Практика вихолощення з України базових вартостей спричинила трагічні наслідки. Впродовж довгого часу, пантеон постатей і періодів котрі слугували опертям українській історіографії, обмежувався епохою Русі (та й ту звузили лише до однієї з її часток,  а саме Київської) та добою козаччини. Новітні суспільно-політичні пертурбаціїдещо розширили її періодом визвольних змагань 1917-21 років та часами боротьби УПА за незалежність. Насправді, світ, який оточує нас нині колись був цілком інакшим. Історія України є набагато ширшою, а наявні в запасниках музеїв відлуння інших історичних епохпотребують вивчення та зобов’язують до принциповості в справі збереження власної ідентичності. З цієї причини,упереджено ігноровані та несправедливо забуті (певно що внаслідоккількасотлітньої бездержавності) здобутки славних предків та незадіяні нині надбання тисячоліть заслуговують на дослідження, пошану і обов’язкове запровадження в життя. Погляд в бік власних джерел нерідко спричиняє мудрі реформи, оскільки постала на унікальному менталітетові культура поєднує минуле з сучасним й завжди здатна принести багаті плоди в майбутньому.

Нові часи приносять нові виклики. Сучасність фіксує спроби виряджених в шати  «політологів», «фахівців» та «незалежних експертів» (в дійсності українофобів-хижаків та нікчемних себелюбців) очорнити минуле України. Подання світові предків українців варварами та дикунською ордою є актом приниження національної гідності, а його мета - позбавити нас (як автохтонів) майбутнього. Затирання інформації про надбання тисячоліть (рівно як і її спотворення) породжують духовну порожнечу. Справа осмисленого протиставлення правди наступу брехливої упередженості та свідомого перекручення історичних фактів зобов’язує до праці зі збереженими впродовж тисячоліть українським чорноземом артефактами. Створені предками кераміка, вироби з неопаленої глини, а також з бронзи, срібла, золота й міді є моральною зброєю, оскільки дають підстави бачити в них людей мистецтва, самодостатньої й здатної до конкуренції з іншими культури та високохудожньої поетичної натури. Барви котрі знаменували ту епоху донині не поблякли хоч і зникли з людської пам’яті.

Ширені сучасними україноненависниками побрехенькиподають світові скіфів (нарід, що мешкав на теренах сучасної України у VII-IIIст. до н.е., самоназва сколоти) кровожерливими дикунами, котрі безугавно конфліктували між собою, практикували безмірне вживання хмільних напоїв з черепів знищених суперників і навіть родичів й труїли власний мозок конопляними воскуреннями. Тверезий аналіз більш ніж пів-тисячолітнього періоду існування їхньої державності доводить, що дійсність насправді була геть інакшою. Аналіз скіфської ювелірної образотворчості (золоті та срібні нашивки з зображеннями довкілля та фауни, фантазійних грифонів (розміри виробів сягали від мініатюрних до поважних), окрім написаної нелітерними знаками оповіді про світовідчуття наших предків породжує доказ спроможності фіксувати постале перед взором з надзвичайною точністю, рівно які створювати народжені уявою суміші звірів з птахами та рибами. Задурманені наркотичними травами й алкоголем ніколи б не спромоглися створити шедевральні (не лише для свого часу) й наближені до реалістичних життєвих образів прикраси та відзнаки ієрархії і суспільного стану. Досліджуваний нині археологами та дослідниками матеріал був формою вираження естетичних потреб, моральних та етичних норм, спробою пояснити світ. Майстерність скіфських ливарників з бронзи, срібла і золота шліфувалась десятиліттями, і певно що кожен майстер передавав власний досвід учням або кровним нащадкам.

