хочу сюди!
 

Лия

50 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-54 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Гнилая селедка (перепрошую - на мові оригіналу)

Владимир ЯКОВЛЕВ:
Я учился на журфаке МГУ, у нас была военная кафедра. В обстановке секретности нас учили боевой спецпропаганде — искусству сеять раздор в рядах противника с помощью дезинформации и манипуляции сознанием.
Страшное, доложу вам, дело. Без шуток.
Боевая, или «черная», пропаганда допускает любое искажение реальных фактов ради решения пропагандистских задач. Это эффективное оружие, используемое с единственной целью вышибания мозгов противнику.
Метод «гнилой селедки». Метод «перевернутой пирамиды». Метод «большой лжи». Принцип «40 на 60». Метод «абсолютной очевидности».
Все эти методы и техники вы тоже знаете. Просто не осознаете этого. Как вам и полагается.
Нас учили использовать техники боевой спецпропаганды против солдат армии противника. Сегодня они используются против мирного населения нашей собственной страны. Уже два года, читая российские газеты или просматривая телевизионные шоу, я с интересом отмечаю, что люди, координирующие в России вброс и интерпретацию новостей, явно учились по тому же учебнику, у того же бодрого полковника или его коллег.
Вот например метод «гнилой селедки». Работает так. Подбирается ложное обвинение. Важно, чтобы оно было максимально грязным и скандальным. Хорошо работает, например, мелкое воровство, или, скажем, растление детей, или убийство, желательно из жадности.
Цель «гнилой селедки» вовсе не в том, чтобы обвинение доказать. А в том, чтобы вызвать широкое, публичное обсуждение его… НЕсправедливости и НЕоправданности.
Человеческая психика устроена так, что, как только обвинение становится предметом публичного обсуждения, неизбежно возникают его «сторонники» и «противники», «знатоки» и «эксперты», оголтелые «обвинители» и ярые «защитники» обвиняемого.
Но вне зависимости от своих взглядов все участники дискуссии снова и снова произносят имя обвиняемого в связке с грязным и скандальным обвинением, втирая таким образом все больше «гнилой селедки» в его «одежду», пока наконец этот «запах» не начинает следовать за ним везде. А вопрос «убил-украл-совратил или все-таки нет» становится главным при упоминании его имени.
Или, например, метод «40 на 60», придуманный еще Геббельсом. Он заключается в создании СМИ, которые 60 процентов своей информации дают в интересах противника. Зато, заработав таким образом его доверие, оставшиеся 40 процентов используют для чрезвычайно эффективной, благодаря этому доверию, дезинформации. Во время Второй мировой войны существовала радиостанция, которую слушал антифашистский мир. Считалось, что она британская. И только после войны выяснилось, что на самом деле это была радиостанция Геббельса, работавшая по разработанному им принципу «40 на 60».
Очень эффективен метод «большой лжи», который немного похож на «гнилую селедку», но на самом деле работает иначе. Его суть заключается в том, чтобы с максимальной степенью уверенности предложить аудитории настолько глобальную и ужасную ложь, что практически невозможно поверить, что можно врать о таком.
Трюк здесь в том, что правильно скомпонованная и хорошо придуманная «большая ложь» вызывает у слушателя или зрителя глубокую эмоциональную травму, которая затем надолго определяет его взгляды вопреки любым доводам логики и рассудка.
Особенно хорошо работают в этом смысле ложные описания жестоких издевательств над детьми или женщинами.
Допустим, сообщение о распятом ребенке за счет глубокой эмоциональной травмы, которую оно вызывает, надолго определит взгляды получившего эту информацию человека, сколько бы его потом ни пытались переубедить, используя обычные логические доводы.
Но особенно почитал наш бодрый полковник метод «абсолютной очевидности», дающий хоть и не быстрый, но зато надежный результат.
Вместо того чтобы что-то доказывать, вы подаете то, в чем хотите убедить аудиторию, как нечто очевидное, само собой разумеющееся и потому безусловно поддерживаемое преобладающим большинством населения.
Несмотря на свою внешнюю простоту, этот метод невероятно эффективен, поскольку человеческая психика автоматически реагирует на мнение большинства, стремясь присоединиться к нему.
Важно только помнить, что большинство обязательно должно быть преобладающем, а его поддержка абсолютной и безусловной — в ином случае эффекта присоединения не возникает.
Однако если эти условия соблюдаются, то число сторонников «позиции большинства» начинает постепенно, но верно расти, а с течением времени увеличивается уже в геометрической прогрессии — в основном за счет представителей низких социальных слоев, которые наиболее подвержены «эффекту присоединения». Одним из классических способов поддержки метода «абсолютной очевидности» является, например, публикация результатов разного рода социологических опросов, демонстрирующих абсолютное общественное единство по тому или иному вопросу. Методики «черной» пропаганды, естественно, не требуют, чтобы эти отчеты имели хоть какое-то отношение к реальности.
Я могу продолжать. Учили нас вообще-то целый год, и список методов довольно велик. Важно, однако, не это. А вот что. Методы «черной» пропаганды воздействуют на аудиторию на уровне глубоких психологических механизмов таким образом, что последствия этого воздействия невозможно снять обычными логическими доводами. «Большая ложь» достигает этого эффекта с помощью эмоциональной травмы. Метод очевидности — через «эффект присоединения». «Гнилая селедка» — за счет внедрения в сознание аудитории прямой ассоциации между объектом атаки и грязным, скандальным обвинением.
Проще говоря, боевая спецпропаганда превращает человека в зомби, который не только активно поддерживает внедренные в его сознание установки, но и агрессивно противостоит тем, кто придерживается иных взглядов или пытается его переубедить, пользуясь логическими доводами. Иначе, собственно, и быть не может. Все методы боевой спецпропаганды объединяет единая цель. Она заключается в том, чтобы ослабить армию противника за счет внесения в ее ряды внутренней розни, взаимной ненависти и недоверия друг другу.
И сегодня эти методы применяются против нас самих. И результат, к которому они приводят, ровно тот, для достижения которого они и были созданы. Только взаимная ненависть и внутренняя рознь возникают не в армии противника, а в наших домах и семьях.
Просто выйдите на улицу и посмотрите, как изменилась страна за последние три года. Мне кажется, против собственного населения боевая спецпропаганда работает даже эффективнее, чем против солдат противника.
Наверное, потому, что в отличие от солдат противника мирное население не может себя защитить.
Владимир Яковлев

