Моє покоління говоритиме своїм дітям: ви що, який вигляд з вікна? Беріть тільки на нижньому поверсі. І ще питатиме: а що там поруч є? І додаватиме: тільки ж так щоб ні біля яких аеропортів.
Моє покоління триматиме вдома продукти, що швидко не псуються. Навіть я. Я, людина, яка майже не готує. Крупа. В хаті має бути крупа. А ще - заморожене масло і консервований тунець. Сіль. Цукор. І мед.
Моє покоління нагадуватиме своїм дітям: якщо не буде електрики, то вода у вас буде тільки до 10 поверху. І знову казатиме: беріть квартиру на нижчих поверхах!
І в монолітно-каркасних будинках. Або біля метро.
Моє покоління проситиме своїх дітей тримати завжди заправлені чи заряджені автівки.
Моє покоління не уточнюватиме причин своїх порад. Але всі все мовчки розумітимуть.
А діти? Діти собі тихо шептатимуться. Шептатимуться типу баба потроху дурніє від своїх літ.
А баба?.. баба просто матиме колективну травму. Травму і, я маю надію, мудрість. Мудрість виховати нове покоління так, аби нарешті воно могло сказати бабиним внукам: та робіть ті скляні вікна від підлоги до стелі, якщо хочете. Однаково р...сії більше не існує.
__________
Текст - Kateryna Smachylo.

Вже не носить Галя воду, Бо тече із крана, Береже здоров'я й вроду - Файна і рум'яна. Не пере руками з милом - На те є машинка, Економить Галя сили Всі для відпочинку. То в Єгипті, то в Європі Фоткає природу І не знає, що за клопіт - Кудись нести воду. Та й Іванко в ноутбуці Барвінком не в'ється, Лайка Галю у Фейсбуці, Як вночі не спиться. Квітів разом не збирають, Зорі не рахують, Інстачати вибирають, Там собі воркують. Віртуальні друзі стали, На сторінках - люди, Хіба ж ми колись гадали, Що так жити будем. Телефони у кишенях, Весь світ в інтернеті, Гроші в картках, а не в жменях, Хлібина в багеті. Якесь все ненатуральне, Штучне і примарне, Пісня є ще... Нема Галі Такої з Іваном.

Сто років тут нічого не писала. Але пожалію вас, бо сумуєте ви тут нещадно. Нудота і бентега засмоктали цей сайт і вже дідька лисого відпустять. Тому ось вам невидумана історія з життя (хто пам'ятає мене, той в курсі, що пишу я тільки про своє). А хто хоче мене читати, дивитись відосики про моїх псів, спостерігати за моїм рукоблудством, то велком ту мій ТГ канал, посилання в коментарях, тут гади не дозволяють всунути. Підписуйтесь і буде вам цікаво.

Була на городі. Підслухала...
Дійові особи:
Надя (Н) - сусідка
Свєтка (С) - сусідка Наді в кінці городу, місцева пиятичка, що не заважає їй тримати кури. Свєтка завжди до всіх має претензії.
С. - Надя!
Н. - Шо, Свєта?!
С. - Твій собака подер мою курку!
Н. - Який мій собака? У мене його нема.
С. - Рижий пес вибіг від тебе і схопив мою курку! Ледве відбила!
Н. - То не мій пес.
С. - Так він від тебе вибіг!
Н. - Ну то й шо?! Як забіг, так і вибіг!
С. - Так він мою курку подер!!!
Н. - Свєта, а я до чого?
С. - Так від тебе ж вибіг!
Н. - Я ще раз кажу! То не мій пес!
С. - А чого він від тебе вибігав?
Н. - А я знаю?
С. - Якщо він до тебе забігав, то значить він тебе знає!
Н. - Свєта, ти нормальна? Всі пси і коти, що бігають до мене в двір це мої?!
С. - Так з куркою шо робити? Він жеж від тебе вибіг!!!
Н. - Так він же до тебе побіг! То значить він тебе знає і це твій пес!
С. -...
Тут Свєтка поламалася.
Надя перемогла.

И снова 3-е сентября.....


[ Читать дальше ]

В твоей улыбке жмурятся все поцелуи мира
Твоих губ уголки, мое сердце, взмывают вира.
На краешке самом во внезапный ныряю уют,
Ведь счастие не купишь, его просто так отдают.
Ликером конфетным тепло наши души согреет,

У деда с бабкой народился колобок. Яркий такой, крутился и летал по хате. Они радостно стол накрыли, ведь теперь не одни на старости лет остаются будет с кого крови попить кому чашку чая подать. Колобок аж искрился,казалось бабе с дедом, что улыбался им. Попей с нами чайку, колобочек.