МИС_Марпл_ТЕРИЯ Буфф!!!

героическая драма в 3 действиях с последствиями

действующие лица:

1. МсМарпл
2. Светило медицины
3. Смертельно больной геморроем
Ватаны
Писюны
Хор
Хореографическая группа
Модеры (закулисами)


Действие первое патриотичное

в просторах тырнета

МсМарпл
- Ватани щаз поррвуть пукани! fuck

хор - Ватаны! ватаны!! fuckfuckfuck 

Ватаны
- Многоуважатая мсМар... 

мсМарпл  *игнор-игнор*

Ватаны - *пожали плечами* *разбрелись*

МсМарпл  - порвали пукани!ura

Хор - Пуканы! Пуканы!
Хореографическая группа -танец в ватникахdancedancedanceспецэффект - ароматизированный туман

действие второе эротичное

на просторах тырнета

мсМарпл
  - Пісюни! pomadapomadapomadapomada

хор - Писюны! Писюны!

танец с писюнами dance

модеры - *красный квадрат*

МсМарпл Я така красива і розумна, сучасна й розкута! Цензура недолуга!draznilka

присоединяется к танцорам с писюнами

Действие третье производственное

в палате интенсивной терапии

смертельно больной
- ой...

Светило медицины - какое ваше заключение, коллега Марпл?

МсМарпл(заглядывая в планшет)zombobox - порвали пукани

Светило медицины
whosthat hypnosishypnosishypnosis

мсМарпл(растерянно)zombobox - тобто... пісюни... пісюни...?

смертельно больной(ожил, агонизируя) - ой.. и писюн тоже?shock

Светило медицины(к мсМарпл заботливо, по-отечески) - расслабиться бы вам, матушка! как светило рекомендую. вон.. интерны юные .. (подмигнул по-дружески)

(больному, измеряя пульс) что ты, что ты, голубчик, только пуканы... тьфуй.. геморрой. Вылечим!

Медсёстры танцуют танец с клистирами, светило медицины поволочился за самой tits сестричкой

Антракт! в буфете подают под пиво воблу

beer2


дзынь дзынь дзынь


  Действие последнее

МсМарпл -
Ватани! fuck Пісюни!pomada Пукани!popa

Ватаны
- *проходят мимо*

Писюны - *проходят мимо*

Смертельно больные - *тихо преставляются*suicide

Хор - танцует танец писюнов в ватниках. Светило медицины и tits медсестричка солируютhug

мсМарпл - пісюни....пісюни...

модеры - *проходят мимо*

Занавес!

роман в письмах. Харыта.Ликерия


ДО М. В. МАКСИМОВИЧ

10 травня 1859. С.-Петербург

Воистину Христос воскресе!

 …….А поки що буде, посилаю вам свій портрет, тілько, будьте ласкаві, не показуйте портрет дівчатам, а то вони злякаються, подумають, що я гайдамацький батько, та ні одна й заміж не піде за такого паливоду. А тим часом одній найкращій скажіть тихенько, щоб рушника дбала та щоб на своєму огороді гарбузів не сажала. Так що ж, позичить, як на своєму не посадить. О! бодай так[о]ї сусіди одцурались!

Оставайтеся здорові, мій любий, мій єдиний друже! В маї або в іюні побачимось, а поки що де набачите, що гарбузи посажені, то так з коренем і виривайте.

 

Искренний ваш Т. Шевченко

_____________________

 ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

1859 г. 2 ноября.

……. Нудьга така, що нехай Бог боронить всякого хрещеного і нехрещеного чоловіка.

Чи Хариту ще не приходив ніхто з нагаєм сватать? Якщо ні, то спитай у неї нишком, чи не дала б вона за мене рушників? Або нехай сестра спитає, се жіноча річ. Оті одуковані та не надрюковані панночки у мене у зубах нав’язли. Нехворощ!.. та й більш нічого!

...

Харитина мені дуже, дуже подобалась. Порадься з своєю жінкою, а з моєю сестрою, та й мені раду дайте. А поки що, нехай вам Бог помагає на все добре.

Щирий твій друг і брат Т. Шевченко

…….

Ще ось що: може, Харита скаже, що вона вбога сирота, наймичка, а я багатий та гордий, то ти скажи їй, що в мене багато дечого нема, а часом і чистої сорочки; а гордості та пихи я ще в моєї матері позичив, у мужички, у безталанної кріпачки.