про Маму











«Танцуючі мамочки» /Дизель Шоу/




Біль моєї шахтарської душі

  • 11.05.25, 14:30
 Думав я, що моя Українська родина вже  віддала війні своїх родичів. Це мій дід офіцер, мій дядько танкіст, дід моєї жінки  і її бабуся на 9 місяці вагітності з 9 річню донькою на руках. 
Але  горе війни знову постукало в двері, Сьогодні загинув на фронті мій  брат Роман, 54 роки. 
Плачу.


67%, 14 голосів

33%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українська музика 2907







0%, 0 голосів

29%, 2 голоси

71%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Остаток и его миссия!

  • 11.05.25, 12:11
Вселенская церковь включает в себя всех, кто истинно верует во Христа. Однако в последние дни, во время всеобщего отступничества от истины, Бог вызывает «остаток», призванный соблюдать заповеди Божьи и веру Иисуса. «Остаток» возвещает о наступлении часа суда, провозглашает спасение через Христа и возвещает приближение Его Второго пришествия. Это провозглашение символизируется тремя ангелами из 14-ой главы книги Откровения. Оно совпадает с судом, который совершается на небесах и результатом которого является покаяние и исправление людей. Каждый верующий призван лично участвовать в этом всеобщем провозглашении!

Мамкам

  • 11.05.25, 11:11
*В три года ребёнок вернётся из сада с грандиозной шишкой на лбу. Ты пойдёшь и убьёшь чужого папашу. Он так и не успеет понять, за что.
*К десяти годам смиришься с двойками и перестанешь искать, кто в родне был такой тупой.
*В двенадцать лет чадо признается, что любовь разрушила его жизнь и всё зря.
*В тринадцать обнаружишь в его кармане сигареты и ужаснёшься.
*В четырнадцать найдёшь презервативы, ужаснёшься, но уже не так бурно.
*В шестнадцать сама подсунешь ему презервативы и вспомнишь, каким он был милым, когда в тринадцать только начинал курить.

Потом заявится какое-нибудь Маша или Витя, всё в прыщах и очень ранимое. И вот они уже вдвоём грабят твой холодильник, одалживают без возврата, бьют посуду и запираются в ванной. И тебе же надо их мирить. Полы они вымоют лишь однажды, под Новый год, после шикарной драки со скандалом и валидолом.

Но зато. Зато! Однажды ты найдёшь в шкафу свой портрет, написанный шариковой ручкой. Там у тебя будут кривые ноги, квадратная голова, косы размером с солнце, косоглазие и нос на щеке. Ты поцелуешь каракули и решишь, что оно того стоило.

