Яким поганим міг би стати рай
- 16.07.24, 15:04
Яким поганим міг би стати рай,
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Їм дай пізнати крім добра ще зла,
Зрівнятись з Богом при душі убогій,
Щоби дорога їх до смерті привела,
А на шляху були ридання, біль та стогін.
Там Каїн через заздрість Авеля би вбив,
Там би брехня і лицемірство панували,
Якийсь тиран би кров чужу, як воду лив,
Бо скільки вбогому не дай - йому замало.
Йому б землі побільше, влади і грошей,
Щоби гнобити, панувати та вбивати,
Щоб в ад перетворити світ весь цей,
Щоб ближнього і Бога розіп'яти.
Яким поганим міг би стати рай,
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Де кожен хоче стати вище всіх,
В болото ближніх з головою умокнути -
Яким страшним той рай все ж стати міг
Якщо у нього з серця зло втягнути.
Ми не туди йдемо і робимо не те,
Відкинули добро, любов і справедливість,
Стоптали в душах світле та святе,
Та пізнавати зло у нас сміливість.
Ногою б'єм колючку, щоб до крові аж
Й чекаєм задоволення від цього...
Колись щось помутило розум наш
І з раю в пекло повела наша дорога.
Заплутались в складних своїх шляхах,
Орієнтири геть не хочем помічати
Та не вчимось й на власних помилкАх
І світло в тьмі нам може заважати.
Хто від самих себе врятує нас
І чи пройде похмілля від свавілля,
Щоб на добро ми витрачали час
Та вирвались з абсурду й божевілля?
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Їм дай пізнати крім добра ще зла,
Зрівнятись з Богом при душі убогій,
Щоби дорога їх до смерті привела,
А на шляху були ридання, біль та стогін.
Там Каїн через заздрість Авеля би вбив,
Там би брехня і лицемірство панували,
Якийсь тиран би кров чужу, як воду лив,
Бо скільки вбогому не дай - йому замало.
Йому б землі побільше, влади і грошей,
Щоби гнобити, панувати та вбивати,
Щоб в ад перетворити світ весь цей,
Щоб ближнього і Бога розіп'яти.
Яким поганим міг би стати рай,
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Де кожен хоче стати вище всіх,
В болото ближніх з головою умокнути -
Яким страшним той рай все ж стати міг
Якщо у нього з серця зло втягнути.
Ми не туди йдемо і робимо не те,
Відкинули добро, любов і справедливість,
Стоптали в душах світле та святе,
Та пізнавати зло у нас сміливість.
Ногою б'єм колючку, щоб до крові аж
Й чекаєм задоволення від цього...
Колись щось помутило розум наш
І з раю в пекло повела наша дорога.
Заплутались в складних своїх шляхах,
Орієнтири геть не хочем помічати
Та не вчимось й на власних помилкАх
І світло в тьмі нам може заважати.
Хто від самих себе врятує нас
І чи пройде похмілля від свавілля,
Щоб на добро ми витрачали час
Та вирвались з абсурду й божевілля?
6