Чи так, чи сяк, а я повинен ожениться, а то проклята нудьга зжене мене з світа. Ярина-сестра обіцяла найти мені дівчину в Керелівці; та яку ще вона найде? А Харита сама найшлась. Навчи ж її і врозуми, що вона безталанною зо мною не буде.

…..

_____________________________________

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

7 грудня 1859. С.-Петербург

…..

Тепер о Хариті. Твоя порада добра. Спасибі тобі. Та тілько забув ось що, а ти це добре знаєш: я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров’ю? Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті? З нудьги пропаде та й мені укоротить недовгого віку. Так-то, брате мій! друже мій єдиний!

Харита мені подобалася, хоч я її й назирки бачив. Нехай ще сестра Ярина подивиться на неї, та що вона скаже, то так воно й буде. Мати всюди неоднакова мати. Коли розумна та щира, то й діти вийдуть в люде, хоч попідтинню; а хоч і одукована, та без розуму, без серця, то й діти виростуть, як те ледащо в шинку.

У тебе, здається, годується кабан в сажі. Я бачив, як Харита йому їсти носила, і ти, певно, заколеш його к святкам, то пришли мені по почті 20 фунтів ковбас. Бо я лучче тричі в німця пострижусь і всю Пилиповку буду м’ясо їсти, як матиму німецькими ковбасами розговляться. Та щоб ковбаси були такі самі, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка, під яблунею сидячи. …….

Ще ось що: спасибі тобі, що ти зовеш на пораду і на розглядини сестру Ярину. Що ж вона побачить? Те, що й я бачив: Хариту та й більш нічого! А якби твоя жінка, а моя сестра, сказала слово, то це б було до ладу. Попроси її — нехай скаже, нехай порадиться.

….

_____________________________________________

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

Середина лютого 1860. С.-Петербург

….. Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи піде вона за мене? ….

…. Ще: як скаже Харита, що піде за мене, то прийми ти її в своїй хаті як рідну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймів трохи одпочине. На харч і її одежу я тобі вишлю гроші. Попроси за мене і сестру мою, а твою жінку, щоб і вона її привітала……

Напиши мені, чи є в Харити батько або мати? Чи крепачка вона, чи вільна? Коли крепачка, то чия? і яка плата за її волю?....

_____________________________________

 

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

18 лютого 1860. С.-Петербург

…..

Спитай у Харити, що вона скаже, щоб я знав, що мені думать і що робить?

…….

Ще раз прошу тебе: спитай у Харити, що вона скаже, і напиши мені швиденько.

…..

Ще раз благаю тебе, напиши, що скаже Харита. Оставайся здоров…….

Ти б добре зробив, якби мені прислав ковбас, а то я захляв без цього добра.

____________________________

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

23 березня 1860. С.-Петербург

…..

А надто о Хариті: чи ти казав їй про мене і що вона тобі сказала? Будь ласкав, поверни цим ділом на мою руку, а то не втерплю — одружусь з такою шерепою, що і тобі сором буде.

……

Бувай здоровий з жінкою і з діточками. Пиши до мене швидче, бо я трохи не одурів, ждучи твого письма о братах і о Хариті.

_______________________________________________

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

28 березня 1860. С.-Петербург

…., але спершу поєднай мене з Харитою, а потім року я виплачу всі 1500 карб[ованців]. Якщо він здасться на се, то зараз же пиши мені, бери гроші, приймай добро і хазяйнуй. Ґрунт законтрактуй на 25 літ на своє ім’я або проси Трощинського, щоб він розклав плату на три часті по 500 карб[ованців]; до нового 1861 на моє, як знаєш.

Поки що торгуйся з ним сам, як тобі Бог поможе. А дуже, дуже добре б було нам укупі вік докоротать над староденним Дніпром. ..

__________________________________

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

22 квітня 1860. С.-Петербург

Сьогодня у мене велике свято. Сього дня, 22 березня 1838 року, я глянув із неволі на світ Божий. Сьогодня ж ота придуркувата Харита зробила з мого великого свята такий дрібний будень, що я трохи, трохи не записався в ченці. Та дарма! Нехай собі погуляє до тієї весни (мені ні восени, ні навіть зимою до тебе приїхать не можна). А тим часом ти врозумляй її потроху, і жінку свою попроси, і сестер Катерину і Ярину. Скажи їй, що ми з тобою такі самі пани, як вона панна. Викупувать її на волю не треба, вона вже вольна, і всі жінки і дівчата в нашім краї уже не панщинні. Це я добре знаю.