Слава Сэ

Недолугий орешник

  • 11.05.25, 08:43
Нам обiцяють днями знищiти мiсто.

8%, 1 голос

8%, 1 голос

46%, 6 голосів

15%, 2 голоси

23%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Юхим Вигоднер напоїв мою душу мудрістю єврейських предків


Юхим Вигоднер розповідав про минуле, а я зловив себе на думці, що між представниками різних етнічних груп в Україні вже немає ненависті – Олег Володарський (відео)

Коли на початку осені єврейські господині у Бершаді бралися варити сливове повидло, його густий аромат розносився цілим кварталом. Повидло кілька годин готували у чанах; аби вариво не пригорало, його слід було увесь цей час помішувати веслом. Хто лінувався робити це сам, звертався до сусідки Рахель – її наймали спеціально для цього заняття. Нині в штетлі, тобто єврейському кварталі, мешкає сім українських сімей і одна єврейка похилого віку. Тут осідають роми.

Юхим Вигоднер, один з останніх євреїв міста – він носить ключі від синагоги

«Хоча життя в єврейському кварталі стихає, серце штетлу б’ється. Глинобитна синагога, яка, за різними даними, збудована наприкінці XVIІI або на початку XIX століття, є унікальною пам’яткою не лише в Україні, а й, може, у всьому світі. «Їх було тисячі, але збереглася лише наша», – каже Юхим Вигоднер.

Глинобитна, бо зведена з дерева, глини і соломи. Має вихід на два боки. Рідкістю є й збережене внутрішнє убранство – окрім Бершаді, з українських синагог таким може похвалитися лише Хуст. У синагозі зберігаються сувої Тори, ізраїльський та український прапори, нерозпізнані фотопортрети євреїв, зібрані на кладовищах.

До Другої світової в синагозі була пекарня. У 1947 році споруда повернулася у власність єврейської общини. Тут активно молилися аж до останньої потужної хвилі міграції, а в 1991 році ключі від будівлі віддали панові Вигоднеру. Це вже не синагога у класичному розумінні, каже Юхим Михайлович, сюди можуть приходити представники різних конфесій.

«Українці в нас просять молитви почитати: і за здравіє, і за упокой. То Яків Семенович слухає, не відмовляє нікому». «Виконувач обов’язків рабина», – так відрекомендовує цього чоловіка Юхим Вигоднер.

Щосуботи у синагозі відбуваються зустрічі за освітньою програмою «Теплий дім», яку підтримує благодійна організація євреїв з Америки. Мета таких зібрань – щоб люди спілкувалися, щоб не відчували себе самотніми.

Більшість будинків у центрі міста, у яких мешкали євреї, тепер закинуті і продаються.

«Серед нас є багато одиноких. Чиїсь діти живуть у Львові чи на Донбасі, чиїсь – у Штатах чи в Ізраїлі. Святкуємо разом шабат, аби вдома не сидіти. Говоримо тут на різні теми», – пояснює Юхим Михайлович.

Перед зустріччю він іде до магазину, за перераховані на крамницю 200 гривень купує хліб, сир, кока-колу й цукерки. У синагозі розкладає на столі пластиковий посуд і береться готувати бутерброди.

«Ми сьогодні не дотримуємося всіх приписів щодо кошерної їжі. Молока разом із м’ясом стараємося не їсти, але ось сиру кошерного не маємо, то я взяв у магазині звичайний», – розповідає.

«Ех, забув на пошті забрати посилку на шабат. Друзі з Житомира передають нам кошерне вино», – пізно згадує пан Юхим.

На зустріч приходить із десяток людей. Окрім пенсіонерів, є лише одна дівчинка років 12, яка прийшла з бабцею, та чоловік бальзаківського віку – «Костя, єврей по дєдушці». Чоловіки й жінки сідають за окремими лавами.

Джерело: https://texty.org.ua/articles/77621/Tut_bilshe_ne_zhyvut_Jak_znykaje_jevrejska-77621/

Вигоднер Юхим Михайлович, голова Бершадськоі єврейської общини

Сонячним осіннім ранком крізь гамір та метушню суботнього базару ми пробиралися до старовинної глинобитної синагоги. Ми залишили авто неподалік і тільки-но підійшли до будівлі синагоги, як нам на зустріч вийшов Юхим Вигоднер і запропонував зайти всередину. Я виріс в Києві на Подолі, тому старовинні будівлі, з їх особливими запахами, блиском деревини, відполірованої дотиками сотень долонь та скрипом дерев’яних підлог повертають мене в дитинство. Тому зайшовши в синагогу, мене ніби окутало тепло віків, протягом яких турботливі душі берегли таке важливе для них місце.