Процеси, котрі відбуваються в Україні зокрема й світі в цілому, під сучасну пору породжують астрономічну кількість інформаційного сміття й шумовиння, і унеможливлюють справу тверезого осмислення першочерговості духовного над скороминучим епатажним несмаком. Ім’я скіфського династа Аріанта (приблизно 585 – 480 рр. правління до н.е.) більшості українців ні про що не скаже. Проте його вклад в справу зміцнення скіфської (себто праукраїнської) держави та реалізацію мудрих (не лише на той час) і вкрай потрібних державотворчих задумів винагороджує його поважним місцемв пантеоні передових та прогресивних монархів. «Батько історії» Геродот, в написаній ним «Історії» (IV.81) зафіксував такий факт: прагнучи дізнатися кількість підвладного боєздатного люду, Аріант звелів кожному воїну принести по бронзовому вістрю стріли. Приголомшений кількістю, цар обтяжив майстрів наказом відлити зі знесених доказів «живих душ» котел. Геродот стверджує, що на власні очі бачив витвір скіфських ливарників котрий вражав розмірами. Згідно його свідчень, він  вміщував шістсот амфор, а товщина стінок сягала шести пальців. Не тяжко здогадатись, що згодом встановлений за велінням спадкового монарха в місцевості Екзампей (кам`яне плато на нинішньому кордоні Кіровоградської та Миколаївської областей висотою 269 метрів,що є найвищою точкою правобережних степів й межує з лісостепом) поміж верхніми витоками двох річок символ чисельності, могутності та величі скіфів задіювався в часі культово-обрядових дійств. Ймовірно, що певні статистичні дані розмірів загальноскіфської святині є завищеними, але це жодним чином не применшує історичного значіння. Факт його постання є першим на теренах нинішньої України зафіксованим актом підрахунку (переліку) населення. В наступні століття і навіть тисячоліття, прагнення відшукати і заволодіти мистецьким витвором бентежило не одного авантюриста й шукача дочасної слави, але скіфи вміли ховати і зберігати речі, котрі криють в собі сакральний зміст.

Нинішній час ставить перед українцями недвозначні виклики. Ким ми є на власній землі? Перекотиполем і рештками малокультурних й малоспоріднених племен та кочівників чи нащадками етнічної спільноти, котра в різні історичні періоди послуговувалась різними термінами задля самоозначення, проте була творцем та носієм гідної пошани й збереження культури?

P.S. Небайдужість до долі рідного народу спільно з закоханістю в мистецтво зобов’язують до дій. Ухвалою Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області (саме в цій місцині і розташований Екзампей), на гербі району зображено котел, стінки якого прикрашує притаманний скіфам орнамент. Але невблаганний в своєму плинові час, вимагає вшанування події на загальнодержавному рівні. Впродовж двох десятків років, київський дослідник старовини Микола Гладкий відшуковував та досліджував створені предками українців скіфами артефакти. Занурення в історію вилонило задум належним чином вшанувати мистецтво праукраїнців та ініційованого Аріантом дійства. Ось так і виникла ідея встановити в Києві монумент у вигляді скіфського котла. Ініціатива знайшла підтримку і серед небайдужих депутатів Київської міської ради, один з яких, Михайло Ковальчук (фракція «Батьківщина») вже підготував відповідне звернення на ім’я київського очільника. Гідне вшанування факту першого переліку (підрахунку) мешканців території, на котрій нині розташована держава Україна, сприятиме патріотичному вихованню молоді, прагненню активніше досліджувати власну історію та збільшенню кількості мистецьких об’єктів, котрі можуть викликати зацікавлення у туристів. Єднання довкола історії здатне припинити чвари й примирити носіїв різних політичних переконань, що є вкрай актуальним для нинішнього буття України.

Котлу Аріанта в Києві бути!