Якщо ти добре поєднаєшся з Трощинським (і як Бог тобі поможе поєднать мене з Харитою), то купуй отой дом у Ржищеві та придбай мені лісу дубового на надвірню комору. То моя буде робоча. Дуже б, дуже добре було, якби нам укупі довелося вік свій докоротать.

…..

Чи не побачишся ти сам коли-небудь з батьком і з матер’ю Харити, порадься з ними та розтовчи ти їм, що я і ти не пани, а такі ж самі прості люде, що панам і в лакеї не годимось. Нехай вони, дурні, урозуміють сеє слово.

…….

Сьогодня ж з почти принесли мені і твої ковбаси, та ота придуркувата Харита таке мені зробила свято, що я на їх тілько поглянув.

……….

А я вже Хариті і намисто, і дукач, і хрест купив. Дурень думкою багатіє, як то кажуть. А ти все-таки з очей її не спускай, може, ще що-небудь і буде.

 

Брат і щирий твій друг

Т. Шевченко

________________________________

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

15 травня 1860. Санкт-Петербург

…… і якщо та придуркувата Харита не схаменулась, то проси сестру Катерину і сестру Ярину, чи не накинуть вони оком у Керелівці яку огрядну та чепурну дівчину, хоч і вдовицю, аби чесного роду, та щоб не стара і доладна була. Без жінки і над самісеньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате, я буду на самоті, я буду одинокий.

…..

________________________________________________

ДО НЕВІДОМОЇ

1860 года,

28 июля.

С.-Петербург.

 

Я как незванный, непрошенный гость постучался в ваши двери. А постучавши раз, другой, невольно стукнешь и в третий и, разумеется, в последний, если двери не растворились. Я ваш нежданный и не случайный гость. Я навязавшийся вам друг, брат и, наконец, отец — и, разумеется, советник.

________________________________________

ДО М. Я. МАКАРОВА

30 липня 1860. С.-Петербург

Бог в лиці Надежды и Александры Михайловны помагає мені одружиться з вашою дочкою і сестрою Ликерею, помагайте ж і ви вкупі з Варварою Яковлевною. Бо вона (Ликеря) 28 июля при купних наших друзьях сказала мені, що без братнього і батьківського вашого святого слова вона не дасть мені свого такого ж слова (розумна і щира душа). Вертайтеся ж швидче до нас та поблагословіть і одружіть Ликерю з Тарасом, з вашим искреннейшим другом. А поки що буде, напишіть їй і мені вашу і думу і пораду.

 

Искренний ваш Т. Шевченко

____________________________________

 ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

22, 25 серпня 1860. С.-Петербург

 

Я оце заходився жениться, то мені, бач, і тут треба гроші; а вся надія на «Основу» та на «Кобзаря». Будущее подружіє моє зоветься Ликеря — крепачка, сирота, така сама наймичка, як і Харита, тілько розумніша од неї, письменна і по-московському не говорить. Вона землячка наша із-під Ніжина. Тутешні земляки наші (а надто панночки) як почули, що мені Бог таке добро посилає, то ще трошки подурнішали. Ґвалтом голосять: не до пари, не до пари! Нехай їм здається, що не до пари, а я добре знаю, що до пари.

Поберемося ми після Покрови. Добре б ти зробив, якби к нашому весіллю прислав сушених карасів десяток-другий або й третій та запеченого дніпрового ляща одного, другого або й третього. Ти писав мені, що в Каневі цього добра хоч лопатою горни, а тут і за гроші не добудеш: от тобі й столиця!

В Пекарях якась вдова-попадя продає хату: купить би та к осені перевезти на ґрунт і поставить. А весною нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й хазяйнувала, а тим часом я з жінкою прибуду: то вона б і нам пораду дала. Бо я і жінка моя, хоч і в неволі і в роботі зросли, але в простому сільському ділі нічого не тямим, — то порада б сестри Ярини дуже б до ладу була і мені і Ликері.