Це маленький острівець тієї культури, котру від мене ховали мої рідні. Прадідусь Шевах кожну суботу ходив до синагоги, а мама розповідала мені, як вона захоплювалася моїм прадідом по дідусевій лінії Володарських. По бабусиній лінії, материнській, всі були Грінбергами й лише в досить зрілому віці мама мені розповіла, що прадід був равином і помер від голоду під час Голодомору.

Мене завжди накриває відчуття якоїсь неусвідомленої втрати, коли я поглинаюся культурою та вірою своєї генетичної Батьківщини, про котру нічого не знаю. Душа відчуває щось рідне та важливе, але усвідомити ти це вже не здатен, адже не знайомий з культурою свої предків. Попри це все якось генетично болить Бабин Яр, болять чорні провали концтаборів. Батьки мовчали про це. Нічого не розповідали. Не наважувалися. Навіть коли я ще маленьким раптово заходив до кімнати, дорослі одразу припиняли розмови. За життя вони так і не наважилися відкритися. Мені гірко від того.

Я завжди це відчував, але не говорив про це вголос. І ось тепер, проживши піввіку, я сидів поруч з усвідомленим, генетичним євреєм старшого покоління у старовинній синагозі за одним столом, а перед очима майоріли образи бабусь та дідусів єврейської генетичної ріки. Я б багато віддав за те, щоб знову повернутися в дитинство і все ж таки почути розповіді про їхнє життя, про те, як все було. Адже вони приховували від мене не просто своє минуле, історію та релігію, а частину того, хто я є.

У єврейської нації не проста історія, протягом якої євреїв як поважали та навіть возвеличували, так і безжально винищували. В тій мудрості, любові та вірі, котра загартувалася у горнилі випробувань, сила цієї Нації. Господь покликав мене до християнської віри. Мені потрібен був Бог, розмова з Ним, з люблячим Отцем Небесним, а вірі предків мене не навчили. Вони боялися цього. Боялися за мене. І навіть в паспорт вписали, що я росіянин. Я з жахом усвідомлюю темряву тих часів, в яких довелося жити моїм предкам.

Ми душевно та тепло поспілкувалися з Юхимом Михайловичем. Світло душ та свічок, старовинні книги та фотографії і неймовірна атмосфера синагоги, котра бриніла для мене подільським дитинством. Він з такою любов’ю вивчає та зберігає все, що пов’язано з історією єврейської Бершаді.

Багата культура, повчальна історія видатного та сильного народу. Юхиму Вигоднеру не байдуже, що залишиться після нього. Він усвідомлює всю ту велич віків, що передувала його появі на світ, гідно живе в сьогоденні, як це заповідали предки та Святі Тексти, і з надією дивиться в майбутнє.

Тиша свічок, фоліанти та напівтемрява цього місця ніби винесли нас за межі часу, за межі епох. Юхим Михайлович розповідав про минуле, а я раптом зловив себе на думці, що найстрашніші часи зла та жорстокості вже минули.

Так, в нашій країні знову війна і знову гинуть на фронті найкращі з нас, але поміж українців різних релігій, між представниками різних етнічних груп вже немає ненависті, немає ворожнечі. Хоча і війна – це жорстокий, але урок. І ми маємо вивчити його, аби не перекладати цей урок на наступні покоління, на наших дітей та онуків.

У цій розмові я напоїв душу тією генетичною мудрістю та усвідомленістю, котру боялися відкрити мені мої єврейські предки й бачив, як бабуся та дідусь дивляться на мене з Небес та посміхаються. Між нами залишилася незавершена розмова, багато розмов, а під час цього діалогу я відчув, якими б вони могли бути, якби життя склалося інакше.

Можливо, вони молились в синагозі, схожій на цю. Для мене це місце не менш важливе, ніж храм рідної української Церкви, в котрому молюся сьогодні я та моляться мої діти.

У Юхима Михайловича мудрі очі. Він ніби підказував мені: «Думай… згадуй… Тільки душею. Тією дитячою єврейською душею, котрою ти так любив своїх дідусів та бабусь».

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Вигоднер Юхим Михайлович, голова Бершадськоі єврейської общини

https://youtu.be/zrS9WMoO5AY?t=2084