                                                                                             Олесь Вахній

Весеннее равноденствие (Vernal Equinox) — одно из уникальнейших явлений природы, суть которого, говоря научным языком, сводится к тому, что «в момент равноденствия центр Солнца в своем видимом движении по эклиптике пересекает небесный экватор». В 2021 году весеннее равноденствие наступает 20 марта. Говоря проще, в этот день Земля, вращаясь вокруг своей воображаемой оси, проходящей через полюса, одновременно двигаясь вокруг Солнца, находится в таком положении по отношению к светилу, что солнечные лучи, несущие тепловую энергию, падают отвесно на экватор. Солнце переходит из южного полушария в северное, и в эти дни во всех странах день почти равен ночи.

Весеннее и осеннее равноденствия считаются астрономическим началом соответствующих времен года. Промежуток времени между двумя одноименными равноденствиями называют тропическим годом. Этот год сегодня и принят для измерения времени. В тропическом году приблизительно 365,2422 солнечных суток. Вот из-за этого «приблизительно» равноденствие каждый год приходится на разное время суток, каждый год продвигаясь вперед примерно на 6 часов.

Иду в метро и вижу блеск в глазах,мужчина шел мне на встречу,и так посмотрел...что у меня походка сразу стала женственней не знаю во сколько раз...так классно :-) ...побольше таких мгновений :-)

Бабах!?
Партнер Зеленського підтвердив, що той сидить на кокаїні.
А хтось колись сумнівався?
Гео Лерос злив в мережу одкровення бізнес-партнера Зеленського. На приховану камеру вдалось записати купу секретів про Президента та його оточення.
Що тут ще цікавого крім кокаїну?
Друг дитинства Зелі, нинішній голова СБУ Баканов робив схеми для відмивання грошей Кварталу ще у часи роботи на Інтері.
Всі корупційні схеми та призначення проходять безпосередньо через кабінет Зеленського на Банковій.
Зеленський ближче до Путіна, ніж ви думаєте.
Не пожалкуйте 10 хвилин – тут багато цікавого! https://www.youtube.com/watch?v=WzIEqlj60YM
А ось далі цікавіше!
Це вже перший дзвіночок Зеленському від Коломойського:
Офіс Зеленського причетний до публікації плівок Байдена-Порошенка.

Зеленi чоловічки:
Підсанкційний та виключений з «правлячої» партії нардеп Дубінський зізнався, що саме Офіс Президента дав команду спочатку на публікацію, а потім і на розслідування плівок Байдена-Порошенка:
https://www.facebook.com/dubinskyi/posts/4055740107810850
Заяви Дубінського не викликають довіри ще з часів його псевдожурналісткої діяльності. Але у справі про плівки є два нюанси:
З самого початку їх появи ми говорили, що секретний запис розмови президентів неможливо було перехопити – його можна було тільки дістати з архіву Банкової для подальшої фальсифікації. Тобто, підозра на офіс Зеленського впала ще під час першої пресконференції Деркача.
Дубінський настільки ображений особисто на Зеленського і його оточення, що готовий вистрілити навіть собі в ногу. Адже всі ми бачили Сашка поряд з Деркачем на прес-конференції, а отже його сьогоднішнє одкровення спростовує попередню лінію захисту про «донос соросят» і «чудовіщну ошібку Госдепа».
Просто Дубінський вважав себе занадто важливим в президентській команді і ніколи не думав, що його так легко зіллють.
Безперечно, США будуть розслідувати далі справу про втручання у власні вибори з боку цього циганського табору ОП. Цілком ймовірно, що наступним підсанкційним «слугою» може стати голова фракції Давид Арахамія. А там вже рукою подати до Зеленського.
Як то кажуть, від любові до ненависті в серпентарії влади - одні санкції Сполучених Штатів!

