Весна пришла, а как же грустно
Война внезапно обокрала
В душе, словно талая чувство
Постепенно капель ото льда
Часто слёзы ручьями текут
За чужих очень больно
За своих вечерами молюсь
И морщины заполнены солью
По привычке уже не стыжусь
Не черствеет больная душа
Со слезами мужчина и пусть
Очень горько ели детство уносит война
Материнские слезы о детях
Мир не видел больнее утрат
Скорбно воет на кладбищах ветер
Нет цветов на коротких гробах
Очень горькие слёзы не спрятать
И не скрыть за ладонью руки
Крепко давят приклад автомата
Отирают глаза мужики
Очень горько ели детство уносит война
Стріляє ворог без зупинки,
ВстОяв понівечений Тарас.
Це нашої історії сторінки,
Які постійно зберігає час.
Припали до землі будинки,
Божеволіє каміння від знемоги,
На тротуарі мертве тіло жінки -
У спину постріл зупинив дорогу.
Так справно виорали місто
Снаряди, між домами вирви.
У просторі життю вже тісно,
Безодня та вселенські прірви.
Шукає хижий ворог, кого вбити,
Зазделегідь готує він свої ракети.
Побачив натовп, там зібрались діти,
Для нього свято – на смертях бенкети.
Розлита кров , розчленені тіла,
Вокзал у Краматорську - жах.
Це банда виродків пройшла,
І полювання на людей не є межа
Життя багатогранне, тому кожному з нас знайомі як щасливі хвилини, так і моменти повної невдачі. Іноді люди щось упускають, ламають, втрачають через розсіяність. Але сьогодні ми підготували для вас добірку зовсім нетривіальних провалів, учасники яких можуть визнати себе чемпіонами невдачі. Адже такі історії просто так не вигадаєш.
Заручник кактусів