История ...
Нет, скорее это истории, потому что их великое множество, как и их хранителей живущих на земле ...
Те кто знают правду молчат, придушенные многотонным грузом леденящего кровь Ужаса мерцающего свинцовыми глазками из Мрака Бездны. Знают и молчат — потому что правда как сам Бесконечный и Непогрешимый Бог не способна вместиться в сознание человека, Этот Бог просто разорвёт его в клочья ...
Лишь отравленные ядовитой музейной пылью и бледные полуслепые завсегдатаи тайных подвалов ни кому до селе неизвестных архивов, выжившие из ума искатели истины в трудах таких же как и они галлюцировавших в безумии предшественников, непрестанно гундосят об исторической справедливости вытаскивая на свет божий апокрифы и древние полуистлевшие кости Правителей и их рабов .
Так рождается история которую знаем мы — те кто не был свидетелем её сотворения ...
На самом деле лишь догадки и домыслы на ядовитой почве того, что было разрешено знать Великими жившим прежде нас .
У каждого она своя ...
Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 рр. група художників із Відня розписуваластіни.
Собор вражає своєю величною красою. Він побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один з проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м. Крім нього церкву увінчують ще два куполи, а також дві вежі-дзвіниці угорі з боків фасаду. На дзвіницях в досовєтський час були годинники. На фасаді над дверми є напис "А.Д. 1844", а нагорі, нижче корони був напис "1864 ТРЕІ ІПОСТАСАРІ ДУМЗЕУ" (знищений в 1990-х роках). У березні 2006 року біля храму було встановлено пам'ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.