Експерт-аналіз:
На відео Генадій Лазутін - бізнес-партнер Івана Баканова та Володимира Зеленського - розповідає про конвертаційні схеми для уникнення оподаткування, якими вони займались.
За його словами, корупційними схемами в СБУ займається начальник Внутрішньої Безпеки СБУ Андрій Наумов, що робить усю брудну роботу.
Зеленський зловживає владою зараз і був причетний до корупційних схем у минулому – про це свідчить конвертація, якою для нього займався Лазутін.
Зеленський призначив Баканова на СБУ, де той через своїх людей зловживає владою наживаючи капітал.
Зеленський та його оточення вживав кокаїн, тож в 2019 році вперше президентом України було обрано наркомана.
Не можна не погодитися з висновком Гео Лероса – як ми поборемо корупцію, якщо сам Зеленський її очолює?
Щодо заяви Дубинського про плівки Байдена-Порошенка
1. Зеленський причетний до витоку запису розмови Порошенка з Байденом. У боротьбі проти опозиції він безвідповідально поставив під велику загрозу стратегічне партнерство України і Сполучених Штатів Америки.
2. Зеленський не погребував допомогою агента Кремля Андрія Деркача, якого і досі ретельно оберігають в Україні, не порушуючи кримінальну справу. Більше того Деркач отримав під контроль Енергоатом, що є платою за послуги роздування штучного скандалу.
3. ТСК з розслідування розмов Байдена-Порошенка була ініційована з Банкової і проштовхувалась лідером монобільшості Давидом Арахамією. Треба зазначити, що постанова про утворення ТСК і досі не відкликана, значить в українському парламенті може бути проведене розслідування проти президента США.
4. Враховуючи участь Андрія Деркача, така спецоперація може бути виконанням плану для розриву України та США, що був ретельно спланований у Москві.

Юрій Каракай:
- Роза, пишут, что узеленские легко отличает запах колумбийского кокса от коста-риканского. На расстоянии.
- Их надо на таможню, вместо собак. И кинолога хорошего. Да, хоть Сашу Дубинского!

Дмитрий:
Бородатая бабушка ударила по Зеленскаму:
Дубинскай обвинил Зеленскага во вмешательстве в выборы Гамерики.

О сколько нам открытий чудных
Готовят ртов собачьих друг
И Бабушка ошибок трудных,
И Bellingcat - свободы дух:

25Mr.Zorg:
Вчера было время офигительных историй:
Дубинский обидевшись на Зеленского поведал, что "пленки деркача" придумали в ОП на Банковой. Лерос слил видео о кокаиновом коррупционере, Лукаш поведала, что после подписания "Харківських угод" на даче Януковича в Ялте тамадой был один комик, которой тогда вообще не парился по этому поводу.

Офіс президента є безпосереднім замовником “плівок Байдена”, які опублікував проросійський депутат Андрій Деркач в обмін на контроль над державним підприємством “Енергоатом”, стверджує Гео Лерос.

Йозеф Кнехт:
На Пороха 7 років шукали компромат, а Зе тільки трішки пошкрябали і компромат поліз з усіх щілин. Лерос, Дубинський. Я так розумію це лише розігрів. Багата була біографія у нашого молодого Рейгана.

Там навіть шкрябати не довелося... Потрясли трошки.

Moника Янєлох:
Какая дружная команда собралась, вокруг Валадимира Алисандровича. Монолит. Такие никогда не предадут.
Крєпкіє хозяйствіннікі.
salomon:
Я чекаю на дві події:
1) коли знайдуть Манжосова і вмовлять його розповідати;
2) коли продемонструють паспорт (не український) Олександровича.

Сидів би тихенько у своєму кварталі..так ні, схотілося на велику сцену...

Alex Petrov:
- Аллльо? Эта радиостанция «Клоун-FM».
- Да! Вы в эфире.
- Эта, как ево?... А можно поставить пацанам с Банковой песню, «Братва не стреляйте в друг друга»?

Лариса Сарган:
От як локдаун - так швидко, а як обіцяну вакцину, то вже втомилися чекати.

Мастер спорта по борьбе с Ковид ушатал ещё 259 Украинцев.
Иловайск, говорите?