Отаке-то скоїлось! Несподівано я до тебе приїду в гості з жінкою — сиротою і наймичкою! Сказано, коли чоловік чого добре шукає, то й найде: так і зо мною тепер трапилось. Мені тепер не жаль, що Харита трошки придурковата

________________________________________

 ДО А. О. ЛАЗАРЕВСЬКОЇ

28 серпня 1860. С.-Петербург

Благословенная в женах

Афанасия Алексеевна!

Давно вже я називаю синів ваших своїми братами, а вас своею матір’ю. Станьте ж мені тепер і справді за матір. Я оце заходився жениться. Поблагословіть мене здалека, може, моя доля покращає.

І друг і син ваш

Т. Шевченко

______________________________

ДО Н. М. ЗАБІЛИ

Серпень 1860. С.-Петербург

Любая Надежда Михайловна.

Передайте оце добро Ликері. Я вчора тілько почув, що вона занедужала. Дурна десь тьопала по калюжах та й простудилася. Пришліть з Федором мерку з її ноги. Закажу теплі черевики, а може, найду готові, то в неділю привезу.

 

Щирий ваш Т. Шевченко

_______________________________________ 

ДО М. Я. МАКАРОВА

6 вересня 1860. С.-Петербург 

Искреннейший мій друже єдиний! Порадившись добре з А. Н. Марковичем, от що ми зробили з твоєю дочкою і сестрою. До вашого з В[арварою] Я[ковлевною] благословения перевезли Ликерю до Катерини Івановни Ивановой (родная сестра моєї рідної матері, графини Анастасии Ивановны Толстой). Мені здається, що ми добре зробили. Що ви на се скажете? В ожидании вашого доброго слова остаємось і я і Ликеря вашими искреннейшими друзьями.

P. S. Ликеря просить вас не вертаться швидко, а вернуться здоровим. На її добру раду і я здався.

 ______________________________________________

ДО Н. М. ЗАБІЛИ

18 вересня 1860. С.-Петербург

Вельмичтимая мною

Надежда Михайловна!

 Посилаю вам лиштви, начатые Ликерою, и рисунок. Отдайте их кому знаєте кончить. Ликера вчора, здається, збрехала при лиці А[ндрея] Н[иколаевича], що вона оставила у вас в доме мои следующие вещи: 2 простыни, 1 полотенце, 6 пар чулок, корсет, дюжину носовых платков, перочинный нож, теплі башмаки, коленкор для юпок и рисунок для мережки.

Коли цьому правда, і буде можна, то вручите Федорові рекомые вещи, а коли ні, то сообщите о сем А[ндрею] Н[иколаевичу] яко власть имеющему. Душі своєї не шкода було для Ликери, а тепер шкода нитки! Чудне щось робиться зо мною.

Шанующий вас

Т. Шевченко

________________________________________________

ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА

5 жовтня 1860. С.-Петербург

Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти з тим землеміром та з іншими п’явками людськими. Спасибі тобі ще раз!

 Я з своєю молодою, не побравшися, розійшовся. Ликеря така самісенька, як і Харита, дурніша тілько тим од Харити, що письменна. Що мені на світі робить? Я одурію на чужині та на самоті!

Добре б зробив (як матимеш час), щоб сам поїхав у Київ та своїм оком подивився на оту мадам Соар. По слуху вона мені не подобалася; подивись лиш на неї своїм батьківським оком.

............

Спасибі тобі за ляща і карасі; на весілля вони не прибудуть, бо весілля того й не буде. А ми вдвох собі з Мих[айлом] Матв[ійовичем] по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями, лящем закусимо та подякуєм тобі з жінкою і помолимось за щастя і здоров’я твоїх діточок.

Бувай здоровий! Твій брат і друг Т. Ш.

________________________________________________

ДО М. Я. МАКАРОВА

5 листопада 1860. С.-Петербург

Чотири карбованці пошліть от имени неизвестного в Чернигов. А те, що осталося у Ликери, спаліть, та й годі! У середу я з вами не побачуся.

Нехай вам Бог помага на все добре! Искренний ваш

 

Т. Шевченко

____________________________________________________________

ДО М. Я. МАКАРОВА

9 листопада 1860. С.-Петербург

Друже мій єдиний!

