хочу сюди!
 

Лариса

52 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-57 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 2596







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

«Скорботний спадок»



Сокира й плаха сперечались -
Хто головніший серед них,
Сокира с блиском посміхалась
Та чатувала в лезі гріх :
«Кума, та годі вам базікать -
До страти тягнуть за вервечку,
А в герці наймудріший кат,
Тож він розв’яже суперечку!»
Та плаха, п’яна від крові,
Пащекувала без упину:
«Мене кохали королі,
Востаннє впавши на коліна!»
Кат взяв відчужено червінця -
Остання плата бідолахи -
Зречено той впав на колінця,
На мить обнявши кляту плаху.
… Сокира гепнула по карку,
І відкотилась голова.
«Куми, я чхав на вашу сварку,
Хоча скажу - хто головна!»
Піднявши голову мерця,
Він положив її в корзину:
«Ви прагли рішення герця?
На мене ж дома жде дружина!
Та головніше – голова,
Яку отримає вдова».

ID:  964359

Вікторія

  • 04.07.24, 03:31
В цей чудовий літній день свято зустрічаєш,
І вітання звідусіль сьогодні приймаєш.
Кожен хоче тебе першим звісно привітати,
Тобі щастя і кохання щиро побажати.
Ось і я не зміг звичайно також промовчати,
Ранком цей привіт маленький хочу надіслати.
Ігристим вином життя хай вирує,
Яскравих, приємних моментів дарує.

Брошенный котенок!

Он шел по улице и тихо плакал.
Облезлый, одноухий, с больной лапой.
Повисший хвост, несчастные глаза,
А в них жемчужинкой дрожит слеза.
Его никто вокруг не замечал,
А если и заметил, то ворчал.
А мог еще и палкой замахнуться.
Он убегал, когда мог увернуться.
Он с грустью думал: «Я такой урод.
Ну, кто такого жить к себе возьмет?»
Так шел он, шел по краешку дороги.
И вдруг перед собой увидел ноги.
Огромные такие две ноги,
Обутые в большие сапоги.
В смертельном страхе он закрыл глаза,
А человек нагнулся и сказал:
«Красавец-то какой! А ухо! Взгляд!
Пойдешь со мной? Я буду очень рад!
Принцессу и дворец не обещаю,
А молочком с сосиской угощаю.»
Нагнулся, протянул к нему ладошку.
Он в первый раз держал в ладошках кошку.
Взглянул на небо, думал, дождь закапал.
А это кот в руках от счастья плакал.

Героям

  • 03.07.24, 21:07

Якщо ми зрадимо їх? Що тоді............. 
І їх усіх, невинно вбитих, дітей, жінок, старих............


В замішанні

Насичений видався день. Сходив на обстеження в поліклініку. Народу, як завжди, валом. Правда цього разу найбільше було чоловіків, які проходять медкомісію. Ну а по моїм справам прописали таблетоси. Так що можна вже привітати з прийом антидепресантів.

Не знаю, чи дасть це якийсь результат. Бо гребуть всіх підряд. Але варто спробувати. Хоча часу залишилось небагато. Не знаю, чого тягнули — лікарів можна спокійно пройти (якщо не враховувати черги. Але черги в поліклініці були завжди). Зрештою, якщо зовсім буде нестерпно, можна спробувати передозувати таблетосами. Я погуглив інструкції — є шанс крякнутись. Це ж краще, ніж кинусь під поїзд або вийти через вікно.

Звичайно, прогулявся до поліклініки. Навколо все красиво, зелено. Цвітуть квіти на газонах. По місту стоять раритетні радянські автомобілі. Незрозуміло, звідки вони взялись в такій кількості.

Цікавився рекрутингом. Однак в одному підрозділі одразу відмовили. А у іншому зацікавились, хоча й не змогли запропонувати бажану вакансію. Кажуть, що є лише бойові. Ну-ну. Який тоді сенс вибирати підрозділ? Це не кажучи про те, що не уявляю, як їхати на співбесіду.

Ще й, як назло, дали роботу. Наче навмисно тягнули. І тут жіночкам з і.юшки нічого заперечити, бо я відповідальний. Мене замучає совість, якщо я не дороблю взяте завдання до завершення. А настрою нема. Відповідно, швидкість праці зменшиться. Плюс — нестача часу. Для того, щоб зробити поставлені завдання потрібен тиждень. І щоб не відволікався на інші справи. А я не впевнений, що у мене є в запасі стільки часу. Тим паче, самі лише походи до поліклініці займають пів дня. І на додачу, на ноуті недоступна програма, яка необхідна для повноцінної роботи (точніше, доступна — але за чималі гроші). В програмі на ноуті немає однієї потрібної функції. От і думай, що робити.

Звісно, запевнили, що заплатять за виконаний обсяг роботи. Але не в моїх принципах починати і кидати розпочате. Можна, звичайно, не спати день і ніч — але нафіга упоруватись, якщо цим може зайнятись армія. Вважаю, що поки є час, краще відпочити і ніфіга не робити.

Єдине радує — зустрів однокласника. Його не впізнати. Спитав, а як я на вигляд. Відповів, що не змінився.

Але, в цілому, в замішанні.

Стеллочка

  • 03.07.24, 13:34
Сонце ранком ось проснулось,
Тепло й ніжно посміхнулась.
Елегантно всіх вітає,
Людям ласку надсилає.
Личко вмило, подивилось:
Обмаль часу залишилось!
Чарівне дівча мене чекає,
Крем для тортика збиває,
Адже років три вже має.