Мой однокашник Костя (связной между Путиным/Дерипаской и Манафортом/Трампом) к успеху пришёл:

U.S. Embassy Kyiv:
Російський агент впливу Костянтин Килимник розшукується Сполученими Штатами за перешкоджання правосуддю. Разом з Андрієм Деркачем і іншими пов'язаними з російською розвідкою особами, він намагався вплинути на вибори у США і зашкодити зв'язкам між США та Україною.

Igor K:
А слабо Зеленскому вызвать Байдена на стадион?

 

https://www.tiktok.com/@end_of_the_worlds/video/6940982862984269062?sender_device=pc&sender_web_id=6928734967132358150&is_from_webapp=v1&is_copy_url=0 

По коридору громко прошлепал босой муж. Проснулся. Скрипнула дверь туалета, раздалось рычание-кашель и сразу за ним — мерзкое отхаркивание. Все это сопровождалось звонким журчанием. Муж дожурчал и выпустил раскатистые ветры. Знакомые утренние звуки. Ненавистные звуки.

Она лежала с закрытыми глазами и прислушивалась. Думала. Вспоминала. Удивлялась. Не верила своим воспоминаниям. Она ведь так любила его когда-то. Это, наверное, было в другом измерении, а может даже не с ней, потому что и следа той любви не было в ее сегодняшних мыслях. Сегодня она ненавидела мужа. Ненавидела скрытой, невидимой глазу ненавистью, как ненавидят слуги прижимистых и несправедливых хозяев. Хозяевам безразлична ненависть слуг — они не замечают их взглядов. Так и он — не замечал ее ядовитой ненависти, сочащейся гноем, как открытый нарыв.

Вот уже целый год каждое утро она лежала несколько минут в своей просторной кровати и думала о том, как прекрасно было бы жить без него. План убить мужа она стала вынашивать еще в прошлом году, в день двадцатипятилетия их свадьбы. Дети в тот день должны были приехать на праздничный ужин, и она суетилась на кухне. Муж приканчивал третью банку пива у телевизора.

И когда он в очередной раз произнес свою коронную тираду о приближающемся конце света, она вдруг поняла, что должна его убить. Эта мысль была настолько ясной и логичной, что она выронила из рук картофелину, которую уже почти дочистила. Ну конечно! Просто убить его! Это решает все проблемы. Не нужно нанимать адвоката, не будет пугающей и стыдной судебной волокиты, все решится само собой. Она станет скромной вдовой, получит страховку, через год-другой отправится посмотреть мир. Ах, как будет чудесно!

Во время праздничного ужина она сияла. Была радушной и милой, легко порхала от кухни к столу с очередным кулинарным шедевром. Мужу было приятно ее радостное настроение, он подливал ей вина и даже смог преодолеть себя и не напился в тот вечер. Дети радовались за родителей, поднимали тосты за их здоровье и долгую, счастливую супружескую жизнь. Желали себе быть похожими на родителей и найти свою единственную половинку — вот как папа с мамой! Юбиляры смеялись, шутили, добродушно подтрунивали друг над другом. Все было замечательно.
А она знала, что будет еще лучше.

И начала готовиться. Обдумав все варианты, вычитанные когда-то в детективах, она решила, что за всю историю цивилизации никто не придумал лучшего орудия убийства, чем яд. По крайней мере, для женщин. И незачем выдумывать колесо. Осталось выбрать подходящее средство. В век интернета это не представляло особого труда. Чувствуя себя как минимум Лукрецией Борджа, нашла отраву, которая действовала быстро, надежно и не оставляла следа. Поиски вела осторожно, из интернет-кафе, на другом конце города. И если сначала ей казалось, что это просто увлекательная игра, то в день, когда заказной почтой получила маленький, невзрачного вида конверт, поняла: пути назад нет. Все случится так, как задумано. Скоро она будет свободна.
Она долго вслушивалась в свои чувства. Не осталось ли хоть капельки любви, сочувствия, жалости на худой конец? Нет. Ничего. Совесть безмятежно спала.

