… выполнил поставленные задачи и отошёл на более выгодные рубежи.

(с))

[ Читати далі ]

Про Хубла: "У дурні визріває гігантська біологічна енергія. Його не долають ні совість, ні сумніви. Самолюбство його безмірно, мораль йому невідома. Він може зробити все, що завгодно, особливо вабить дурня пристрасть до руйнування, до переробки світу..." "
   (Андрій Дмитрович Сахаров).

-Ваня, пора на войну
 -А с кем воюєм?
-С фашистамі  

Хочется написать чего оптимистичного - жизнеутверждающего (ведь заметка традиционная с небольшим опозданием), но получается какая-то пафосная и неубедительная хрень. А так хочется изящности слога и красоты - завораживающей искренностью намерения.

Намерения - подарить надежду, а выходит до ужаса обычно и страшно: «Не переживай, всё будет хорошо… так или иначе мы все умрём». Получается объективно и пугающе реально, ведь сердце уже не откликается как прежде на разрушения и жертвы ночного обстрела. Мы шутим, смеёмся и грустим, йожим, едим, ходим на работу… наполняем свой путь  смыслом.

Смыслом, достойным нашей пугающей реальности. Мы даже гуляем под обстрелами: «Это ведь не нашу на голову? Это ведь на периферии?»

Фрактальчики хризантем, купленные у дядьки на «Кристалле». Удивительное сочетание небольших белых и бордовых цветов. Осеннее совершенство – привет из беззаботного прошлого.

Стаканчик чая из облепихи с мёдом. Обжигающий и горький двойной эспрессо - в кафешке, что через час будет закрыта.

Закатное солнце, буйство осенних красок, малолюдные улицы, побитые  «градами»… тишина брошенного, смертельно опасного города.

Впереди ночь и снова тянуть счастливый билет. Хочется подарить тебе надежду и уверенность на завтрашний день, хочется дать тебе веру в человеков и крепкий неомрачённый сон.

Ну що ви тут? Трясця, як без мене тут сумно. Люди, ну пишіть щось! Та просто вкиньте якусь живу фотку зі свого смартфона, та хоч з лічильником, хоч з котом... Ну чесно, не хочу вас всіх втрачати. Розумію, що війна. Але ж ми ще живі. Згадайте, як тут було весело! Згадайте, що тут колись було життя.
Сіла на лавку в парку, думала зайду і почитаю блоги... І що?! Почитала тільки Ёлку.
Сало, ти що маєш такі грубі пальці, що не можеш раз на тиждень в кніпочки попасти і настрочити замітку? Не вірю, бо ти ледаще котище і пальці у тебе рожеві, як соски у цнотливої старшокласниці. Тому взяв і написав щось!

Кажуть, особистість гриба сильніше за особу людини. І усі знають, що якщо людина часто їсть гриби, то особа гриба поступово витісняє власну людську особистість, як слабкішу. Але ось, питання. Гриб в людині - він же продовжує поводитися як колишня людина, і усі думають що це він, а значить - гриб володіє усією інформацією, якою володіла людина. І наслідує його. і що ж це виходить... якщо людина про тебе все знала і ти їй довіряв, а тепер це не людина а гриб - те, виходить, тебе повністю знає гриб? А якщо він не добрий? чого від нього чекати?!. що ж тепер робити?

[ Читати далі ]