Рішення кремлівського параноїка перейшло вже остаточну лінію, яка відділяла його від Гітлера, що свідчить про те, що він оголосив війну не Донбасу, не тільки українському народу і українській державі, а оголосив війну Європі і всьому цивілізованому світу. І ні в кого вже не залишилося жодних ілюзій і жодних надій. Путін розуміє лише силу.

Так, нас чекають великі випробування. Так, ми маємо бути готові до найгіршого. Але оскільки ми б’ємося і боремося на своїй землі, оскільки ми б’ємося і боремося за правду, оскільки ми маємо всі підстави забезпечити реальну допомогу і не лише санкціями, і не лише перспективами, і не лише грошима. У першу чергу Україна потребує ленд-лізу, високотехнологічну зброю, захисну літальну для того, щоб рішення кожного російського солдата зайти на святу українську землю не залишилося безкарним.

Я хочу, щоб всі побачили, що Київ демонструє відповідальну поведінку. Нам зараз треба зробити рішучі дії по терміновій організації заходів територіальної оборони. Включно з роздачею зброї цивільному населенню, запуску дронів, засобів комунікації і всього іншого для того, щоб підвищити ціну, якщо загарбник буде просуватися далі.

Санкціями війну не виграєш. Санкції спрямовані на те, щоб ослабити противника. Тому ми вимагаємо пекельних санкцій. Твердо переконаний, що вони будуть. Надія на армію. Надія на український народ і надія на наших партнерів. Найбільш важким буде протриматися перші три дні, тому що потім ми будемо мати позицію наших партнерів, які дозволять нам підвищити ефективність нашої боротьби.

Я твердо переконаний, що ми протримаємося.

Дякую журналістам, які намагаються інформувати суспільство, бо дуже важливо також протидіяти інформаційній агресії Кремля. Протидіяти диверсійним групам, якими Путін намагається дестабілізувати ситуацію всередині країни.

Ви бачите, що вчора я взяв активну участь у розробці закону про прийняття надзвичайного стану. Вчора ми продавили, об’єдналися і проголосували за збільшення фінансування ЗСУ. Ми сподівалися сьогодні проголосувати уточнення законів територіальної оборони. Думаю, що на наступних зустрічах парламенту ми також це зробимо. Маємо також підвищити відповідальність «п’ятої колони», за колабораціонізм, підвищити інформаційну безпеку.

Україна здатна себе захистити, здатна вистояти. І це залежить від всіх нас.
Ми переможемо! Слава Україні!

Ієрей Василь Пишкович, адміністратор парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у м. Мена

Мена — маленьке містечко в Чернігівській області. Ми приїхали сюди після візиту до Крюківки, де зустрічалися з отцем Нестором Назаровим. Отець Василь Пишкович чекав на нас біля церкви. Він зустрів нас з теплом та повагою.

Дорога. Будь-яка дорога потребує уважності та обережності. Вона робить тебе суворим до багатьох речей. Суворим тому, що за кермом ти відповідаєш не тільки за себе, за власне життя та безпеку, а й безпеку пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Тому знімання в дорозі, під час мандрівки — це особливий стан, емоції та відчуття. І особливе ставлення до тих, хто зустрічає тебе, коли ти зупиняєшся на одній з локацій насиченого маршруту.

У кожній такій зустрічі ще більше відчувається Господнє провидіння. Але кожна залишається по-своєму особливою та неповторною. Як окрема сторінка Біблії. Як окремий псалом, кожне слово якого потрібно відчути душею та усвідомити. Суворість — не як похідна дисципліни, а як прояв особливої поваги та любові до душ, яких випадає щастя торкнутися у діалозі. Отець Василь — відкрита та привітна людина. Душевна та щира. Істинно Божа людина. І розмова в нас вийшла надзвичайно душевною. Розміреною. Неквапливою. Свідомою. Доброю.

Священики дійсно живуть в іншому вимірі. І як же нам важливо не просто слухати, а чути їх. Раніше я прагнув щось доводити. Зараз, коли чую від людини, що «Бога немає», просто не звертаю уваги. Тихо і по-дитячому посміхаюсь та молюся услід тим, кому важко повірити кому-небудь, окрім самих себе. Та натомість я часто зустрічаю людей, котрі живуть в молитві та покаянні. І коли Господь обдаровує мене такою зустріччю, моя вдячність Йому не має меж. Чисті душі. Світлі думки. Люблячі серця. І безмежна любов до Бога і України.

Церков проповідує любов та милосердя. Наша Українська Церква. І саме цим ми так кардинально відрізняємося від нашого недобратнього ворога. Коли наша душа лине до добра та світла, ми запалюємо свічки під іконами і вони зігрівають тих, кому це набагато потрібніше. Ось саме про це я прагну пам’ятати завжди. Це те, що робить моє життя повним, потрібним та правильним. Мені це вкрай необхідно.

Такі думки приходили до мене під час «Сповіді» з отцем Василем. На душі було по-дитячому хороше. Покаяння. Поки-я-не-я. Доки ти не почуєш ту доброту та милосердя, котрі мають відгукуватись у твоїй душі, коли ти доторкаєшся до людського болю чи страждань. Це дуже важливо. Ніяк інакше просто не можна.

Ми не хотіли їхати від отця Василя. Це був загальний настрій усієї знімальної групи. Та усьому свій час. Проте навіть сьогодні, через багато днів та кілометрів згадуючи цю зустріч, душа відчуває Бога.