Коли бить, то треба бить так, щоб боліло. А то не поможеш, а тілько нашкодиш. (Чернеча аксіома, та вона тепер і нам до ладу). Ликеря збрехала перед вами, передо мною і перед К[атериною] І[ванівною]. За це вона повинна хоч украсти, а послать (от имени неизвестного) в Чернигов на цель известную. Кроме вещей, которые я вас просив спалить при її очах, треба, щоб вона заплатила за квартиру 14 руб., за ключ, ею потерянный, 1 руб.

Ще раз прошу вас, яко искреннейшего моего друга, зробіть, як умієте, і швидче. Амінь.

 

Щирий ваш Т. Шевченко

_______________________________________


http://litopys.org.ua/shevchenko/shev604.htm

загадки хортицких мегалитов

  • 08.03.17, 10:26


нагло сперла. автор для расспросов недоступенzombobox

низвержение с Олимпа.

 elka Слазь! Кончилось ваше время!elka

Абдулла, зажигай!




Раз два три!

!

ёлочка! ГОРИ!!!


без меня крутанули баранку фортуны

НЕЖРИМОЄСАЛО! выходи на битву титанов и титаянок!

silasila

ХРАМ ЕЛИ зачеркнуто Дровяной склад

В связи со неоднозначными разбродшатаниями в обществе щетаю (рахую по-украински), что нужно соблюдать ОБЖ (основы безопасности жизни).

Те, кто празднуют 8 марта, елки заносят в наш дровяной склад слева направо.

Те, кто 8 марта скорбят, елки несут справа налево.

Те, которым нечего носить, отправляются на шоппинг, тюнинг, бриффинг, керлинг, клининг, паркинг, реслинг, инжиниринг, петтинг... можно продолжить куда


Далее елки сами собой укладываются в штабеля и можно сделать совместный перекур, переходящий в фаершоу


Нехуй шастать нехай щастить  в моём храме складе хвойной древесины!






http://blog.i.ua/user/3527000/2003794/ Ulyashka

http://blog.i.ua/user/7047925/2003880/ Ми Ла

http://blog.i.ua/user/8451462/2003888/ Джина Ло

http://blog.i.ua/user/1959447/2003878/ Вискарион

http://blog.i.ua/user/518748/2003903/ Za*ra*za

http://blog.i.ua/user/3411136/2003907/ Tatosha

http://blog.i.ua/user/3728270/2003910/ Андрей*

http://blog.i.ua/user/8517670/2003922/ kristina***

http://blog.i.ua/user/4332334/2003938/ Южный Соус

http://blog.i.ua/user/4056705/2003960/ Хан Геварыч

http://blog.i.ua/user/629998/2003956/ БджЫлка

http://blog.i.ua/user/5687913/2004057/ Лъйошкин Кот

http://blog.i.ua/user/8191239/2004091/ Хубыч 

http://blog.i.ua/user/692039/2004096/#p1 Хеля

http://blog.i.ua/user/6682472/2004423/ АскольдЪ

ДжокерЪ


Джина Ло ехала с работы. Она очень спешила, её любимый не успел покормить и выгулять домашнего питомца Карла Ульриховича. По закону подлости светофор всегда был красный, на пешеходных переходах ходили черепахи, мосты заваливались, а на объездах стояли глухие пробки и вялые тянучки.

Карл, потерпи! шептали кровавоалые помадные губы. Из красивых волооких очей просилась хрустальная слеза.

Крайняя правая полоса для экстренного транспорта была свободна и Джина решилась.
 
Резко свернув  инкрустированный синайской бирюзой руль своего алого, под цвет помады, Ламборджини, она опустила крышу авто и вжала педаль газа босой нервной ножкой до боли. Потоком воздуха взметнулся ввысь пятиметровый шарф тончайшего шелка ручной работы, расписанный девятью лаосскими девственницами* кисточками из шерсти, вырезанной вокруг ануса, занесенных в Красную Книгу мадагаскарских лемуров**. Драгоценная ткань развевалась как штандарт стремительно наступающей победоносной армии.

С дороги! освободить полосу! всем съебацца за поребрик! пропустить спецтранспорт чорд побери!

Её голос звенел, стеклопакеты с высоток и исторических домов столицы крошились от высоты и накала нецензурных слов и осыпались салютом на прекрасную головку Джины, тут же превращаясь в бриллианты на её волосах.