Весь этот год она была привычно равнодушно-приветливой с мужем. Иногда ссорились, но, скорее, для вида, чтобы не насторожить его.
День своего освобождения назначила на выходной. На сегодня. Она знала, что к обеду муж накачается пивом, а, может, и чего покрепче добавит, и тогда будет совсем легко подсыпать несколько полупрозрачных кристаллов в его любимый бокал. Что потом? Сердечный приступ. «Скорая?! Приезжайте! Мой муж… У него что-то с сердцем! Ох, нет! Он умирает! Поторопитесь, ради бога!!!» Она была спокойна и уверена в себе. Она сможет. Все будет так, как мечталось. Она даже купила себе шикарный наряд в честь скорой победы.

В этот выходной он проснулся задолго до рассвета. Вот уже два года он спал в гостиной на диване. Сначала притворялся, что заснул, напившись пива, под убаюкивающую болтовню телевизора. Потом, когда понял, что ей все равно — перестал притворяться, притащил постельное белье, подушку и ложился в гостиной каждую ночь. И только когда приезжали дети, приходилось ночевать в общей постели. Но и тогда каждый засыпал на своей половине, старательно избегая малейших прикосновений.

Она еще спала. Тихий ненавистный храп доносился из спальни. Он представил, как она лежит, раскидавшись по всей кровати. Небрежно задранная ночнушка, отекшее лицо, всклокоченные волосы, некрасиво приоткрывшийся рот, капельки слюны на подушке. Отвратительно. Вздорная, склочная баба, испортившая ему всю жизнь. Ненависть желчной волной подступила к горлу. Захотелось выпить, чтобы смыть ее горький вкус. Но нет — сегодня нельзя. Сегодня тот самый день, когда он избавится, наконец, от старой злыдни.

Он все спланировал. Он умел планировать. Железная логика лучшего студента математики со всего их потока, не подведет хоть здесь. Он вспомнил, как жена насмехалась над его студенческими успехами. Как говорила: «Не много же толку вышло из твоей математики, Лобачевский, да? Хотя чтобы продавать пылесосы по домам, нужно уметь считать хотя бы до десяти?» Подлая сука. Как будто он планировал стать отцом в девятнадцать лет. Как будто она не знает, что пришлось бросить учебу, чтобы кормить ее и сына. А через год — и дочь. И он сделал все, чтобы эта сука ни в чем не нуждалась. Неблагодарная тварь. Он скривился. Тьфу. Лучше снова обдумать план. Простой, как все гениальное.

Ему нужно, чтобы она немного выпила. И выпьет, уж об этом он позаботился — еще вчера купил ее любимый джин. Сам пить не будет. Торжественно поклянется, что завязывает с сегодняшнего дня. «Клянусь, дорогая! Твоим здоровьем клянусь!» Ха-ха. За это и предложит ей выпить. А потом позовет сходить в кино, чего они не делали уже лет десять. Она не откажется — он видел какие-то новые шмотки, что она притащила недавно, вся раскрасневшись от удовольствия. Вот и будет ей повод их нацепить. А когда будут спускаться по лестнице, он просто толкнет ее. Да, вот так просто. А что? В фильмах люди погибают в своих собственных домах почаще, чем в автокатастрофах.

Она будет долго катиться по гладким ступенькам их дома, а он полюбуется — сколько их успеет пересчитать ее тупая башка. А если останется жива — что ж, у него припасена мраморная плитка, которыми вымощена лестница. Он ей поможет пару раз, если придется. Потом вызовет полицию, разыграет безутешного мужа. Безутешного и трезвого. Никто не сможет обвинить его — ведь они даже почти не ссорились. Дети подтвердят. Да и соседи тоже. Он сможет. Все получится. Сегодня день освобождения!

— Доброе утро, солнышко, — сказал он через час, когда жена вышла из спальни.

— Доброе утро, котик, — улыбнулась ему в ответ жена.
Рая Бронштейн

Dmitro Vovnyanko