Які яскраві й неповторні зорі.

Вони у вічності бездоннім морі

Купаються щоночі до світання,

Хоч кожна ніч для когось з них остання.

Вони світлі гімни Творцеві складають

І неустанно його прославляють.

Одні більш яскраво, а інші тихіше,

Та кожна  із них в небі слід свій залишить.

У нашому світі усе проминає,

Та тільки безслідно ніщо не щезає.

На Землю усі ми приходим, як зорі, -

Яскраві і чисті, як небо прозоре.

Невинна душа у світ цей приходить,

А в піднебессі зоря нова сходить.

Й щораз яскравІшою буде ставати,

І дУші споріднені в небі шукати.

Є зорі, що світять прекрасно і ясно,

Та в декого ще за життя вони гаснуть.

Так часто людина зорю свою тушить,

Бо голос небесний в душі своїй глушить.

Як час вже приходить з землею прощатись,

І в лоні Творця із зорею з’єднатись,

Два Ангели душу прийдУть зустрічати

Й на шальки терЕзів життя все складати.

Чи світла чи темна сильніш буде гирька?

Погасне у небі іще одна зірка…

Як чорною була душа на Землі,

Навіки пропАде в холодній імлі.

Якщо ж душа світло в душі не втрачала,

Й дорогою правди завждИ прямувала,

Погасне вона. Та залишить від себе

Зірок яскравІших ще сотні у небі.

Навіщо ж зіркИ передчасно гасити?

Якщо можна світ яскравІшим зробити.

Лампадкою бути в житті золотою,

І люди засвітяться поруч з тобою.

Викину я з серця хуртовину,

І запалю в ньому зіроньку-свічу.

Я в думках своїх до тебе лину,

І у снах своїх до тебе я лечу.

Мить без тебе вічністю здається,

У твоєму погляді я загубила світ.

А ім"я твоє записане у серці,

Ти подарував мені душі політ.

І коли у в твої очі я дивлюся,

Як від вітру свічка,я палаю.

Наче віск,від ніжності топлюся,

Бо нестримно я тебе кохаю.

Серед тисячі чужих очей

Лиш одні для мене наймиліші.

Серед безлічі холодних і сумних ночей

Лиш з тобою вони стали найтепліші.

Серед посмішок привабливих і щирих

Лиш одна так ніжно душу зігріває.

Посеред мільйона слів красивих

Лиш твоЇ глибОко в серце западають.

У моЇм житті всього було немало –

Віршів, квітів і приємних подарунків.

Тільки так нестримно бракувало

ТвОїх найсолодших поцілунків.

Твою душу лагідну й красиву

Я своєю аж до болю відчуваю.

І свого кохання всемогутню силу

Я лише для тебе відкриваю.

Неначе дзвіночок срібний,

Неначе чистий ручай,

Як сонця промінчик світлий,

Як синього неба край.

Як ніжний спів солов"їний,

Як теплий подих весни,

Як шелест листя осінній,

Як тихе журчання води.

Як мамина колискова,

Її мелодія ллється.

Як світла зоря ранкова,

Відлуння любові у серці.

Як все різнобарв"я квітів.

Веселкова, мила,чудова.

Як можна тебе не любити,

Свята моя рідна мова?

В світлий день Святої Трійці

Світлом сповняться вуста.

В своє серце ви приймЕте

Благодатного Христа.

Ви неначе янголятка –

Такі чисті і прості.

Зі своЇм  небесним Батьком

Поєднаєтесь в Христі.

Ваші душі мов перлинки,

Ясні й світлі, як кришталь.

Наче золоті краплинки

Прийме вас живий ручай.

І радіють мама з татком,

А у небі – всі святі.

Бо цей день для янголятка

НайважлИвіший в житті.

Ви сьогодні розпочнете

Новий шлях свого життя.

Бо навіки душі стануть

Нареченими Христа.

Ми сиділи й каву пили

В нашій затишній кав’ярні.

Наші душі ввись летіли

З ароматами кохання.

Цю кавову насолоду

Так приємно відчувати.

І, забувши про негоду,

У очах твоїх блукати.

Поодинокі перехожі...

І сніг за вікнами кружляє.

Нас не остудять дні негожі,

Бо у серцях весна буяє.

Кавова ніжність огортає,

А в поглядах горить зізнання.

Й нестримно в серце проникає

З кавовим присмаком кохання.

Чому у серці знов невидима тривога?

І куди далі поведе нас ця дорога?

Де правда і чия у тім провина?

Є наслідки,отже була й причина.

І замість того,щоб невпинно нарікати,

Потрібно час від часу логіку включати.

Десятиліттями нам очі закривали,

Святині нищили і віру руйнували.

Хіба за рік чи два можливо відновити

Те,що роками намагалися убити?

Самі ж своє майбутнє обираєм.

Хто ж винен,що ми маєм те,що маєм?

Назад шляху нема,вперед важка дорога.

То ж,може,час вже навернутися до Бога?

До світла із пітьми уже зробили кроки,

До перемоги залишИлось мало...20років.

В священній книзі все давно розкрито,

Хто хоче бачити,для того це відкрито.

З пустелі вийдемо,здолавши перешкоди.

Бо гідні зватися Його святим народом.

Ми до мети дійдем під гаслом світлим

Іще у єдності й соборності розквітне

У сонця променях під небом синім

Золотокупольна свята наша Вкраїна.

Твої очі-наче два озерця,

Наче неба літнього блакить.

В їх безодні розчиняюсь до останку,

Хай зупиниться оця блаженства мить!

                                           Твої руки-крила лебедині,

                                           А вуста твої солодкі,наче мід.

                                           Я від них п"янію до нестями,

                                           І ця ніч-неначе зоряний політ.

Я у твою пристрасть,як у море поринаю,

І у ніжності вогні бажаю я до тла згоріть.

Може,завтра доля нас назавжди роз"єднає

Та ніколи не забудеш ти блаженства нашу мить...

Під синім небом ти така єдина,

І кращої немає на Землі,

Ти наша рідна мати-Україна,

Сьогодні низько ми вклоняємось тобі!

                                         Не раз ти кров"ю багряною обливалась,

                                         Не раз тебе хотіли підкорить,

                                         Та ти сльозами обмивалась,

                                         А потім знову підіймалась,

                                         І ворогам на зло продовжувала жить.

Ще й досі тебе ділять,розривають,

І зерна ненависті сіють між людьми,

Та все це марно,бо нас віра і любов єднає,

І Схід,і Захід-Українці ми!

                                        То ж з днем народження тебе,моя Вкраїно!

                                        Сьогодні ми піднімем келихи вина,

                                        Щоб ти завжди цвіла вишневим садом,

                                        І щоби вільною й соборною була!