Как ты там, совсем один, Карл?? Непозбувна бентеґа не оставляла Джину, пока она на скоростном лифте взлетала в свой скромный пентхауз.

На пороге уже ждал Карл с серебристым поводком в зубах. В его глазах были слезы и бездна любви. От чувства нежности и любви к хозяйке кривые зубы громко клацали, кроша черные жемчужины с поводка. Джина еще раз восхитилась умом и чувством стиля своего любимого ручного
аллигатора.


Ведь понедельник - день жемчуга!




это один из самых обычных дней  Джо

* Девственниц в день окончания росписи выдали замуж, чтобы они не смогли повторить этот шедевр.

** в связи с мягким климатом на Мадагаскаре ни один бритый лемур не заболел

38%, 6 голосов

6%, 1 голос

31%, 5 голосов

25%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Марін. Гетряное братство

Марін и её духовная сестра За*ра*за устало вздохнули. Очередной флешмоб имени их опять закончился вполне предсказуемо и прогнозируемо. Сектанты гетряного братства добровольно и с удовольствием приносили в жертву свои драгоценные тыцьтыцьки в их пользу.

Марін  складывала свою долю в баночки, тщательно закупоривала, повязывала красивой ниточкой, чтобы в далёкую мифичесую эру - старость - вынимать их с полочек, встряхивать стариной и думать, а можно ли это показать юной прапраправнучке?


ах, что за чушь, веселый нрав не законсервируешь и не переживёшь. лучше выложить рецепты своих баночек в бложке. тем более прапраправнучка в друзяках!

Марін стряхнула стопиццот лет с плеч, наобум вынула баночку, открыла её, вдохнула аромат засмеялась и принялась за любимое дело - кормить пикантным завтраком и.уа

Потомственная Колдунья Хельга_

Клиентка подслеповато и тупо всматривалась в стеклянный шар. В нем Великая Магистерка Потомственная Ведьма Мастер Седьмого Колена и Сорока Ночей видела то, что простым смертным видеть не дозволено.

Она долго и мягко рассказывала  Несчастной женщине, что муж её казёл, но никто в этом не виноват - сама такого выбрала и даже обманом и извечной женской хитростью на себе женила, припугнув оглаской его козлиных сексуальных пристрастий. Да и если уж так случилось и в доме заводишь животное все-таки берёшь ответственность за него, надо каждый день кормить, вычесывать, убирать какашки.

Ничего этого клиентка не желала делать и требовала от Великой и Ужасной такого ритуала, чтоб из козла вылупился Лев и Царь. "дорогуша, сходила бы ты в салон, отказалась от сала на ночь, пробежечка утром, масочка вечером, книжечка днём..." Сказать прямо, что прыстаркуватая, расплывшаяся, ленивая и глуповатая тётка не нужна Царю Ведьме не позволял этикет, но вот разбить стеклянный шар об её дубинную головку никто не возбранял. Все равно в этой стекляшке нихренасськи не видно. Да и не Ведьма она вовсе - просто Люди просты и незатейливы, одни и те же вопросы с очевидными на них ответами. Надо просто немного наблюдать и делать выводы.

Да, и уволить секретаршу, что б больше не записывала на прием к Великой Магистерке Потомственной Ведьме Мастеру Седьмого Колена и Сорока Ночей  клиентов с вопросами о животных. кабинеты психиатра и ветеринара в соседнем коридоре.

Ведьма сняла черный парик, плеснула любимое кроваво-красное вино в бокал. Весна...

ХубиЧ... з таємних архівів. З неопубликованого Котляревський

Хубіч був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на женчін зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

 

ХубиЧ сніданок розкусивши

 Пішов з Марінкою в танець

 В обох підківки забряжчали,

 Жижки од танців задрижали,

 

А молодиці-цокотухи 

Ялинка, Рижа та Дісу,

Тут баляндраси понесли

ВеЕс тут кріпко закурив,

 

 Горщок з вареною розбив,

До дуру всі тоді пили.

Ввесь день рішили прогулять

Та  п'яні спать потім лягать;

 

ХубиЧ на піч забрався спати,

Аби з обіду знов почать,

 Із'їсти огірок солоний ;

 Потім умитися та убравсь,

 

Та до дівок парубкувати


.....................................................


тут рукопис обривається, що було далі и Зевесу невідомо
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая