутніх - члени ВО Свобода, трішки РУХівців бачив.

Сьогодні фотографом був isodeska

30 червня 1907 року у Львові народився Роман Шухевич, головний командир УПА з 1943 по 1950 роки. Пройшло вже дуже багато часу, але ця постать досі залишається актуальною. На Р. Шухевича та С. Бандеру зараз рівняються більшість патріотів. Рівняються як на осіб, котрі не тільки виступили проти системи, але й реально боролися з нею. Ці дві постаті до сьогоднішніх часів надихають наших патріотів, надихають не те, щоб не просто сидіти і дивитися, як влада все нищить, а реально робити великі справи в ім'я держави.

Саме тому сьогодні, 30 червня, патріотичними спільнотами Кривого Рогу був проведений марш в честь вшанування пам'яті Романа Шухевича. Подібні марші вже стали традиціями у нашому місті, що не може не радувати. Під пильним оком міліції патріоти зібрались о 11 ранку на 95 кварталі, до опівдня простояли з прапорами та лозунгами. Опівдні рушили через підземний перехід та 96 квартал до пам'ятнику козаку Рогу, котрий стоїть біля міськвиконкому. Далі усе відбувалось за стандартним сценарієм: виступи про політику, кацапів, життя наше погане та Колісніченка з Ківаловим. О 14 годині захід був завершений та люди почали розходитись. Далі можете подивитись невеличку фотопідборку з місця події.

Після нещодавно проведеної акції 4 липня, націленої проти законопроекту №9073 (ТИЦЬ), патріотичними угрупуваннями Кривого Рогу була проведена вдруге. Зміст та формат зібрання від попереднього не відрізнялось, хоча людей було менше. А якщо менше, значить зібралися найвідданіші.