Почнемо з мови. Верховна Рада прийняла поправки до якогось там закону про колгоспи, кооперативи, і тому подібне, де повикидала з колишнього закону слово пай і залишила слово частка. Причина на яку вони посилаються: іноземці не розуміють слова пай. В англійській є тільки слово "частка", немає слова "пай". Для чого англічанам наше законодавство це ще те питання. Хочуть знать - хай вчать мову, будуть розуміть що пай від "спаяти", "паяти", "спаяно - з'єднано", "розпаєно - роз'єднано". "Паяти - палити" - це різні слова, але вони підводять до одного і того самого процесу, тої самої пайки. Речі необхідно називати своїми іменами, інакше починається плутаниця. В 2014 році на офіційному рівні ніхто не назвав війну війною. Застосування Збройних Сил було надзвичайно обмежено, або приданням певних підрозділів до сил АТО, або так званим блокуванням військовими силами певної территорії. Військові високого рангу розуміли, що якщо немає підстав юридичних, а держава їх не надавала, то застосування власне всієї потуги армії для охорони того ж кордону і так далі призведе до їхньої юридичної відповідальності, тому старалися уникати цього. На нижчому рівні відповідальність наздоганяла простих солдат, офіцерів, котрі при потребі навіть евакуювать когось пораненого могли позичить машину, і за це на них могли завести кримінальну справу. Це при тому всьому, що юридичні підстави для називання війни війною були. Крейсер Москва, на якого були затрачені ракети, дрони, час для того, щоб він пішов на дно в 2022 році, мав уже там лежать з 2014, оскільки він перегородив вихід з бухти нашому флоту. Якби був наказ його там і потопить - це було б зроблено. І юридично виправдано. Тим більше, що Російська Федерація тоді ще всюди кричала, що їх там нема, і не було навіть неконситуційного референдуму в Криму. Це був прямий акт російської агресії навіть з їхньої точки зору. Тому юридичні питання необхідно врегульовувати. І Україна, і РФ виконували в тій чи іншій мірі договір по обмеженню звичайних озброєнь в Європі, росія останнім часом його порушувала, а формально з літа того року з нього вийшла, а НАТО вийшло восени. А що ж ми? Якщо ми знаходимося в данному договорі, то можливо в якісь мірі є підстави для наших союзників і обмежувать постачання нам зброї до тих розмірів, які були в нас раніше, не перевищуюючи їх. А Російська Федерація мало-помалу пробує їх нарощувати. Якщо під час повномасштабної війни на це можливо з нашої сторони і мало хто дивиться, то якщо настане колись мир, а нам потрібно все-таки розуміть, що мир - це час який дається на підготовку до нової війни, то ми будемо обмежені юридиично у підготовці до війни. А хочеш миру - готуйся до війни. Будеш готовий до війни - то цілком можливо, що й буде мир. На це слід звернути увагу нашим законодавцям.