• Источник всех фотографий: 38 красочных фото. Путешествие в Королевство Бутан

Литва отличается от России почти всем, ценами на продукты, уровнем жизни
и даже толерантным отношением к россиянам, но есть то от чего литовцы
не могут избавиться уже много лет-это хрущевки.

[ Читать дальше ]

«Go2life.net • Москва высотная. Уникальные большие фотографии» на Яндекс.Фотках

• Источник всех фотографий: 37 фото. Москва высотная. Уникальные большие фотографии

Все туристы желающие посетить страну восходящего солнца, могут воспользоваться беспрецедентной акцией от Министерства туризма Японии и получить бесплатные авиабилеты в течение года с апреля 2012 по март 2013 годов.

Экстремальное путешествие на выходные !!!

Присоединиться к событию

Ліворуч перед дамбою Каховської ГЕС і поряд з селом Козацьке знаходиться село Веселе,де збереглася середньовічна башта та головний корпус винзаводу П.М.Трубецького(1908-1909р.). Вірогідніше, що башта була зведена за часів панування князя Вітовта (кін. 15ст.) в характерному для оборонної архітектури стилі Великого князівства Литовського і контролювала південну частину острова Тавань ( інформація згідно карти Х.Радзивіла 1613р.)

:Веселе:

В 80-ті рр. 19ст. побудовано четвертий ярус зі стрілчатими вікнами у псевдоготичному стилі. Стіни башти мають товщину 2 м. Неподалік від башти знаходиться винзавод(1898р.)- нині ВАТ "Ім. князя Трубецького". Його створено на базі закладених князем Петром Трубецьким винних погребів,.які вміщали до 180 тис. відер вина. Головний корпус (1909р.) виконано в стилі модерн. На жаль потрапити на територію заводу не змогли, там була якась делегація, а так можна замовити екскурсію яку проводить бухгалтер заводу. Трубецький поширював промисел серед селян і був впевнений,що таким чином вони отримають прибуток в домашніх умовах. По селах їздив інструктор з виноградарства та давав вказівки щодо догляду за лозами. Виноградний врожай був сировиною для неперевершених вин, які виготовляли за рецептами князя. Вина, що вироблялися у маєтку Трубецького, завоювали Гран-Прі на Всесвітній виставці у Парижі 1900 р.,та першу Всеросійську премію в 1902р. В 1903р. першу Всеросійську премію отримало безпосередньо виноградарське хазяйство.

:Херсонська обл.:

Пещера Тростниковой флейты - Лудиянь . 


[ Читать дальше ]

Село Колочава (угор. Alsokalocsa, чеськ. Kolocava) Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна і Ружа за 26 км від районного центру. Навколо села розташовано багато природних джерел з мінеральною водою. Найвідоміше з них - Боркут.

Документальні джерела засвідчують, що в 1801 р. в Колочаві було дві дерев'яні церкви. Одна з них - церква Зішестя Святого Духа, 1795 р. - збереглася до наших днів в присілку Горб.

Дерев'яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви св. Трійці, 1928 р. й оббито бляхою.

На сьогодні у Колочаві налічується близко 50 пам'ятних об'єктів, 20 пам'ятників та 10 музеїв.

Цікавими для туристів будуть також "Лінія Арпада", музей бункерів групи Української Повстанської Армії, групи Штаєра

***********

Ще дуже багато про Колочаву тут

***********

Ту-дух-ту-дух, ту-дух-ту-дух. 

Если закрыть глаза – можно услышать, как размеренно, в такт со всеми паузами и ударными нотами, поезд барабанит колесами по колеям. А еще шатается из стороны в сторону, как будто качает головой в ритм своей песенке. 

Если же оставить глаза открытыми и отправиться в путешествие по вагону, можно обнаружить разные части человеческого тела (руки, ноги, даже головы) торчащие из-под белых, больничного покроя простыней «Укрзалізниці», десятки пустой тары на столиках с перекошенной убогой занавесочкой и десятки еще не отрытых бутылок под ним. 

Дорогу вам может преградить проводник. Если продолжать держать глаза открытыми, можно отметить, что из всего «обмундирования» на работнике «Укрзалізниці» остались только трусы, и то не государственные, а его собственные... 

У такого проводника можно заказать чайку, не только для себя, а и на свою группу путешествующих. Но как только вам предоставят счет за чай с лимончиком или без, за глазами нужно следить с утроенной силой, потому что они начнут активно ползти на лоб... 

Вернувшись на свое место без особых метаморфоз на лице, можно сесть по ходу поезда у окошка и разглядывать сменяющие друг друга пейзажи: сосновые леса, затянутые тиной и поросшие камышом реки, скошенные поля пшеницы и гектары повернутых к солнцу подсолнухов... 

Поезд мчится на всех парах, в соседнем купе гремят бутылками, проводник в одних трусах возле бойлерной делает чай, а глаза радуются открывающимся видам за окошком. Но стоит глаза закрыть – и уже как будто летишь...

Даже не знаю, на сколько частей растянется мое повествование, но для Львова не жаль слов и кадров. И в подтверждение этому - второй альбом впечатлений из Львова. Описание и рассказ о путешествии - на моем блоге.